Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Pain. Joints. Spine." 3 (15) 2014

Back to issue

22 жовтня 60-річний ювілей святкує професор Владислав Володимирович Поворознюк

Статья опубликована на с. 5-8

22 жовтня

60-річний ювілей

святкує

науковий керівник відділу клінічної фізіології і патології опорно-рухового апарату ДУ «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», президент Української асоціації остеопорозу і Української асоціації менопаузи, андропаузи і захворювань кістково-м’язової системи, член правління Міжнародної асоціації остеопорозу (IOF), заступник голови Наукового медичного товариства геронтологів і геріатрів України, віце-президент Української асоціації ревматологів, член правління Української асоціації ортопедів-травматологів, почесний член Асоціації імплантологів України, член міжнародних асоціацій ACR, ASBMR, EFFORT, EMAS, EULAR, ISCD, ISSAM, OARSI, SICOT, директор Українського науково-медичного центру проблем остеопорозу, головний редактор журналів «Біль. Суглоби. Хребет» й «Проблеми остеології», заступник головного редактора інформаційного видання «Вісник Наукового медичного товариства геронтологів та геріатрів України», член редколегій журналів «Проблеми старіння і довголіття», «Gerontechnology», «Gerontologija», «Medix. Antiaging», «Український ревматологічний журнал», «Ортопедія, травматологія та протезування», «Annals of Gerontology and Geriatric reserch», заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук,

 

професор

Владислав Володимирович

Поворознюк

 

 

Редакційний колектив журналу

«Біль. Суглоби. Хребет»

вітає професора Владислава

Володимировича Поворознюка

з ювілеєм та бажає міцного

здоров’я, творчої наснаги

та нових досягнень на довгі роки!


Про наукову, лікарську та громадську діяльність професора Владислава Володимировича Поворознюка

Професор В.В. Поворознюк народився й виріс у селі Сидори Великополовецького (нині — Білоцерківського) району Київської області, де й пройшло його дитинство. Навчання розпочав у Сидорянській восьмирічній школі. Мати Владислава Володимировича, Галина Юхимівна (1926–2008 рр.), працювала в цій школі вчителькою. Завжди з любов’ю ставилася до своїх учнів, але як учителька була дуже вимогливою, особливо до свого сина. Саме матері професор В.В. Поворознюк усе життя вдячний за любов до навчання, до пізнання всього нового та за нестримне бажання постійно вдосконалюватися як професіоналу та особистості. Владислав Володимирович у родині найстарший син, окрім нього є ще два молодших брати та сестра, тому на плечі юнака в шкільні роки лягла ще й допомога батькам у догляді та вихованні молодших дітей. На той час у рідному селі не було середньої школи, тому, закінчивши з відзнакою восьмирічку, Владислав пішов навчатися до сусіднього села Фурси. По декілька кілометрів за будь–якої погоди доводилося щоденно долати підлітку, йдучи пішки до Фурсянської середньої школи, яку він закінчив із золотою медаллю.

Після успішного складання іспитів у 1971 році він став студентом лікувального факультету Київського медичного інституту ім. акад. О.О. Богомольця. Під час навчання теоретичне пізнання медицини поєднував із практичною діяльністю, працюючи фельдшером на станції швидкої допомоги м. Києва. Робота на станції стала для молодого фахівця першою й найсуворішою школою життя. Отримані навички невідкладної медичної допомоги, а особливо діагностики складних захворювань та станів, клінічного мислення Владислав Володимирович не втратив і до сьогодні.

Навчаючись в інституті, зустрів свою майбутню дружину, Ірину Олександрівну, тепер досвідченого лікаря, а тоді чарівну молоду дівчину. Не знав простий хлопець із села, що вона була донькою вже відомого на той час українського письменника Олександра Олександровича Сизоненка. Справили студентське весілля. Згодом народилася донька, Роксолана. Зараз вона — кандидат філологічних наук, доцент Київського національного університету ім. Т. Шевченка, фахівець у галузі перекладознавства, працює над докторською дисертацією із проблем медичного перекладу, для батька — незамінний помічник у підтриманні зв’язків із міжнародними організаціями й вивченні іноземних мов.

У 1977 році успішно закінчив медичний інститут за спеціальністю «лікувальна справа». У тому ж році розпочав трудову діяльність лікаря під керівництвом професора Є.П. Подрушняка (1934–2008) у відділі клінічної фізіо–логії та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології АМН СРСР. Завжди активний у громадському житті інституту, був обраний секретарем комсомольської організації. Жоден спортивний захід, жодна подія в Інституті не проходили без активної участі молодого лікаря в організації.

З 1978 ріку знаходився на службі в Радянській Армії, де був начальником полкового медичного пункту й займався здебільшого лікуванням травм.

Після служби в лавах Радянської Армії повернувся в НДІ геронтології, де проходив навчання в клінічній ординатурі (1980–1982) за спеціальністю «травматологія та ортопедія». Динамічна робота в студентські роки на станції швидкої допомоги й робота в галузі малої хірургії під час служби в армії приваблювали молодого активного лікаря більше, ніж спокійна й розсудлива наукова діяльність. У виборі напрямку майбутньої діяльності В.В. Поворознюка відіграла вирішальну роль кандидат медичних наук, досвідчений лікар та провідний науковець Олена Василівна Орлова, яка навчила його любити науку. Вибір зроблено, й у 1982 році молодий науковець вступає до аспірантури за спеціальністю «травматологія та ортопедія» в Інститут геронтології АМН СРСР.

У 1986–1987 роках працює молодшим науковим співробітником відділу клінічної фізіології та патології опорно–рухового апарату.

Як секретар інститутського комітету комсомолу, із захопленням бере активну участь в організації та проведенні конференцій із питань геронтології. У 1987–1992 роках посідає посаду головного лікаря клініки Інституту геронтології АМН СРСР. У 1988 році захищає кандидатську дисертацію «Дегенеративно-дистрофічні зміни шийно-грудного відділу хребта та їх вісцеральні прояви (вертеброгенні кардіалгії) у людей різного віку» за спеціальністю «травматологія та ортопедія». Після обрання за конкурсом із січня 1992 року працює провідним науковим співробітником, а з березня 1992 року до сьогодні є керівником відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології АМН України. У січні 1999 року захистив дисертацію «Остеопороз у населення України: фактори ризику, клініка, діагностика і лікування» на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. У 2000 році отримав звання професора, а в 2006-му — почесне звання заслуженого діяча науки і техніки України.

Наукові дослідження професора В.В. Поворознюка охоплюють широке коло теоретичної та клінічної медицини: вивчення особливостей дегенеративно-дистрофічних змін хребта та суглобів у людей різного віку, визначення основних показників структурно-функціонального стану кісткової тканини й клінічних проявів старіння кісткової системи, нервово–м’язового апарату передньої грудної стінки, що відповідають за виникнення синдрому вертеброгенної кардіалгії в людей різного віку. Професором В.В. Поворознюком розроблені диференціально-діагностичні критерії верифікації вертеброгенних кардіалгій та больового синдрому в ділянці серця, зумовленого ішемічною хворобою серця (ІХС), визначені особливості проведення терапевтичних заходів при вертеброгенних кардіалгіях та ІХС у поєднанні з дистрофічно-деструктивними змінами шийно-грудного відділу хребта; розроблено та запропоновано лікувальний комплекс для терапії вертеброгенних кардіалгій та вертеброкардіального синдрому в людей різного віку. Для оцінки здоров’я працівників промислових підприємств вперше в Україні застосована автоматизована система кількісної оцінки ризику виникнення основних патологічних синдромів (АСКОРС). Використання диференційованих програм реабілітації працівників підприємств із вертеброгенною патологією сприяло зниженню захворюваності хребта, профілактиці передчасного старіння у працівників підприємств.

У 1995 році спільно з Європейським відділенням Асоціації геронтологів В.В. Поворознюк розробив програму курсів підвищення кваліфікації для лікарів «Актуальні проблеми геріатричної ортопедії», які щорічно проводить у різних областях України.

У 1996 році під керівництвом В.В. Поворознюка вперше в Україні розпочаті та проводяться до сьогодні епідеміологічні дослідження щодо остеопорозу та його ускладнень, лонгітудинальні спостереження за структурно-функціональним станом кісткової тканини на тлі впливу деяких шкідливих факторів довкілля. Вперше вивчено структурно-функціональний стан кісткової тканини в дітей, підлітків та дорослих, які проживають у різних регіонах України; визначено особливості формування піку кісткової маси у представників української популяції. Ним запропонована нова методика оцінки темпу постаріння кісткової системи, яку необхідно брати до уваги при створенні регіональних програм профілактики та лікування системного остеопорозу. Вперше визначено поширеність остеопорозу в населення України, його вікові та статеві особливості. Визначено вплив основних екзогенних та ендогенних факторів на структурно-функціональний стан кісткової системи. За безпосередньої участі В.В. Поворознюка у 1997 році створено одноденну програму науково-практичного семінару «Актуальні проблеми остеопорозу».

За ініціативи В.В. Поворознюка у 1996 році створена Українська асоціація остеопорозу, президентом якої він став. У тому ж році був створений Український науково-медичний центр проблем остеопорозу, що надає консультативно-діагностичну допомогу пацієнтам із різних регіонів України. В.В. Поворознюк входить до правління IOF (International Osteoporosis Foundation) та бере активну участь у роботі цієї організації. Він є головним редактором журналу Української асоціації остеопорозу «Проблеми остеології», який у 1999 році сертифікований ВАК України як фахове видання. У співпраці з Л.І. Беневоленською (перший президент Російської асоціації остеопорозу) організована та проведена І Міжнародна конференція «Актуальні проблеми остеопорозу» (1999), результатом роботи якої стало створення Об’єднаної ради національних товариств країн Східної Європи та Балтії (Україна, Росія, Литва та ін.). Заступником голови Об’єднаної ради, головним редактором «Міжнародного остеологічного журналу», засновником якого стала Об’єднана рада, обрано В.В. Поворознюка.

У 2002 році за ініціативи професора В.В. Поворознюка створена Українська асоціація менопаузи, андропаузи та захворювань кістково–м’язової системи, яка в тому ж році була включена до складу Європейської асоціації менопаузи та андропаузи (EMAS).

Професор В.В. Поворознюк є автором та співавтором понад 800 наукових робіт, 20 монографій, серед яких «Остеопороз на Украине», «Глюкокортикоїд-індукований остеопороз», «Остеопороз: эпидемиология, клиника, диагностика, профилактика и лечение», «Менопауза та остеопороз», «Менопауза и заболевания костно-мышечной системы», «Памидроновая кислота в лечении заболеваний костной ткани», «Экспериментальный остеопороз», 46 методичних рекомендацій, 35 авторських свідоцтв. Із 2007 року за редакцією В.В. Поворознюка для практичних лікарів видається збірник наукових праць «Сучасні принципи діагностики, профілактики та лікування захворювань кістково–м’язової системи в людей різного віку». Професор В.В. Поворознюк — співавтор розробок біологічно активних речовин, що використовуються для профілактики та лікування остеопорозу та його ускладнень (космол, біокосмовіт, остеїн та ін.), автоматизованого робочого місця «Остеолог».

Під керівництвом В.В. Поворознюка захищено 30 кандидатських та 10 докторських дисертацій, у тому числі одна кандидатська дисертація за межами України.

На сьогодні сфера його наукових інтересів охоплює питання епідеміології, патогенезу, діагностики, профілактики та лікування захворювань опорно-рухового апарату, його вікових змін та особливостей при супутній патології різних органів і систем.

У 2001 р. після проходження міжнародних курсів із денситометрії (International Bone Densitometry Training and Certification Program, Course Director Seminar, Прага, Чехія) Владислав Володимирович отримав міжнародний сертифікат, який підтвердив у 2007 р. (Тарту, Естонія). У 2006 р. закінчив міжнародні курси «Сучасні методи діагностики і лікування ревматичних захворювань» у Москві. У 2007 р. закінчив курси спеціалізації з ревматології на базі Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Професор В.В. Поворознюк є організатором постійно діючої школи-семінару для практичних лікарів «Сучасні принципи діагностики, профілактики та лікування захворювань кістково–м’язової системи» (2006), курсів інформації та стажування «Діагностика та лікування остеопорозу» та Конференції молодих вчених пам’яті професора Є.П. Подрушняка (2007), циклу науково-практичних конференцій «Дні геронтології та геріатрії в регіонах України» (2010).

Особливою гордістю професора є визнання та популярність серед практичних лікарів України міжнародної школи «Кістково-м’язова система та вік», яка традиційно з 2008 року проходить у мальовничому прикарпатському містечку Яремче. Лекторами школи виступають провідні вчені світу та України.

У програмі курсів підвищення кваліфікації для лікарів «Актуальні проблеми геріатричної ортопедії» та в курсі лекцій у Національній медичній академії післядипломного навчання використано наукові роботи В.В. Поворознюка, присвячені профілактиці та лікуванню захворювань хребта та суглобів.

На сьогодні професор В.В. Поворознюк є провідним ученим із питань остеопорозу в Україні та визнаним науковцем за її межами.

Професор на чолі створеного ним колективу учнів та молодих науковців активно співпрацює з асоціаціями остеопорозу інших країн та бере участь у різних конгресах, мітингах, самітах та форумах.

З головою Литовського фонду остеопорозу, професором Відмантасом Алякною Владислава Володимировича пов’язує дружня співпраця протягом понад 20 років. Під керівництвом друзів-професорів колективи Української асоціації остеопорозу та Литовського фонду остеопорозу співпрацюють із 1996 року, постійно проводячи масштабні епідеміологічні дослідження щодо вивчення особливостей кісткової тканини в жителів різних регіонів пострадянського простору. Результати спільної роботи висвітлюються на конгресах, симпозіумах, конференціях за спільної організації двох асоціацій.

Спільно з президентом Білоруського громадського об’єднання «Переможемо остеопороз разом» професором Е.В. Руденко протягом останніх десятьох років проводять дослідження з вивчення СФСКТ у населення, що проживає в екологічно несприятливих регіонах.

У 2007 році за ініціативи професора В.В. Поворознюка силами співробітників дружніх асоціацій втілено в практику українсько-литовсько-білоруський проект «Вивчення структурно-функціонального стану кісткової тканини в дітей та підлітків, які проживають в екологічно несприятливих регіонах». Метою роботи науковців та лікарів у рамках даного проекту є визначення стану здоров’я кісткової системи в дітей та підлітків країн-учасниць, які проживають на різних територіях, у тому числі в екологічно несприятливих регіонах.

За ініціативи професора В.В. Поворознюка та колеги-однодумця, президента Австрійського товариства Bone and Mineral Research (AUSBMR) Генріха Реша (Heinrich Resch) із 2010 року організовується та проводиться щорічний Австрійсько-український мітинг з питань остеології.

У травні 2011 року відбувся Міжнародний симпозіум з діагностики та лікування остеопорозу в м. Нішка-Баня, Сербія. За запрошенням президента Сербської асоціації остеопорозу, генерального директора інституту ревматології та кардіології м. Нішка-Баня професора Олександра Диміча учасниками симпозіуму стали професор В.В. Поворознюк та його учениця-послідовниця д.м.н. Н.В. Григор’єва. Результатом плідної співпраці на симпозіумі між українською та сербською сторонами стало укладання нових домовленостей щодо проведення спільних наукових досліджень в Україні та Сербії, а також програм навчання для спеціалістів обох країн.

На симпозиумі в м. Нішка-Баня проф. В.В. Поворознюк познайомився з відомим спеціалістом в області діагностики остеопорозу, президентом Міжнародного товариства з клінічної денситометрії (ISCD) Д. Хансом (Швейцарія), розпочалась плідна спвпраця, в результаті якої з’явились спільні статті в міжнародних журналах та доповіді на форумах і конгресах.

З 2012 року проф. В.В. Поворознюк є членом експертної групи по підготовці рекомендацій щодо профілактики та лікування недостатності та дефіциту вітаміну D у Центральній Європі. У співпраці з проф. П. Плудовські (Польща) проводяться дослідження по даній проблемі, результатом чого стала перша в Україні монографія, присвячена дефіциту та недостатності вітаміну D.

Професор В.В. Поворознюк має активну життєву позицію, непохитний авторитет серед науковців та практичних лікарів не тільки в Україні, а й на теренах країн пострадянського простору.

Завдяки творчим та науковим зусиллям професора В.В. Поворознюка у 2010 році дані численних епідеміологічних досліджень щодо поширеності остеопорозу та його ускладнень (остеопоротичних переломів), рівня споживання кальцію в раціоні харчування, частоти недостатності та дефіциту вітаміну D у населення України були опубліковані в «Аудиті стану проблеми остеопорозу у країнах Східної Європи та Центральної Азії», який видається під егідою Міжнародної асоціації остеопорозу.

У 2012 році на ІІ саміті організацій з остеопорозу країн Східної Європи та Центральної Азії за участю представників Міжнародного фонду остеопорозу, а також асоціацій з остеопорозу Російської Федерації, України, Білорусії, Молдови, Литви, Вірменії, Грузії, Казахстану, Азербайджану, Узбекистану, Таджикистану та Киргизії професор В.В. Поворознюк від імені учасників зачитав звернення до урядів країн: «Визнати остеопороз соціально значущим захворюванням, забезпечити його лікування і профілактику, а також своєчасну хірургічну допомогу хворим з переломами –проксимального відділу стегнової кістки на державному рівні…» Документ підписали представники 9 держав. Аналогічні листи надіслані урядам і міністрам охорони здоров’я інших країн.

В останні роки наукові дослідження професора В.В. Поворознюка присвячені особливостям впливу дефіциту та недостатності вітаміну D на стан кістково-м’язової системи, а також вивченню якості трабекулярної кісткової тканини та жирової й знежиреної маси тіла, особливостей розвитку саркопенічного синдрому.

У 2012 році під час роботи науково-практичної конференції «Остеопороз — найважливіша мультидисциплінарна проблема охорони здоров’я XXI століття» у м. Санкт-Петербурзі (Росія) професор В.В. Поворознюк навів результати перших досліджень щодо якості трабекулярної кісткової тканини в жінок України залежно від віку, тривалості постменопаузального періоду, наявності ревматоїдного артриту та при використанні різних антиостеопоротичних засобів.

Підтвердженням вагомого внеску у вивчення проблем остеопорозу та міжнародного визнання професора В.В. Поворознюка є його співавторство в таких європейських виданнях, як «New Europe: Consensus on Osteoporosis» (2003), «The Eastern European & Central Asian Regional Audit Epidemiology, costs & burden of osteoporosis in 2010» (2011), «Practical guidelines for supplementation of vitamin D and treatment of deficits in Central Europe: Recommended vitamin D intakes in general population and groups being at risk of vitamin D deficiency» (2013).

Наукові роботи проф. В.В. Поворознюка та його учнів три роки поспіль вибрані в топ-8 на міжнародних конгресах з остеопорозу, остеоартриту та захворювань кістково-м’язової системи (WCO-IOF-ESCEO-2012, м. Бордо, Франція; WCO-IOF-ESCEO-2013, м. Рим, Італія; WCO-IOF-ESCEO-2014, м. Севілья, Іспанія).

У 2008 році проф. В.В. Поворознюк нагороджений грамотою Верховної ради України за заслуги перед Українським народом.

У квітні 2014 р. професор В.В. Поворознюк був нагороджений почесною відзнакою — медаллю Міжнародної асоціації остеопорозу та Комітету національних товариств за активну участь у діяльності комітету та поширення місії IOF.  


Similar articles


Back to issue