Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology Том 13, №3, 2017

Back to issue

Results of epidemiological studies on the prevalence of iodine deficiency disorders in the Republic of Uzbekistan

Authors: Исмаилов С.И., Рашитов М.М.
Республиканский специализированный научно-практический медицинский центр эндокринологии
Министерства здравоохранения Республики Узбекистан, г. Ташкент, Республика Узбекистан

Categories: Endocrinology

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Актуальність. Незважаючи на проведені заходи, що спрямовані на ліквідацію йодної недостатності, Республіка Узбекистан (РУз) залишається зоною значної поширеності йододефіцитних захворювань. Мета дослідження — вивчення динаміки поширеності йододефіцитних захворювань серед населення в РУз. Матеріали та методи. Поширеність йододефіцитних захворювань серед школярів РУз вивчалася з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. Були проаналізовані такі показники, як поширеність дифузного зоба, йодурія, споживання йодованої кухонної солі. Дані порівнювалися з результатами досліджень попередніх років. Результати. Згідно з показниками йодурії, частка тяжкого дефіциту йоду (менше 20 мкг/л) знизилася з 94,4 % у 1998 році до 21,4 % у 2004 році, до 1,9 % — у 2010 і 2016 роках. Оптимальний рівень споживання йоду (понад 100 мкг/л) збільшився від 0 % в 1998 році до 46,3 % у 2004 році, до 63,7 % — у 2010 і до 76,3 % — у 2016. Порівняльний аналіз поширеності дифузного зоба I і II ступенів показав, що частка даного захворювання становила загалом 72,8 % в 1998 році, 58,8 % — у 2004, 40,2 % — у 2010 і 28,6 % — у 2016. Висновки. Значну роль у прогресі в галузі профілактики йододефіцитних захворювань у РУз відіграв ухвалений у 2007 році закон «Про профілактику йододефіцитних захворювань». Незважаючи на проведені широкомасштабні заходи, дані щодо вмісту йоду в кухонній солі і сечі, отримані у 2016 році, свідчать про те, що 25 % населення РУз все ще залишаються в стані йодного дефіциту.

Актуальность. Несмотря на проводимые мероприятия, направленные на ликвидацию йодной недостаточности, Республика Узбекистан (РУз) остается зоной высокой распространенности йододефицитных заболеваний. Цель исследования — изучение динамики распространенности йододефицитных заболеваний среди населения в РУз. Материалы и методы. Распространенность йододефицитных заболеваний среди школьников РУз изучалась с учетом рекомендаций Всемирной организации здравоохранения. Были проанализированы такие показатели, как распространенность диффузного зоба, йодурия, употребление йодированной пищевой соли. Данные сравнивались с результатами исследований предыдущих лет. Результаты. Согласно показателям йодурии, доля тяжелого дефицита йода (менее 20 мкг/л) снизилась с 94,4 % в 1998 году до 21,4 % в 2004 году, до 1,9 % — в 2010 и 2016 годах. Оптимальный уровень употребления йода (более 100 мкг/л) увеличился с 0 % в 1998 году до 46,3 % в 2004 году, до 63,7 % — в 2010 и до 76,3 % — в 2016. Сравнительный анализ распространенности диффузного зоба I и II степени показал, что доля данного заболевания составила в целом 72,8 % в 1998 году, 58,8 % — в 2004, 40,2 % — в 2010 и 28,6 % — в 2016. Выводы. Значительную роль в прогрессе в области профилактики йододефицитных заболеваний в РУз сы­грал принятый в 2007 году закон «О профилактике йододефицитных заболеваний». Несмотря на проводимые широкомасштабные меры, данные о содержании йода в пищевой соли и моче, полученные в 2016 году, свидетельствуют о том, что 25 % населения РУз все еще остаются в состоянии йодного дефицита.

Background. In spite of the works performed against iodine deficiency disorders (IDD), they still remain severe in Uzbekistan. The purpose of the study was to investigate the dynamics of the prevalence of IDD among the population in the Republic of Uzbekistan. Materials and methods. Epidemiological study of IDD in the Republic of Uzbekistan has been performed according to the World Health Organization (WHO) recommendations. Degree of thyroid enlargement was determined according to the WHO classification. Such indexes, as assessment of urinary iodine concentration and evaluation of salt iodine concentration, have been analyzed. The data were compared with the results of previous years’ studies. Results. Estimation of the severity of IDD by the level of ioduria showed that the proportion of severe iodine deficiency (less than 20 μg/l) decreased from 94.4 % in 1998 to 21.4 % in 2004, to 1.9 % in 2010 and to 1.9 % in 2016. The optimal level of iodine intake (more than 100 μg/l) increased from 0 % in 1998 to 46.3 % in 2004, to 63.7 % in 2010 and 76.3 % in 2016. Comparative analysis of the prevalence of degree I and II diffuse goiter showed that in total the proportion of this disease was 72.8 % in 1998, 58.8 % in 2004, 40.2 % in 2010 and 28.3 % in 2016. Conclusions. The acceptance of law of Uzbekistan “On prevention of iodine deficiency diseases” in 2007 has substantially decreased the prevalence of IDD in Uzbekistan. Nevertheless, despite of large scale actions, our study of ioduria and salt iodine content in 2016 indicated that about 25 % of people in the country still prone to IDD.


Keywords

йододефіцитні розлади; епідеміологія; Республіка Узбекистан

йододефицитные заболевания; эпидемиология; Республика Узбекистан

iodine deficiency disorders; epidemiology; Republic of Uzbekistan


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Assessment of Iodine Deficiency Disorders and Monitoring Their Elimination. A guide for programme managers. — Second ed. — WHO, 2002.
2. Ismailov S.I., Rashitov M.M., Atadjanova M.M. et al. Universal salt iodization program in Uzbekistan: A cost-benefit analysis // European Applied Sciences. — 2016. — № 2. — 21-24. 
3. Мохорт Т.В. Йодный дефицит: где мы теперь? (Эффективность белорусской стратегии ликвидации йодного дефицита: 15-летний опыт) / Т.В. Мохорт, Н.Д. Коломиец, С.В. Петренко, Е.В. Федоренко, Е.Г. Мохорт // Международный эндокринологический журнал. — 2015. — № 2. — С. 13-19.
4. Всеобщее йодирование соли в государствах Центральной и Восточной Европы и странах СНГ. Опыт, достижения и уроки, приобретенные за 2000–2009 годы. — Женева: Юнисеф, 2011.
5. Zimmermann M., Burgi H., Hurrell R. Iron deficiency predicts poor maternal thyroid status during pregnancy // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2007. — Vol. 92(9). — P. 3436-40. — doi: 10.1210/jc.2007-1082.
6. Raileanu I., Diosady L. Vitamin A stability in salt triple fortified with iodine, iron, and vitamin A // Food Nutr. Bull. — 2006. — Vol. 27(3). — P. 252-259. — doi: 10.1016/j.foodres.2006.09.008.
7. Witzke O. Differential T4 degradation pathways in young patients with preterminal and terminal renal failure // Horm. Metab. Res. — 2007. — Vol. 39(5). — P. 355-358. — doi: 10.1055/s-2007-976536.
8. Zhao J., van der Haar F. Progress in salt iodization and improved iodine nutrition in China, 1995–99 // Food Nutr. Bull. — 2004. — Vol. 25(4). — P. 337-343. — doi: 10.1177/156482650402500403.
9. Pretell E., Delange F., Hostalek U. et al. Iodine nutrition improves in Latin America // Thyroid. — 2004. — Vol. 14(8). — P. 590-599. — doi: 10.1089/1050725041692909.
10. Исмаилов С.И., Нугманова Л.Б., Рашитов М.М. и др. Ситуационный анализ рынка соли по данным предприятий, производящих йодированную соль в Узбекистане // Журнал теоретической и клинической медицины. — 2012. — № 6. — С. 16-24. 

Back to issue