Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013

Вернуться к номеру

Порушення вуглеводного обміну в хворих на хронічний панкреатит за коморбідності з ІХС у поєднанні з ХСН

Авторы: Гонцарюк Д.О. - Кафедра внутрішньої медицини, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Медицинские форумы

Версия для печати

Одним із загальних патогенетичних ланок прогресування хронічної серцевої недостатності (ХСН) за коморбідності хронічного панкреатиту (ХП) з ішемічною хворобою серця (ІХС) є розвиток інсулінорезистентності, що є передстадією цукрового діабету типу 2.

Мета дослідження — дослідити зміни показників глюкози, імунореактивного інсуліну (ІРІ), С­пептиду в хворих за даної коморбідності захворювань.

Матеріал і методи дослідження. Обстежений 21 пацієнт за коморбідного перебігу ХП з ІХС за ХСН віком від 52 до 69 років; контрольну групу становили 10 практично здорових осіб (за віком і статтю вони були ідентичними). Концентрацію глюкози визначали глюкозооксидазним методом у плазмі венозної крові, вміст С­пептиду — за допомогою набору C­Peptide ELISA №104­1293 DRG виробництва International, Inc. (США), вміст інсуліну вивчали, використовуючи INSULIN ELISA KIT №104–2935 виробництва DRG (СШA).

Результати дослідження та їх обговорення. Виявлено, що за коморбідності захворювань рівень глюкози мав тенденцію до збільшення ((6,4 ± 0,18) ммоль/л) відносно групи практично здорових осіб (ПЗО) ((4,56 ± ± 0,27) ммоль/л), показники ІРІ — до підвищення ((4,96 ± 0,15) мкОд/мл при показниках у ПЗО (2,15 ± ± 0,16) мкОд/мл), відбувалися вірогідні зміни показників С­пептиду (р > 0,05).

Висновок. Дослідження виявило порушення вуглеводного обміну в більшості хворих на хронічний панкреатит з ішемічною хворобою серця за хронічної серцевої недостатності, а також необхідність визначати індекс інсулінорезистентності, оскільки інсулінорезистентність у цієї групи хворих може бути самостійною причиною прогресування атеросклерозу, сприяти розвитку кардіоваскулярних подій, що обтяжує прогноз перебігу захворювань за даної коморбідності патологій.


Похожие статьи

Інсулінорезистентність як можливий фактор розвитку гестаційного цукрового діабету у жінок з надлишковою масою тіла
Авторы: Маслянко В.А., Пашковська Н.В., Павлович Л.Б., Оленович О.А., Ілюшина А.А., Морозюк Я.В. - Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці; Шкрібляк Н.М. - Чернівецький обласний ендокринологічний центр
Международный эндокринологический журнал 6 (54) 2013
Дата: 2013.10.22
Рубрики: Эндокринология
Разделы: Медицинские форумы

Вернуться к номеру