"Тrauma" Том 17, №5, 2016

Вступ. Медична реабілітація являє собою комплекс лікувальних заходів, спрямованих на відновлення та розвиток фізіологічних функцій хворого, на виявлення та активацію компенсаторних можливостей його організму з метою забезпечення в подальшому умов для повернення хворого до активного способу життя. Основні вимоги до реабілітації — ранній початок, наступність, послідовність та чітке дотримання методичних вимог залежно від віку та стану пацієнта. Матеріали і методи. Матеріалом для даної роботи став аналіз результатів ендопротезування 50 хворих із дисплазією тазостегнового суглоба Crowe III, IV типу, яким виконано 63 ендопротезування тазостегнового суглоба, із них 13 хворим ендопротезування було виконано з обох сторін. З дисплазією Crowe III типу було 42 випадки і Crowe IV — 21 випадок. Серед оперованих пацієнтів було 45 (90 %) жінок і 5 (10 %) чоловіків. Оцінку результатів проводили за шкалою Harris. Результати і їх обговорення. Результати ендопротезування тазостегнового суглоба при тяжкій дисплазії спостерігалися в термін від 6 місяців до 12 років. Після ендопротезування при тривалому спостереженні отримано покращання стану тазостегнового суглоба в середньому до оперативного лікування з 41,7 ± 4,1 (незадовільний результат) до 84,6 ± 6,5 бала після операції у віддаленому періоді, що відповідало доброму стану тазостегнового суглоба за шкалою Harris. Висновки. Пацієнти після ендопротезування розпочинали ходьбу на другий-третій день після операції. Пацієнти, яким виконували ендопротезування із застосуванням безцементної та гібридної фіксації компонентів, ходили з навантаженням на оперовану кінцівку до 30 % ваги тіла та поступовим збільшенням тривалості ходьби. При ендопротезуванні із застосуванням цементної фіксації компонентів дозволяли навантажувати оперовану кінцівку до 80 %. Через 4–6 тижнів після операції пацієнти ходили без милиць, із повним навантаженням на кінцівку. Пацієнтам із тяжким типом дисплазії тазостегнового суглоба, яким виконували пластику покрівлі тазостегнової западини при ендопротезуванні, рекомендовано подовжувати реабілітацію до 16–24 тижнів після операції з обмеженням навантаження на оперовану кінцівку. Після рентгенологічного контролю й підтвердження перебудови трансплантата — ходити за допомогою палиці, а через 1–2 тижні без неї. Своєчасно проведена реабілітація в післяопераційному періоді дозволяє відновити силу м’язів і рухи в оперованому суглобі та повернути хворого до повноцінного способу життя.

Введение. Медицинская реабилитация представляет собой комплекс лечебных мероприятий, направленных на восстановление и развитие физиологических функций больного, на выявление и активизацию компенсаторных возможностей его организма с целью обеспечения в дальнейшем условий для возвращения больного к активному образу жизни. Основные требования к реабилитации — раннее начало, преемственность, последовательность и четкое соблюдение методических требований в зависимости от возраста и состояния пациента. Материалы и методы. Материалом для данной работы стал анализ результатов эндопротезирования 50 больных с дисплазией тазобедренного сустава Crowe III, IV типа, которым выполнено 63 эндопротезирования тазобедренного сустава. С дисплазией Crowe III типа было 42 случая и Crowe IV — 21 случай. Было 45 (90 %) женщин и 5 (10 %) мужчин. Оценку результатов проводили по шкале Harris. Результаты и их обсуждение. Результаты эндопротезирования тазобедренного сустава при тяжелой дисплазии наблюдались на протяжении периода от 6 месяцев до 12 лет. После эндопротезирования при длительном наблюдении получено улучшение состояния тазобедренного сустава в среднем до оперативного лечения с 41,7 ± 4,1 (неудовлетворительный результат) до 84,6 ± 6,5 балла после операции в отдаленном периоде, что соответствовало хорошему состоянию тазобедренного сустава по шкале Harris. Выводы. Пациенты после эндопротезирования начинали ходьбу на второй-третий день после операции. Пациенты, которым выполняли эндопротезирование с использованием бесцементной и гибридной фиксации компонентов, ходили с нагрузкой на оперированную конечность до 30 % массы тела и постепенным увеличением длительности ходьбы. При эндопротезировании с применением цементной фиксации компонентов позволяли нагружать оперированную конечность до 80 %. Через 4–6 недель после операции пациенты ходили без костылей, с полной нагрузкой на конечность. Пациентам с тяжелым типом дисплазии тазобедренного сустава, которым выполняли пластику крыши впадины тазобедренного сустава, рекомендовано продлевать реабилитацию до 16–24 недель после операции с ограничением нагрузки на оперированную конечность. После рентгенологического контроля и подтверждения перестройки трансплантата — ходить с помощью палочки, а через 1–2 недели без нее. Своевременно проведенная реабилитация в послеоперационном периоде позволяет восстановить силу мышц и движения в оперированном суставе и вернуть больного к полноценному образу жизни.

Introduction. Мedical rehabilitation is a complex of curative methods directed on recovery and development of patient’s physiological functions, on revealing and activation of organism compensatory abilities with the aim of providing conditions in future for patient’s comeback to active way of life. The main demands to rehabilitation are the following: early start, continuity, sequence and strict compliance of methodic demands depending on age and the patient’s condition. Materials and methods. The material for this paper is the analysis of arthroplasty results in 50 patients with hip joint dysplasia Crowe III, IV type who were made 63 hip joint arthroplasties, in 13 patients arthroplasty was performed from both sides. There were 42 cases with dysplasia Crowe III type and 21 cases with dysplasia Crowe type IV. There were 45 (90 %) females and 5 (10 %) males out of patients operated. The results were evaluated according to Harris scale. Results and discussion. Hip joint arthroplasty results when severe types of dysplasia were followed up during the term between 6 months and 12 years. After arthroplasty while long term observation one achieved hip joint condition improvement in average before operative treatment from 41.7 ± 4.1 (unsatisfactory result) to 84.6 ± 6.5 points after operation in remote period that is considered as a good condition of the hip joint according to Harris scale. Conclusions. Patients began walking on the second-third day after arthroplasty. Patients that were operated applying cementless and hybrid fixation of the components were walking loading the operated limb by approximately 30 % of their body weight gradually increasing the duration of the walk. The arthroplasty with the application of the cemented fixation of the components allowed load the operated limb up to 80 %. In 4–6 weeks after the operation the patients were walking without crutches with the full load on the limb.The patients with severe type of dysplasia of the hip joint who were performed the plastics of the acetabulum roof were recommended to prolong the rehabilitation up to 16–24 weeks after the operation with the restricted loading on the operated limb. After the radiological control and conformation of transplantat rebuilt there was recommended the walking with the stick and in 1–2 weeks without it. The timely rehabilitation in the postoperative period permits to renew the muscles strength and movements in the operated joint and get the patient back to normal way of life.

диспластичний коксартроз; тазостегновий суглоб; вроджений вивих; тотальне ендопротезування

диспластический коксартроз; тазобедренный сустав; врожденный вывих; тотальное эндопротезирование

dysplastic coxarthrosis; hip joint; congenital dislocation; total arthroplasty