Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Child`s Health" 2 (37) 2012

Back to issue

Клінічні та інфламатометричні показники ефективності Респіброну в комплексному лікуванні фебрильних нападів бронхіальної астми в дітей дошкільного віку

Authors: Колоскова О.К., Буковинський державний медичний університет МОЗ України, м. Чернівці

Categories: Pediatrics/Neonatology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

З урахуванням ролі інфекційних збудників у формуванні астма-фенотипу та провідної ролі запалення в патогенезі бронхіальної астми оцінено ефективність полікомпонентного бактеріального лізату Респіброн у лікуванні та профілактиці фебрильних нападів захворювання у дошкільнят. Показано, що досягнуті клінічні та інфламатометричні показники ефективності Респіброну дають підстави для його широкого використання у клінічній практиці.

Summary. The efficacy of polycomponent bacterial lysate Respibron in treatment and prevention of febrile seizures at bronchial asthma in children of preschool age was assessed taking into account the role of infectious agents in forming of asthma phenotype and leading role of inflammatory hypothesis in pathogenesis of this disease. It is shown that attained clinical and inflammometric indices of Respibron efficacy enable to use it in wide clinical practice.

Резюме. С учетом роли инфекционных возбудителей в формировании астма-фенотипа и ведущей роли воспаления в патогенезе бронхиальной астмы оценена эффективность поликомпонентного бактериального лизата Респиброн в лечении и профилактике фебрильных приступов заболевания у дошкольников. Показано, что достигнутые клинические и инфламатометрические показатели эффективности Респиброна дают основания для его широкого использования в клинической практике.


Keywords

Бронхіальна астма, діти, конденсат видихуваного повітря, запалення.

Key words: bronchial asthma, children, expired air condensate, inflammation.

Ключевые слова: бронхиальная астма, дети, конденсат выдыхаемого воздуха, воспаление.

Вступ

Роль інфекції в розвитку бронхіальної астми (БА) та її загострень наразі не викликає сумнівів так само, як і уявлення стосовно її ініціювального ефекту. Численні дослідження дають підстави вважати респіраторну вірусну інфекцію важливим чинником формування даного захворювання з наступною тригерною роллю нападів загострення [19, 21]. Респіраторні віруси є одними з основних чинників, здатних викликати обструкцію дихальних шляхів [9, 12], існує прямий зв’язок між загостреннями астми та гострою респіраторною інфекцією (ГРЗ), у тому числі їх сезонними підйомами. Описаний зв’язок між летальними випадками астми та респіраторними інфекціями дихальних шляхів, який тим більш важливий для когорти дітей раннього та дошкільного віку [6], які є найбільш складною категорією пацієнтів [3, 5]. Доведено, що вірусна інфекція в дітей з атопічною конституцією є індуктором розвитку, а також частим тригерним фактором загострень [4]. Дослідження останніх років переконливо свідчать про те, що поряд із вірусною респіраторною інфекцією суттєва роль у розвитку бронхіальної астми та її загострень належить атиповим внутрішньоклітинним бактеріям — M.pneumoniae, Ch.pneumoniae і рідше — Legionella [8, 11, 13, 17, 20]. Поряд із роботами, у яких підтверджено патогенну роль атипових бактерій у розвитку бронхіальної астми в дітей, існують повідомлення, що ставлять під сумнів їх етіологічне значення в патогенезі даного захворювання [14, 18] і заперечують лікувальну ефективність макролідних антибіотиків. Так, згідно з Cochrane Database of Systematic Reviews (2007), призначення макролідів при бронхіальній астмі з атиповою інфекцією не призводить до вірогідного покращення [10].

Зміни в імунній системі, що зумовлюють розвиток атопії, є чинниками схильності до інфікування дитини з алергією, окрім того, власне алергічне запалення змінює нормальну імунну відповідь на інфекційний процес [1]. З одного боку, гіперпродукція IgЕ і ряду цитокінів (IL-4, IL-5, TNF-a тощо), а також низький рівень IFN-a і IFN-g характерні для бронхіальної астми, полегшують інфікування та сприяють персистенції як банальних вірусних, так і опортуністичних інфекцій у дихальних шляхах. З іншого боку, все частіше педіатри зустрічаються з поєднаною патологією інфекційного й алергічного генезу, оскільки в певної когорти дітей перебіг алергічних захворювань часто супроводжується проявами інфекційної патології (часті ГРЗ, хронічні вогнища інфекції, інфікування ураженої шкіри при атопічному дерматиті тощо).

При імунологічному обстеженні пацієнтів, особливо в ранньому і дошкільному віці, повсякчас визначають ознаки імунної недостатності: зниження продукції секреторних імуноглобулінів, гамма-інтерферону, зниження фагоцитарних функцій. Це є підставою для призначення таким пацієнтам імунотропних фармакологічних засобів [2].

У дитячій алергологічній практиці використовують такі імунотропні препарати:

1. Препарати мікробного походження:

— бактеріальні лізати (Респіброн, ІРС19, імудон, бронхомунал);

— комбіновані препарати, що містять лізати бактерій та неспецифічні імуномодулятори у вигляді ліпополісахаридів і протеогліканів (рибомуніл, полікомпонентна вакцина ВП-4);

— дріжджові гідролізати (натрію нуклеїнат);

— синтетичні аналоги бактеріальних антигенів (лікопід).

2. Препарати тимічного походження:

— препарати тимусу (тималін, Т-активін, тимоптин);

— синтетичні аналоги тимічних факторів (тимоген).

3. Препарати кістково-мозкового походження (мієлопід):

— цитокіни та їх синтетичні похідні: препарати інтерферону (лейкінтерферон, альфаферон, віферон тощо);

— синтетичні індуктори синтезу інтерферонів (циклоферон, аміксин);

— природні індуктори синтезу інтерферонів (імуно­флазид).

4. Синтетичні імуностимулятори (левамізол, діуцифон, поліоксидоній).

5. Імуностимулятори рослинного походження (ехінацея).

Імунотропність даних препаратів дозволяє використовувати їх для відновлення функцій імунної системи та забезпечення достатнього імунного захисту, що врешті призводить до зменшення кількості та тяжкості нападів бронхіальної астми. При цьому найбільш оптимальними вважають такі препарати, що знижували б активність Т-лімфоцитів 2-го типу та підвищували активність Т-клітин 1-го типу. Розробка подібного роду імунофармакотерапевтичних засобів є перспективним напрямком досліджень у дитячій астмології, що дозволяє сподіватися на підвищення ефективності лікування і засобів профілактики захворювання у наймолодшій віковій групі пацієнтів. Ті ж препарати, що вже існують, дозволяють за окремими даними пришвидшити досягнення клінічної ремісії.

Імуномодулятори бактеріального походження належать до групи найбільш часто вживаних у лікуванні бронхіальної астми в дітей. Дані препарати здатні активувати гуморальну імунну відповідь на бактеріальні алергени та справляти непрямий вплив на системну імунну відповідь. Дія імунотропних препаратів бактеріального походження спрямована на активацію моноцитарно-макрофагальної системи щодо елімінації сторонніх антигенів. За своєю суттю це бактеріальні вакцини, що стимулюють фагоцитоз і мікробіцидність, активують гуморальний та клітинний імунітет. При створенні імуномодуляторів бактеріального походження використовують бактеріальні лізати, фракції клітинних оболонок мікробів, бактеріальні рибосоми. Значне поширення отримали полівалентні препарати, що активують неспецифічну резистентність та мають імуномодулювальний ефект.

У зв’язку з цим нашу увагу привернув препарат Респіброн — єдиний в Україні бактеріальний імуномодулятор з інноваційною технологією виробництва для захисту респіраторної системи від гострих та рецидивуючих інфекцій дихальних шляхів. Даний препарат являє собою полівалентний бактеріальний лізат із 13 патогенних мікроорганізмів, отриманий інноваційним шляхом механічного (а не хімічного) лізису (PMBL).

Він активує неспецифічну резистентність за рахунок мембранних антигенів (лігандів для TLR), що забезпечує швидкий захист від інфекції. Попередніми дослідженнями доведено, що даний препарат активує дендритні клітини, макрофаги, нейтрофіли, природні кілери; він активує фагоцитоз і клітинний лізис; стимулює адгезію макрофагів на бактеріях, а також активує нейтрофіли та підвищує синтез цитокінів. Респіброн підвищує синтез специфічних сироваткових IgA, IgG, IgM і sIgA, а також підвищує активність ефекторних CD4+ i CD8+-лімфоцитів і В-лімфоцитів.

Відзначимо, що 7 мг Респіброну відповідає:

Staphylococcus aureus — 6 • 109 од.;

Streptococcus pyogenes — 6 • 109 од.;

Streptococcus viridans — 6 • 109 од.;

Klebsiella pneumoniae — 6 • 109 од.;

Klebsiella ozaenae — 6 • 109 од.;

Haemophilus influenzae B — 6 • 109 од.;

Neisseria catarrhalis — 6 • 109 од.;

Diplococcus pneumoniae (6 серотипів) — 6 • 109 од.

Наразі вивчена ефективність застосування бактеріальних лізатів, одержаних шляхом механічного (PMBL) на противагу хімічному (CLBL) лізису у хворих на рецидивні респіраторні інфекції [16]. У даній роботі доведені переваги механічного лізису і не відмічено побічних реакцій. Відмічено також вірогідно більш часту необхідність застосування антибіотиків у групі порівняння, у той час в основній групі додатково антибіотики не використовувалися.

Встановлено, що на фоні доброї переносимості та відсутності побічних ефектів [7] Респіброн вірогідно зменшує частоту респіраторних інфекцій у дітей [22] на 54 % порівняно з групою плацебо. Відмічено також, що в дітей, які отримували комбіновану терапію антибіотиками та Респіброном, рідше траплялися рецидиви респіраторної інфекції, а також швидше зникали ознаки інфекційного запалення [15].

Таким чином, спираючись на все наведене вище, можна стверджувати, що дослідження ефективності використання бактеріального лізату Респіброну у комплексному лікуванні фебрильних епізодів бронхіальної астми, що асоціюються з перебігом гострих респіраторних інфекцій у дітей раннього і дошкільного віку, слід визнати актуальними і перспективними. Проведені дослідження допоможуть оптимізувати індивідуалізовану програму лікування та профілактики нападів бронхіальної астми в дітей даної вікової групи, зменшити необґрунтоване призначення антибактеріальних препаратів, уникнути поліпрагмазії та покращити якість життя пацієнтів.

Мета дослідження — вивчити ефективність використання препарату Респіброн у комплексній терапії фебрильних епізодів бронхіальної астми у дітей раннього і дошкільного віку.

Матеріал і методи

Для досягнення мети роботи методом простої випадкової вибірки на базі пульмоалергологічного відділення ОДКЛ м. Чернівці (головний лікар — Р.Г. Андрійчук) обстежено 30 дітей, хворих на бронхіальну астму, які надійшли до стаціонару з приводу нападів захворювання в поєднанні з підвищенням температури тіла.

Хлопчиків серед обстежених було 62,7 %, а дівчаток — відповідно 37,3 %.

Середній вік обстежених дітей становив 4,4 ± 2,6 роки. Мінімальний вік обстежених — 2 роки, а максимальний — 7 років. У місті та поселеннях міського типу проживало 47,19 %, а у сільській місцевості — 52,9 % пацієнтів.

У 86,3 % хворих на підставі клінічного обстеження діагностована атопічна форма бронхіальної астми, а у 13,7 % дітей — змішана форма захворювання.

Обстежені діти залежно від особливостей комплекс­ного лікування поділялися на 2 групи: до складу першої (І, основної) увійшли 15 дітей дошкільного віку, яким у комплексній терапії захворювання призначали Респіброн: по 1 таблетці сублінгвально 1 раз на день упродовж 10 днів. 15 хворих сформували ІІ групу (порівняння), до складу їх терапії імуномодулювальні засоби не включали.

За основними клінічними характеристиками групи порівняння суттєво не відрізнялися. Зокрема, хлопчиків у І групі було 55,6 %, а у ІІ групі — 70,4 %, а тривалість хвороби сягала в обох групах у середньому 1,9 року.

У роботі використана класифікація бронхіальної астми згідно з протоколом діагностики та лікування її в дітей, затвердженого МОЗ України (№ 128 від 19.03.2007 р.), а також відповідно до міжнародної глобальної ініціативи щодо діагностики та лікування бронхіальної астми (GINA-2002 та її наступні версії).

Усім дітям проведене комплексне обстеження, яке включало окрім загальноклінічного, рентгенологічного, імунологічного, мікробіологічного також біохімічне дослідження експірату повітря, що видихається. Дослідження проводилося двічі: перед призначенням препарату Респіброн та в катамнезі — через 6 місяців після закінчення курсу терапії. Обстеження пацієнтів групи порівняння проводилося у референтні терміни.

Біохімічне дослідження конденсату видихуваного повітря проведене в біохімічній лабораторії кафедри внутрішньої медицини, клінічної фармакології та професійних хвороб Буковинського державного медичного університету. Досліджували конденсат видихуваного повітря (1,5–2 мл), отриманий за допомогою спроектованого на кафедрі педіатрії та дитячих інфекційних хвороб конденсора. У конденсаті видихуваного повітря визначали вміст загального білка, активність каталази, вміст метаболітів оксиду азоту.

Для оцінки діагностичної цінності тестів оцінювали ризик реалізації події з урахуванням величин відносного (ВР), атрибутивного ризиків та співвідношення шансів (СШ), а також визначення їх довірчих інтервалів (95% ДІ).

Отримані результати та їх обговорення

Серед обстежених дітей 59,8 % пацієнтів відвідували дитячі дошкільні навчальні заклади, що вірогідно перевищувало частку дітей, які виховувалися в домашніх умовах (P < 0,01). Наведені дані, мабуть, слід розглядати як показник більшої уразливості інфекційними збудниками дітей, які виховувалися в організованих колективах.

У більшості випадків загострення бронхіальної астми в дітей траплялося в холодну пору року. Так, у період пізньої осені та ранньої весни загострення мали місце у 61,8 % хворих. Загострення в цей період передбачало участь у розвитку нападів астми респіраторної вірусної інфекції, що підтверджується аналізом тригерних факторів нападів.

Супутня ЛОР-патологія у вигляді аденоїдитів, гіпертрофії піднебінних мигдаликів виявлена у 69,6 % дітей та зазвичай вона асоціювалася з частими респіраторними захворюваннями, які в цілому реєструвалися у 78,4 % хворих. Одержані дані можуть розцінюватися як наявність у дітей лімфатико-гіпопластичного діатезу, якому притаманна, зокрема, підвищена схильність до алергічних та респіраторно-інфекційних захворювань.

У більшості випадків бронхіальна астма розпочиналася в ранньому віці, і лише в третини дітей перші прояви захворювання траплялися у віці понад 3 роки. Так, до досягнення віку 1 року астма дебютувала у 17,6 % дітей, у 46,1 % хворих — від 1 до 3 років та у віці понад 3 роки — у 36,3 % хворих. Таким чином, майже у всіх обстежених дітей бронхіальна астма належала до так званого фенотипу раннього початку, для якого характерний транзиторний перебіг захворювання, та водночас серед таких хворих знаходяться діти з персистувальним тяжким перебігом захворювання надалі.

На амбулаторному етапі лікування усі діти отримували бронхорозширювальні препарати самостійно або ж у комбінації з глюкокортикостероїдами та рідше — з антибіотиками. Так, винятково бронхорозширювальні препарати (сальбутамол, еуфілін тощо) отримували 38,2 % дітей, комбінацію бронхолітиків з однократним прийманням глюкокортикостероїдів (per os або per rectum) одержували 26,5 % дітей, антибіотикотерапію (макроліди, цефалоспорини ІІ–ІІІ покоління, амінопеніциліни) — 11,8 % пацієнтів та інші комбінації медикаментів із бронхорозширювальними засобами — 12,8 % хворих. Лише кожна десята дитина під час загострення не одержувала лікування вдома та відразу зверталася за допомогою у стаціонар.

Разом із тим результати клінічного обстеження при надходженні до стаціонару дозволяли встановити відносно високий ризик наявності бактеріальної інфекції в дітей з фебрильними нападами астми. Так, співвідношення шансів становило 2,6 (95% ДІ 0,9–7,7), відносний ризик — 1,7 (95% ДІ 1,4–2,0) і атрибутивний ризик — 0,23.

Після проведеного курсу комплексного лікування впродовж 6 місяців проводилося спостереження за представниками клінічних груп порівняння, що дозволило встановити певні клінічні закономірності, які свідчили про ефективність використаного імуномодулювального підходу. Так, кратність ГРЗ за 6 місяців у представників І групи становила в середньому 1,25 ± 0,16 випадку (95% ДІ 0,9–1,6) при мінімальному значенні 1 випадок та максимальному — 2 випадки. У групі порівняння ці показники становили 1,30 ± 0,12 випадку (95% ДІ 3,6–4,7) (P > 0,05) при мінімальній кількості 3 випадки та максимальній — 6 випадків за півроку. Тривалість епізодів гострих респіраторних захворювань виявилася вірогідно меншою у групі хворих, які в комплексному лікуванні отримували препарат Респіброн. Так, середня тривалість ГРЗ у І групі сягала 3,40 ± 0,26 доби, а у ІІ групі — 4,1 ± 0,3 доби (P < 0,05).

Слід відмітити, що перебіг гострих респіраторних інфекцій у дітей під впливом Респіброну мав легший характер. Зокрема, лише у 26,7 % представників І групи під час ГРЗ у катамнезі траплялася субфебрильна температура, а епізодів фебрильного підвищення температури тіла не відмічалося взагалі. Натомість у ІІ клінічній групі в процесі катамнестичного спостереження тільки в 1/3 випадків ГРЗ не супроводжувалися підвищенням температури тіла, у 8 дітей відмічався переважно субфебрилітет, у 2 дітей (13,3 % випадків) — фебрильний характер гарячки.

Не виникало потреби у використанні дезобструктивної терапії в комплексному лікуванні ГРЗ майже в половини (46,7 %) представників основної групи та лише у 26,7 % випадків у групі порівняння (P > 0,05). Відсутність вірогідних розбіжностей за даним показником, мабуть, пояснювалася малою статистичною вибіркою, проте вона не заперечувала чітко вираженої тенденції до більш легкого перебігу епізодів ГРЗ, які під впливом препарату Респіброн вже не виступали тригерним фактором нападів бронхіальної астми майже в кожного другого пролікованого хворого.

Аналізуючи отримані дані з позицій доказової медицини, можна дійти висновку, що застосування препарату Респіброн дозволяло досягти вірогідного зменшення ризику розвитку нападу астми під час інтеркурентних респіраторних інфекцій: СШ — 2,4 (95% ДІ 1,3–4,4), ВР — 1,75 (95% ДІ 1,3–2,3) та атрибутивний ризик — 20 %. Це частково підтверджувалося й необхідністю у використанні антибактеріальної терапії у дітей клінічних груп порівняння під час перебігу ГРЗ упродовж катамнестичного спостереження. Так, на підставі об’єктивних даних, що свідчили про наявність бактеріальної інфекції дихальних шляхів, антибіотики призначали 20 % пацієнтів І групи та 33,3 % представників групи порівняння. Проведення імуномодулювальної терапії Респіброном супроводжувалося зменшенням необхідності у використанні антибіотиків у лікуванні ГРЗ у дітей із СШ 3,5 (95% ДІ 0,7–17,7), при цьому ВР становив 1,5 (95% ДІ 0,5–4,1), атрибутивний ризик — 27 %.

Під час проведення опитування батьків із метою оцінки ними тяжкості перебігу епізодів ГРЗ у дітей після проведеного комплексного лікування упродовж 6-місячного катамнестичного спостереження 26,7 % батьків пацієнтів І групи відзначали легкий перебіг цих захворювань, 13,3 % — дещо легший порівняно з попереднім періодом і 13,3 % не відмічали будь-яких змін у характері перебігу ГРЗ; решта 46,7 % батьків не змогли дати оцінку. У контрольній групі ці показники відповідно становили: 26,7; 60,0 та 13,3 % випадків (відповідь дали усі 15 батьків).

Разом із тим 46,7 % дітей І групи упродовж терміну катамнестичного спостереження не потребували звернення до алерголога за консультацією, у 53,3 % випадків такі консультації надавалися. У репрезентативній групі дітей ці показники становили відповідно 26,7 та 73,3 % (P > 0,05).

Лікування у стаціонарі в основній групі в катамнестичному 6-місячному спостереженні потребувала кожна друга дитина (53,3 %), а в групі порівняння — 73,34 % хворих (P > 0,05). Середня кількість госпіталізацій становила 1,0 та 1,36 ± 0,15 випадку відповідно.

Одержані дані аналізу конденсату видихуваного повітря (КВП) в обстежених дітей дають підстави вважати, що в цілому у хворих спостерігався місцевий запальний процес у дихальних шляхах, що проявлялося підвищенням концентрації метаболітів оксиду азоту, вмісту загального білка в КВП майже в кожної другої дитини та підвищенням активності каталази.

Дослідження складу видихуваного повітря (КВП) в динаміці спостереження за дітьми дозволили встановити закономірності, що свідчили про позитивний вплив комплексної дезобструктивної терапії із включенням Респіброну на вираженість місцевого запального процесу в бронхах. Так, у представників І групи середній уміст у КВП метаболітів оксиду азоту становив 32,4 ± 3,8 мкмоль/л, а ІІ групи — 33,5 ± 4,1 мкмоль/л при регіональній нормі 27,30 ± 3,14 мкмоль/л (P > 0,05). Слід відмітити, що нормальні показники концентрації метаболітів оксиду азоту у КВП зустрічалися у 43,2 ± 5,3 % спостережень, а дворазове перевищення нормального рівня (понад 54 мкмоль/л) — у 18,2 ± 4,1 % випадків. Одержані дані можна інтерпретувати як підтвердження вираженого запалення в дихальних шляхах у кожної другої обстеженої дитини, що, мабуть, свідчить про наявність у цих дітей бактеріальної інфекції на тлі фебрильних нападів бронхіальної астми.

Під впливом проведеного лікування, що включало препарат Респіброн, вміст метаболітів оксиду азоту зменшився до 30,6 ± 4,1 мкмоль/л (95% ДІ 21,8–39,5), що свідчило про зниження активності місцевої запальної відповіді.

Хоча у процесі катамнестичного спостереження у дітей основної групи не відмічено статистично значущих змін із боку вмісту загального білка у КВП, установлене зменшення активності каталази порівняно з представниками групи порівняння. Так, при надходженні до стаціонару середні показники активності каталази у І групі становили 35,60 ± 5,11 мкмоль/хв • мг білка при 95% ДІ 24,4–46,3, а у ІІ групі — 50,9 ± 11,3 мкмоль/хв • мг білка (95% ДІ 26,6–75,2) (P > 0,05). Після проведеного лікування при обстеженні в катамнезі цей показник становив у пролікованих дітей 22,8 ± 2,7 мкмоль/хв • мг білка (95% ДІ 17,07–29,5) (P < 0,001). На наш погляд, зменшення активності основного ферменту системи детоксикації (так званого, «клітинного сміттяра») непрямо відображало зниження активності пероксидного окиснення при запальному процесі та могло бути наслідком активації не тільки специфічного, але й неспецифічного імунного захисту.

Висновки

1. Дітям із фебрильними нападами бронхіальної астми притаманна підвищена схильність до розвитку респіраторних інфекцій, що проявлялося в частоті виховання в організованих дитячих колективах (59,8 %), загострень у холодну пору року (61,8 %), наявності хронічних вогнищ інфекції у ділянці носоглоткового кільця (69,6 %) та зарахування до групи часто і тривало хворіючих дітей (78,4 %).

2. Оптимізація комплексної терапії дітей із фебрильними епізодами астми завдяки препарату Респіброн дозволила отримати позитивні зміну з боку клінічних показників, які полягали у статистично вірогідному скороченні термінів перебігу ГРЗ, більш легкому їх перебігу, меншій частоті використання дезобструктивної й антибактеріальної терапії, а також зниженні необхідності в госпіталізації та консультації дітей алергологом.

3. Застосування у комплексній терапії препарату Респіброн дозволяло досягти вірогідного зменшення ризику розвитку нападу астми під час інтеркурентних респіраторних інфекцій: СШ — 2,4 (95% ДІ 1,3–4,4) ВР — 1,75 (95% ДІ 1,3–2,3) та атрибутивний ризик — 20 %.

4. На фоні лікування препаратом Респіброн відмічено тенденцію до значного зниження активності каталази і вмісту метаболітів оксиду азоту в конденсаті видихуваного повітря, що свідчило про зменшення вираженого запалення та напруженості антиоксидантних процесів у бронхах.


Bibliography

1. Балаболкин И.И. Совершенствование методов иммуномодулирующей терапии у детей с бронхиальной астмой и частыми острыми респираторными инфекциями / И.И. Балаболкин, В.А. Булгакова, Т.Б. Сенцова и др. // Аллергология и иммунология. — 2006. — № 7/3. — С. 332-333.

2. Балаболкин И.И. Иммунокорригирующая терапия в комплексном лечении детей с аллергией // Здоров’я України. — 2007. — № 18/1. — С. 41.

3. Ласица О.И., Ласица Т.С. Бронхиальная астма в практике семейного врача. — К.: Атлант, 2001. — 263 с.

4. Ласица О.И., Охотникова Е.Н. Роль атипичной микрофлоры в патогенезе бронхиальной астмы у детей // Укр. пульмонол. журн. — 2004. — № 1. — С. 16-20.

5. Охотникова Е.Н. Основные этапы формирования бронхиальной астмы у детей первых лет жизни // Ліки України. — 2000. — № 4. — С. 23-26.

6. Охотникова Е.Н., Гайдучик Г.А. Бронхиальная астма, ассоциированная с инфекцией, у детей: тактика антибактериальной терапии // Современная педиатрия. — 2009. — № 2(24). — С. 23-28.

7. Aksic О.Т., Cattaneo L., Rosaschino F. Evaluation of the clinical efficacy of a new Polyvalent bacterial lysate obtained by Mechanical lysis (PMBL) in a population of 180 School-aged children with recurrent

respiratory Infections // Eur. J. Aerobiol. Environmental. medicine and air-borne infections. — 2005. — Vol. 1(1).

8. Brouard J., Freymuth F., Toutain F., Bach N., Vabret A.., Gouarin S. et al. Role of viral infections and Chlamydia pneumoniae and Mycoplasma pneumoniae infections in asthma in infants and young children. Epidemiologic study of 118 children // Arch. Pediatr. — 2002. — Suppl. 3. — S. 365-371.

9. Gern J.E., Lemanske R.F. Infectious triggers of pediatric asthma // Pediatr. Clin. North Am. — 2003. — V. 50(3). — Р. 555-575.

10. Jahnz-Rozyk K., Targowski T. Atypical infection of the respiratory tract and bronchial asthma // Pol. Merkur. Lekarski. — 2007. — Vol. 137. — P. 325-327.

11. Joao S.M., Ferraz C., Pissarra S., Cardoso M.J., Simoes J., Bonito V.A. Role of viruses and atypical bacterial in asthma exacerbations among children in Oporto (Portugal) // Allergol. Immunopathol. (Madr.). — 2007. — V. 35. — P. 4-9.

12. Johnston S.L., Pattemore P.K, Sanderson G. et al. The relationship between upper respiratory infections and hospital admissions for asthma: a time trend analysis // Am. J. Respir. Crit. Care Med. — 1996. — V. 154. — Р. 654-660.

13. Johnstone S.L., Martin R.J. Chlamydophila pneumoniae and Mycoplasma pneumoniae: a role in asthma pathogenesis? // Am. J. Respir Crit. Care Med. — 2005. — Vol. 172. — P. 1078-1089.

14. Korppi M., Paldanius M., Hyvarinen A. Chlamydia pneumoniae and newly diagnosed asthma: a case-control study in 1 to 6-year-old children // Respirology. — 2004. — Vol. 9. — P. 255-259.

15. Lyophilised polybacterial lysate in the prevention of respiratory infections / G. Gaslini Paediatric Clinic of the University of Genoa; Bartocci M., Allegri A., Tegaido L., Ravera B. et al. (Abstract presented at the Current Paediatric Convention. Loano (SAVONA) 11–13th April, 1997).

16. Macchi A., Vecchia L.D. Open comparative, randomized controlled clinical study of a new immunostimulating bacterial lysate in the prophylaxis of upper respiratory tract infections // Arzneimittelforschung. — 2005. — № 55(5). — Р. 276-281.

17. Martin R.J. Infections and asthma // Clin. Chest. Med. — 2006. — Vol. 27. — P. 87-98.

18. Mills J.D., Lindeman J.A., Fawcett. Chlamydia pneumoniae serological status is not associated with asthma in children or young adults // Int. J. Epidemiol. — 2000. — Vol. 29. — P. 280-284.

19. Nafstad P., Magnus P., Jaakkola J.J. Early respiratory infections and childhood asthma // Pediatrics. — 2000. — Vol. 106. — E 38.

20. Newcomb D.C., Peebles R.S. Jr. Bugs and asthma: a different disease? // Proc. Am. Thorac Soc. — 2009. — Vol. 6. — P. 266-271.

21. Pifferi M., Maggi F., Andreoli E. An important virus in asthma pathophysiology? // J. Infect. Dis. — 2005. — Vol. 192. — P. 1141-1148.

22. Rosaschino F., Cattaneo L. Strategies for optimizing compliance of paediatric patients for seasonal antibacterial vaccination with sublingually administered Polyvalent Mechanical Bacterial Lysates (PMBL) // Acta Biomed. — 2004. — Vol. 75(3). — P. 171-178.

Similar articles

Modern concepts of the role of respiratory infections in the course of allergic diseases in children:  the significance of bacterial lysates
Authors: Уманець Т.Р.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», м. Київ, Україна

"Child`s Health" Том 12, №6, 2017
Date: 2017.11.15
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Specialist manual
Authors: Воротняк Т.М., Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
"Child`s Health" 6(21) 2009
Date: 2010.07.13
Categories: Pediatrics/Neonatology
Вміст імуноглобулінів у конденсаті та сироватці крові дітей, хворих на бронхіальну астму
Authors: Микалюк Л.В., Білоус Т.М., Білоус В.В. - Кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
International journal of endocrinology 6 (54) 2013
Date: 2013.10.24
Categories: Endocrinology, Immunology
Sections: Medical forums
Authors: О.І. Сміян, В.В. Слива, О.М. Ємець, О.О. Потапова Медичний інститут Сумського державного університету
"News of medicine and pharmacy" 21-22 (393-394) 2011
Date: 2012.02.01

Back to issue