Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Pain. Joints. Spine." 3 (15) 2014

Back to issue

Роль рентгенівської комп’ютерної денситометрії у визначенні щільності кісток у дітей із вродженими та набутими вкороченнями кінцівок

Authors: Лисенко Н.С., Шармазанова О.П. - Харківська медична академія післядипломної освіти; Хмизов С.А. - ДУ «Інститут патології хребта і суглобів ім. проф. М.І. Ситенка», м. Харків

Categories: Rheumatology, Traumatology and orthopedics

Sections: Medical forums

print version

Статья опубликована на с. 80-81

Вступ. Вкорочення та деформації кінцівок у дітей виникають як при вроджених аномаліях та вадах розвитку, так й після перенесених запальних захворювань, травматичних пошкоджень, при системних захворюваннях скелета. Єдиним методом лікування таких хворих є хірургічний, сутність якого полягає у виконанні остеотомії та подовженні сегмента кінцівки за допомогою апарата зовнішньої фіксації (АЗФ). Рентгенологічний метод дослідження залишається основним у діагностиці та контролі лікування даної патології. У процесі лікування важливим є вивчення щільності кісткових фрагментів оперованої кінцівки, а також дистракційного регенерату, що формується в процесі її подовження.

Мета дослідження: вивчення динаміки щільності дистракційного регенерату, кісткових фрагментів оперованої кінцівки в процесі лікування вкорочень кінцівок різного генезу в дітей.

Матеріал і методи. Проведений аналіз рентгенограм, що були виконані до хірургічного лікування, через 2–3 тижні, 2–6 міс. після його проведення, через півроку після демонтажу АЗФ, 30 хворих віком 5–18 років (середній вік 12,1 ± 3,5 року) з уродженими (І група, 18 (60 %) осіб) та набутими вкороченнями кінцівок (ІІ група, 12 (40 %) осіб). Рентгенограми виконували із застосуванням 9-сходинкового алюмінієвого тест-об’єкта, після чого за допомогою розробленого програмного забезпечення проводилась комп’ютерна обробка рентгенограм. Визначали оптичну щільність кісткового регенерату, параосальних м’яких тканин, кортикального шару кісткових фрагментів у діапазоні від 0 до 255 умовних одиниць (мінімальні одиниці відображують фон рентгенограм, максимальні — щільність металевих конструкцій АЗФ). Мінеральна щільність кісткової тканини (МЩКТ) оперованої кінцівки в динаміці протягом лікування оцінювалась у г/см2.

Результати дослідження. При проведенні комп’ютерної обробки рентгенограм визначалось підвищення оптичної щільності в зоні регенерату порівняно з оточуючими м’якими тканинами. Оптична щільність дистракційного регенерату протягом періоду дистракції (14–20-й день) перевищувала щільність м’яких тканин навколо ділянки регенерату в 1,3 раза та була менша за щільність суміжних кісткових фрагментів у 2,2 раза (на рентгенограмах, проведених у цей період, ознак формування регенерату не спостерігалось). Упродовж періоду фіксації (2–3 міс.) щільність регенерату перевищувала щільність м’яких тканин в 1,2 та 1,5 раза відповідно; через 3,5–6 міс. фіксації — перевищувала в 1,4 раза, а оптична щільність кортикального шару дорівнювала щільності дистракційного регенерату. Зміни оптичної щільності означених ділянок свідчать про те, що регенерат поступово набуває кісткової структури.

На основі проведеного аналізу результатів комп’ютерної денситометрії встановлено, що значення МЩКТ до операції в дітей І групи виявились вірогідно нижчим від значень щільності в пацієнтів ІІ групи: 0,193 ± 0,011 г/см2 та 0,223 ± 0,013 г/см2 відповідно (р < 0,05). Через 2–3 міс. після хірургічного лікування спостерігалось вірогідне зниження щільності порівняно з доопераційним її рівнем у пацієнтів обох груп (І група — 0,161 ± 0,022 г/см2, ІІ група — 0,166 ± 0,012 г/см2; р < 0,05), проте вірогідної різниці між двома групами не виявлялось. Після демонтажу АЗФ значення МЩКТ наближались до початкових (доопераційних) та вірогідно відрізнялись у пацієнтів І і ІІ груп (0,185 ± 0,012 г/см2 і 0,222 ± 0,017 г/см2 відповідно, р < 0,05).

Висновки. Показники МЩКТ суттєво відрізняються в пацієнтів із вродженими та набутими вкороченнями кінцівок, вірогідне зниження щільності кісток відбувається через 2–3 міс. після хірургічного лікування. Визначення щільності дистракційного регенерату й кісток оперованого сегмента кінцівки є об’єктивним додатковим методом для дослідження структурного стану кісток.


Bibliography

1. Будко Г.Ю. Особливості мінералізації регенерату великогомілкової кістки на фоні загальної під впливом екологічних факторів // Укр. медичний альманах. — 2004. — Т. 7, № 3 (додаток). — С. 15–16.

2. Дєдух Н.В., Малишкіна С.В., Бенгус Л.М. Мінеральна щільність кісток в умовах дії несприятливих екологічних факторів // Мат-ли ХІІ з’їзду травмат.-ортопедів України. — К., 1996. — С. 189–191.

3. Поворознюк В.В., Віленський А.Б., Григор’єва Н.В. Остеопенічний синдром у дітей та підлітків: фактори ризику, діагностика, профілактика: Метод. посібник. — К., 2001. — 28 с.

4. Поворознюк В.В., Шалаєв В.О., Чабанний В.М. та ін. Рентгенограмоостеоденситометрія в оцінці структурно-функціонального стану кісткової тканини та діагностиці остеопорозу // Збірник наук. праць ХІІІ з’їзду ортопедів-травматологів України. — Київ — Донецьк, 2001. — С. 280–282.

5. Шармазанова О.П. Комп’ютерна фотоденситометрія кісток кисті у дітей з травматичними ушкодженнями // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2004. — 2. — С. 29–31.


Back to issue