Журнал «Травма» Том 17, №2, 2016

Хирургическое лечение медиальных переломов шейки бедренной кости

Авторы: Вайда В.М., Мотря В.С., Кочмарь В.М. - ГВУЗ «Ужгородский национальный университет», факультет последипломного образования и доуниверситетской подготовки, кафедра хирургических дисциплин, г. Ужгород, Украина

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Справочник специалиста

Робота базується на результатах оперативного лікування 174 пацієнтів iз медіальними переломами стегнової кістки. Медіальні переломи належать до тяжких пошкоджень проксимального відділу стегнової кістки. Це пов’язане з високою імовірністю розвитку ускладнень. Ціллю нашого дослідження є аналіз результатів лікування у хворих iз медіальними переломами і визначення оптимального методу лікування цих переломів.

Работа базируется на результатах оперативного лечения 174 пациентов с медиальными переломами бедренной кости. Медиальные переломы относятся к тяжелым повреждениям проксимального отдела бедренной кости. Это связано с высокой вероятностью развития осложнений. Целью нашего исследования является анализ результатов лечения у больных с медиальными переломами и определение оптимального метода лечения этих переломов.

The work is based on the outcomes of surgical treatment of 174 patients with medial femoral fractures. Medial fractures belongs to severe injuries of the proximal femur. It is associated with a high probability of complications. The aim of our research is to analyze treatment outcomes in patients with medial fractures and to determine the optimal method of treatment.

Ключевые слова

шийка стегнової кістки, медіальний перелом.

шейка бедренной кости, медиальный перелом.

femoral neck, medial fracture.

Статтю опубліковано на с. 90-93

Ендопротезування тазостегнового суглобу є тяжкою і високотехнологічною операцією. Топографо-анатомічні властивості ділянки операції специфічні в кожному окремому випадку, тут проходять великі судинно-нервові утворення [4–6]. Ця методика дозволяє: відновити опорнiсть кінцівки, активізувати хворого в ранньому післяопераційному періоді, створити умови для самообслуговування.

У 1990 році число переломів шийки стегнової кістки серед жителів нашої планети становило 1,7 млн, а в наш час — 2,5 млн. За прогностичними оцінками спеціалістів, до 2050 року цей показник може сягнути 6 млн [7]. Результати європейських досліджень ідентичні американським. Згідно з гендерними дослідженнями, частота переломів стегнової кістки в осіб обох статей експоненційно збільшується з віком. Остеопороз найбільше уражає жінок у постменопаузі. За даними ВООЗ, кількість ліжко-днів на рік серед жінок з остеопоротичними переломами проксимального відділу стегнової кістки у постменопаузальному періоді перевищує цей показник при таких захворюваннях, як рак молочної залози, гострий інфаркт міокарда, хронічні захворювання легень, цукровий діабет та ін. Протягом життя в чотирьох iз десяти жінок прогностично може бути один або більше остеопоротичний перелом. Підрахунки доводять, що до 33 % осіб жіночої статі та понад 17 % чоловіків, які доживуть до віку 90 років, перенесуть перелом стегнової кістки [8]. Звичайно, не всі доживають до такого віку. Зважаючи на середню тривалість життя, ризик перелому стегнової кістки в жінок становить 17 %, у чоловіків — 6 %. Загалом приблизно 98 % медіальних переломів стегнової кістки виникають у віці понад 65 років, більшість iз них (80 %) — у жінок [8]. Крім того, досить часто переломи проксимального відділу стегна трапляються на фоні системного остеопорозу [8]. Частота медіальних переломів стегнової кістки в структурі травм становить 5–9 %, в осіб літнього віку сягає 25–27 % від кiлькостi переломів іншої локалізації [8].

Матеріали і методи

У відділення ортопедії та травматології Ужгородської центральної міської клінічної лікарні за період з 2013 по 2015 р. звернулися 174 хворi з медіальними переломами стегнової кістки, iз них 51 — чоловіки і 123 — жінки. Прооперовано 97 (55,8 %) осiб, 44 (25,3 %) мали протипоказання до оперативного втручання (ішемічна хвороба серця, атеросклеротичний аортосклероз), 33 (18,9) відмовилися від оперативного лікування з різних причин. Цей вид патології зустрічається в різних вікових групах.

Більшість з них (90 осіб) — це пацієнти після 60 років, тобто люди похилого віку, а 7 — особи старечого віку. Середній період від моменту травми до остеосинтезу — 4,7 дня. Середня кiлькiсть доопераційних ліжко-днiв — 3,9. Середня тривалість перебування в стаціонарі хворих iз переломами шийки стегнової кістки становила 10,6 дня. У передопераційній підготовці використовували екстензійний метод лікування або деротаційну фіксацію. Хворим виконувалася рентгенографія, комп’ютерна томографiя, денситометрія. Для підтвердження переломів вертлюгової ділянки на основі остеопоротичних змін кісткової тканини нами було проведено дослідження мінеральної щільності кісткової тканини в пацієнтів. На базі ЗОКЛ ім. А. Новака (Ужгород) ми виконали денситометрію 54 хворим на денситометрі Lunar Prodigy USA. Iз загальної кількості обстежених у 7 пацієнтів виявлено нормальнi показники, у 22 — остепенію, у 25 — остеопоротичні зміни. Вiдповiдно до методу оперативного втручання ми поділили хворих за віком і статтю.

Результати та обговорення

Оперативне втручання в більшості пацієнтів проводилося під регіональним знеболюванням. У всіх пацієнтів використовувалася механічна профілактика венозних тромбоемболічних ускладнень за допомогою еластичної компресії нижніх кінцівок. З використанням електронно-оптичного перетворювача виконували закриту репозицію відламків у передньозадній та боковій проекціях, проводили, як правило, 3 канульовані гвинти за ходом попередньо введених спиць. Пiсля 20 виконаних операцій у 12 хворих ми спостерігали зрощення, ці пацієнти належали до вікової групи до 50 років. У 8 пацієнтів старшої вікової групи (> 65 років), 2 чоловіків і 6 жінок, — незрощення. При остеосинтезі шийки стегнової кістки хороші результати гарантовані тільки в 50 % випадків, у 33 % спостерігаються незрощення відламків, а в 16 % настає аваскулярний некроз голівки стегнової кістки, кожному третьому оперованому хворому необхідна повторна операція [9].

З усіх спостережених нами пацієнтів основна кількість (17 чоловіків і 43 жінки) припадає на вікові групи 70 і більше років. При підготовці до оперативного втручання виявлено ряд супутніх хронічних захворювань. Метою нашого лікування було мінімальне оперативне втручання і рання мобілізація пацієнтів. Тому в 58 пацієнтів ми використовували біполярний однополюсний ендопротез фірми Beznoska з фіксацією ніжки цементом.

При дослідженні віддалених результатів золотим стандартом лікування цих переломів визнане тотальне ендопротезування, але при виборi методів терапiї потрібно також враховувати соціальний фактор.

Висновок

Методом вибору пiд час лікування медіальних переломів шийки стегнової кістки в людей похилого віку є біполярне однополюсне цементне ендопротезування. При аналізі результатів у хворих, яким був проведений остеосинтез канульованими гвинтами, незрощення спостерігається у 8 (40 %) осiб, що призводить до тривалого лікування, можливості збільшення ускладнень і повторних операцій. Найкращі результати в лікуванні медіальних переломів шийки стегнової кістки були виявлені в групі пацієнтів, яким було виконано тотальне цементне ендопротезування.

Список литературы

1. Haidukewych G.J., Berry D.J. Hip arthroplasty for salvage of failed treatment of intertrochanteric hip fractures // Journal of Bone and Joint Surgery Am. — 2003 May. — 85-A(5). — 899-904.

2. Haentjens P., Casteleyn P.P., Opdecam P. Primary bipolar arthroplasty or total hip arthroplasty for the treatment of unstable intertrochanteric and subtrochanteric fractures in elderly patients // Acta Orthopedic Belgium. — 1994. — 60, Suppl. 1. — 124-8.

3. Зайцева О.П., Колотыгин Д.А., Вишняков В.А. Анализ ошибок и осложнений при эндопротезировании тазобедренного сустава // Эндопротезирование крупных суставов: Материалы Всерос. конф. — М.: ЦИТО, 2009. — С. 47.

4. Кирпатовский И.Д., Смирнова Э.Д. Клиническая анатомия. Верхняя и нижняя конечности: В 2 ч. — М., 2003. — Ч. 2. — С. 315.

5. Прохоренко В.М. Первичное и ревизионное эндопротезирование тазобедренного сустава. — Новосибирск: Новосибирский НИИТО, 2007. — 345 с.

6. Тихилов Р.М., Шаповалов В.М. Руководство по эндопротезированию тазобедренного сустава. — СПб., 2008. — 324 с.

7. Kanis J.A. The incidence of hip fracture in Europe // Osteoporosis International. — 1993. — Suppl. 1. — Р. 10-15.

8. Поворознюк В.В. Захворювання кістково-м’язової системи в людей різного віку. — К.: Експрес, 2009. — Т. 3. — 664 с.

9. Травматология и ортопедия. — Т. 3 / Под ред. Н.В. Корнилова, Э.Г. Грязнухина. — СПб.: Гиппократ, 2008. — 1053 с.

10. Анкин Н.Л., Анкин Л.Н. Травматология. Европейские стандарты диагностики и лечения. — М.: Книга-плюс, 2012. — 140 с.