Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Hypertension" 4(18) 2011

Back to issue

Значення дослідження для практики

Артеріальна гіпертензія є однією з найбільш частих причин серцевої недостатності, адже вона являє собою найпоширеніше неінфекційне захворювання на Землі. Багато досліджень було присвячено пошукам шляхів формування серцевої недостатності та способів призупинення або регресу цього процесу. Однією з передумов формування серцевої недостатності при артеріальній гіпертензії є діастолічна дисфункція лівого шлуночка, що виникає у хворих через невідповідність між збільшеними потребами міокарда та можливостями судин забезпечити ці потреби. Підвищення потреб міокарда відбувається через те, що серце працює зі збільшеним навантаженням тиском, у відповідь на яке і відбувається ремоделювання лівого шлуночка. Перші порушення діастолічної функції лівого шлуночка проявляються змінами швидкісних характеристик поздовжніх (суб­ендокардіальних) волокон міокарда. Ці порушення можна виявити за допомогою тканинної допплерехокардіографії.

Дане дослідження підтвердило попередні дані, що у хворих із м’якою та помірною артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка на відміну від здорових людей спостерігається порушення розслаблення поздовжніх волокон міокарда. Також у даному дослідженні продемонстровано, що ефективна щодо зниження артеріального тиску антигіпертензивна терапія сприяє покращенню діастолічної функції лівого шлуночка, а саме покращенню розслаблення поздовжніх волокон, і це може відбуватися ще до того, як відбудеться регрес гіпертрофії лівого шлуночка. Проте ці позитивні зміни залежали від призначеної антигіпертензивної терапії. При однаковому зниженні артеріального тиску та частоти серцевих скорочень лише небіволол, а не метопролол сприяв достовірним позитивним змінам швидкісних параметрів, що характеризували діастолічне розслаблення поздовжніх волокон субендокардіального шару міокарда. При цьому небіволол краще переносився хворими. Причинами такої різниці в дії бета-блокаторів, що призначалися, автори вважали те, що небіволол має додаткові позитивні ефекти: він може зменшувати жорсткість артерій та більш виражено знижувати центральний артеріальний тиск, що зменшує навантаження на серце.

Таким чином, незважаючи на існуюче традиційне положення, що будь-яка ефективна антигіпертензивна терапія сприяє запобіганню виникненню серцевої недостатності, можливо, що існують деякі антигіпертензивні препарати, які це роблять більш ефективно. Одним із цих препаратів може бути небіволол, оскільки в цьому дослідженні було чітко доведено, що саме він на відміну від метопрололу покращує діастолічне розслаблення поздовжніх волокон лівого шлуночка при однаковому зниженні офісного артеріального тиску.



Back to issue