Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 17, №2, 2016

Back to issue

External Transosseous Osteosynthesis in Treatment of Tibia Extraarticular Fracture: Indications, Complications, Results

Authors: Klimovitsky V.H., Chernysh V.Yu., Klimovitsky F.V. - Donetsk National Medical University named after M. Horkyi, Lyman, Ukraine

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Введение. Выбор оптимальной методики остеосинтеза внесуставных переломов большеберцовой кости продолжает обсуждаться в научной литературе. При открытых переломах, высокоэнергетической травме, повреждениях мягких тканей, особенно в нижней трети голени, нередко используется метод наружной фиксации. Отказ от более широкого его применения объясняется опасениями воспалительных осложнений и неудобствами для больного. Цель исследования: анализ опыта применения наружного чрес­костного остеосинтеза при внесуставных переломах костей голени и обоснование показаний к его использованию. Материалы и методы. Проведен ретроспективный анализ лечения 67 пострадавших с внесуставными переломами большеберцовой кости методом наружного остеосинтеза. Изучены осложнения и результаты лечения. Проанализированы показания к применению, при которых преимущества метода превосходят неудобства, связанные с наличием внешнего модуля. Результаты. Несросшиеся переломы отмечены у 4 (5,9 %) пострадавших, воспалительные осложнения — у 2 (2,9 %), контрактуры голеностопного сустава — у 4 (5,9 %). Хороший результат отмечен у 55 (80,9 %) пострадавших, удовлетворительный — у 8 (11,1 %), неудовлетворительный — у 5 (7,3 %). Пациенты в период лечения сохраняли мобильность, возможность самообслуживания, осуществляли осевую нагрузку и движения в суставах. Анализ показаний к применению наружного остеосинтеза показал, что при некоторых ситуациях (переломы, сопровождающиеся травматическими или трофическими нарушениями со стороны мягких тканей; переломы большеберцовой кости типа С, двойные (тройные) переломы; перелом костей голени как компонент политравмы; внесуставные переломы костей обеих голеней; лечение несросшихся переломов и дефектов костей) преимущества, которые обеспечивает применение внешней фиксации, превышают неудобства, связанные с наличием наружной конструкции. Выводы. Таким образом, наружный чрескостный остеосинтез является эффективным методом лечения внесуставных переломов костей голени. Опасения, связанные с высокой частотой воспалительных осложнений и неудобствами пребывания в аппарате, при использовании современных конструкций являются преувеличенными. Условием эффективного применения метода является использование конструкций, предусматривающих возможность осевой нагрузки и движений в суставах, этапного воздействия на костные фрагменты, строгое соблюдение технологии вмешательства.

Вступ. Вибір оптимальної методики остеосинтезу позасуглобових переломів великогомілкової кістки продовжує обговорюватися в науковій літературі. При відкритих переломах, високоенергетичній травмі, ушкодженнях м’яких тканин, особливо в нижній третині гомілки, нерідко використовується метод зовнішньої фіксації. Відмова від більш широкого його застосування пояснюється побоюваннями запальних ускладнень і незручностями для хворого. Мета дослідження: аналіз досвіду застосування зовнішнього черезкісткового остеосинтезу при позасуглобових переломах кісток гомілки і обгрунтування показань до його використання. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз лікування 67 постраждалих із позасуглобовими переломами великогомілкової кістки методом зовнішнього остеосинтезу. Вивчено ускладнення і результати лікування. Проаналізовано показання до застосування, при яких переваги методу перевищують незручності, пов’язані з наявністю зовнішнього модуля. Результати. Незрощені переломи відзначені у 4 (5,9 %) постраждалих, запальні ускладнення — у 2 (2,9 %), контрактури гомілковостопного суглоба — у 4 (5,9 %). Добрий результат відзначений у 55 (80,9 %) постраждалих, задовільний — у 8 (11,1 %), незадовільний — у 5 (7,3 %). Пацієнти в період лікування зберігали мобільність, можливість самообслуговування, здійснювали осьове навантаження і рухи в суглобах. Аналіз показань до застосування зовнішнього остеосинтезу показав, що при деяких ситуаціях (переломи, що супроводжуються травматичними або трофічними порушеннями з боку м’яких тканин; переломи великогомілкової кістки типу С, подвійні (потрійні) переломи; перелом кісток гомілки як компонент політравми; позасуглобові переломи кісток обох гомілок; лікування переломів і дефектів кісток, що не зрослися) переваги, які забезпечує застосування зовнішньої фіксації, перевищують незручності, пов’язані з наявністю зовнішньої конструкції. Висновки. Таким чином, зовнішній черезкістковий остеосинтез є ефективним методом лікування позасуглобових переломів кісток гомілки. Побоювання, пов’язані з високою частотою запальних ускладнень і незручностями перебування в апараті, при використанні сучасних конструкцій є перебільшеними. Умовою ефективного застосування методу є використання конструкцій, які передбачають можливість осьового навантаження і рухів у суглобах, етапного впливу на кісткові фрагменти, суворе дотримання технології втручання.

Introduction. The choice of rational methods for osteosynthesis of tibia extraarticular fractures is still being discussed in scientific literature. The external blocking is commonly used in open fractures, high energy traumas, soft tissues lesions, especially in the lower third of tibia. It is not wide spread enough due to concerns about inflammatory complications and inconvenience for a patient. Aim of the study. To analyze the experience of external transosseous osteosynthesis in tibia extraarticular fractures and to ground indications for its usage. Materials and methods. The cases of 67 patients with tibia extraarticular fractures treated by the method of external blocking were analyzed. The complications and treatment results were studied. The indications for the application of this method were analyzed considering its benefits over inconveniences associated with the external module. Results. Non-united fractures were registered in 4 (5.9 %) patients, inflammatory complications were found in 2 (2.9 %) persons, ankle contractures — in 4 (5.9 %) patients. A good result was registered in 55 (80.9 %) patients, satisfactory outcome — in 8 (11.1 %), poor result — in 5 (7.3 %) persons. During the treatment the patients were mobile, were able to do activities of daily living, to axial load and joints movement. The analysis of the indications for external blocking showed that in some situations (fractures with traumatic and trophic lesions of soft tissues, tibia fractures type C, double (triple) fractures, tibia fracture as a part on multiple trauma, extraarticular fractures of both shins, treatment of non-united fractures and bones defects) benefits of external blocking are over inconveniences associated with external construction. Conclusions. Thus, external transosseous osteosynthesis is an effective method for the treatment of tibia extraarticular fractures. Concerns about high incidence of inflammatory complications and inconveniences associated with apparatus application using modern constructions are exaggerated. The recipe for this method effectiveness is usage of the constructions that allow axial load and joint movement, step-wise action on bone fragments, severe technology compliance.


Keywords

большеберцовая кость, внесуставные переломы, наружный чрескостный остеосинтез, лечение.

великогомілкова кістка, позасуглобові переломи, зовнішній черезкістковий остеосинтез, лікування.

tibia, extraarticular fractures, external transosseous osteosynthesis, treatment.

Introduction

The choice of the optimal type of osteosynthesis of the extra-articular tibia fractures remains the question for discussions in the scientific literature. The authors who use the principles of the AO/ASIF, dominantly recommend the internal fixation in the case of acute fractures. However, the method of the external fixation often has preferences in open fractures, soft tissue injuries, high-energy trauma, especially in the lower third of the leg. There are also articles about the successful using of the external osteosynthesis in the treatment of closed extra-articular tibial fractures, types A and B, as a main method. Refusal of wider using of the external fixation is usually caused by the fears of a numerous inflammatory complications, probable difficulties for the patient during the treatment in the external device etc. The purpose of this article – to analyze own experience in the treatment of extra-articular tibia fractures based on the external osteosynthesis and to justify the indications for its using in fractures of this localization.

Material and methods

Article includes the retrospective analysis of the treatment of 67 patients with extra-articular tibia fractures with the using of the pin-rod devices for the external fixation. Open fractures were diagnosed in 7 (10,3%) patients, high-energy trauma – 21 (31,3%), tibia fracture as a component of polytrauma – 19 (28,4%). The most severe type of fracture (type C) was in 15 (22,0%) patients. The complications and results of treatment according to the criteria of Order №41 (1994) of Ministry of Health of Ukraine were studied. Indications for using of the external fixation when benefits of the method are more significant than disadvantages which associated with the presence of an external device module were analyzed.

Results

The main complications were: nonunion – 4 (5,9%), inflammatory soft tissue  complications – 2 (2,9%), limitations of ankle joint function – 4 (5,9%). Good results were in 55 (80,9%) patients, fair - 8 (11,1%), poor - 5 (7,3%). Thus, the fears associated with a probability of numerous inflammatory complications are exaggerated. All patients were mobile during the whole period of treatment, were able to self-service, could load the injured extremity and to fulfill the movements in knee and ankle joints.

Analysis of indications for using of the external transosseous osteosynthesis showed that there are several clinical situations and cases when the benefits which can provide this method are more significant than disadvantages which associated with the presence of an external device module. The most important of them are: fractures with significant traumatic or trophic soft tissues disorders; type C, “double” and “triple” fractures when the zone of fracture spreads to large part of the diaphysis; tibia fracture as a component of polytrauma; tibia fractures of both extremities; treatment the disorders of fractures consolidation or bone defects.

Conclusion

External transosseous osteosynthesis is an effective method of treatment of the extra-articular tibia fractures. Fears associated with a high incidence of inflammatory complications and difficulties for the patient during the treatment in the external device, are exaggerated if the adequate external fixator is used. The main conditions for the effective application of this method are: the using of adequate modern devices of apparatus, which can provide the possibility of corrective effects on bone fragments and on the zone of fracture (compression, distraction, etc.) during all stages of treatment, full axial loading of the extremity, movements in adjacent (knee and ankle) joints, as well as strict adherence to the surgical technology.


Bibliography

1. Катаев И.А. Унифицированная система наружной чрескостной фиксации «Остеомеханик» // Вопросы травматологии и ортопедии: Сб. науч. работ. — Донецк, 1994. — С. 153-158.

2. Dillin L., Slabaugh P. Delayed wound healing, infection, and nonunion followingreduction and internal fixation of tibial plafond fractures // J. Trauma. — 1986. — V. 26, № 12. — P. 1116-1119.

3. El-Sayed M., Atef A. Management of simple (types A and B) closed tibial shaft fractures using percutaneous lag-screw fixation and Ilizarov external fixation in adults // International Orthopaedics (SICOT). — 2012. — V. 36, № 10. — P. 2133-2138.

4. Fadel M., Ahmed M.A., Al-Dars A.M. еt al. Ilizarov external fixation versus plate osteosynthesis in the management of extra-articular fractures of the distal tibia // International Orthopaedics (SICOT). — 2015. — V. 39, № 3. — P. 513-519.

5. Kuhn S., Appelmann P., Pairon P. et al. A new angle-stable nailing concept for the treatment of distal tibia fractures // International Orthopaedics (SICOT). — 2014. — V. 38, № 6. — P. 1255-1260.

6. Li Y., Jiang X., Guo Q. et al. Treatment of distal tibial shaft fractures by three different surgical methods: a randomized, prospective study // International Orthopaedics (SICOT). — 2014. — V. 38, № 6. — P. 1261-1267.

7. Li Y., Liu L., Tang X. et al. Comparison of low, multidirectional locked nailing and platting in the treatment of distal tibial metadiaphyseal fractures // International Orthopaedics (SICOT). — 2012. — V. 36, № 7. — P. 1457-1462.

8. Piatkowski K., Piekarczyk P., Kwiatkowski K. et al. Comparison of different locking plate fixation method in distal tibia fractures // International Orthopaedics (SICOT). — 2015. — V. 39, № 11. — P. 2245-2251.

9. Tong D., Ji F., Zhang H. et al. Two-stage procedure protocol for minimally invasive plate osteosynthesis technique in the treatment of the complex pilon fracture // International Orthopaedics (SICOT). — 2012. — V. 36, № 4. — P. 833-837.

10. Tulner S.A.F., Strackee S.D., Kloen P. Metaphyseal locking compression plate as an external fixator for the distal tibia // International Orthopaedics (SICOT). — 2012. — V. 36, № 9. — P. 1923-1927.

11. Wichlas F., Tsitsilonis S., Disch A.C. et al. Long-term functional outcome and quality of life after successful surgical treatment of tibial nonunions // International Orthopaedics (SICOT). — 2015. — V. 39, № 3. — P. 521-525.

12. Zhou Y., Wang Y., Liu L. et al. Locking compression plate as an external fixator in the treatment of closed distal tibial fractures // International Orthopaedics (SICOT). — 2015. — V. 39, № 11. — P. 2227-2237.

Similar articles

Biomechanical grounds for clinical application of a universal device with adaptation of supports shape to the anatomical configuration of extremity segment
Authors: V.І. Hutsulyak, V.S. Sulyma - Ivano- Frankivsk National Medical University; I.V. Shibel - City Clinical Hospital №1, Ivano- Frankivsk, Ukraine
"Тrauma" Том 15, №5, 2014
Date: 2015.02.03
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
Using of the external transosseous osteosynthesis in the practice of traumatological department of the Сity Hospital (evidence from Kramatorsk City Hospital N 3)
Authors: Климовицкий В.Г.(1), Черныш В.Ю.(1), Климовицкий Ф.В.(1), Демочка С.В.(2), Нехно В.С.(1)
(1) — Донецкий национальный медицинский университет, г. Лиман, Украина
(2) — КМУ «Городская больница № 3», г. Краматорск, Украина

"Тrauma" Том 18, №2, 2017
Date: 2017.05.25
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
The choice of ring extrafocal fixation devices  in the treatment of non-union of the tibia
Authors: Рушай А.К.(1), Бебіх А.Р.(2)
(1) — Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
(2) — Міська клінічна лікарня № 1, м. Київ, Україна

"Тrauma" Том 19, №1, 2018
Date: 2018.04.17
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Анализ критериев выбора способа остеосинтеза внесуставных переломов костей голени (ретроспективное исследование)
Authors: Климовицкий В.Г., Черныш В.Ю., Лафи Хатем, Танцюра В.П., Донецкий национальный медицинский университет им. М. Горького
"Тrauma" Том 14, №1, 2013
Date: 2013.04.04
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches

Back to issue