Журнал "Здоров`я дитини" 7 (34) 2011
Повернутися до номеру
Особливості епідеміології дитячого ожиріння в умовах Півдня України
Автори: Величко В.І. Одеський національний медичний університет
Рубрики: Педіатрія/Неонатологія
Версія для друку
Проаналізована динаміка поширеності ожиріння та захворюваності на цю патологію серед дитячого населення Одеської області протягом 2001–2010 рр. Визначені території підвищеного ризику та диспропорція в рівнях поширеності ожиріння та захворюваності на нього дітей та підлітків в Одеській області. Наголошується на необхідності розробки регіональної програми з профілактики аліментарно-залежних захворювань та вдосконалення клінічних стандартів діагностики ожиріння серед дітей та підлітків.
Summary. There was analyzed the dynamics of prevalence and incidence of obesity amongst the children population of Odessa region during 2001–2010. There were determined the territories of increased risk and the disproportion in prevalence and incidence of obesity in children and adolescents in Odessa region. There is emphasized the necessity of development of a regional program on the prevention of alimentary-dependent diseases and improvement of clinical standards of obesity diagnosis among children and adolescents.
Резюме. Проанализирована динамика распространенности ожирения и заболеваемости им среди детского населения Одесской области на протяжении 2001–2010 гг. Определены территории повышенного риска и диспропорция в уровнях распространенности ожирения и заболеваемости им у детей и подростков в Одесской области. Подчеркивается необходимость разработки региональной программы по профилактике алиментарно-зависимых заболеваний и усовершенствования клинических стандартов диагностики ожирения среди детей и подростков.
Ожиріння, діти, підлітки, Одеська область.
Key words: obesity, children, adolescents, Odessa region.
Ключевые слова: ожирение, дети, подростки, Одесская область.
За оцінкою експертів ВООЗ, ожиріння є однією з глобальних проблем для сучасного суспільства: до 25 % дорослих і до 15 % дітей мають це захворювання [4, 7, 8]. Ожиріння в поєднанні з інсулінорезистентністю є однією з основних причин смертності в економічно розвинутих країнах, важливим фактором ризику виникнення церебро та кардіоваскулярних захворювань, гастроентерологічної патології та багатьох інших захворюваннях. Відзначається, що майже в 50 % випадків ожиріння в дітей (а для підлітків цей показник збільшується до 80 %) із віком не компенсується й обумовлює морбідне ожиріння в дорослому віці. Поряд із цим ожиріння в дитячому віці може призводити до ортопедичних ускладнень, апное уві сні та розладів психіки дитини [5, 9, 10].
За даними фахівців CDC, у США кожна четверта дитина має надмірну вагу, ще 11 % страждають від ожиріння [7]. За десятирічний період спостереження за програмою National Health and Nutrition Examination Survey (NHANES) II (1976–1980) and NHANES III (1988–1991) поширеність надлишкової ваги тіла в дитячій популяції зріс на 40 % [10]. Подібні тенденції характерні й для інших країн світу. Так, у Великій Британії надмірну масу тіла мають 20 % дітей і підлітків, в Іспанії — 27 %, у Греції — 31 %, в Італії — 36 %, у Болгарії — 38 %, у Російській Федерації — близько 10 %, в Україні — 10–11 % [4, 6, 10]. Таким чином, тенденція до зростання числа дітей та підлітків із надмірною вагою є загальносвітовою.
Донедавна масштабних епідеміологічних досліджень проблеми ожиріння серед дітей та підлітків в Україні практично не проводилося. Таке нехтування проблемою призвело до того, що нерідко в молодих українців виникають ускладнення на тлі преморбідного стану, асоційованого з ожирінням. Утім в останні роки в деяких регіонах був досягнутий суттєвий прогрес у вивченні епідеміології аліментарнозалежних захворювань, у тому числі ожиріння серед дітей та підлітків [3, 4]. За даними Н.Б. Зелінської та співавт. (2010), ожиріння в Україні займає друге місце за поширеністю та рівнем захворюваності після дифузного зоба І ступеня, причому діагностичний процес щодо цього виду патології, на думку авторів, є неефективним. Автори показали, що рівень реєстрації ожиріння в дітей, який становить у середньому в Україні 13,49 на 1000 дитячого населення 0–17 років включно (1,3 %), є значно нижчим, ніж у більшості країн Європи, де частота ожиріння серед дітей знаходиться в межах 10–15 %, а серед підлітків навіть і більше. За даними фахівців МОЗУ та Українського науковопрактичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин, в Україні краще виявляють ожиріння в дітей 0–17 років у Вінницькій, Черкаській та Київській областях, найменша поширеність ожиріння (менше ніж 1 %) — у м. Севастополі (4,6 на 1000 дитячого населення), Луганській (5,57), Дніпропетровській (9,45), Волинській (9,57) та Одеській (9,65) областях [2]. Таким чином, Одеська область віднесена до регіонів із незадовільними результатами діагностичного моніторингу.
Метою дослідження була оцінка динаміки поширеності ожиріння та захворюваності на нього серед дитячого населення Одеської області протягом 2001–2010 рр.
Матеріал та методи
Проведений ретроспективний аналіз звітної документації обласного управління охорони здоров’я та медицини катастроф (ОУОЗМК) Одеської області за 2001–2010 рр. Отримані в результаті досліджень дані опрацьовувалися методами варіаційної статистики за допомогою пакету прикладних програм Statistica 7.0 (StatSoft Inc., США). Частоту, із якою зустрічалися кількісні та якісні ознаки, порівнювали за допомогою критерію c2 за Pearson для незалежних вибірок. Додатково проводили кореляційний аналіз взаємозв’язку епідеміологічних показників, що вивчаються [1].
Результати дослідження та їх обговорення
Ретроспективний аналіз медичної звітної документації ОУОЗМК Одеської області показав, що рівні захворюваності на аліментарноконституційне ожиріння (шифр МКБ Е.66.0) та його поширеності в регіоні є відносно високими (табл. 1, 2).
При цьому спостерігалися певні закономірності в розподілі значень показників поширеності ожиріння та захворюваності на нього серед дітей та підлітків. Так, у містах Одеської області частота даної патології була дещо вищою, ніж у районах сільської місцевості, що, очевидно, пояснюється відмінностями в якісному й кількісному складі харчування та рухової активності. Винятком є м. Іллічівськ, у якому протягом десятиріччя поширеність ожиріння серед дитячого населення не перевищувала 1,8 % із стійкою тенденцією до зниження (D = –83,5 %). Цей феномен пояснюється, очевидно, тим, що м. Іллічівськ є сателітом м. Одеси, у зв’язку з чим значна частина населення обслуговується в лікувальнопрофілактичних закладах обласного центру.
Протягом останніх 10 років удвічі збільшилася поширеність ожиріння серед дітей та підлітків в Арцизькому, Іванівському, Кодимському й Красноокнянському районах, утричі — у Кілійському, Любашівському та Овідіопольському районах. У чотири рази зросла поширеність ожиріння в дітей в БілгородДністровському районі, а в Ананьївському районі показник збільшився майже на порядок — із 1,2 випадку на 1000 населення до 10,5 випадку. Середній приріст показника за 2001–2010 рр. по області становив 71,7 %.
Подібна динаміка була характерною й для показника захворюваності, що відбиває загальну кількість виявлених нових випадків патології. За період, що аналізується, захворюваність по області зросла на 86,8 %. Найбільше зростання відбулося в Миколаївському районі: якщо у 2001 році кількість виявлених нових випадків ожиріння не перевищувала 0,2 ‰, то у 2010 вже дорівнювала 7,9 ‰. З іншого боку, у деяких районах області (Тарутинський, Красноокнянський, Фрунзівський) захворюваність на ожиріння дещо знизилася (табл. 2).
Слід зазначити, що показники захворюваності на ожиріння та поширеності даної патології серед дитячого населення Одеської області практично не корелювали (r = 0,2, p > 0,05) (рис. 1), що свідчить про неефективність скринінгових програм та про небезпеку подальшого зростання рівнів захворюваності на ожиріння серед дітей та підлітків.
Загалом частота дитячого ожиріння в різних районах Одеської області була подібною й мало залежала від соціальноекономічного розвитку відповідних регіонів. Екстремуми, що спостерігаються, свідчать скоріше про відмінності в досвіді лікарів ланки первинної медикосанітарної допомоги (primary health care) та про недосконалість чинних стандартів діагностики ожиріння в дітей та підлітків.
Висновки
1. Захворюваність на ожиріння та поширеність цієї патології серед дітей та підлітків в Одеській області останніми роками значно зросла. Найвищі рівні поширеності ожиріння відзначаються в БілгородДністровському, Ананьївському, Кілійському, Любашівському та Овідіопольскому районам Одеської області.
2. Диспропорція в рівнях поширеності ожиріння та захворюваності на нього дитячого населення Одеської області (r = 0,2, p < 0,05) свідчить про небезпеку подальшого зростання рівнів захворюваності на ожиріння та про необхідність розробки регіональної програми з профілактики аліментарнозалежних захворювань серед дітей та підлітків.
3. Результати багаторічного аналізу рівнів поширеності ожиріння та захворюваності на нього серед дітей та підлітків в Одеській області свідчать про необхідність вдосконалення клінічних стандартів діагностики ожиріння в дітей та підлітків.
1. Антомонов М.Ю. Математическая обработка и анализ медикобиологических данных / М.Ю. Антомонов. — К., 2006. — 558 с.
2. Зелінська Н.Б. Стан надання спеціалізованої допомоги дітям з ендокринною патологією в Україні у 2010 році / Н.Б. Зелінська, С.І. Осташко, Н.Г. Руденко // Эндокринологическая служба Украины. — 2011. — № 3(35). Електронний ресурс. Режим доступ: http://endocrinology.mifua.com/archive/issue17747/#rubric17755
3. Кравченко А.Г. Физическое развитие населения Юга Украины в начале XXI столетия. Региональные нормативы, оценочные таблицы и методика пользования ими / А.Г. Кравченко. — Одесса: Астропринт, 2009. — 120 с.
4. Петеркова В.А. Ожирение в детском возрасте / В.А. Петеркова, О.В. Ремизов // Ожирение / Под ред. И.И. Дедова, Г.А. Мельниченко. — М.: Медицинское информационное агентство, 2006. — 456 c.
5. Dietz W.H. Health consequences of obesity in youth: childhood predictors of adult disease / W.H. Dietz // Pediatrics. — 1998. — Vol. 101, № 5. — P. 518525.
6. Insel P.M. Nutrition / P.M. Insel, R.E. Turner, D. Ross. — Jones and Bartlett Publishers. — 3 ed. — 2007. — 1024 p.
7. Lobstein T. Obesity in children / T. Lobstein // BMJ. — 2008. — Vol. 337. — P. 669.
9. Modern Nutrition in Health and Disease / Еd. by M.E. Shils, M. Shike, A.C. Ross [et al.]. — Lippincott Williams & Wilkins. — 10 ed. — 2005. — 2146 p.
10. Overweight in children and adolescents: pathophysiology, consequences, prevention and treatment / S.R. Daniel, D.K. Arnett, R.H. Eckel [et al.] // Circulation. — 2005. — Vol. 111, № 15. — P. 19992012.
11. Pretlow RA. Overweight and obesity in childhood / R.A. Pretlow // Pediatrics. — 2008. — Vol. 122(2). — P. 476.