Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology 6 (54) 2013

Back to issue

Диференціальна діагностика адреногенітального синдрому у жінок

Authors: Ляшук П.М., Оленович О.А. - Кафедра клінічної імунології, алергології та ендокринології Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці; Проценко О.В., Ватаманюк М.М. - Чернівецький обласний ендокринологічний центр

Categories: Endocrinology

Sections: Medical forums

print version

В основі адреногенітального синдрому (АГС) лежить генетична неповноцінність певних ферментів (гідроксилаз) у корі надниркових залоз — настає порушення синтезу глюкокортикоїдів, що за принципом зворотного зв’язку призводить до надмірної секреції кортикотропіну, який стимулює синтез андрогенів у сітчастій зоні кори надниркових залоз. У результаті гіперандрогенії гальмується продукція гонадотропінів, наслідком чого є порушення росту й дозрівання фолікулів у яєчниках. АГС має автосомно­рецесивний тип успадкування.

Залежно від ступеня гіперандрогенії й зумовленого нею порушення діяльності яєчників гінекологи розрізняють пубертатну (ПФ) та післяпубертатну форми (ППФ) АГС. ПФ АГС виявляється в підлітків у період фізіологічного посилення гормональної функції кори надниркових залоз, що на 2–3 роки випереджає появу менархе. ППФ АГС спостерігається в віці понад 20 років, часто після мимовільного викидня чи медичного аборту.

Диференціальну діагностику АГС найчастіше проводять із первинним синдромом полікістозу яєчників (СПЯ), оскільки основними продуцентами андрогенів, крім сітчастої зони кори надниркових залоз, є яєчники. Наводимо диференціально­діагностичні ознаки цих захворювань у вигляді оригінальної табл. 1.

 

 



Back to issue