Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"News of medicine and pharmacy" 9 (621) 2017

Back to issue

Особливості корекції невротичних станів Нейроплантом WS 5570 (St. John’s Wort) у пацієнтів із депресивними розладами в практиці сімейного лікаря

Authors: Матвієць Л.Г., к.м.н., Сельська М.Р., лікар-інтерн
Кафедра сімейної медицини та амбулаторно-поліклінічної допомоги,
Національна медична академія імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Categories: Neurology

Sections: Specialist manual

print version

Депресія є одним з найбільш поширених розладів психічного здоров’я в усьому світі й має серйозні негативні наслідки для загальної якості життя та економіки суспільства, тож питання своєчасної діагностики та надання медичної допомоги є дуже актуальним.
Депресивні розлади часто виникають у молодому віці, а часті повторення загострень знижують спроможність пацієнтів до дій, що може спричинити недієздатність людей працездатного віку. Саме тому експерти ВООЗ ще у 2007 році передбачали, що депресивні розлади до 2020 року можуть стати основною причиною інвалідності та передчасної смерті осіб праце–здатного віку [10]. Під дією багатьох чинників проблема депресивних розладів постала так гостро і в Україні.
Депресія погіршує якість життя більше, ніж багато інших соматичних хвороб, і особливо небезпечна тим, що може призвести до суїцидальних дій.

Які патогенні чинники можуть викликати депресивні розлади?

Депресивні розлади можуть бути супутніми при таких ендокринних розладах, як: гіпотиреоз, діабет, хвороба Кушинга, хвороба Аддісона, пролактинома; при захворюваннях нервової системи, таких як: хвороба Паркінсона, порушення мозкового кровообігу, епілепсія, слабоумство, черепно-мозкова травма, множинні склерози, дегенеративна церебральна хвороба, енцефалопатія, психо–зи, порушення сну; при інфекційних хворобах, таких як: хвороба Лайма, мононуклеоз, вірус імунодефіциту людини, сифіліс; автоімунних запальних захворюваннях, таких як: системний червоний вовчак, ревматоїдний поліартрит; інших захворюваннях, таких як: гепатит, рак підшлункової залози, пневмонія, легенева карцинома, недостатність вітаміну групи В, фолієвої кислоти. Це призводить до значимого зниження ефективності призначеного лікування перерахованих патологій, якщо в ньому не враховано терапії депресії [6, 10].
Крім того, депресивні розлади можуть бути побічним ефектом деяких медикаментозних засобів, зокрема: тіазидних діуретиків, блокаторів β-адренорецепторів, клонідину, препаратів наперстянки, анаболічних гормонів, гормонів кори надниркових залоз, кортизонних препаратів, контрацептивних засобів, деяких антибіотиків (ампіцилін, етамбутол, ізоніазид, сульфаміди), аналгетичних засобів (ібупрофен, індометацин, фенілбутазон), протисудомних препаратів (карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн), анти–паркінсонічних засобів (амантадин, бромокриптин, леводопа) та інших.
На окрему увагу заслуговують депресивні розлади при вагітності та в постнатальній фазі пологів, лікування яких потребує максимально безпечних засобів і є дуже важливим, оскільки впливає на психічне здоров’я дитини.
До найбільш важливих ознак депресії належать поганий настрій, нездатність радіти, відсутність інтересу та порушення мотивації до дій. Разом з тим прояви депресивних розладів є досить мінливими, і особливе місце посідають так звані приховані, або масковані, форми депресивних розладів [2].
На сьогодні група ризику з виникнення депресії значно збільшилась саме за рахунок маскованих форм, а також депресивних розладів легкого та помірного ступеня тяжкості, які, на жаль, тривалий час залишаються недіагностованими й нелікованими, що призводить до нейробіологічних змін в організмі пацієнтів, а саме дисбалансу нейротрансмітерів, таких як норадреналін, серотонін, дофамін, порушення біохімічної системи передавання імпульсів нейротрансмітерами з різних причин, у тому числі вищевказаних медикаментозних [1].
Такі форми викликаються не одним травмуючим фактором, вони є мультифакторним патогенним процесом, зокрема, діють такі чинники, як ситуаційні стреси, когнітивні фактори з однобоким негативним сприйняттям дійсності, незадоволені інстинкти, недосягнення соціальних норм, неспроможність освоєння навичок, необхідних для задоволення власних потреб, загрозливі проблеми, втрата сенсу життя, генетичні фактори.
При повторному впливі факторів, що викликають депресію, на пацієнтів з групи ризику депресивні розлади поглиблюються, стають довготривалими, важче піддаються лікуванню.

Що ж таке депресивні розлади?

Для уточнення особливостей перебігу депресії важливо враховувати форми депресивних розладів: депресивний синдром ендогенної природи та прихована (ларвована) депресія.
Депресивний синдром ендогенної природи складається з тріади основних симптомів: зниженого до патологічного рівня настрою з переважанням негативних емоцій, ідеаторної (розумово-мовленнєвої) та рухової загальмованості [1].
Прихована депресія — це стан, при якому вегетативні прояви соматичних розладів стають провідними й клінічно демонструють перебіг різних фізичних хвороб, при яких психопатологічні ознаки проявляються набагато пізніше й залишаються на другому плані, а медикаментозне лікування відповідно до протоколів доказової медицини не викликає очікуваного ефекту.
За проявами прихована депресія може бути невротичною (невротична форма поведінкових реакцій) або соматизованою. Остання є станом, що може становити високий ризик для здоров’я внаслідок зниження вітального тонусу з появою вегетосоматичних проявів, які формуються за принципом locus minoris resistentiaе — місць найменшого спротиву в організмі [2].
Причиною прихованої депресії може бути:
— невротична депресивна реакція на конкретний чинник, що подразнює протягом визначеного часу;
— психогенна проблема або обставини, у яких перебуває пацієнт;
— психічна реакція пацієнта на соматичне захворювання;
— змішані форми;
— сезонні чинники (рання весна, грудневий дефіцит природного світла).
Невротична депресивна реакція — це стан, якому притаманні очевидні зовнішні ознаки захворювання, виявляється жалість до себе, самопочуття гірше увечері на відміну від психотичної форми депресії, при якій характерне погане самопочуття зранку, що покращується в другій половині дня, розлади мислення й рухової поведінки бувають рідко. Депресія невротичного рівня формується внаслідок розходження між емоційною й інформаційною сферою життя людини тоді, коли супроводжується відмовою від пошукової активності, що забезпечила б усунення вказаного розходження. В основі відмови лежить невідповідність потреб суб’єкта й наявних ресурсів організму, що відіграє деякою мірою захисну роль, запобігає виснаженню енергетичних резервів. Невротична депресія присутня в етіології та структурі будь-якого соматичного захворювання [3, 9].
Прихована соматизована депресія має кілька варіантів клінічної картини:
— алгічно-сенестопатичний (кардіалгічний, респіраторний, абдомінальний);
— агрипнічний (стійкий розлад сну, нічне або передранкове пробудження — о 3-й або 4-й годині ночі, неефективність снодійних препаратів);
— гіпоталамічний (діенцефальний):
1) вегетативно-вісцеральний (періо–дична тахікардія, пітливість, відчуття жару, нестача повітря, посилена пери–стальтика шлунка й кишечника, позиви до дефекації);
2) псевдоастматичний (нападоподібно виникають порушення частоти, ритму й глибини дихання із суб’єктивним відчуттям задухи);
3) вазомоторно-алергічний (періодично, частіше восени або весною, виникає відчуття закладення носових ходів із порушенням носового дихання, відчуття важкості);
обсесивно-фобічний (переважання нав’язливих побоювань, спогадів, думок, насильства над власною особистістю й бажання подолати ці страхи разом зі страхом смерті). Клінічна картина цього розладу проявляється більшою мірою психічними феноменами, що також маскуються під вегетативні та соматичні;
наркоманічний (періодичні запої, якими пацієнт намагається подолати внутрішній дискомфорт).
На сьогодні надання медичної допомоги при депресивних розладах регламентується уніфікованим клінічним протоколом медичної допомоги (УКПМД) «Депресія», затвердженим наказом № 1003 МОЗ України від 25.12.2014 року, у якому чітко прописані функціональні обов’язки медичних працівників та обсяги надання медичної допомоги на всіх її рівнях [4].
Згідно з УКПМД «Депресія», на первинній ланці медичної допомоги рекомендоване застосування антидепресантів І лінії, що здебільшого належать до групи селективних інгібіторів серотоніну та норадреналіну. Проте прихильність пацієнтів до ліків, що впливають на психіку, досить низька, тому існує потреба в наданні терапії, що найменше травмує психічно, а саме в призначенні таких лікарських засобів, які не будуть викликати в пацієнтів страху або протесту щодо їх застосування.
В УКПМД «Депресія» рекомендоване застосування фітопрепаратів при депресивних розладах: «Існує можливість позитивної відповіді на лікування пацієнтів з легкою або помірною депресією засобами фітотерапії, такими як «St. John’s wort» (звіробій — трава Святого Джона в Європі, або Хрестителя Іоанна — в Україні), або бензодіазепінами без застосування АД (якщо немає особливих обмежень щодо їх застосування)» (розділ IV, 4.2.1 «Опис етапів медичної допомоги»).
Препаратом вибору відповідно до вищевказаних рекомендацій є лікарський засіб рослинного походження Нейроплант WS 5570, Dr. W. Schwabe (Німеччина), з незначними побічними діями та обмеженнями до застосування.
Особливістю препарату є високоефективні фармакологічні співвідношення компонентів екстракту звіробою: гіперфорину, адгіперфорину, гіперицину, рутину та інших флавоноїдів, що розроблені компанією Dr. W. Schwabe (Німеччина). Нейроплант містить 300 мг сухого стандартизованого екстракту трави звіробою WS 5570, збагаченого гіперфорином.
Екстракт трави звіробою, збагачений гіперфорином у розроблених співвідношеннях, має такі властивості:
— підвищує рівень кортизолу, що підтримує загальний тонус організму;
— стимулює утворення серотоніну в нейронах головного мозку, що викликає задоволення;
— впливає на ГАМКергічну систему мозку, у якій γ-аміномасляна кислота виконує в організмі функцію інгібуючого медіатора центральної нервової системи (ЦНС);
— бере активну участь у нейромедіаторних та метаболічних процесах головного мозку;
— регулює глутаматергічну систему мозку, що збуджує ЦНС;
— у малих дозах стимулює виділення ацетилхоліну, а у великих — пригнічує його зворотне захоплення, що різко знижує рівень екстрапірамідних побічних дій цієї групи препаратів.
Отже, препарат впливає на нервову передачу в мозку й належить до групи інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, норадреналіну та дофаміну.
Його рослинне походження значно знижує ризик виникнення побічних дій, що притаманні цій групі препаратів, і унеможливлює формування такого серйозного ускладнення, як серотонінергічний синдром із можливими фатальними наслідками.
Застосування показано:
— при психовегетативних розладах;
— депресивних станах;
— відчутті неспокою, тривоги;
— постійному нервовому напруженні.
Спосіб застосування: дорослим і дітям віком старше від 12 років призначають по 1–2 таблетки 3 рази на добу протягом 4–6 тижнів.
Нами було проведено постмарке–тингове спостереження щодо впливу Нейропланту на психічний стан та вегетативні прояви у медичних працівників та їх близьких у м. Києві та Київській області.
Метою дослідження було: виявити рівень недіагностованих депресивних розладів серед осіб, які не зверталися по медичну допомогу з приводу депресії, та вивчити ступінь ефективності застосування в них антидепресанту природного походження Нейроплант з урахуванням сформованої протягом життя патологічної психічної самокорекції (стійкі невротичні захисні поведінкові реакції).
Для об’єктивізації депресивного синдрому та визначення ступеня його тяжкості, а в подальшому — для визначення ефективності лікування застосовувалась шкала PHQ-9 (додаток 1), рекомендована для діагностики та контролю за лікуванням лікарям первинної медичної ланки УКПМД «Депресія» [4].
Для психодіагностичного дослідження окремих психопатологічних феноменів, тобто стійких невротичних поведінкових реакцій, а саме тривоги, невротичної депресії, істеричного типу реагування, обсесивно-фобічних порушень, вегетативних порушень та астенії, яка розглядається як універсальна реакція організму на будь-який стан, що загрожує виснаженням енергетичних процесів, використовувався клінічний опитувальник для виявлення й оцінки невротичних станів К.К. Яхіна, Д.М. Менделевича [5].
З урахуванням рекомендацій УКПМД «Депресія» про обов’язкову ресоціалізацію пацієнтів із депресією вплив Нейропланту на перебіг лікування оцінювався за рівнем зміни якості життя за методикою Mezzich (Coher, Ruiperez, Liu & Yoon, 1999) [8].
Такі обстеження проводилися на початку застосування препарату й повторювалися через 30, 60 і 90 днів.
Усього в дослідженні брали участь 120 пацієнтів (83 жінки та 37 чоловіків) віком від 23 до 65 років. Усі респонденти були працюючими і з приводу депресивних симптомів за медичною допомогою не зверталися, а при виявленні депресивного синдрому шляхом опитування дали згоду на лікування Нейроплантом протягом 90 днів по 1 табл. тричі на день.

Результати дослідження та їх обговорення

Серед 120 обстежених за шкалою PHQ-9 у 8,3 % осіб (n = 10) було виявлено тяжкий ступінь депресивних розладів, у 18,3 % (n = 22) — середній ступінь, у 23,3 % (n = 28) — помірний ступінь, у 16,7 % (n = 20) — легкий ступінь, і в 34 % (n = 40) були виявлені мінімальні прояви депресії, що не вважається патологічним.
До лікування було залучено 80 осіб: з початковими показниками депресивних розладів тяжкого ступеня — 12,5 % (n = 10), середнього — 27,5 % (n = 22), помірного — 35 % (n = 28), легкого — 25 % (n = 20).
Після закінчення лікування протягом 90 днів було проведено аналіз усіх отриманих показників, і за показниками ефективності лікування Нейроплантом пацієнти ретроспективно були розподілені на дві групи. В одній групі респондентів було виявлено високу ефективність застосування Нейропланту, що свідчило про їх чутливість до препарату; у пацієнтів другої групи було виявлено стійкість деяких патологічних показників під час усіх 4 обстежень упродовж 3 місяців, що вказує на стійкі невротичні порушення. Ефективність лікування Нейроплантом у цій групі була значно нижчою. Отже, для проведення аналізу ретроспективно, після закінчення дослідження, було сформовано дві групи пацієнтів — група чутливих та група ригідних до лікування Нейроплантом пацієнтів.
Аналіз розподілу кількості пацієнтів із депресивними синдромами за ступенем тяжкості (за шкалою PHQ-9) до початку і через 3 місяці застосування Нейропланту серед осіб, чутливих до лікування, показав інтенсивну динаміку зменшення ступеня тяжкості депресивних розладів аж до появи пацієнтів (21,25 %), у яких депресія відсутня, що вказує на повний регрес патологічних симптомів (табл. 1). У групі пацієнтів, ригідних до лікування, також досягнуто зменшення тяжкої депресії до середнього ступеня тяжкості депресивних розладів, але не виявлено осіб із повним регресом депресивних симптомів.
Пацієнти були обстежені на наявність патологічних ознак таких психопатологічних феноменів (стійкі невротичні захисні поведінкові реакції), як тривога, невротична депресія, вегетативні порушення (табл. 2).
Для оцінки динаміки тривожних розладів до уваги були взяті виражені позитивні зміни показників щодо окремих запитань (додаток 2–4), за якими оцінювали тривогу, невротичну депресію, вегетативні порушення, за опитувальником для виявлення й оцінки невротичних станів К.К. Яхіна, Д.М. Менделевича.
Завдяки застосуванню Нейропланту протягом 90 днів серед пацієнтів, чутливих до препарату, вірогідно (р < 0,001) на 59,26 % зменшилась кількість пацієнтів із важким засинанням (додаток 2); на 44,45 % (р < 0,01) зменшилась кількість пацієнтів із невизначеним неспокоєм патологічного рівня; на 56,6 % (р < 0,001) зменшилась кількість пацієнтів з означеною тривогою патологічного рівня інтенсивності; на 44,4 % (р < 0,01) зменшилась кількість пацієнтів з нетерплячістю; на 33,4 % (р < 0,05) знизилась кількість пацієнтів із нерішучістю (табл. 3, рис. 1). Крім того, у групі пацієнтів, ригідних до лікування Нейроплантом, також на 31,58 % вірогідно (р < 0,001) зменшилась кількість пацієнтів з означеною тривогою патологічного рівня інтенсивності (рис. 2).
Проведено порівняльний аналіз показників, що входять до шкали невротичної депресії, і виявлено їх вагомий регрес у частини пацієнтів унаслідок лікування (табл. 4). Серед пацієнтів, чутливих до Нейропланту, лікування вірогідно (р < 0,001) зменшило кількість пацієнтів, які відчували зменшення енергійності (додаток 3) на 74,33 % (n = 32), зняло почуття пригніченості в 93,0 % (n = 40), безрадісність перестала турбувати 53,5 % (n = 23) пацієнтів, у 72,1 % (n = 31) зріс рівень інтересів і захоплень замість байдужості, а в 62,8 % (n = 27) осіб знижено бажання усамітнюватись (рис. 3).
Також Нейроплант позитивно вплинув на частину пацієнтів, ригідних до препарату, вірогідно (р < 0,01) зменшивши кількість осіб зі зниженою енергійністю зі 100 % (n = 24) до 75,0 % (n = 18) осіб, а така зміна зазвичай дає пацієнту сили почати психотерапевтичне лікування (рис. 4).
Лікування Нейроплантом позитивно вплинуло на вегетативні розлади хворобливого характеру. Зокрема, серед чутливих до Нейропланту пацієнтів воно нормалізувало порушення сну (додаток 4) у 79,4 % (n = 27) осіб, зняло напади прискореного серцебиття у 35,3 % (n = 12), парестезії — у 35,3 % (n = 9) осіб, які мали такий симптом, і 26,5 % (n = 9) осіб позбулись стресової пітливості (рис. 5).
Також унаслідок лікування Нейроплантом у 29,2 % (n = 7) пацієнтів із групи ригідних до препарату нормалізувалось порушення сну (рис. 6).
Під час дослідження тільки у двох осіб було виявлено побічну дію препарату, а саме фотосенсибілізацію на 7-й і 23-й день прийому. Обидва пацієнти не дотримались рекомендацій, які обмежували час перебування на сонці, оскільки почали прийом препарату в травні, коли було багато сонячного світла.
Одним із завдань лікування депресивних розладів є повернення повного функціонування та якості життя [4]. Нами було досліджено цей показник. Встановлено, що в групі пацієнтів із депресивними розладами, чутливими до лікування (дез–адаптаційний рівень порушення психічного здоров’я), на початку лікування середній бал якості життя (59,06 ± 8,14) був значно вищим, ніж у групі частково ригідних (невротичний рівень порушення психічного здоров’я) пацієнтів (31,85 ± 4,02), однак середній бал якості життя вірогідно (p < 0,05) зріс в обох групах (81,38 ± 7,31 та 50,23 ± 5,90 відповідно) (табл. 2, рис. 7).

Висновки

1. Встановлено, що дві третини обстежуваних медичних працівників мали недіагностовані депресивні розлади різного ступеня тяжкості й не отримували медичної допомоги.
2. Визначено ефективний (результати в більше ніж половини респондентів) вплив Нейропланту в пацієнтів первинної ланки медичної допомоги з депресивними розладами на дезадаптаційному рівні порушення психічного здоров’я при застосуванні протягом трьох місяців, зокрема: у 59,3 % осіб процес засинання повернувся в фізіологічні межі; у 56,6 % пацієнтів відновилась спроможність до самостійного зниження рівня тривоги з визначеним можливим джерелом небезпеки; у 74,3 % відновилась загальна енергійність; 93 % пацієнтів позбулися постійної пригніченості; 53,5 % осіб повернули собі радість життя; у 72,1 % зникла байдужість і повернулись зацікавленість і задоволення від життєвих подій; 62,8 % пацієнтів перестали уникати товариства інших людей. Лікування позитивно вплинуло на деякі вегетативні прояви хворобливого характеру, а саме на такі соматичні симптоми: порушення сну, який відновився у 79,4 % осіб; у 35,3 % пацієнтів минули напади серцебиття та паре–стезії, а у 26,5 % знизилась інтенсивність стресової пітливості.
3. Виявлено також деякий позитивний вплив на пацієнтів із порушенням психічного здоров’я на невротичному рівні із стійкими невротичними захисними поведінковими реакціями, оскільки серед цих пацієнтів у 25 % осіб підвищилась енергійність, минули постійна млявість і слабкість, з’явилась зацікавленість життєвими –подіями; у 31,6 % відновилась спроможність до зниження рівня тривоги з визначеним пацієнтом можливим джерелом небезпеки; у 29,2 % відновився сон.
4. Встановлено вірогідне підвищення середнього балу якості життя в обох групах пацієнтів після проведеного 90-денного лікування Нейроплантом.
5. Препарат показав добру переносимість та мінімальну кількість побічних ефектів.

Додатки

Додаток 1
PHQ-9 — анкета (опитувальник) пацієнта про стан здоров’я
Опитувальник пацієнта про стан здоров’я (Patient Health Questionnaire — PHQ-9) — шкала самооцінки депресії з дев’яти пунктів, ефективна в діагностиці великих депресивних розладів, так само як і для вибору методу/засобу лікування та моніторингу результатів.
Додаток 2
Перелік питань у табл. 3 та на рис. 1, 2:
1. Вам буває важко заснути, якщо Вас щось хвилює (фізіологічна норма < 30 хв)? — «Важке засинання».
2. Чи бувають у Вас відчуття якогось неспокою (начебто щось має трапитись), хоча особливих причин немає? — «Невизначений неспокій».
3. Ви відчуваєте тривогу і неспокій за кого-небудь чи за що-небудь (ускладнена спроможність зниження рівня тривоги з визначеним пацієнтом можливим джерелом небезпеки)? — «Означена тривога».
4. Чи відчуваєте Ви у себе нетерплячість, непосидючість або метушливість? — «Нетерплячість».
5. Перш ніж прийняти рішення, Ви довго сумніваєтесь? — «Нерішучість».
Додаток 3
Перелік питань у табл. 4 та на рис. 3, 4:
1. Чи помічаєте Ви, що стали більш повільним і млявим, немає попередньої енергійності? — «Зниження енергійності».
2. Почуваєте Ви себе пригніченим і пригнобленим? — «Пригніченість».
3. Чи приходить до Вас думка, що у Вашому житті мало радості та щастя? — «Безрадісність».
4. Чи замічаєте Ви, що стали якимсь байдужим, немає наявних раніше інтересів і захоплень? — «Байдужість».
5. Вам часто хочеться побути на самоті? — «Бажання усамітнитись».
Додаток 4
Перелік питань у табл. 5 та на рис. 5, 6:
1. Ваш сон поверхневий і неспокійний? — «Порушення сну».
2. Чи бувають у Вас напади прискореного серцебиття? — «Напади серцебиття».
3. Чи відчуваєте Ви в пальцях рук і ніг або в тілі поколювання, повзання мурашок, оніміння й інші неприємні відчуття? — «Парастезії».
4. Ви легко пітнієте при хвилюванні? — «Стресова пітливість».

Bibliography

1. Психіатрія і наркологія: підручник / Г.Т. Сонник, О.К. Напрєєнко, А.М. Скрипніков, Л.В. Животовська, Н.Ю. Напрєєнко; за ред. проф. О.К. Напрєєнка. — 2-ге вид., переробл. і допов. — К.: ВСВ «Медицина», 2015. — 424 с.
2. Матвієць Л.Г. Основні завдання медичних працівників при лікуванні та про–філактиці депресивних розладів на первинній ланці надання медичної допомоги // Сімейна медицина. — 2016. — № 4(66). — С. 12-16.
3. Матвієць Л.Г. Оптимізація комплексної реабілітації пацієнтів похилого віку з гіпертонічною хворобою в практиці сімейного лікаря із застосуванням психологічних методів: дис... канд. мед. наук: 14.01.38 — загальна практика — сімейна медицина / Л.Г. Матвієць; Державна установа «Інститут геронтології імені Д.Ф. Чебо–тарьова» — К., 2014. — 207 с.
4. Уніфікований клінічний протокол первинної, екстреної та вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Депресія (легкий, помірний, тяжкий депресивні епізоди без соматичного синдрому або з соматичним синдромом, рекурентний депресивний розлад, дистимія)» [Електронний ресурс]: затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25.12.2014 № 1003. — К., 2014. — Режим доступу: http://moz.gov.ua/ua/portal/dn_20120524_384.html. — Назва з екрана.
5. Яхин К.К. Клинический опросник для выявления и оценки невротических состояний / К.К. Яхин, Д.М. Менделевич // Менделевич Д.М. Клиническая и медицинская психология: практ. руководство / Д.М. Менделевич. — М., 1998. — C. 545-552.
6. Каспер С., Гастрап М., Мюллер М. и др. Лечение депрессивних расстройств с помощью экстракта зверобоя WS®5570 — эффективное влияние на пациента и высокая повседневная эффективность // Психо–Нейро. — 2006b.
7. Приходько В.Ю. Психоэмоциональные расстройства и кардиоваскулярный риск / В.Ю. Приходько, И.Р. Микропуло, Е.А. Кононенко, Д.Ю. Морева // Нейро–News. — 2013. — № 2(47). — С. 27-32.
8. Lemyre L. Psychological Stress Measurе (PSM): A translation / Lemyre L., Tessier R., Fillion L. — Quebec: Universite Laval, 1991.
9. Коркина М.В. Депрессивный невроз, невротическая депрессия [Электронный ресурс] / Коркина М.В., Лакосина Н.Д., Личко А.Е. // Психиатрия. — Электрон. дан. — М., 2010. — Режим доступа: http://psyhiat.ru/psihogennie/art_2010-01-05-20-depressivniy-nevroz-nevroticheskaya-depressiya-0.html. — Загл. с экрана.
10. Миссельман Б., Йос С., Буркарт М. Значение экстракта зверобоя в лечении депрессии: неинтервенционные исследования в практике первичной медицинской помощи // Конгресс общей практики и семейной медицины. Форум 21. Зальцбург, 22–24.09.2011. — Дюссельдорф: Немецкая медицина. Издательство GMS, 2011. [028] DOI:10,3205/11 от 028.

Similar articles

Characteristics of cognitive function in patients with adult-onset diabetes mellitus type 2 depending on the presence of depressions
Authors: Жердьова Н.М.
Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

International journal of endocrinology Том 13, №1, 2017
Date: 2017.04.13
Categories: Endocrinology
Sections: Clinical researches
Geriatric depression syndrome in elderly and senile hypertensive patients
Authors: Єна Л.М., Христофорова Г.М., Ахаладзе М.Г.
ДУ «Інститут геронтології ім. Д.Ф. Чеботарьова НАМН України», м. Київ, Україна

"Hypertension" Том 13, №3, 2020
Date: 2020.06.26
Categories: Cardiology
Sections: Clinical researches
Depressive disorders and cerebrovascular pathology: pathophysiological background of the relationship, clinical features and treatment strategy
Authors: Копчак О.О.
Київський медичний університет УАНМ, м. Київ, Україна

International neurological journal 2 (88) 2017
Date: 2017.05.17
Categories: Neurology
Sections: Specialist manual

Back to issue