Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 12, №4, 2011

Back to issue

Наш досвід застосування малоінвазивних технологій при переломах довгих трубчастих кісток

Authors: Піонковський В.К., Денисюк Б.С., Малевич Ю.М., Каштан Ю.М., Циплінський Ю.І., Златів В.П., Касянчук В.М., Столярський Н.І. Рівненська обласна клінічна лікарня

Categories: Traumatology and orthopedics

print version


Summary

Подані результати оперативного лікування переломів довгих трубчастих кісток із використанням малоінвазивних технологій в ортопедо-травматологічному відділенні Рівненської обласної клінічної лікарні. Для фіксації використовувалися блокуючі інтрамедулярні стрижні та пластини з кутовою стабільністю. За 2 роки прооперовано 128 хворих. Із них 71 (55,4 %) хворому виконаний БІОС, 57 (44,6 %) хворим — синтез LCP-пластинами. 90 % — пацієнти зі свіжою травмою, решта — із рефрактурами та незрощеними переломами. Результати лікування були простежені у 115 (89,8 %) хворих. Добрі результати отримані у 99 (86 %) хворих, задовільні — у 16 (14 %), незадовільні не спостерігалися.


Keywords

Малоінвазивний остеосинтез, переломи довгих трубчастих кісток, блокуючий інтра­ме­ду­ляр­ний остеосинтез, остеосинтез пластинами з кутовою стабільністю.

Вступ

Починаючи з 70-х років XX ст. і особливо в останнє десятиліття імпланти для остеосинтезу, а також техніка проведення оперативних втручань стрімко розвиваються та змінюються [5, 7]. Сучасний остеосинтез дедалі більше наближується до принципів «біологічної» фіксації [2] зі збереженням кровопостачання фрагментів перелому, з якомога меншими операційною травмою, інфекцією, рефрактурами, необхідністю застосування кісткової пластики. Черговий підвищений інтерес до остеосинтезу переломів пластинами пов’язаний із розумінням біології консолідації перелому [1, 11], а сучасні металоконструкції з кутовою стабільністю сприяють розвитку даної концепції. У зв’язку з цим маємо більш чіткі показання до вибору типу фіксації перелому.Остеосинтез пластинами з кутовою стабільністю наразі є методом вибору для переломів остеопорозної кістки, для більшості внутрішньосуглобових та навколосуглобових переломів, перипротезних переломів. Для остеосинтезу вертлюжних переломів, а також діафізів стегна, гомілки та плеча золотим стандартом можна вважати блокуючий інтрамедулярний остеосинтез.

Мета дослідження: оцінити ефективність використання малоінвазивного остеосинтезу довгих трубчастих кісток у сучасній оперативній травматології та ортопедії.

Матеріали та методи

З 2008 по 2010 рік в ортопедо-травматологічному відділенні із застосуванням методики малоінвазивного остеосинтезу при переломах довгих трубчастих кісток прооперовано 128 хворих. Із них 71 хворому (55,4 %) виконаний блокований інтрамедулярний остеосинтез — БІОС (стрижні ChM, Stryker, Beznoska), 57 хворим (44,6 %) — синтез LCP-пластинами. Техніка виконання оперативних втручань типова: репозиція перелому за допомогою дистрактора або змонтованого скелетного ви­тяг­нен­ня на ортопедичному столі, ЕОП-контроль, введення фіксаторів через необхідні доступи. Вибір методу фіксації (БІОС чи LCP) здійснювався на основі принципів, викладених вище. У випадках, коли зручне застосування обох типів фіксаторів, перевагу надаємо простішому в технічному виконанні (рис. 1, 2). Табл. 1 ілюструє кількість оперованих хворих посегментно з використанням двох типів металоконструкцій. Усі оперативні втручання проведені під ЕОП-контролем. Ми намагаємося досягнути якомога більш точної репозиції перелому, найбільшого значення при діафізарних переломах надаємо відновленню осі сегмента, довжини та усуненню ротаційного зміщення. Закрита репозиція вдало проведена 106 хворим (83 %), у решти 22 хворих була необхідність відкритого зіставлення уламків через невеликий доступ у зоні перелому (рис. 3). Значна кількість оперованих (116 хворих — 90 %)) — пацієнти зі свіжою травмою, 12 хворим (10 %) виконані малоінвазивні втручання при незрощених діафізарних (лікування іншими методиками — консервативно та апарат зовнішньої фіксації (АЗФ)) та повторних (після видалення пластин АО та демонтажу АЗФ) переломів. У цих випадках методом вибору був БІОС. Середній вік пацієнтів становив 39 років, вік найстаршого оперованого хворого — 86 років, йому проведено БІОС реконструктивним стрижнем уламкового черезпідвертлюжного перелому стегна (А3 згідно з класифікацією АО).

Результати дослідження  та їх обговорення

Оцінку результатів проведено за прийнятою методикою, з використанням клінічних, рентгенологічних ознак консолідації перелому, а також функціональних даних (з використанням трибальної системи згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я України № 41 від 30.03.94 «Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні» та відповідним додатком до нього «Стандарти оцінки якості лікування пошкоджень і захворювань опорно-рухового апарату»). Звичайно, у жодному випадку у післяопераційному періоді не застосовувалася гіпсова іммобілізація. Завдяки мінімальним доступам з 2–3-го дня післяопераційного періоду повноцінно проводилося ЛФК оперованих кінцівок, у випадку остеосинтезу переломів нижніх кінцівок — ходьба за допомогою милиць із дозованим навантаженням. Хворі із проведеним первинно статичним БІОС (30 хворих — 70 %) потребували повторної госпіталізації для проведення динамізації.

Результати лікування були простежені у 115 (89,8 %) хворих. Добрі результати отримані у 99 (86 %) хворих, задовільні — у 16 (14 %), незадовільні — 0 %. У двох пацієнтів відмічалися ознаки локального нагноєння біля гвинтів дистального блокування при БІОС, ліквідовані після видалення металоконструкцій. У 5 хворих з LCP-пластинами спостерігалося сповільнене зрощення перелому, зумовлене, очевидно, неідеальною закритою репозицією відламків, зрощення настало без проведення кісткової пластики зони перелому. Ще у двох хворих у зв’язку з надмірним передчасним навантаженням при первинно статичному блокуванні (БІОС) перелому гомілки відбулася «самодинамізація» — злам гвинта статичного отвору.

Висновки

Відносно чітке розмежування показань до БІОС та LCP-синтезу дозволяє використовувати переваги обох методик, не спричиняючи їх «конкурентне» застосування.

Для зменшення кількості ускладнень важливим є дотримання методики проведення остеосинтезу; незважаючи на досконалість сучасних металоконструкцій, втручання є технічно більш складними порівняно з традиційними методиками накісткового остеосинтезу; використання ЕОП дозволяє зменшити тривалість операції, при БІОС полегшує користування кондуктором під час проведення дистального блокування.

Звичайно, можна говорити про покращення якості життя пацієнтів у післяопераційному періоді, краще та швидше проходить процес реабілітації, що не менш важливо на сучасному рівні надання допомоги.

Малоінвазивний остеосинтез є високоефективним та сучасним методом хірургічного лікування переломів довгих трубчастих кісток, що дозволяє досягнути зрощення в оптимальний строк, має менше ускладнень, оскільки є менш травматичним, найбільше відповідає принципам «біологічної» фіксації.


Bibliography



Сергеев С. В. Блокирующий остеосинтез. Действитель­но ли метод выбора? // Оsteosinthesis & Trauma Care Rus­sia. http://otcf.ru/?page=lecture1

Гайко Г.В., Никитин П.В., Калашников А.В., Ставинский Ю.А. Интрамедуллярный блокирующий остеосинтез стержнями в лечении больных с расстройствами репаративного остеогенеза после диафизарных переломов длинных костей конечностей // Вісник ортопедії, травматології, протезування. — 2007. — № 1. — С. 5-12.

Анкин Л.Н. Травматология (европейские стандарты) / Л.Н. Анкин, М.Л. Анкин. — Москва, 2005. — 495 с.

Швец А.И., Ивченко В.К. Интрамедуллярный блокирующий остеосинтез в лечении переломов дистального отдела бедра // НДІ травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету ім. М. Горь­кого. — 2008. — Т. 9, № 2.

Rockwood & Greens’ fractures in adults: Rockwood, Green, and Wilkins’ fractures. — Lippincott Williams & Wilkins, 2009. — 2296 с.

Wiss D.A. Master techniques in orthopaedic surgery: Fractures. — Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins, 2006. — 810 с.

Schatzker J., Tile M. The rationale of operative fracture care. — Birkhдuser, 1996. — 633 с.

Redfern D.J., Syed S.U., Davies S.J.M. Fractures of the distal tibia: minimally invasive plate osteosynthesis // Injury. — 2004. —35. — 615-20.

David J. Dandy, Dennis J. Edwards. Essential Orthopaedics and Trauma. — 4th edition. — Churchill Livingstone: Edinburgh, 2003. — С. 45-77.

Sharma A.K. Kumar A., Joshi G.R.; John J.T. Retrospective Study of implant failure in orthopaedic surgery // MJAFI. — 2006. — 62. — 70-2.

Wagner M., Frigg R. Internal fixators: concepts and cases using LCP and LISS. — Thieme, 2006. — 868 с.

Similar articles

Проблемні аспекти сучасного накісткового остеосинтезу
Authors: Білінський П.І., Черноусов В.О., Вихров С.Л., Шишко Е.О. - Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ; Торезька центральна міська лікарня; Криворізька міська лікарня № 5
"Тrauma" Том 15, №2, 2014
Date: 2014.06.06
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Authors: Анкін М.Л., Анкін Л.М., Сатишев М.М.*, Грошовський М.В.*, Марухно Ю.І., Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ, *КЗКОР «Київська обласна клінічна лікарня»
"Тrauma" Том 12, №3, 2011
Date: 2011.12.07
Categories: Traumatology and orthopedics
Our experience of using of locking intramedullary nailing in the treatment of patients with forearm fractures at the premises of Regional Intensive Care Hospital in Mariupol
Authors: Ставицький О.Б.(1), Пастернак Д.В.(1, 2), Карпушкін О.В.(1), Лижин О.В.(1), Ямковий І.А.(1)
(1) — Обласна лікарня інтенсивного лікування, м. Маріуполь, Україна
(2) — Донецький національний медичний університет, м. Лиман, Україна

"Тrauma" Том 20, №4, 2019
Date: 2019.10.07
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
Treatment of Bilateral Hip Fractures in Patients with Multiple Injuries
Authors: Гур’єв С.О., Танасієнко П.В., Василов В.В., Філь Ф.Ю.
Державний заклад «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України», м. Київ, Україна

"Тrauma" Том 17, №6, 2016
Date: 2017.01.10
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual

Back to issue