Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Child`s Health" 8 (51) 2013

Back to issue

Вплив корекції тиреоїдного статусу на функціональний стан системи травлення у дітей із дифузним нетоксичним зобом

Authors: Маменко М.Є., Бугаєнко О.О. - ДЗ «Луганський державний медичний університет»

Categories: Pediatrics/Neonatology, Endocrinology

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Мета: вивчити вплив терапії дифузного нетоксичного зоба на функціональний стан системи травлення в дітей. Матеріали та методи. Скринінгове дослідження на базі молодших класів загальноосвітніх шкіл (695 дітей віком 5–11 років): анкетування сімей, антропометрія та огляд дітей, визначення йодурії, пальпація щитоподібної залози. Поглиблене обстеження дітей із зобом (n = 88): ультрасонографія щитоподібної залози та органів травлення, визначення рівнів тиреотропного гормону, тироксину вільного, серотоніну, мелатоніну, вазоінтестинального пептиду. Результати. Установлено наявність у дітей шкільного віку високої частоти дифузного нетоксичного зоба (25,8 %), що супроводжується зниженням функціональної активності щитоподібної залози до рівня мінімальної тиреоїдної дисфункції (42,0 %) та субклінічного гіпотиреозу (10,2 %). Наявність зоба призводить до статистичного збільшення шансів на розвиток порушень із боку гастроінтестинального тракту (відношення шансів 2,33, р = 0,000) переважно за рахунок гіпокінетичних станів. Призначення препаратів калію йодиду сприяє зменшенню частоти зоба за умов високої комплайєнтності до 27,3 % і нормалізації функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи (тиреотропний гормон — 1,66 мОд/л), що супроводжується підвищенням рівнів серотоніну (6,14 нг/мл) і вазоінтестинального пептиду (117,86 нг/мл) та зниженням концентрації мелатоніну (2,5 пмоль/л). У дітей, які стабільно протягом півроку приймали препарати калію йодиду, поряд із нормалізацією тиреоїдного статусу відбувається зменшення частоти скарг із боку системи травлення. Висновки. Терапія дифузного нетоксичного зоба препаратами калію йодиду дозволяє досягти зменшення тиреоїдного об’єму та нормалізації функціональної активності гіпофізарно-тиреоїдної системи. Покращення функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи сприяє зменшенню частоти функціональних порушень із боку травного тракту. Оптимізація тиреоїдного синтезу супроводжується підвищенням рівнів серотоніну та вазоінтестинального пептиду, зниженням продукції мелатоніну.

Цель: изучить влияние терапии диффузного нетоксического зоба на функциональное состояние системы пищеварения у детей. Материалы и методы. Скрининговое исследование на базе младших классов общеобразовательных школ (695 детей в возрасте 5–11 лет): анкетирование семей, антропометрия и осмотр детей, определение йодурии, пальпация щитовидной железы. Углубленное обследование детей с зобом (n = 88): ультрасонография щитовидной железы и органов пищеварения, определение уровней тиреотропного гормона, тироксина свободного, серотонина, мелатонина, вазоинтестинального пептида. Результаты. Установлено наличие у детей школьного возраста высокой частоты диффузного нетоксического зоба (25,8 %), который сопровождается снижением функциональной активности щитовидной железы до уровня минимальной тиреоидной дисфункции (42,0 %) и субклинического гипотиреоза (10,2 %). Наличие зоба приводит к статистическому увеличению шансов на развитие нарушений со стороны гастроинтестинального тракта (отношение шансов 2,33, р = 0,000) преимущественно за счет гипокинетических состояний. Назначение препаратов калия йодида приводит к уменьшению частоты зоба при высокой комплайентности до 27,3 % и нормализации функционального состояния гипофизарно-тиреоидной системы (тиреотропный гормон — 1,66 мЕд/л), что сопровождается повышением уровней серотонина (6,14 нг/мл) и вазоинтестинального пептида (117,86 нг/мл) и снижением концентрации мелатонина (2,5 пмоль/л). У детей, которые стабильно в течение полугода принимали препараты калия йодида, наряду с нормализацией тиреоидного статуса происходило уменьшение частоты жалоб со стороны системы пищеварения. Выводы. Терапия диффузного нетоксического зоба препаратами калия йодида позволяет достичь уменьшения тиреоидного объема и нормализовать функциональную активность гипофизарно-тиреоидной системы. Повышение функциональной активности гипофизарно-тиреоидной системы способствует снижению частоты гастроинтестинальных жалоб. Оптимизация тиреоидного синтеза сопровождается повышением уровней серотонина и вазоинтестинального пептида, снижением продукции мелатонина.

Objective: to study the effects of the diffuse non-toxic goiter treatment on the functional state of the digestive system in children. Materials and methods. The screening survey was based on lunior comprehensive schools (695 children aged 5–11 years): questioning of families, anthropometry and examination of children, detection of ioduria, palpation of the thyroid gland. In-depth examination of children with goiter (n = 88): ultrasonography of the thyroid gland and the digestive system, determination of levels of thyroid stimulating hormone, free thyroxine, serotonin, melatonin, vasoactive intestinal peptide. Results. The high incidence of non-toxic diffuse goiter (25.8 %), associated with a reduction in functional activity of the thyroid gland to the minimum thyroid dysfunction (42.0 %) and subclinical hypothyroidism (10.2 %), was detected in school-aged children. The presence of goiter leads to a static increase of the chances for functional gastrointestinal disorders developing (odds ratio 2.33, p = 0.000), mainly due to the hypokinetic conditions. The administration of potassium iodide preparations leads to the decreasing in goiter rate in high compliance up to the 27.3 % and to the normalization of the functional state of the pituitary-thyroid system (thyroid stimulating hormone — 1.66 mIU/L), that is associated with increased level of serotonin (6.14 ng/ml) and vasoactive intestinal peptide (117.86 ng/ml) and decreased melatonin concentration (2.5 pmol/l). In children who consistently for six months received preparations of potassium iodide, along with the normalization of thyroid status we noted the decrease of the frequency of complaints from the digestive system. Conclusions. The treatment of diffuse nontoxic goiter by potassium iodide preparations allows to achieve reduction of thyroid size and to normalize functional activity of thyroid-pituitary system. Increase in the functional activity of the pituitary-thyroid system helps reduce the frequency of gastrointestinal complaints. Optimization of thyroid synthesis is accompanied by increased levels of serotonin and vasoactive intestinal peptide, decreased production of melatonin.


Keywords

зоб, гіпофізарно-тиреоїдна система, функціональні гастроінтестинальні розлади, діти.

зоб, гипофизарно-тиреоидная система, функциональные гастроинтестинальные расстройства, дети.

goiter, pituitary-thyroid system, functional gastrointestinal disorders, children.

Захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) займають провідне місце у структурі ендокринної патології в дітей та підлітків. Переважна кількість звернень до дитячих ендокринологів відбувається з приводу дифузного нетоксичного зоба (ДНЗ), розвиток якого пов’язують із зниженням тиреоїдного синтезу внаслідок йодного дефіциту [2, 5]. Гормони ЩЗ регулюють процеси росту, розвитку, диференціювання, обміну речовин та енергії, функціональну активність мозку, серця, шлунково­кишкового тракту, інших органів та систем. За даними багатьох дослідників, наявність зоба в дітей значно підвищує ризик розвитку хронічних захворювань. Забезпечення адекватного рівня продукції тиреоїдних гормонів не тільки позитивно впливає на розміри щитоподібної залози, але й дозволяє нормалізувати функціональну активність клітин на периферії [7, 10, 13].

Мета дослідження: вивчити вплив терапії дифузного нетоксичного зоба на функціональний стан системи травлення в дітей.

Матеріали та методи

У дослідженні взяли участь 88 дітей віком 5–11 років із дифузним нетоксичним зобом, відібраних під час скринінгового дослідження на базі молодших класів загальноосвітніх шкіл. Дослідження передбачало опитування, огляд, антропометрію, об’єктивне обстеження дітей, визначення розмірів ЩЗ, вивчення функціонального стану гіпофізарно­тиреоїдної системи (ГТС) та шлунково­кишкового тракту (ШКТ).

Визначення розмірів ЩЗ та її структури проводили пальпаторно та за допомогою ультрасонографії (апарат Aloka SSD­1400 із лінійним датчиком із частотою 7,5 мГц). Результати співвідносилися з нормативними даними ВООЗ 2001 та 2007 років [2, 5, 11]. Функціональний стан гіпофізарно­тиреоїдної системи оцінювали за рівнем тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ), вільного тироксину (в.Т4). Для виключення автоімунного характеру збільшення ЩЗ визначали рівень антитіл до тиреопероксидази. Дослідження проводили методом конкурентного твердофазного хемілюмінесцентного імуноферментного аналізу з використанням стандартних тест­наборів Immulite 1000 Rapid TSN, Immulite 1000, Immulite 1000 Total T3 на автоматичному аналізаторі Diagnostik Products Corporation (Лос­Анджелес, США) на базі Луганської діагностичної лабораторії. Результати співвідносилися з чинними стандартами надання допомоги дітям із захворюваннями ендокринної системи. Рівень ТТГ у ме­жах 0,4–2,0 мОд/л при нормальних показниках в.Т4 вважали за оптимальний функціональний стан ГТС; рівень ТТГ 2,0–4,0 мОд/л — за мінімальну тиреоїдну дисфункцію (МТД); субклінічний гіпотиреоз (СГ) діагностували при підвищенні рівня ТТГ від 4,0 до 10,0 мОд/л та зменшенні значень в.Т4 до нижньої межі нормальних [5].

Для верифікації гастроентерологічної патології проводилися ультразвукове дослідження органів черевної порожнини, фіброезофагогастродуоденоскопія, копрограма, іригографія за стандартними методиками [8]. Діагноз функціональних гастроінтестинальних розладів встановлювався відповідно до чинних протоколів надання допомоги дітям за спеціальністю «дитяча гастроентерологія» із використанням Римських критеріїв III (2006) [8, 12, 13].

Кількісне визначення мелатоніну, серотоніну та вазоінтестинального пептиду (ВІП) в сироватці крові проводили методом конкурентного твердофазного хемілюмінесцентного імуноферментного аналізу за допомогою діагностичних тест­систем Melatonin ELISA, Serotonin ELISA (IBL Hamburg, Німеччина) та набору фірми EURO­Diagnostika (Швеція) [1, 3]. Для мінімізації впливу сезонних та добових коливань продукції гастроінтестинальних гормонів на результати дослідження забір крові здійснювався у всіх пацієнтів та у дітей групи порівняння в стандартизованих умовах [3, 4, 9].

Для корекції тиреоїдного статусу дітям із ДНЗ призначали калію йодид у вікових дозуваннях [2, 5]. Для проведення порівняльної оцінки ефективності лікувальних заходів дітей із зобом було розподілено на дві умовні групи. До І групи увійшли 55 дітей із зобом, які постійно протягом 6 місяців приймали калію йодид (100 мкг на добу); до II групи — 33 школяра із ДНЗ, які не повністю виконали лікувальні рекомендації (нерегулярний або перерваний прийом). Групи були однорідними за вихідними показниками статі, віку, фізичного розвитку. Контрольні дослідження здійснювали через 6 місяців.

Як група порівняння були обрані 39 дітей аналогічного віку та статі без ознак тиреоїдної патології, гострих та хронічних інфекційних і соматичних захворювань.

Отримані дані статистично обробляли з використанням пакета прикладних програм Statistica 7.0 та Microsoft Excel 2007 [6]. Оцінку нормальності розподілу проводили із використанням критеріїв Колмогорова — Смирнова і Шапіро — Уїлка. Розраховували основні статистичні параметри ряду. Враховуючи, що дані отриманих досліджень не мали нормального характеру розподілу, вони наведені у вигляді Ме [25–75 %], де Ме — медіана, [25–75 %] — інтерквартильний розмах. Вірогідність показників між вибірками оцінювали із використанням критеріїв Манна — Уїтні, Вальда — Вольфовіца та точного критерію Фішера. При проведенні статистичної обробки якісних змінних для порівняння рівності часток використовували z­критерій та критерій для чотирипільної таблиці спряженості з корекцією на безперервність за Йєтсом. Для оцінки шансів розвитку патологічних станів користувалися критерієм. При порівнянні двох величин різницю між ними вважали вірогідною при досягнутому рівні р < 0,05.

Результати дослідження

Під час поглибленого обстеження 88 дітей із збільшеною ЩЗ ультрасонографічно підтверджено наявність зоба в 100 % випадків (нормативи ВООЗ 2007 р.). У 96,6 ± 1,9 % (85/88) дітей структура залози була однорідною, у 3,4 ± 1,9 % (3/88) — неоднорідною, але без вузлових утворень. Рівень ТТГ у межах оптимальних значень мали 47,7 ± 5,5 % (42/88) дітей із зобом, у 42,2 ± 5,3 % (37/88) встановлено ознаки мінімальної тиреоїдної дисфункції, а 10,2 ± 3,2 % (9/88) дітей знаходилися в стані субклінічного гіпотиреозу.

За даними проведеного анкетування гастроінтестинальні скарги мали місце у 92,0 ± 2,9 % (81/88) випадків. Найчастіше скаржилися на болі в животі діти з субклінічним гіпотиреозом — у 100,0 % (9/9) випадків. В останніх вірогідно частіше біль мав тупий, ниючий характер (8/9, 88,9 ± 10,5 %, р = 0,001) та відзначалися більш тривалі скарги (понад 1 рік в 8/9, 88,9 ± 10,5 %, р = 0,001). В усіх дітей із СГ (9/9, 100,0 %) та у більшості з МТД (20/37, 54,1 ± 8,2 %) мали місце запори, що статистично частіше, ніж у дітей з оптимальним тиреоїдним статусом.

Характер клінічних проявів захворювання відповідав за Римськими критеріями функціональним гастроінтестинальним захворюванням у 92,0 ± 2,9 % (81/88) випадків. Симптоми функціональної диспепсії виявлені у 44,3 ± 5,3 % (39/88) обстежених, у тому числі постпрандіальний дистрес­синдром — у 61,5 ± 7,8 % (24/39) дітей, синдром епігастрального болю — у 38,5 ± 7,8 % (15/39). Діагноз «синдром подразненого кишечника» (СПК) було встановлено 25,0 ± 4,6 % (22/88) обстежених. В абсолютній більшості випадків СПК перебігав із запорами (86,4 ± 7,3 %, 19/22). Функціональні розлади біліарного тракту спостерігалися в 68,2 ± 5,0 % (60/88) дітей: із них симптоми функціонального розладу жовчного міхура (ФРЖМ) за гіпокінетичним типом мали 65,0 ± 6,2 % (39/60) обстежених, ФРЖМ за гіперкінетичним типом — 35,0 ± 6,2 % (21/60).

Призначення пацієнтам препаратів калію йодиду дозволило досягти зменшення частоти зоба за 6 місяців за умов високої комплайєнтності в дітей І групи до 27,3 ± 6,0 % (15/55) проти 54,6 ± 8,7 % (18/33) у дітей ІІ групи (р = 0,31). У дітей, які не повністю виконали лікарські рекомендації, у 27,3 ± 6,0 % (9/33) випадків ЩЗ зберігала свої розміри, а у 27,3 ± 6,0 % (9/33) навіть сталося збільшення її об’ємів. У першій групі відмічалася нормалізація тиреоїдного статусу (зниження рівня ТТГ із 2,31 [1,47–3,19] мОд/л до 1,66 [1,30–1,92] мОд/л, р = 0,000), у той час як у пацієнтів другої групи відмічалося зростання рівня тиреотропіну з 1,75 [1,39–2,18] мОд/л до 2,94 [2,51–3,25] мОд/л, p = 0,01 (рис. 1).

Під час терапії спостерігалося покращення самопочуття дітей. Так, частота скарг на відчуття кому при ковтанні у дітей І групи зменшилася з 80,0 ± 5,4 % (44/55) до 32,73 ± 6,33 % (18/55, р = 0,000); на головний біль — із 60,0 ± 6,6 % (33/55) до 23,6 ± 5,7 % (13/55, р = 0,000); на втомлюваність — із 50,9 ± 6,7 % (28/55) до 14,6 ± 4,8 % (8/55, р = 0,000); на дратівливість — із 45,5 ± 6,71% (25/55) до 16,4 ± 5,0 % (9/55, р = 0,002); на порушення пам’яті — із 74,6 ± 5,9 % (41/55) до 23,6 ± 5,7 % (13/55, р = 0,000); на болі в серці — із 12,7 ± 4,5 % (7/55) до 1,8 ± 1,8 % (1/55, р = 0,07); на емоційну лабільність — із 58,2 ± 6,7 % (32/55) до 14,6 ± 4,8 % (8/55, р = 0,000).

Після проведення адекватної терапії статистично зменшилася частота гастроінтестинальних скарг: на болі в животі – з 94,6 ± 3,1 % (52/55) до 30,9 ± 6,2 % (17/55, р = 0,000); на нудоту – з 58,2 ± 6,7 % (32/55) до 25,5 ± 5,9 % (14/55, р = 0,001); на відрижку – з 72,7 ± 6,0 % (40/55) до 45,5 ± 6,7 % (25/55, р = 0,007); на запори — із 52,7 ± 6,7 % (29/55) до 25,5 ± 5,9 % (14/55, р = 0,006). Частота гастроінтестинальних скарг у дітей II групи під час контрольних досліджень не мала статистичних відмінностей із базовими показниками.

Під час лікування в дітей І групи відбувалося статистичне зростання рівня серотоніну з 4,58 [2,15–5,89] нг/мл до 6,14 [2,13–9,97] нг/мл (р = 0,000), що відповідало показникам групи контролю (рис. 2). У ІІ групі спостереження підвищення рівня серотоніну було незначним: із 2,75 [1,82–4,18] нг/мл до 3,04 [2,01–5,21] нг/мл, р = 0,89.

Уміст мелатоніну в сироватці крові під час конт­рольного дослідження був статистично нижчим, ніж на початку лікування: 2,51 [1,02–3,69] пмоль/л проти 23,84 [11,83–36,61] пмоль/л у дітей І групи (р = 0,000) та 2,38 [0,99–3,84] пмоль/л проти 15,86 [11,29–31,60] пмоль/л — у дітей ІІ групи (p = 0,03) (табл. 1).

В обох групах вдалося досягти показників, що статистично не відрізнялися від даних групи порівняння (2,91 [2,25–6,59] пмоль/л, р = 0,189). Однак слід враховувати, що продукція мелатоніну значною мірою залежить від пори року. Оскільки первинне та контрольне дослідження згідно з дизайном проводилися в різні сезони, висновки щодо зв’язку змін продукції мелатоніну із нормалізацією тиреоїдного статусу потребують уточнення.

Максимальний спектр індивідуальних коливань значень як на початку дослідження, так і після проведення терапії спостерігався при визначенні вмісту вазоінтестинального пептиду. Підвищення середніх показників ВІП спостерігалося у всіх пацієнтів із зобом: із 4,29 [0,81–17,60] нг/мл до 117,86 [55,76–175,48] нг/мл (р = 0,000) у першій та з 7,72 [0,89–15,07] нг/мл до 128,33 [62,54–227,86] нг/мл (р = 0,000) у другій групі спостереження. Під час контрольних досліджень показники вмісту ВІП у сироватці крові в обох групах спостереження статистично не відрізнялися від аналогічних у групі порівняння — 103,22 [59,83–167,62] нг/мл (р = 0,140 та р = 0,320 відповідно).

Висновки

1. Регулярний прийом препаратів калію йодиду для терапії дифузного нетоксичного зоба дозволяє в більшості випадків (87,3 ± 4,5 %) досягти нормалізації тиреоїдного об’єму та оптимізувати функціональну активність щитоподібної залози, що призводить до зниження продукції ТТГ (1,66 мОд/л).

2. Нормалізація тиреоїдного статусу супроводжується покращенням загального самопочуття пацієнтів та зниженням частоти гастроінтестинальних скарг. Після проведення адекватної терапії статистично зменшилася частота скарг: на болі в животі — у 3 рази; на нудоту та запори — більше ніж у 2 рази; на відрижку — в 1,7 раза.

3. Оптимізація тиреоїдного гормоногенезу призводить до підвищення продукції серотоніну (до 6,14 нг/мл) та вазоінтестинального пептиду (до 117,86 нг/мл), зниження вмісту мелатоніну в сироватці крові (до 2,51 пмоль/л).

4. Низький рівень лікувального комплайєнсу призводить до подальшого збільшення тиреоїдних об’ємів, зниження тиреоїдного синтезу та сприяє збереженню функціональних порушень із боку ШКТ.


Bibliography

1. Баринов Э.Ф. Роль серотонина в физиологии и патологии желудочно­кишечного тракта / Баринов Э.Ф., Сулаева О.Н. // РЖГГК. — 2012. — № 2. — С. 4­13.

2. Маменко М.Є. Динаміка тироїдних об’ємів під час лікування дифузного нетоксичного зоба у дітей / Маменко М.Є. // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2011. — № 3. — С. 49­53.

3. Плехова Е.Н. Мелатонин и его возможное участие в функционировании щитовидной железы в пубертатном периоде / Плехова Е.Н., Турчина С.И. // Проблеми ендокринної патології. — 2011. — № 2. — С. 29­34.

4. Плехова Е.И. О роли мелатонина в формировании хронического гастродуоденита у потомков ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС / Плехова Е.И., Кашина В.Л., Калмыкова Н.В. // Проблеми ендокринної патології. — 2008. — № 2. — С. 13­17.

5. Протокол надання допомоги дітям хворим на зоб простий нетоксичний (ендемічний і спорадичний). Наказ МОЗ України № 254 від 27.04.2006.

6. Реброва О.Ю. Статистический анализ медицинских данных. Применение пакета прикладных программ Statistica / Реброва О.Ю. — М.: Медиа Сфера, 2002. — 312 с.

7. Тяжка О.В. Клініко­функціональне значення мелатоніну при хронічному гастродуоденіті у дітей / Тяжка О.В., Боброва В.І., Хомінська З.Б. // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2011. — № 2. — С. 7­11.

8. Уніфіковані клінічні протоколи медичної допомоги дітям із захворюваннями органів травлення: Наказ МОЗ України № 59 від 29.01.2013.

9. Фадєєнко Г.Д. Роль мелатоніну у патогенезі функціональних розладів травного каналу / Фадєєнко Г.Д., Гапонова О.Г. // Ліки України. — 2008. — № 4(120). — С. 98­100.

10. Michel W. King. Gastrointestinal hormons and peptides // Med. Biochemistry. — 2006. — Vol. 5. — P. 14­16.

11. Zimmermann M.B. et al. New reference values for thyroid volume by ultrasound in iodine­sufficient schoolchildren: a World Health Organization/Nutrition for Health and Development Iodine Deficiency Study Croup Report // American Journal of Clinical Nutrition. — 2005. — 82. — 388­392.

12. Drossman D.A. The functional gastrointestinal disorders and the Rome III process // Gastroenterol. — 2006. — 130(5). — 1377­1390.

13. Tack J., Talley N.J., Camilleri M. et al. Functional gastroduodenal disordes // Gastroenterology. — 2006. — Vol. 130. — 1466­1479.

Similar articles

Authors: В.І. Паньків, професор, зав. відділом профілактики ендокринних захворювань, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України
International journal of endocrinology 4(6) 2006
Date: 2008.01.25
Categories: Endocrinology
Sections: Clinical researches
Violations of macro- and micronutrient support in patients with nodular thyroid pathology from regions injured after the Chornobyl accident
Authors: Кравченко В.І.(1), Лузанчук І.А.(1), Андрусишина І.М.(2), Голінько О.М.(3), Голуб І.О.(2)
(1) — ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин імені В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ, Україна
(2) — ДУ «Інститут медицини праці НАМН України», м. Київ, Україна
(3) — Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені Л.І. Медведя МОЗ України, м. Київ, Україна

International journal of endocrinology Том 13, №6, 2017
Date: 2017.11.13
Categories: Endocrinology
Sections: Clinical researches
Effects of the Thyroid Status Correction on the Functional State of Digestive System in Children with Diffuse Nontoxic Goiter
Authors: Mamenko M.Ye., Bugayenko O.O. - State Institution «Lugansk State Medical University», Lugansk, Ukraine
"Child`s Health" 8 (51) 2013
Date: 2014.01.14
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
Authors: В.І. Паньків, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України; Л.В. Попович, Івано-Франківська обласна клінічна лікарня
"Child`s Health" 3(3) 2006
Date: 2007.11.05
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches

Back to issue