Журнал «Травма» Том 16, №2, 2015

Статья опубликована на с.  31-35

Вступ

Останні десятиріччя характеризуються значним зростанням травматизму, у структурі якого домінують пошкодження кінцівок, насамперед довгих кісток. Серед усіх ушкоджень кісток скелета переломи довгих кісток становлять від 50,4 до 72,1 % [4, 5]. При цьому переломи кісток нижніх кінцівок трапляються вдвічі частіше за переломи кісток верхніх кінцівок [3].

Серед основних причин пошкоджень довгих кісток травми, пов’язані з транспортом, посідають одне з головних місць. Про велетенські масштаби саме дорожньо-транспортного травматизму свідчить аналіз одержаних травм, а також причин летальних наслідків у результаті травм за останні роки [2].

Водночас рівень адекватності та ефективності надання медичної допомоги постраждалим як на догоспітальному, так і на ранньому госпітальному етапі є вкрай незадовільним через причини насамперед клініко-організаційний характеру, а саме невизначеність доцільності та обсягу застосування сучасних медичних технологій та практично повну відсутність структуризації клінічних та лікувально-діагностичних заходів як цілісної системи [1].

Метою дослідження було проведення аналізу застосування сучасних медичних технологій діагностики пошкоджень у постраждалих унаслідок дорожньо-транспортних пригод (ДТП).

Матеріали та методи

Нами було досліджено 139 випадків пошкоджень довгих кісток при політравмі в постраждалих внаслідок ДТП, які перебували на лікуванні в Полтавській міській лікарні № 1. Чоловіків було 86 (61,87 %), жінок — 53 (38,13 %). Розподіл за ознакою результату перебігу травматичного процесу був таким: групу тих, які вижили, становили 116 осіб, групу тих, які померли, — 23 особи.

Аналіз включав вивчення первинного клінічного фахового огляду постраждалого при надходженні в стаціонар, проведення рентгенологічного, ультрасонографічного досліджень (УСГД) та комп’ютерної томографії (КТ). Розрахунки проводились згідно з критеріями та вимогами доказової медицини за допомогою комп’ютерних технологій.

Результати дослідження та їх обговорення

Будь-яка діагностика починається з клінічного фахового огляду, що фактично є початком проведення діагностичного процесу. Тому нами було проведено вивчення результату перебігу травматичного процесу залежно від часу лікарського фахового огляду та початку лікувально-діагностичного процесу, дані наведено в табл. 1.

Аналіз даних, наведених у табл. 1, дозволяє визначити: протягом однієї години з моменту надходження було оглянуто 100 % постраждалих, які надходили до лікарні. Однак протягом перших 20 хвилин консультативну допомогу фахівців отримали лише дещо більше ніж половина (50,36 %) постраждалих, при цьому в масиві результативної групи хворих, які померли, — 47,83 %, у масиві результативної групи осіб, які вижили, — 50,86 %. Протягом 20–40 хвилин консультативну фахову допомогу отримали 39,57 % постраждалих, при цьому в масиві результативної групи осіб, які померли, — 39,13 %, у масиві результативної групи хворих, які вижили, — 39,66 %. Протягом 40–60 хвилин з моменту надходження консультативну фахову допомогу отримали 10,07 % постраждалих, при цьому в масиві результативної групи осіб, які вижили, — 9,48 %, у масиві результативної групи тих, які померли, — 13,04 %. Аналіз зазначених тенденцій вказує на те, що вирішального впливу на результат перебігу травматичного процесу у постраждалих з політравмою час фахового огляду не має, тобто необхідним є виконання протокольованих заходів.

На жаль, усі постраждалі, які надходили до міської лікарні, потребували проведення діагностичних заходів через те, що на попередніх етапах надання медичної допомоги немає можливості якісно верифікувати пошкодження і, як наслідок, розробити ефективну та адекватну лікувальну тактику. Аналіз розподілу масиву постраждалих за ознакою часу проведення рентгенологічного обстеження з моменту надходження наведено в табл. 2.

При аналізі даних, наведених у табл. 2, виявлено, що майже всі (99,28 %) постраждалі потребували рентгенологічного обстеження. Протягом 30 хвилин рентгенологічне обстеження було проведено менше ніж третині постраждалих (30,94 %), при цьому в масиві результативної групи осіб, які померли, — 21,74 %, у масиві результативної групи тих, які вижили, — 32,76 %. У термін 30–60 хвилин рентгенологічне обстеження виконано 54,67 % постраждалим, при цьому в масиві результативної групи осіб, які вижили, — 55,17 %, у масиві результативної групи тих, які померли, — 52,17 %. Отже, протягом першої години було проведено рентгенологічне обстеження лише 85,61 % постраждалих, що є явно недостатнім. Протягом другої години рентгенологічне обстеження виконано 11,51 % постраждалих і в термін понад дві години — 2,16 % постраждалих. У цілому варто зауважити, що рентгенологічне дослідження проводилося в дуже близьких обсягах питомої ваги в масивах результативних груп, що є цілком зрозумілим, тому що рентгенологічне дослідження є одним з основних, а іноді й основним методом діагностики пошкоджень у постраждалих з політравмою з пошкодженням довгих кісток внаслідок ДТП. Отже, варто зауважити, що рентгенологічне дослідження проводиться досить неоптимально, що знижує його клінічну ефективність.

За даними джерел наукової інформації, ультрасонографічне дослідження є досить ефективним у постраждалих з політравмою внаслідок ДТП, особливо при виявленні абдомінального компонента пошкодження або при підозрі на нього, і в деяких моментах ефективність УСГД наближається до такої комп’ютерної томографії. Проведений аналіз виконання УСГД дозволив отримати дані, що наведені в табл. 3.

Дані табл. 3 свідчать про те, що лише 29,5 % постраждалих виконувалося УСГД, при цьому лише менше половині з них (13,67 %) воно було виконано протягом перших шести годин з моменту надходження. Ще 8,63 % постраждалих УСГД було виконано в термін 6–12 годин з моменту надходження.

При цьому в групах, у яких УСГД проводилося протягом перших 6 годин та протягом 6–12 годин, питома вага масиву результативної групи постраждалих, які померли, нижче питомої ваги масиву результативної групи постраждалих, які вижили, на 0,75 та 0,07 % в абсолютному значенні інтенсивного показника, тобто не є вірогідною. У групі, де УСГД проводилося пізніше ніж через 12 годин, питома вага масиву результативної групи постраждалих, які вижили, перевищує питому вагу масиву результативної групи постраждалих, які померли, на 3,41 % в абсолютному значенні інтенсивного показника або на 47,36 % показника базового рівня. Отже, проведення УСГД у постраждалих з політравмою внаслідок ДТП не є оптимальним та адекватним у часовому аспекті.

Сучасні вимоги до діагностики пошкоджень у постраждалих з політравмою обумовлюють застосування сучасних виробів медичного призначення, одним з яких, за даними багатьох авторів, є комп’ютерна томографія. Аналіз розподілу масиву постраждалих за ознакою часу проведення комп’ютерно-томографічного обстеження з моменту надходження наведено в табл. 4.

Аналіз даних, що наведені в табл. 4, дозволяє визначити, що 40,29 % постраждалим не було проведено комп’ютерну томографію, при цьому в масиві результативної групи осіб, які померли, — 65,22 %, у масиві результативної групи постраждалих, які вижили, — 35,35 %, що вказує на недостатнє задоволення потреби в проведенні комп’ютерної томографії. Протягом першої години КТ постраждалим з пошкодженням довгих кісток внаслідок ДТП не проводилася. Протягом другої години з моменту надходження було проведено КТ 7,91 % постраждалих, при цьому всі постраждалі були з результативної групи осіб, які вижили. Протягом третьої години було проведено КТ 24,46 % постраждалих, при цьому в масиві результативної групи постраждалих, які вижили, — 26,72 %, у масиві результативної групи осіб, які померли, — 13,04 %. У термін більше ніж три години було проведено КТ 27,34 % постраждалих, при цьому в масиві результативної групи осіб, які вижили, — 28,45 %, у масиві результативної групи хворих, які померли, — 21,74 %. Це вказує на наявність необґрунтованої затримки проведення КТ у постраждалих з політравмою. У цілому варто зауважити, що протягом перших трьох годин КТ-обстеження проводилося 32,37 % постраждалих, які надходили до лікарні, або 54,22 % постраждалих, яким проводилося КТ взагалі, що в принципі є поганим показником. Викладене вище дозволяє дійти висновку, що рівень своєчасності проведення КТ обстеження є суттєвим фактором, що впливає на результат перебігу травматичного процесу та не є оптимальним унаслідок недостатнього обсягу за кількістю обстеження постраждалих.

Висновки

1. Переломи довгих кісток у постраждалих унаслідок дорожньо-транспортних пригод, як правило, є компонентом полісистемного пошкодження, вони потребують обстеження декількох органів та систем, що призводить до затримки виконання адекватних лікувальних заходів.

2. Застосування сучасних медичних технологій для діагностики пошкоджень у постраждалих внаслідок дорожньо-транспортних пригод в умовах міської лікарні є недостатнім за обсягом та не є оптимальним та адекватним у часовому аспекті.

3. Несвоєчасність та недостатня цілеспрямованість діагностичних заходів є однією з причин, що знижує ефективність лікувальних заходів у постраждалих з переломами довгих кісток внаслідок дорожньо-транспортних пригод, що, у свою чергу, призводить до досить високої летальності постраждалих.