International journal of endocrinology 2 (74) 2016

При виборі тактики лікування хворих на ЖКХ після холецистектомії слід враховувати, що основним механізмом розвитку дуоденальної гіпертензії є надлишковий вміст рідини та газу в просвіті дванадцятипалої кишки як результат бродильно-гнильних процесів, обумовлених мікробною контамінацією та розвитком дисбіозу на тлі біліарної та панкреатичної недостатності.

Мета дослідження — ​визначити роль препарату ентерожерміна в комплексній терапії з метою зменшення диспептичних проявів у хворих на ЖКХ після холецистектомії.

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 57 хворих на ЖКХ після холецистектомії, які мали диспептичні прояви та дисбіоз кишечника, підтверджений комплексним бактеріологічним дослідженням калу. Критеріями виключення були органічні та ерозивно-виразкові ураженнями шлунково-кишкового тракту, а також хронічна чи гостра форма панкреатиту. Залежно від отриманого лікування хворі поділені на 2 групи: І — ​29 пацієнтів, ІІ — ​28 пацієнтів. Пацієнти І та ІІ груп отримували стандартну терапію: дуспаталін по 200 мг 2 рази на добу; креон по 10 000 ОД 3 рази на добу; урсофальк по 5–8 мг/кг по 1 капсулі під час основних прийомів їжі. Пацієнти ІІ групи, окрім основної терапії, отримували додатково ентерожерміну по 1 капсулі 2 рази на добу. Комплексне лікування тривало 3 тижні. По закінченню лікування оцінювали частоту диспептичних проявів, визначали мікробіоценоз. Групи були порівнянні за демографічними та клінічними показниками. Статистична обробка отриманих результатів дослідження проводилась на персональному комп’ютері за допомогою програми Statistica 6.0. Вірогідними вважалися дані при Р < 0,05. Проведене дослідження виконане відповідно до етичних норм Гельсінської декларації перегляду 2008 року.

Результати дослідження. При визначенні мікробіоценозу товстої кишки виявлені зміни мікрофлори у хворих обох груп. При порівнянні результатів лікування через 3 тижні частота диспептичних синдромів, що характеризують дуоденальну гіпертензію (відрижка, гіркота в роті, нудота), значно зменшилася в пацієнтів ІІ групи, які отримували ентерожерміну. Вірогідно відрізнялися в групах частота відрижки та гіркоти в роті (у ІІ групі — ​3,6 %, у І групі — ​13,8 % (Р < 0,05)) та здуття живота (7,2 та 20,6 % відповідно (Р < 0,05)). Після лікування біль у правому підребер’ї зберігся в І групі — ​10,3 %, у ІІ групі — ​3,6 %. Дисбактеріоз спостерігався в 20,7 % пацієнтів І групи й лише в 3,6 % ІІ групи. Стан кишкового біоценозу покращився в обох групах.

Висновки. Комплексна терапія з включенням препарату ентерожерміна нормалізує мікрофлору товстої кишки у хворих на жовчнокам’яну хворобу після холецистектомії. Отже, ентерожерміна є препаратом вибору в комплексній терапії хворих на жовчнокам’яну хворобу після холецистектомії, направленій на зменшення диспептичних синдромів, в патогенезі яких значну роль відіграє порушення мікрофлори кишечника.