






СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий
АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ
КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ
СТОМАТОЛОГИ
ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий
ТРАВМАТОЛОГИ
ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)
ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ
ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ
АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ
"Child`s Health" 5 (73) 2016
Back to issue
To the Question on Urine Diversion in Congenital Hydronephrosis in Children
Authors: Шевчук Д.В.(1–3), Волошин П.І.(1) - (1) Житомирська обласна дитяча клінічна лікарня, м. Житомир, Україна; (2) Житомирський державний університет ім. І. Франка, м. Житомир, Україна; (3) Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Specialist manual
print version
Вступ. Гідронефроз у дітей — це обструкція пієлоуретрального сегмента, який, як правило, діагностується антенатально при ультразвуковому скринінгу близько в 1,5 % випадків вагітностей. Патофізіологія гідронефрозу все ще невідома. Найбільш патогенетично обґрунтованим та поширеним методом лікування вродженої обструкції пієлоуретрального сегмента (гідронефрозу) у дітей є хірургічне лікування. Як правило, використовуються відкриті методи (пластика пієлоуретрального сегмента за Хайнсом — Андерсеном та інші способи пластики). Останнім часом обговорюються ендоскопічні методи лікування. Усе частіше з’являються повідомлення про застосування роботизованого обладнання. Частота успішного застосування методики пластики пієлоуретрального сегмента за Хайнсом — Андерсеном досягає, за даними різних авторів, 95 %. Дискутабельним залишається питання дренування верхніх сечових шляхів. Вибір на користь установлення стента, як правило, залежить від хірурга, хоча аналіз літературних даних свідчить про зниження процента ускладнень після пієлопластики з використанням стентування сечоводу. Мета дослідження. Проаналізувати методи та способи відведення сечі при хірургічному лікуванні вродженого гідронефрозу в дітей. Матеріали і методи. На базі хірургічного відділення № 2 Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні (ЖОДКЛ) за період із 2000 по 2015 р. прооперовано 108 дітей. Середній вік хворого становив 3,8 року. Хлопчиків було 38 (35,2 %), дівчаток 70 (64,8 %). У клініці за золотий стандарт прийняте виконання пластики пієлоуретрального сегмента за Хайнсом — Андерсеном. До 2006 року застосовувалось в основному зовнішнє дренування сечових шляхів при операції (переважно пієлостомія з інтубуванням сечоводу, рідше нефростомія), тоді як із 2006 року впроваджено пластику пієлоуретрального сегмента закритим способом, а із 2009 року — застосування внутрішнього стентування (JJ-стент) сечоводу. Із 2010 року впроваджено відеоасистовану пластику пієлоуретрального сегмента (лапароскопічний етап — мобілізація пієлоуретрального сегмента із подальшим накладанням анастомозу через міні-лапаротомний доступ). У 2016 р. вперше на базі ЖОДКЛ виконано лапароскопічну пластику пієлоуретрального сегмента у хлопчика 6 років. Середня тривалість операцій — 106 ± 32 хв. Висновки. Питання дренування сечовидільних шляхів після пластики пієлоуретрального сегмента в дітей з приводу вродженого гідронефрозу повинно розглядатись строго індивідуально. Дискутабельним залишається питання способу встановлення стента. При визначенні показань до хірургічного лікування вродженого гідронефрозу в дітей необхідно враховувати функцію нижніх сечових шляхів для забезпечення ефективної деривації сечі в післяопераційному періоді (наявність супутньої нервово-м’язової дисфункції сечового міхура).
Введение. Гидронефроз у детей — обструкция пиелоуретрального сегмента, который, как правило, диагностируется антенатально при ультразвуковом скрининге приблизительно в 1,5 % случаев беременности. Патофизиология гидронефроза все еще неизвестна. Наиболее патогенетически обоснованным и распространенным методом лечения врожденной обструкции пиелоуретрального сегмента (гидронефроза) у детей является хирургическое лечение. Как правило, используются открытые методы (пластика пиелоуретрального сегмента по Хайнсу — Андерсену и другие способы пластики). В последнее время обсуждаются эндоскопические методы лечения. Все чаще появляются сообщения о применении роботизированного оборудования. Частота успешного применения методики пластики пиелоуретрального сегмента по Хайнсу — Андерсену достигает, по данным разных авторов, 95 %. Дискутабельним остается вопрос дренирования верхних мочевых путей. Выбор в пользу установления стента, как правило, зависит от хирурга, хотя анализ литературных данных свидетельствует о снижении процента осложнений после пиелопластики с использованием стентирования мочеточника. Цель исследования. Проанализировать методы и способы отведения мочи при хирургическом лечении врожденного гидронефроза у детей. Материалы и методы. На базе хирургического отделения № 2 Житомирской областной детской клинической больницы (ЖОДКЛ) за период с 2000 по 2015 г. прооперировано 108 детей. Средний возраст больного составлял 3,8 года. Мальчиков было 38 (35,2 %), девочек 70 (64,8 %). В клинике в качестве золотого стандарта принято выполнение пластики пиелоуретрального сегмента по Хайнсу — Андерсену. До 2006 года применялось в основном наружное дренирование мочевых путей при операции (преимущественно пиелостомия с интубацией мочеточника, реже нефростомия); с 2006 года внедрена пластика пиелоуретрального сегмента закрытым способом, а с 2009 года — применение внутреннего стентирования (JJ-стент) мочеточника. С 2010 года внедрена видеоассистированная пластика пиелоуретрального сегмента (лапароскопический этап — мобилизация пиелоуретрального сегмента с последующим наложением анастомоза через минилапаротомный доступ). В 2016 г. впервые на базе ЖОДКЛ выполнена лапароскопическая пластика пиелоуретрального сегмента у мальчика 6 лет. Средняя продолжительность операции — 106 ± 32 мин. Выводы. Вопрос относительно дренирования мочевыводящих путей после пластики пиелоуретрального сегмента у детей по поводу врожденного гидронефроза должен рассматриваться исключительно индивидуально. Дискутабельним остается вопрос о способе установки стента. При установлении показаний к хирургическому лечению врожденного гидронефроза у детей необходимо учитывать функцию нижних мочевых путей для обеспечения эффективной деривации мочи в послеоперационном периоде (наличие сопутствующей нервно-мышечной дисфункции мочевого пузыря).
Introduction. Hydronephrosis in children is an obstruction of pyeloureteral segment, which is usually diagnosed antenatal by ultrasound screening in 1.5 % of pregnancies. Pathophysiology is still unknown. The most common pathogenetic reasonable treatment of congenital obstruction pelvicoureteral segment (hydronephrosis) in children is a surgical treatment. As a rule, open methods are applied (by Hynes-Anderson and other methods). Recently endoscopic treatment has being discussed. Increasingly there are reports of the use of robotic equipment. According to the data of different authors successful results of Hynes — Anderson techniques reach 95 %. The question on the upper urinary tract drainage is still discussed. The choice of stent placement usually depends on the surgeon, although the analysis of literature data indicates a decrease in percentage of complications after stent using. The aim of the study. To analyze the methods and ways of urinary diversion in the surgical treatment of congenital hydronephrosis in children. Materials and methods. On the basis of the surgical department № 2 Zhytomyr Regional Children’s Hospital (ZhRCH) for the period from 2000 to 2015 108 children were operated. The average age of patients was 3.8 years old. There were 38 (35.2 %) boys and 70 girls (64.8 %). The gold standard is Hynes — Anderson technique. Until 2006, external drainage of urinary tract surgery was mainly performed, while from 2006 close way was implemented, and from 2009 — the use of JJ-stent. Since 2010, videoassistant metnod was introduced (laparoscopic stage — mobilization of pelvicoureteral segment with further anastomosis through minilaparotomy access). In 2016 at the ZhRCH laparoscopic plastic was firstly performed for a boy aged 6 years old. The average duration of the intervention was 106 ± 32 min. Conclusions. The question on urinary tract drainage after pelvicoureteral segment plastic in children with congenital hydronephrosis should be considered individually only. The question on stent installation method remains unclear. After the indications for surgical treatment of congenital hydronephrosis in children are determined the function of the lower urinary tract must be considered to ensure the efficient derivation of urine in the postoperative period (the presence of concomitant neuromuscular dysfunction of the bladder).
гідронефроз, діти, нервово-м’язова дисфункція сечового міхура.
гидронефроз, дети, нервно-мышечная дисфункция мочевого пузыря.
hydronephrosis, children, neuromuscular dysfunction of the bladder.
Статтю опубліковано на с. 147-153
Вступ
Матеріали і методи
Результати
/150.jpg)
/151_2.jpg)
Обговорення
Висновки
1. Паникратов К.Д. Радиоизотопные методы в оценке стадии нарушения уродинамики верхних мочевых путей в детском возрасте / К.Д. Паникратов, А.И. Стрельникова, Д.Г. Почерников // Мат-лы научно-практической конференции «Детская урология и перспективы ее развития». — М., 1999. — С. 95-96.
2. Протоколи лікування дітей зі спеціальності «Дитяча урологія» (Наказ МОЗ України № 624 від 29.12.2003 р.).
3. Advanced Endourology: The Complete Clinical Guide / Ed. by Stephen Y. Nakada and Margaret S. Pearle. — 2006. — 357 р.
4. Hensle T.W. Surgery illustrated pyeloplasty (Anderson-Hynes) / T.W. Hensle, A. Shabsigh // BJU International. — 2004. — 94. — P. 1123-1134.
5. Gallo F. Ureteropelvic junction obstruction: which is the best treatment today? / F. Gallo, M. Schenone, C. Giberti // J. Laparoendosc. Adv. Surg. Tech. A. — 2009. — 19 (5). — P. 657-62.
6. Guidelines on Paediatric Urology / Ed. by S. Tekgül, H. Riedmiller, E. Gerharz, P. Hoebeke, R. Kocvara, R. Nijman, Chr. Radmayr, R. Stein, European Society for Paediatric Urology — European Association of Urology. — 2009. — 43 p.
7. Olsen L.H. Pediatric robot assisted retroperitoneoscopic pyeloplasty: a 5-year experience / L.H. Olsen, Y.F. Rawashdeh, T.M. Jorgensen // J. Urol. — 2007. — 178 (5). — P. 2137-41.
8. Operative pediatric urology/ Ed. by J. David Frank et al. — 2002. — 292 р.
9. O’Reilly P.H. The Long-Term Results of Anderson-Hynes Pyeloplasty / P.H. O’Reilly, P.J.C. Brooman, S. Mak, M. Jones, C. Pickup, C. Atkinson аnd A.J. Pollard // BJU International. — 2001. — 87. — P. 287-289.
10. Pediatric Surgery and Urology: Long-term Outcomes / Ed. by Mark Stringer, Keith Oldham, Pierre Mouriquand. — Cambridge University Press, 2006. — 1071 р.
11. Pediatric urology / Ed. by J.P. Gearhart, R.C. Rink, P.D.E. Mouriqand. — 2nd ed. — 2009. — 818 p.
12. Pediatric Urology: Surgical Complications and Management / Edited by D.T. Wilcox, P.P. Godbole and M.A. Koyle. — Blackwell Publishing Ltd, 2008. — 354 р.
13. Pediatric Urology: A General Urologist’s Guide / Ed. by J.S. Palmer. — 2011. — 392 р.
14. Rigas A. Pelvi-ureteric junction obstruction by crossing renal vessels: clinical and imaging features / A. Rigas et al. // BJU International. — 2003. — 93. — P. 101-103.
15. Vanderbrink B.A. Encrusted urinary stents: evaluation and endourologic management / B.A Vanderbrink, A.R. Rastinehad, M.C. Ost, A.D. Smith // J. Endourol. — 2008. — 22 (5). — P. 905-12.
16. Williams B. Pathophysiology and treatment of ureteropelvic junction obstruction / B. Williams, B. Tareen, M.I. Resnick // Curr. Urol. Rep. — 2007. — 8 (2). — P. 111-7.