Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

"Child`s Health" 5 (73) 2016

Back to issue

Nutritional Habits in Management of Shigellosis in Children with Helicobacter Pylori Infection

Authors: Курлан Н.Ю., Ольховська О.М. - Харківський національний медичний університет, м. Харків, Україна

Categories: Gastroenterology, Pediatrics/Neonatology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Визначено шляхи удосконалення дієтотерапії хворих на шигельоз дітей, які інфіковані H. рylori. Обстежено 29 дітей віком від 1 до 10 років, інфікованих H. рylori, які знаходилися в Обласній дитячій інфекційній лікарні м. Харкова із діагнозом «шигельоз Зонне середньої тяжкості». Дітей було розділено на дві групи залежно від схеми дієтотерапії. До першої групи увійшли 13 дітей, яким проводилося традиційне лікування. Другу групу становили 16 дітей, яким на два дні пролонгували поступове збільшення обсягу їжі на кожне годування, а також більш поступово скорочували кількість годувань на день. Діти другої групи з першого дня отримували фосфат алюмінію, і після виписки їм рекомендували харчуватися частіше, але малими порціями. Виявлено більш тривале збереження симптомів дисфункції кишечника і блювання, болю в навколопупковій ділянці, здуття живота, змін у копроцитограмі у вигляді наявності неперетравлених залишків їжі в дітей першої групи. Пацієнти другої групи відновлювали свою вагу за більш короткий період. Раціональна дієтотерапія дозволяє запобігти загостренню шигельозу в дітей на етапах ранньої реконвалесценції. Дослідження показали, що раннє виявлення інфікування H. рylori в дітей, хворих на шигельоз, проведення своєчасної корекції харчування позитивно впливають на відновлення функціональної активності процесів травлення, прискорюють нормалізацію клініко-лабораторних показників пацієнтів, сприяють регресії клінічних симптомів основного захворювання.

Определены пути совершенствования диетотерапии больных шигеллезом детей, инфицированных H. рylori. Обследовано 29 детей в возрасте от 1 до 10 лет, инфицированных H. рylori, находившихся в Областной детской инфекционной больнице г. Харькова с диагнозом «шигеллез Зонне средней тяжести». Дети были разделены на две группы в зависимости от схемы диетотерапии. В первую группу вошли 13 детей, которым проводилось традиционное лечение. Вторую группу составили 16 детей, которым на два дня пролонгировали постепенное увеличение объема пищи на каждое кормление, а также более постепенно сокращали количество кормлений в день. Дети второй группы с первого дня получали фосфат алюминия, и после выписки им рекомендовали питаться чаще, но меньшими порциями. Выявлено более продолжительное сохранение симптомов дисфункции кишечника и рвоты, боли в области пупка, вздутия живота, изменений в копроцитограмме в виде наличия непереваренных остатков пищи у детей первой группы. Пациенты второй группы восстанавливали свой вес за более короткий период. Рациональная диетотерапия позволяет предотвратить обострение шигеллеза у детей на этапах ранней реконвалесценции. Исследования показали, что раннее выявление инфицирования H. рylori у детей, больных шигеллезом, проведение своевременной коррекции питания положительно влияют на восстановление функциональной активности процессов пищеварения, ускоряют нормализацию клинико-лабораторных показателей пациентов, способствуют регрессии клинических симптомов основного заболевания.

The ways of improving of diet management in children with Shigellosis infected with H. pylori were determined. The study involved 29 children with H. pylori infection aged from 1 to 10, who were hospitalized in the Regional Children’s Infectious Diseases Hospital (Kharkiv) and had a diagnosis of Shigellosis sonnei of moderate severity. The children were divided into two groups depending on the feeding mode. The first group was represented by 13 children, who were undergone standard treatment. The second group included 16 children who had two days prolonged gradual increase in the volume of food at each feeding, and decreased number of feedings per day. Children of the second group received aluminum phosphate from the first day and after discharge they were advised to keep on the regime of feeding «more frequently, but in small portions». A longer duration of the symptoms of bowel dysfunction and vomiting, pain in periumbilical area, bloating, changes in fecal examination in the form of the presence of undigested food in children of the first group were revealed. Patients of the second group regained their weight in much shorter period. Rational diet therapy makes it possible to prevent recrudescence of shi­gellosis in children at early stages of recovery. Studies have shown that early detection of H. pylori infection in children with shigellosis as well as timely correction of feeding have a positive effect on recovery of functional activity of digestive processes, faster normalization of clinical and laboratory parameters of patients, contribute to regression of clinical symptoms of the underlying disease.


Keywords

дієтотерапія, шигельоз, хелікобактерна інфекція, діти.

диетотерапия, шигеллез, хеликобактерная инфекция, дети.

diet therapy, shigellosis, Helicobacter рylori infection, children.

Статтю опубліковано на с. 74-77

 

Бактеріальні кишкові інфекції (КІ) у дітей супроводжуються порушенням травлення, що обумовлене насамперед пошкодженням слизової оболонки кишечника внаслідок впливу збудника на морфологічні характеристики та функнаціональну діяльність шлунково-кишкового тракту (ШКТ), прискоренням транзиту по кишечнику, зміною активності залоз і порушенням перетравлювальної функції ШКТ, водно-електролітними розладами, дисфункцією біліарного тракту, значним зрушенням мікробіоценозу тонкого та товстого кишечника [3]. Усе вищезазначене може призводити до порушень всмоктування основних поживних речовин, формування тривалої діареї, розвитку гіпотрофії, дефіциту мікро- та макронутрієнтів. 

Доведено, що в гострому періоді інфекційного процесу при тривалій анорексії посилюються катаболічні процеси внаслідок підвищеного споживання амінокислот під час синтезу білків гострої фази запалення, цитокінів та інших імунних факторів [10].
Не можна також забувати про можливий розвиток постагресивної реакції з метаболічними зміщеннями, що супроводжуються глибокими порушеннями білково-енергетичного балансу, який лежить в основі розвитку гіпотрофії [5].
Крім того, кількісний дисбаланс мікрофлори як наслідок несвоєчасного та неадекватного відновлення харчування, зі свого боку, призводить до зниження або втрати нею деяких важливих функцій: антагоністичної, імунорегуляторної, ферментативної, трофічної, метаболічної [9]. Дисбіоз разом із тривалою бактеріальною контамінацією обумовлює порушення всмоктування і зміну рН у просвіті кишки і таким чином унеможливлює реалізацію дії панкреатичних ферментів, унаслідок чого підвищується ризик ентерогенної панкреатичної недостатності, що при одночасній відсутності звичного стимулювання підшлункової залози під час харчування призводить до порушень, які проявляються синдромом мальабсорбції [2, 11].
Тому під час лікування КІ важливе значення в комплексній терапії мають раціональний режим харчування, підтримання грудного вигодовування в дітей першого року життя, корекція дієти залежно від фази і тяжкості захворювання, а також поступове відновлення харчування в періоді ранньої реабілітації [1, 8, 15]. Ці заходи покликані запобігти хронізації процесу та розвитку віддалених ускладнень шляхом призупинення катаболізму, білково-калорійної недостатності та прискорення репараційних процесів у слизовій ШКТ.
Як відомо, чи не найбільш притаманною для дітей дошкільного та раннього шкільного віку бактеріальною КІ є шигельоз [4, 14]. Але останнім часом з’являється все більше повідомлень про переважання в структурі діарей поєднаних інфекцій [17]. Досить часто гострі кишкові інфекції перебігають також на тлі супутньої соматичної патології [7]. Так, одним із найбільш поширених є поєднання КІ з хелікобактерною патологією ШКТ, адже, за даними літературних джерел, первинне інфікування Helicobacter pylori (H. pylori) відбувається в ранньому дитячому віці [13]. Але при лікуванні цієї патології в дітей доводиться стикатися з певними труднощами. По-перше, окремі автори вказують на недоцільність медикаментозної ерадикації збудника в дітей в силу високої ймовірності повторного інфікування. Так, Я.С. Циммерман (2013) вказує, що після успішної ерадикації Helicobacter pylori протягом наступних років спостерігається реінфекція слизової шлунка, що через 3 роки становить 32 ± 11 %, 5 років — 82–87 %, а через 7 — 90,9 % [16]. По-друге, доцільність проведення ерадикації інфекції H. pylori в дітей без належного обстеження ШКТ із використанням спеціальних та інвазивних методів, які є неприйнятними під час гострого інфекційного процесу в умовах інфекційного стаціонару, взагалі вже тривалий час ставиться під сумнів [12, 19].
Існує лише невелика кількість робіт, присвячених мікст-інфекції зазначених вище збудників, а дані цих досліджень суперечливі [6, 18]. Враховуючи тенденцію до зростання кількості антибіотикорезистентних штамів серед ентеробактерій, у тому числі й шигел, суперечливі дані щодо необхідності та ефективності медикаментозної терапії при хелікобактеріозі в дітей, науковці шукають нові шляхи удосконалення терапії таких хворих. 
Незважаючи на значний прогрес медикаментозної терапії, дотримання режиму та дієти сприяє зменшенню запальних змін у ШКТ, нормалізації функціональної активності та процесів травлення, запобіганню втрати маси тіла [1, 8, 15]. Ми не зустріли робіт щодо особливостей дієтотерапії хворих на шигельоз дітей, які інфіковані H. рylori, хоча відомо, що адекватно підібрана з урахуванням преморбідного фону та клінічних проявів захворювання дієта дозволяє усунути симптоми КІ, скоротити терміни перебування в стаціонарі, відновити моторику та нормалізувати мікрофлору кишечника, тобто є найважливішою та невід’ємною складовою лікування хворих.
Мета дослідження — удосконалення дієтотерапії хворих на шигельоз дітей, інфікованих H. pylori, у різні періоди хвороби.

Матеріали та методи дослідження

Під нашим спостереженням знаходилось 29 дітей віком від 1 до 10 років, госпіталізованих в Обласну дитячу клінічну інфекційну лікарню м. Харкова з діагнозом «шигельоз Зонне середньої тяжкості», при додатковому дослідженні яких виявлено інфікування H. рylori. Установлення діагнозу «шигельоз» проводилося на підставі клініко-епідеміологічних даних із верифікацією етіологічного чинника бактеріологічним та серологічним методами; визначення H. pylori в калі здійснювалося методом полімеразної ланцюгової реакції та за допомогою імуноферментного CITO TEST H. рylori Ag. Усі діти отримували медикаментозне лікування відповідно до затверджених чинних клінічних протоколів. У гострому періоді всім хворим обмежували загальний добовий об’єм годування на третину порівняно з фізіологічною нормою та збільшували кратність годувань до 6–8 разів на добу. Недостатній об’єм їжі компенсувався за рахунок рідини (чай, глюкозо-сольові розчини, відвари овочів і фруктів). Харчування складалось із рисової або гречаної безмолочних каш, слизових овочевих супів, пектиновмісних та кисломолочних продуктів, киселів, печених яблук із виключенням із раціону незбираного молока, житнього хліба, сирих овочів, кислих фруктів та ягід. Харчування характеризувалося щадними механічними й хімічними умовами. За умов відсутності блювання, поліпшення загального стану та зменшення диспептичних явищ поступово збільшували об’єм на кожний прийом та зменшували кратність харчування. Перелік страв і продуктів поступово розширювався. У раціон додавали слизові супи на слабкому вторинному бульйоні з протертим м’ясом (кнелі, фрикадельки), овочі відварені або у вигляді пюре, парових суфле з протертих овочів або дрібно нарізані овочі (картопля, морква, кабачки, гарбуз, цвітна капуста) у складі супів; каші з додаванням 1/3 молока, м’який сир, творог і пудинги з нього, суфле із солодких сортів ягід тощо.
Діти були поділені на дві групи, порівнянні за віком і статтю. Першу групу становили 13 дітей, лікування яких проводили за загальноприйнятою схемою. До другої групи увійшли 16 дітей, яким на одну-дві доби пролонгували поступове збільшення об’єму їжі на кожне годування та зменшення кратності годування; з першої доби призначали препарати групи алюмінію фосфату (у вікових дозах перед кожним прийомом їжі); при виписці зі стаціонару рекомендували дотримуватися на етапі реабілітації режиму годування за принципом «частіше, але малими порціями» — 6 разів на добу по 120–180 мл залежно від віку та поживної цінності страви.
Нами було проаналізовано динаміку клініко-лабораторних показників хворих під час перебування в стаціонарі, а також проведено катамнестичне спостереження за хворими протягом одного місяця після виписки. Аналіз клініко-лабораторних показників виявив, що у хворих першої групи триваліше зберігалися прояви діареї (4,7 ± 0,4 дня проти 3,68 ± 0,20 дня відповідно, p < 0,05) та блювання (3,20 ± 0,46 дня проти 2,14 ± 0,17 дня відповідно, p < 0,05), біль у навколопупковій ділянці (4,52 ± 0,16 дня проти 3,43 ± 0,13 дня відповідно, p < 0,05), здуття живота (3,34 ± 0,31 дня проти 2,13 ± 0,46 дня відповідно, p < 0,05). За результатами копроцитоскопічного дослідження наявність домішок неперетравленої їжі у випорожненнях вірогідно довшою була у хворих першої групи (4,40 ± 0,15 доби проти 3,80 ± 0,23 доби, p < 0,05). Треба зауважити, що при копрологічному дослідженні у хворих обох груп тривалий час зберігалося підвищення кількості нейтрального жиру, сполучної тканини, м’язових волокон і/або крохмалю (5,94 ± 0,42 доби і 4,64 ± 0,43 доби, p > 0,05), що вказувало на зниження екзокринної функції підшлункової залози і стало теоретичним підґрунтям рекомендувати раннє залучення до комплексної терапії хворих поліферментних препаратів, що використовуються для корекції тимчасових порушень травлення не стільки із замісною метою, скільки для поліпшення функції травлення. На нашу думку, найбільш зручними у використанні для дітей є такі ферменти, які випускаються у вигляді порошку, гранул або сиропів, що спрощує їх вживання особливо в ранньому віці.
Оцінка динаміки маси тіла хворих обох груп виявила, що відновлення ваги відбувалось в значно коротші терміни у хворих другої групи (9,89 ± 0,35 доби проти 7,38 ± 0,61 доби відповідно, p < 0,05). Ми це пояснюємо тим, що, хоча ці хворі більш тривалий час отримували зменшений об’єм їжі щодо своєї вікової норми, нормалізація процесів травлення в них відбувалася швидше, що також підтверджується даними копроцитоскопічного дослідження, тобто дотримання резидуальної дієти сприяло кращому засвоєнню поживних речовин.
Під час катамнестичного спостереження за хворими було виявлено, що в чотирьох хворих першої групи на 5,45 ± 1,58 доби після виписки зі стаціонару відмічалося порушення випорожнень із збільшенням їх кратності та зміною консистенції до кашкоподібної, що спонукало батьків хворих на етапі реабілітації проводити корекцію терапії. Жодного випадку погіршення стану хворих другої групи нами не було відмічено.
Таким чином, проведені дослідження та спостереження показали, що дотримання раціонального харчування на всіх етапах лікування хворих на КІ, зокрема шигельоз, залишається однією з основних складових терапії. Раннє виявлення інфікування H. рylori в дітей, хворих на шигельоз, своєчасна корекція харчування цих хворих сприяють нормалізації функціональної активності процесів травлення та обумовлюють максимально щадні умови для слизової оболонки кишечника, що загалом позитивно впливає на перебіг основного захворювання та прискорює одужання.

Висновки

1. Хворі на шигельоз діти, інфіковані H. рylori, у гострому періоді потребують тривалішого поступового відновлення режиму годування.
2. Застосування раціонального режиму годування в поєднанні із призначенням препаратів алюмінію фосфату дітям, хворим на шигельоз та інфікованим H. рylori, сприяє нормалізації клініко-лабораторних показників пацієнтів.
3. На етапі реконвалесценції хворим на шигельоз дітям, які інфіковані H. рylori, рекомендовано збереження режиму частого та дрібного харчування (дозованого).

Bibliography

1. Бережний В.В. Сучасний підхід до корекції порушень травлення у дітей раннього віку з функціональними розладами шлунково-кишкового тракту / В.В. Бережний, В.Г. Козачук // Современная педиатрия. — 2013. — № 5(53). — ​С. 175-179.

2. Гончар Н.В. Взаимное влияние нарушений питания и неблагоприятного течения кишечных инфекций у детей: как выйти из замкнутого круга? / Н.В. Гончар, Н.П. Шабалов, О.И. Ныркова // Вопросы детской диетологии. — 2014. — ​Т. 12, № 5. — ​С. 28-38.

3. Диетотерапия острых кишечных инфекций у детей: Медицинское пособие / Под ред. М.К. Бехтеревой, Н.В. Скрипченко. Российский вестник перинатологии и педиатрии. Приложение  5. 2014. — ​СПб., 2014, — 36 с.

4. Дизентерия: Учеб.-метод. пособие / [С.П. Лукашик, И.А. Карпов, Е.Н. Яговдик-Тележная и др.]. — ​Минск: БГМУ, 2015. — 35 с.

5. Каротам П.А. Значение белков острой фазы воспаления в патогенезе острых кишечных инфекций / П.А. Каротам, Л.Н. Мазанкова, Т.Э. Боровик, М.И. Баканов // Детские инфекции. — 2005. — ​Т. 4, № 4. — ​С. 24-28.

6. Лиознов Д.А. Инфекция H. Pylori у больных острыми кишечными инфекциями / Д.А. Лиознов, С.К. Сайфуллина, А.О. Буеверов, И.В. Горбова, С.Л. Николаенко // Журнал инфектологии. — 2014. — ​Т. 6, № 4. — ​С. 49-52.

7. Лобзин Ю.В. Острые кишечные инфекции у детей. Новый взгляд на старую проблему / Ю.В. Лобзин, В.А. Анохин, С.В. Халиуллина // Рос. мед.-​биол. вестн. им. акад. И.П. Павлова. — 2014. — № 3. — ​С. 40-47.

8. Ловердо Р.Г. Особенности диетотерапии при острых кишечных инфекциях у детей грудного возраста / Р.Г. Ловердо, Е.З. Титрова, Р.Л. Раковская и др. // Педиатрия. — 2004. — № 1. — ​С. 75-78.

9. Мазанкова Л.Н. Совершенствование патогенетической терапии острых кишечных инфекций у детей раннего возраста / Л.Н. Мазанкова, С.Г. Горбунов, Л.А. Павлова // Лечение и профилактика. Инфекционные болезни. — 2013. — № 4(8) — ​С. 54-57.

10. Мазанкова Л.Н. Современная патогенетическая терапия острых кишечных инфекций у детей / Л.Н. Мазанкова, С.Г. Горбунов, Л.А. Павлова, Л.В. Бегиашвили // Детские инфекции. — 2012. — ​Т. 11, № 2. — ​С. 43-47.

11. Михайлова Е.И. Коррекция синдрома мальабсорбции / Е.И. Михайлова // Рецепт. — 2008. — № 1(57). — ​С. 83-89.

12. Никифорова Е.М. Диагностика и лечение Helicobacter pylori-ассоциированных гастродуоденальных заболеваний у детей в рекомендациях международных и национальных согласительных документов / Е.М. Никифорова, О.В. Полякова, И.В. Смыкова, И.В. Петрова, Н.В. Малюжинская // Лекарственный вестник. — 2015. — ​Т. 9. — № 1(57). — ​С. 31-35.

13. Рахманин Ю.А. Распространенность и пути трансмиссии пилорической хеликобактерной инфекции. II. Трансмиссия инфекции из внешних источников (обзор литературы) / Ю.А. Рахманин, С.В. Герман // Гигиена и санитария. — ​М.: Медицина, 2015. — № 1. — ​С. 12-15.

14. Смолянкин Н.Н. Острые кишечные инфекции с инвазивным типом диареи у детей: эпидемиология, микробиология, патогенетические и клинические особенности / Н.Н. Смолянкин, А.И. Грекова, Л.П. Жаркова // Вопросы практической педиатрии. — 2014. — ​Т. 9, № 3. — ​С. 60-65.

15. Харчування в педіатрії / За ред. П.К. Самур, К. Кінг. — ​Львів: Медицина світу, 2012. — 562 с.

16. Циммерман Я.С. Проблема растущей резистентности микроорганизмов к антибактериальной терапии и перспективы эрадикации Helicobacter pylori // Клиническая медицина. — 2013. — № 6. — ​С. 14-20.

17. Яковенко Н.О. Гострі діареї у дітей раннього віку — ​нові підходи до диференційної діагностики / Н.О. Яковенко, Є.Є. Сабадаш, Г.О. Короленко // Український медичний альманах. — ​Луганськ, 2012. — ​Т. 15, № 2. — ​С. 80-81.

18. Cohen D. An inverse and independent association between Helicobacter pylori infection and the incidence of Shigellosis and other diarrheal diseases / Cohen D., Shoham O., Orr N., Muhsen K. // H. pylori Infection and Diarrheal Diseases. — ​Clinical Infectious Diseases. — 2012. — ​Vol. 54(4). — ​P. 35-42.

19. P. Management of Helicobacter pylori infection — the Maastricht IV / Malfertheiner P., Megraud F., O’Morain CA., Atherton J., Axon AT., Bazzoli F. et al. // Florence Consensus Report. — ​Gut. — 2012. — ​Vol. 61(5). — ​P. 646-664.

Similar articles

The relationship between the state of acid-forming function of the stomach and H.pylori invasion  in gastroduodenitis in children
Authors: Міхєєва Т.М., Нечитайло Д.Ю.
Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

"Child`s Health" Том 14, Додаток 1, 2019 Дитяча гастроентерологія та нутриціологія
Date: 2019.05.22
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
Вплив проведення антихелікобактерної терапії H.pylori-інфікованим батькам на рівень реінфекції H.pylori в дітей із досягнутою ерадикацією
Authors: Волосовець О.П. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ Салтанова С.Д. ДП «Державний науково-дослідний центр із проблем гігієни харчування» МОЗ України, м. Київ
"Child`s Health" 2 (37) 2012
Date: 2013.02.07
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
The Issues Concerning the Diet Therapy of Acetonemic Vomiting Syndrome in Children
Authors: Гнатенко Т.М. - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
"Child`s Health" 5 (73) 2016
Date: 2016.10.28
Categories: Gastroenterology, Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
Клінічно-ендоскопічні прояви виразкової хвороби в дітей залежно від інфікованості Helicobacter pylori
Authors: Сорокман Т.В., Сокольник С.В., Гінгуляк М.Г., Попелюк Н.О. - Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
"Child`s Health" 3 (54) 2014
Date: 2014.06.23
Categories: Gastroenterology, Pediatrics/Neonatology, Investigation methods
Sections: Clinical researches

Back to issue