Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Child`s Health" 4 (31) 2011

Back to issue

Сучасні особливості стану здоров’я дітей молодшого та середнього шкільного віку м. Києва

Authors: Тяжка О.В., Казакова Л.М., Строй О.А., Васюкова М.М., Антошкіна А.М., Вакуловська Т.О., Трофіменко Т.О. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця Центральна дитяча поліклініка Деснянського району м. Києва

Categories: Pediatrics/Neonatology

print version


Summary

Наведені дані щодо стану здоров’я школярів молодшого та середнього віку. До I групи здоров’я відносяться лише 18,5 % дітей, до II — 46,3 %, до III — 35,3 % учнів. Найчастіша системна патологія — захворювання кістково-м’язової системи (71,8 % учнів). Соматична патологія представлена в більшості випадків функціональними порушеннями, що, найбільш ймовірно, є свідченням порушення вегетативного гомеостазу в 40,1 % учнів даного віку. Фізичний розвиток у більшості дітей є середнім та вищим за середній. Оцінка резерву функціональних можливостей серцево-судинної системи за індексом Руф’є засвідчує, що тільки 19,8 % школярів мають високий та вищий за середній рівень фізичного здоров’я і можуть відвідувати основну фізкультурну групу.


Keywords

Школярі, показники здоров’я, індекс Руф’є.

У зв’язку з реформуванням системи освіти, що включає ускладнення навчальних програм, появу нових освітніх закладів та педагогічних технологій, особливої значущості набуває збереження здоров’я школярів [1, 2].

Обсяг інформації, що безперервно зростає, підвищення розумового навантаження, недостатня фізична активність, недоліки в організації харчування, порушення режиму відпочинку, сну та інших аспектів умов життя приводять до відхилень у стані здоров’я дітей і зменшення функціональних можливостей організму [2, 3].

З метою визначення стану здоров’я нами обстежені 142 школярі 2–6-х класів (39,4 % дівчаток, 61,6 % хлопчиків) однієї зі шкіл Деснянського району м. Києва. Розподіл дітей за групами здоров’я поданий у табл. 1.

Отримані нами дані показали, що до I групи, тобто до здорових дітей, можна було віднести лише 18,5 % обстежених; до II групи здоров’я віднесені 46,3 % дітей, які мали різні функціональні відхилення в стані здоров’я. III групу становили 35,3 % дітей із хронічними та органічними захворюваннями (плоскостопість, сколіоз та ін.).

У вітчизняній літературі останніх років зустрічаються різноманітні дані щодо розподілу дітей за групами здоров’я. Так, за даними Л.В. Квашніної (2000), до I групи здоров’я можна віднести тільки 5,3 % дітей, органічна та хронічна патологія визначається у 65 % учнів [4]. За іншими даними [1], до I групи здоров’я відноситься 23,3 %, до II — 29,2%, до третьої групи — 47 % школярів.

В обстежених нами дітей переважали порушення кістково-м’язової системи. Вони діагностовані у 71,8 % дітей. Найбільш частою патологією кістково-м’язової системи є ураження хребта, що виявлено в 42,9 % учнів, у вигляді порушення постави та сколіозу I–II ступенів (відповідно 31,7 і 11,2 %); із кожним роком навчання (2, 3, 4, 6-й класи) збільшується кількість учнів із даними захворюваннями: 6; 22; 34 і 40 % відповідно. Патологію склепіння стопи — плоскостопість виявлено у 24,6 % дітей, карієс — у 21,8 % учнів, найчастіше у 2-му класі — 46 % випадків. У школярів наступних класів каріозні зуби не були сановані в кожного четвертого.

Велику групу захворювань, що були діагностовані в 47,9 % дітей, становили ураження шлунково-кишкового тракту. Більшість захворювань (38,0 %) мали функціональний характер у вигляді дисфункціональних розладів біліарного тракту й функціонального запору. 9,9 % дітей мали хронічні захворювання травної системи (холецистит, гастродуоденіт), кількість яких зростала з віком: у 2-му класі — 5,9 %, у 3-му — 6,6 %, у 4-му — 12,6 %, у 6-му класі — 12,0 % випадків.

За даними літератури, в Україні погіршення здоров’я школярів супроводжується зростанням у них кількості функціональних розладів, зокрема вегетативних дисфункцій (ВД) [5, 6]. Дослідження В.Г. Майданника (2006) свідчать, що ВД виявляються у 20 % в загальній популяції дітей і зберігаються у 33 % дітей підліткового віку. Відомо, що різні функціональні порушення органів і систем у дітей, у тому числі й вегетативні, є не тільки факторами ризику формування соматичної патології, але й факторами, що впливають на їх фізичний та психічний розвиток, особливо в дітей молодшого шкільного віку, коли фізіологічні зміни в дитячому організмі збігаються зі змінами соціальними. Це часто пов’язано з порушеннями адаптаційних реакцій організму дитини, із так званим синдромом шкільної дизадаптації, що є результатом взаємодії біологічних, психологічних та соціальних факторів [6, 7]. Тому процес адаптації в цьому періоді розвитку дитини має характер стресової реакції. Довготривале перебування в таких умовах сприяє формуванню різноманітних вегетативних дисфункцій, за нашими даними, переважно вегетовісцеральних. Вони спостерігалися більше ніж у 3/4 дітей із захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Наявність синдрому шкільної дизадаптації в молодших школярів підтверджує факт переважання функціональних порушень шлунково-кишкового тракту в дітей 2-го класу — 60 % та зменшення цих порушень із віком: у 3-му класі — 48 %, у 4-му класі — 47 %, у 6-му класі — 30 % випадків. Але на цьому фоні збільшується кількість хронічних захворювань.

Окрім вегетовісцеральних дисфункцій були також діагностовани інші форми вегетатитивних дисфункцій; у 15,5 % учнів виявлені зміни з боку серцево-судинної системи. Діти скаржилися на нечастий біль у ділянці серця, при огляді вислуховувався систолічний шум м’якого тембру або розщеплення I тону чи його послаблення. Ці зміни потребують ретельного дослідження з проведенням анамнестичного (бесіда з батьками) та інструментального обстеження. Очевидно, більшість цих симптомів швидше за все була пов’язана з вегетосудинною дисфункцією. Прояви нейроциркуляторної, вегетосудинної дисфункції у вигляді головного болю відзначалися у 6,3 % дітей. Таким чином, 40,1 % школярів мали ту чи іншу форму або одночасно дві форми порушення вегетативного гомеостазу. Хвороби нервової системи за рахунок вегетативної дисфункції займали друге місце (43,5 %) і також включали поодинокі випадки дефектів мовлення, церебрастенічного синдрому після черепно-мозкової травми.

Значною була кількість випадків патології ЛОР-органів (30,3 % випадків): у 21,8 % обстежених спостерігався хронічний тонзиліт (у тому числі у поєднанні з аденоїдитом), у 7,1 % учнів ми діагностували гіпертрофію піднебінних та носоглоткових мигдаликів без ознак хронічного запалення.

14,8 % школярів (більшість у 6-му класі) мали порушення обміну у вигляді ожиріння, переважно I ступеня. У 14,1 % учнів, особливо у 4-му класі, відзначалася патологія зору, частіше міопія, дещо рідше — гіперметропія, астигматизм, косоокість.

Алергічні захворювання відзначались у медичній карті у 5,6 % обстежених учнів (атопічний дерматит, бронхіальна астма), але на момент обстеження вони не мали клінічних проявів. Інформація щодо захворюваності обстежених школярів подана в табл. 2.

Враховуючи те, що фізичний розвиток є інтегральною характеристикою здоров’я дитини, ми визначали фізичний розвиток школярів. Було встановлено, що майже 60,8 % обстежених мають середній, 19,0 % — вищий за середній рівні фізичного розвитку. Привертає увагу той факт, що 1/5 частина учнів віком 8–9 років були «високорослими» — мали високий і дуже високий рівень фізичного розвитку. Лише у 2,5 % дітей фізичний розвиток був нижчим за середній.

Гармонійний (відповідність маси тіла зросту) фізичний розвиток відзначався у 87,3 % учнів, у 12,7 % дітей фізичний розвиток був дисгармонійним, переважно за рахунок збільшення маси тіла. Дані щодо фізичного розвитку обстежених школярів наведені в табл. 3.

За даними В.П. Неделько, Т.М. Камінскої, С.А. Руденко та ін. [1], при вивченні адаптаційних можливостей дітей шкільного віку м. Києва установлено, що більше ніж у 20 % вони були незадовільними, а в 60 % виявлено напружену адаптацію до шкільного навантаження.

Поряд із визначенням адаптаційних можливостей організму дитини важливою є оцінка фізичного здоров’я. Запропонований останніми роками термін «фізичне здоров’я» визначається як динамічний стан організму людини, що характеризується резервом функцій її організму для виконання власних біологічних і соціальних функцій [8, 9]. Багатьма дослідниками зафіксовано погіршення фізичного здоров’я школярів, що пов’язано з недостатньою руховою активністю й низьким рівнем фізичної підготовки [10]. За даними Г.Л. Апанасенко [8], до показників фізичного здоров’я потрібно віднесті ті, що визначають стан резервів серцево-судинної системи. У Києві фізичне здоров’я вивчалось в рамках виконання міської міжгалузевої програми «Школяр», що включає показники реакції серцево-судинної системи на фізичне навантаження. До програми входять 5 індексів: Робінсона, Кетле, Скабінського, індекс напруги та індекс Руф’є (ІР).

Ми використовували Індекс Руф’є, рекомендований для контролю резервів серцево-судинної системи школярів шкіл міста (наказ МОЗ України № 518/674 від 20.07.09). Він визначається з урахуванням 5 градацій резерву: менше 3 — високий рівень; 4–6 — вище за середній (добрий); 7–9 — середній; 10–14 — нижче за середній (задовільний); більше ніж 15 — низький. Визначення проводиться за такою формулою:

ІР = [4 х (ЧСС1 + ЧСС2 + ЧСС3) – 200] : 10,

де ЧСС1 — пульс за 15 с у стані спокою; ЧСС2 — пульс за перші 15 с першої хвилини відновлення після навантаження; ЧСС3 — пульс за останні 15 с першої хвилини відновлення. Навантаженням є 30 присідань протягом 40 с. У табл. 4 наведені дані щодо показників індексу Руф’є в обстежених дітей.

З даних, наведених у табл. 4, видно, що в 40,7 % дітей показники резерву серцево-судинної системи були нижчими за середні, у 32,1 % учнів — середніми, тільки 19,8 % школярів мають високий і вищий за середній рівні фізичного здоров’я. Згідно з наказом МОЗ № 518/674 (додаток 1) основну фізкультурну групу можуть відвідувати учні, які мають високий і вищий за середній рівні фізичного здоров’я. У нашому дослідженні це лише 19,8 % дітей. Школярі з середніми показниками (32,1 %) повинні займатися в підготовчій фізкультурній групі, діти з показниками нижчими за середній та низькими (48,1 %) — у спеціальній групі з фізичної культури.

Отримані нами дані майже збігаються з даними Національного університету фізичного виховання і спорту України, які свідчать про те, що 89,1 % школярів мають низький та нижчий за середній рівні фізичного здоров’я. За даними Л.М. Казак та ін. авторів [11, 12], тільки в 1,6–7,5 % дітей м. Києва зафіксовано високий рівень фізичного здоров’я, у 7 % — вищий за середній, а у 65–93 % — нижчий за середній і низький. Результати наших досліджень стану фізичного здоров’я школярів засвідчують збільшення відсотка нетренованих дітей та дітей із соматичною патологією.

Висновки

1. До I групи здоров’я відносяться лише 18,5 % дітей молодшого і середнього шкільного віку, до II групи — 46,3 %, до III групи здоров’я — 35,3 % учнів.

2. Найчастіша системна патологія, що зустрічалася в 71,8 % учнів, — це захворювання кістково-м’язової системи.

3. Соматична патологія в більшості випадків спостерігалась у вигляді функціональних порушень, насамперед з боку шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, які, найбільш ймовірно, є свідченням порушення вегетативного гомеостазу (40,1 %) учнів даного віку.

4. Фізичний розвиток у більшості дітей є середнім (60,8 %). 36,7 % дітей мають фізичний розвиток вищий за середній, а 17,7 % — високий та дуже високий. У 2,5 % школярів фізичний розвиток нижче за середній.

5. Оцінка резерву функціональних можливостей серцево-судинної системи за індексом Руф’є засвідчує, що тільки 19,8 % школярів мають високий та вищий за середній рівень фізичного здоров’я і можуть відвідувати основну фізкультурну групу, 32,1 % учнів із середнім рівнем — підготовчу групу, у той час як 48,1 % учнів із рівнем фізичного здоров’я нижчим за середній та низьким повинні займатися в спеціальній групі.

Таким чином, проведені дослідження свідчать що стан здоров’я учнів молодшого та середнього віку за більшістю критеріїв є незадовільним. Для поліпшення рівня фізичного здоров’я необхідно звертати увагу лікарів, педагогів і батьків до проведення оздоровлюючих заходів для дітей із відхиленнями у стані здоров’я, до перегляду організації фізичної культури в школах, до просвітницької роботи серед дітей і батьків щодо здорового способу життя.


Bibliography

1. Неділько В.П., Камінська Т.М., Руденко С.А., Пінчук Л.П. Стан фізичного здоров’я дітей шкільного віку та шляхи його підвищення // Перинатология и педиатрия. — 2009. — № 2. — С. 72-74.

2. Богатирьова Р.В., Горбань Є.М., Гойда Н.Г. [та ін.]. Стан і перспективи ринку пріоритетного наукового напрямку «Охорона здоров’я дітей шкільного віку та підлітків» // Лікарьська справа. — 2000. — № 1. — С. 3-6.

3. Бесєдіна О.А., Кошакова Т.М., Даниленко Г.М. // Актуальні проблеми і основні напрямки розвитку профілактичної науки і практики: [зб]. — Харків, 1997. — С. 51-55.

4. Квашніна Л.В. Нові підходи до оцінки стану здоров’я і діагностики ранніх його порушень у дітей шкільного віку: Автореф. дис… д.м.н. — К., 2000. — 36 с.

5. Кухарська А.В. Особливості фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку з вегетативними дисфункціями // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — № 3. — 2009. — С. 27-30.

6. Яцула М.С., Няньковський С.Л. Синдром шкільної дизадаптації: актуальність проблеми в першокласників // Педіатрія, акушество та гінекологія. — 2008. — № 1(425). — С. 17-19.

7. Мойсеєнко Р.О. Здоров’я дітей шкільного віку та першочергові заходи з метою його поліпшення // Охорона здоров’я України. — 2002. — 3–4. — С. 7-11.

8. Опанасенко Г.Л., Казакевич В.К. Оценка физического здоровья детей и подростков // Мед. всесвіт. — 2004. — Т. 4, № 1. — С. 94-106.

9. Опанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровья человека // Петрополис: [сб]. — 1992. — 123 с.

10. Моисеенко Р.А. Государственная политики относительно ­охраны здоровья матери и ребенка на этапе реформирования отрасли // Современная педиатрия. — 2005. — № 2(7). — С. 25-27.

11. Козак Л.М., Корабейникова Л.Г., Корабейников Г.В. Физическое развитие и состояние психофизиологических функций у детей младшего школьного возраста // Физиология человека. — 2002. — Т. 28, № 2. — С. 35-43.

12. Поташнюк И.В., Козярин И.П. Состояние здоровья учащихся гимназии на завершающем этапе образования и пути его улучшения // Современная педиатрия. — 2004. — № 3(4). — С. 16-19.


Back to issue