Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Ukrainian journal of surgery 3 (34) 2017

Back to issue

Purulent surgical infection caused by injection drug use (analytical review)

Authors: Більцан О.В., Іфтодій А.Г., Гребенюк В.І., Герич І.Д.
ВДНЗ України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Categories: Surgery

Sections: Specialist manual

print version


Summary

У роботі висвітлені основні загальномедичні аспекти появи та поширення гнійної хірургічної інфекції, зумовленої парентеральним вживанням наркотиків, а також виділення в особливу клінічну категорію наркотично залежних пацієнтів. Проаналізовані особливості гнійно-запальних захворювань у даної категорії хворих, що набувають атипового клінічного прояву й незвичного перебігу, що в більшості випадків унеможливлює їх ефективне виявлення та лікування.

В работе освещены основные общемедицинские аспекты появления и распространения гнойной хирургической инфекции, обусловленной парентеральным употреблением наркотиков, а также выделения в особую клиническую категорию наркотически зависимых пациентов. Проанализированы особенности гнойно-воспалительных заболеваний у данной категории больных, которые приобретают атипичные клинические проявления и необычное течение, что в большинстве случаев делает невозможным их эффективное выявление и лечение.

The paper deals with the key medical aspects of the emergence and spread of purulent surgical infection caused by parenteral drug use, as well as its allocation of drug abusers to a particular clinical cohort of patients. The features of chronic inflammatory diseases were analyzed in this group of patients. They acquire an atypical clinical manifestations and unusual course, which in most cases makes it impossible to effectively identify and treat them.


Keywords

гнійна хірургічна інфекція; хворі наркомани; м’які тканини; клінічний перебіг; огляд

гнойная хирургическая инфекция; больные наркоманы; мягкие ткани; клиническое течение; обзор

purulent surgical infection; drug abusers; soft tissues; clinical course; review

Дія наркотиків відома людству з давніх часів, ще з часу поселення шумерів у Месопотамії (4000–3000 pp. до н.е.), ми знаємо про усталені традиції вирощування опійного маку. Опіати широко застосовувалися в більшості античних цивілізацій для лікування численних хвороб і виконання релігійних ритуалів. Перша письмова згадка про опійний мак зустрічається в праці Гесіода, який у VIII ст. до н.е. описав місто Mekone («Місто Маків»), яке отримало свою назву внаслідок екстенсивного культивування цієї рослини. Наркотичний ефект опійного маку згадується в роботах Геродота, Гомерових «Іліаді» та «Одіссеї», численних індійських та китайських медичних манускриптах. Відомо, що Гіппократ (460–377 рр. до н.е.) рекомендував застосовувати цвіт маку або сік із надрізів його головок як дієвий гіпнотичний, закріплюючий, протикашльовий і наркотичний середник. Власне, з часів Плінія сік із макових головок отримав назву «опій» (від гр. opos — «сік») [35].
Із Вавилонії досвід культивування опійного маку швидко поширився на території, прилеглі до Середземного моря. Як засвідчують археологічні знахідки, у першому столітті нашої ери рослину промислово вирощували в Римі, Греції, Персії та Єгипті [36]. Подальше поширення наркотиків на Далекий Схід активізувалося у VIII ст., коли арабські купці почали завозити великі партії наркотиків до Китаю та Індії. Розквіт арабської медицини (X–XIII ст.) та військові експедиції мусульман спричинили до «експорту звички до вживання опію по усіх куточках планети» [12]. 
У Європі застосування опію за медичними показаннями приписується Парацельсу (ХVІ ст.), його настоянка була названа лауданумом, протягом трьох сторіч вона вважалася панацеєю. У XVII–XVIII ст. опіоманія охопила Європу та Америку: куріння й пероральний прийом опіатів трактувалися світськими колами суспільства як атрибут елітарності, тоді як маковий відвар широко застосовувався в народі для лікування безсоння, нервових недугів і присипляння немовлят. На початку минулого сторіччя практично одночасно в Німеччині (Фрідріх Сертюрнер (Serturner)) та Франції (Арман Сеген (Segen)) виділили в чистому вигляді морфін (1803), наркотин (1817) та кодеїн (1832) з опіуму (П’єр Жан Робіке (Robiquet)), у медичній школі при госпіталі Св. Марії в Лондоні синтезований діацетилморфін (1874) (Алдер Райт (Wright)), у Геттінгенському університеті в Німеччині екстрагований кокаїн (1858) (Альберт Німан (Niemann)) [13].
Поява та поширення деяких захворювань пов’язані з упровадженням нових медичних технологій. Так, вприскування (ін’єкція), яке запропонували в 1853 р. Чарльз Габріель Праваз (Charles Gabriel Pravaz) та Олександр Вуд (Alexander Wood) незалежно один від одного, було вирішальним у появі злоякісних форм фармакологічної залежності та поширенні низки небезпечних інфекцій. Наркотична дія опійних препаратів стала відома з 80-х років ХІХ ст., коли їх почали вводити парентерально. Наслідки внутрішньом’язового, а з кінця ХІХ ст. — і внутрішньовенного введення морфіну охопило поняття «наркоманія» [13].
У XX ст. ситуація зі зловживанням наркотиками докорінно змінилася в усьому світі, простежується збільшення частоти наркоманії, а останніми десятиліттями темпи поширеності набувають характеру епідемії. Глобальні соціально-економічні зміни, разючі зміни усталених суспільних, релігійних і культурних норм, синтез різноманітних психоактивних препаратів стали підґрунтям для катастрофічно швидкого поширення наркотиків. Численні спалахи наркоманії в більшості регіонів земної кулі (1910–1917, 1940–1948, 1960–1975, 1989–1995 рр.), щорічні втрати сотень тисяч людей, пов’язані з наркотиками хвороби та генетичні наслідки «поставили перед суспільством воістину гамлетівське питання: бути чи не бути?» [2, 3, 12, 35].
Такий перебіг подій спричинив однозначне визначення наркоманії як соціально небезпечної патології та активізацію всебічних наукових досліджень із цього питання. Однак, як справедливо зауважують H.S. Robin і J.B. Michelson [35], «медична наука проспала народження нового монстра»: про медичні, соціальні, генетичні та інші аспекти зловживання наркотиками дослідники заговорили лише в другій половині ХХ століття.
Уперше про наркоманію як про серйозну соціальну та медичну проблему було заявлено в США наприкінці 50-х років. У 1961 р. K. Laemmel відмітив стрімке збільшення кількості хворих на наркоманію як взагалі, так і серед підлітків. Певне відставання науки від реальних вимог часу засвідчує й той факт, що лише в 70-х роках медичне товариство дійшло згоди щодо єдиного термінологічного визначення наркоманії та пов’язаних з нею станів, характеристики її видів, стадій і закономірності розвитку [12, 35].
В Україні збільшення захворювання на наркоманію простежується з 80-х років ХХ ст. Різке зростання наркотично залежних осіб відзначають у 1992 р., в основному за рахунок промислових регіонів. Наркоманія охопила практично всі регіони країни та прошарки населення. Вибухоподібне збільшення кількості наркотично залежних осіб на початку 90-х років ХХ ст. перейшло у два взаємопов’язаних процеси: щорічне збільшення таких хворих на 11–12 % та розширення спектра наркотичних речовин, що вживаються з немедичною метою [1, 8, 31].
За висновками експертів та оцінкою МВС України, реальна кількість ін’єкційних хворих у 10–12 разів перевищує кількість зареєстрованих. Характерно й те, що наркологічна залежність переважає серед осіб молодого віку, у тому числі серед дітей та підлітків. Статистичні дані свідчать, що середній вік наркотично залежних має тенденцію до щорічного зниження в середньому на 0,5–0,6 року [1, 6, 8].
В Україні більшість хворих на наркоманію вживають наркотики саморобного виробництва — з макової соломки або коноплі [2, 3, 8]. Шлях уведення цих препаратів — ін’єкційний, що є чинником високого ризику поширення ВІЛ-інфекції [15]. Майже 90 % нових випадків ВІЛ-інфікованих припадає на ін’єкційну наркоманію. ВІЛ-інфікованість серед наркотично залежних хворих із гнійно-септичними ускладненнями відзначають у 38,7 % [6, 8]. Збільшилася кількість та частота надходжень хворих у клініки загального профілю, у тому числі й у хірургічні стаціонари. Лікарям різних спеціальностей доводиться все частіше зустрічатися з ускладненнями наркоманії [2, 9, 14, 18, 22].
У другій половині ХХ ст. з’явилася нова група пацієнтів — хворі на ін’єкційну наркоманію з гнійно-септичним ураженням м’яких тканин, кількість яких із кожним роком збільшується. Поява в хірургічній практиці цієї нової субпопуляції хворих спричинила низку непересічних, незвичних для загалу хірургів проблем, серед яких нині вагоме значення має гнійно-септична патологія, зумовлена парентеральним вживанням наркотиків [3, 19, 20, 27, 29, 36]. 
Перша згадка про роль опіатів у виникненні інфекційного процесу датується XVІ ст. і належить перу відомого анатома Середньовіччя Fallopeus. Письмова згадка про хірургічну інфекцію, зумовлену парентеральною наркоманією, з’явилася в 1876 р. у редакційній колонці медичного часопису Lancet, у якій лікар B. Norman описав клінічний випадок розвитку численних післяін’єкційних гнійників та правця в опійного наркотично залежного хворого. З того часу в світовій літературі періодично почали публікуватися роботи, що свідчили про безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між ін’єкційним способом уведення наркотичних середників та розвитком гнійно-септичних захворювань у наркотично залежних осіб [29, 35]. 
ХХ ст. стало віхою на шляху широкого вживання наркотиків із використанням внутрішньовенного шляху їх уведення, що зумовило значний приріст інфекційних, гнійно-септичних ускладнень наркоманії з боку м’яких тканин, кількість яких із кожним роком збільшується [15, 20, 27, 39]. Однак до першої половини XX ст. ця патологія здебільшого трактувалася як випадкове ускладнення парентеральної наркоманії й описувалася в літературі як казуїстика. Лише після епідемічного спалаху внутрішньовенного зловживання наркотиками в США (1940–1948 рр.) про гнійно-септичні захворювання заговорили як про незмінного супутника ін’єкційної наркоманії. До цього спонукала перша узагальнююча проблемна публікація, у якій H. Hussey і S. Katz (1950) проаналізували результати лікування у 1938–1947 рр. 356 опійних наркотично залежних хворих і визначили у них 79% рівень захворюваності на гнійну хірургічну патологію [29]. У подальшому роботи F.J. Oerther et al. (1964), B. Eiseman et al. (1964) [23] та J.H. Briggs et al. (1966) [19] підтвердили правомірність характеристики гнійної хірургічної патології як закономірного ускладнення парентеральної наркоманії.
У 1967 р. C.E. Cherubin та D.B. Louria et al. [22] уперше ввели в клінічну практику визначення «гнійна хірургічна інфекція, зумовлена парентеральним вживанням наркотиків» (ГХІЗН) — термін, яким дотепер у науковій літературі визначається гнійно-септична патологія, що виникає у хворих на наркоманію внаслідок ін’єкційного зловживання саморобними наркотичними середниками. 
Внутрішньосудинне введення кустарно, у нестерильних умовах виготовлених наркотичних речовин з макової соломки або коноплі є чинником повсякденної грубої механічної, фармакохімічної та бактерійної травматизації судинної стінки та перифокальних тканин, що призводить до розвитку васкулярних та периваскулярних гнійно-запальних процесів, тромбофлебітів із подальшою стійкою облітерацією [3, 5].
H. Rasokat [34] описує різноманітність ушкодження шкірного покриву як індикатор ін’єкційної наркоманії, облітерацію периферичних вен та гіперпігментацію шкіри він порівнює з перфокартою — через рубці після підшкірного введення, постійний набряк після перенесених тромбофлебітів, екскоріації як наслідок хімічної дії наркотику. 
Хворі на опійну наркоманію свідомо формують так звані колодязі, або шахти, на рівні пупартової зв’язки, у проекції овальної ямки стегна. Упродовж довготривалого введення наркотичних препаратів ці ділянки трансформуються в хронічні вогнища гнійної інфекції в проекції магістральних судин [7, 12, 38]. Гнійно-запальні захворювання м’яких тканин — загальна проблема серед ін’єкційних хворих на наркоманію, найбільш часта (69–92 % випадків) причина госпіталізації [4, 18, 27, 38].
За даними T.A. Takahashi еt аl. [38], серед ін’єкційних наркотично залежних хворих поширеність інфекції м’яких тканин трапляється в 21–32 %, автори в 72,3 % випадків діагностували абсцеси. Гнійна інфекція виникає в тканинах у місці частих ін’єкцій, у проекції середніх чи магістральних венозних структур або в ділянці великого м’язового масиву. Практично в 100 % випадків у ділянці гнійного вогнища визначаються сліди ін’єкцій на шкірі [9, 11, 19, 34].
При ідентифікації збудника місцевої інфекції у 34 наркотично залежних хворих із гнійною інфекцією м’яких тканин G.R. Orangio еt аl. [33] здебільшого визначали золотистий стафілокок та бета-гемолітичний стрептокок. Дослідники відзначають переважання аероб–ної грамнегативної флори, тоді як анаеробні мікроорганізми визначалися зрідка. Водночас J.M. Bergstein еt аl. [19], навпаки, переважно отримували анаеробну флору та факультативні грампозитивні коки. D.A. Talan еt аl. [39] отримали змішану аеробно-анаеробну мікрофлору. B.M. Henriksen еt аl. [28], аналізуючи дані мікробіологічного обстеження 78 хворих на наркоманію, дійшли висновку, що в 53 % випадків флора має полібактерійний характер, у 38 % наявна у вигляді монокультури, у 9 % отримали стерильний висів з рани. 
Більшість дослідників, вивчаючи гнійно-септичні ускладнення у хворих на наркоманію, відзначають, що найбільш поширеними мікроорганізмами є Staphylococcus aureus, Streptococcus spp. та анаероби, здебільшого Bacteroides spp., Fusobacterium nucleatum, Peptostreptococcus micros, Actinomyces odontolyticus [18, 20, 28, 37, 39]. A.C. Kimura et al. [30] звертають увагу на збільшення випадків некротичного фасціїту серед ін’єкційних наркотично залежних хворих, викликаного Clostridium sordellii.
На сучасному етапі вивчення гнійної хірургічної інфекції в таких хворих остання трактується як суперінфекція, у розвитку якої основну роль відіграє «вулична», випадкова бактерійна флора, що характеризується критично високим рівнем антибіотикорезистентності [20].
Гнійно-некротичні процеси м’яких тканин у хворих на наркоманію є найбільш частим джерелом бактеріємії. Дані про характер бактеріємії у хворих із гнійно-запальними захворюваннями м’яких тканини мають суперечливий характер. Так, L.R. Crane еt аl. [23] провели бактеріологічне обстеження крові 180 наркотично залежних хворих, у 33 % випадків бактеріємія була викликана метицилінчутливим Staphylococcus aureus, у 24 % — метицилінрезистентним Staphylococcus aureus, у 20 % — Streptococci, у 11 % випадків визначали змішану флору, у 9 % — Pseudomonаs aeruginosa, інші поодинокі мікроорганізми — у 3 % випадків. Інші дослідники підтверджують провідну роль монокультури Staphylococcus aureus як чинника виникнення септичних станів [18].
A.L. Lentnek et аl. в 1990 р. [29], L.M. Bohlen et аl. у 2000 р. [20], K.H. Engler et аl. у 2004 р. [26] відзначили епідемічний спалах бета-гемолітичного стрептокока при виникненні бактеріємії у хворих на наркоманію з гнійним ураженням м’яких тканин.
У загальній популяції наркотично залежних хворих із гнійним ураженням м’яких тканин бактеріємія трапляється в 8,4–19 % випадків [19]. Бактеріємія у хворих на наркоманію поряд із традиційним патогенетичним механізмом може бути зумовлена й безпосереднім потраплянням у кров’яне русло патогенних мікроорганізмів під час ін’єкції висококонтамінованих саморобних наркотиків.
Дослідники звертають увагу на особливості клінічного перебігу гнійно-запальних захворювань м’яких тканин у наркотично залежних хворих, що характеризується тяжкістю стану, переважанням загальних симптомів хвороби над місцевою симптоматикою, швидким розвитком ускладнень. Тяжкість стану зумовлена основною патологією, декомпенсацією супутніх соматичних захворювань, абстинентним синдромом, кахексією, сепсисом, геморагічним шоком [5, 6, 10, 28].
J.M. Bergstein et аl. [19] відзначив, що тільки в 42 % випадків абсцесів у хворих на наркоманію гіпертермія була вище від 37,5 °C, у 54 % випадків відмічений лейкоцитоз та в 47 % — флюктуація. Майже в половині випадків гнійні процеси м’яких тканин у хворих поєднуються з численними загальними та локальними ускладненнями. Передусім слід виділити сепсис, який відзначають у 9,85–16,7 % випадків, та синдром поліорганної недостатності — 6,2 %. Локальні ускладнення обіймають майже всі анатомо-морфологічні субстрати (лімфатичні структури, шкіру та підшкірну клітковину, м’язи, периферичні судини, суглоби), часто відбувається генералізація процесу [5, 10, 36].
Розвиток поліорганної недостатності на фоні сепсису є найбільш частою причиною летального кінця в наркотично залежних хворих. Описані випадки розвитку поліорганної недостатності внаслідок поширеної деструкції м’яких тканин та довготривалої ішемії, спричиненої позиційним здавлюванням спровокованої кінцівки масою власного тіла в наркотичній комі. Безпосередньою причиною розвитку поліорганної недостатності є тяжка ендотоксемія.
Небезпечним хірургічним ускладненням наркоманії є ушкодження артерій та вен, зумовлені багаторазовими пункціями, токсичною дією наркотичних препаратів. Ушкодження кровоносних судин у пацієнтів із наркотичною залежністю, на відміну від інших травм, характеризуються мікробним забрудненням, численністю клінічних форм та симптомів. Найбільш часто такі ускладнення виявляють в осіб з ін’єкційним уведенням препаратів опію кустарного виробництва [6, 11, 16, 32, 36].
А.І. Трегубенко та співавт. [16] відзначили не тільки пряме ушкодження стінок судин, але й ушкодження, викликані порушенням функції нейрогуморальних регуляторних систем або внесенням у кровотік інфекційних агентів (СНІД, вірусний гепатит, сифіліс). Небезпечну загрозу для життя становить арозивна кровотеча з магістральних артерій і вен кінцівок, що виникає в післяопераційному періоді, тобто вже після розкриття гнійника, на 4-ту – 21-шу добу [6, 9].
В.В. Іващенко [9] припускає, що арозія артерії виникає ще до розкриття гнійника в місці пункції судини для введення наркотичної речовини, вона зумовлює гнійне ураження тканин кінцівки з подальшим розплавленням стінки судини. При цьому кровотеча виникає не відразу, оскільки краплеподібний отвір прикритий тромбом. Однак у подальшому, внаслідок прогресування запалення, зміни в стінці судини, отвір збільшується, а після розкриття гнійника створюються умови для виникнення арозивної кровотечі. Описані випадки арозивної зовнішньої кровотечі через гнійну норицю. Часто арозія судини настає у сформованому паравазальному гнійнику, при цьому утворюються артеріальні або артеріовенозні гематоми, що пульсують [36].
Особливу групу становлять тромботичні ураження судин у хворих на наркоманію — флеботромбози та септичні тромбофлебіти. Деякі автори повідомляють про розвиток васкулітів, аортитів з подальшим розвитком тромботичного процесу. Численні трофічні виразки є наслідком тромбозу сегментарних артерій [5, 34, 40].
P.M. Barreiro еt аl. [17] описують випадок тромбозу черевного відділу аорти з критичною ішемією нижніх кінцівок як перший прояв інфекційного ендокардиту, викликаного Candida albicans, в ін’єкційного наркотично залежного хворого. M.H. Roszler еt аl. [37], P.J. Walker еt аl. [40] описують випадки «мітотичної» аневризми стегнової та аксилярної артерій в ін’єкційного наркотично залежного хворого. Дослідники відзначають неправомірність терміна «мікотична аневризма» й надалі пропонують називати її інфікованою несправжньою аневризмою. Псевдоаневризми характеризуються швидким розвитком небезпечних для життя ускладнень — профузних кровотеч [5, 10, 32].
Гнійно-запальні захворювання м’яких тканин у хворих на наркоманію супроводжуються гнійними артритами, некротичними фасціїтами, піоміозитами та остеомієлітами. Унаслідок багаторазової, тривалої травматизації магістральних артерій та вен формуються артеріовенозні фістули [7, 36].
В іноземній літературі мають місце поодинокі повідомлення про рідкісні гнійно-септичні ускладнення наркоманії. Описані випадки наявності сторонніх предметів у вигляді уламків голок у ділянці вогнища гнійного запалення і, як наслідок, рідкісні ускладнення — центральна кардіопульмональна емболія фрагментами голок [40]. E. Duran et аl. [24] повідомляє про випадок абсцесу головного мозку в ін’єкційного хворого на наркоманію через уведення наркотичних препаратів у судини голови. Описані рідкісні випадки локалізації абсцесів, зокрема, спинного мозку.
Більшість авторів, які вивчають хірургічні аспекти наркоманії, відзначають, що післяін’єкційні гнійно-запальні захворювання м’яких тканин, різноманітні за характером ушкодження судин та їх тромбози можуть з високим ступенем вірогідності призвести до втрати кінцівки й навіть летального кінця. Здебільшого у хворих наркоманів із гнійною хірургічною патологією з боку м’яких тканин виявляють набутий імунодефіцит [5, 34].
Сучасну інтенсифікацію широкомасштабного вивчення проблеми ГХІЗН важко обґрунтувати виключно «схоластичними науковими інтересами до незвичних біосоціальних наслідків зловживання». На думку більшості клініцистів, наприкінці XX ст. необхідність започаткування та поглиблення досліджень у царині гнійно-септичних ускладнень наркоманії визначається низкою об’єктивних детермінант, серед яких суттєве значення має катастрофічне зростання популяції наркотично залежних осіб [35].
Згідно з даними ВООЗ, нині у світі нараховується понад 55 млн людей, що зловживають наркотичними та психотропними препаратами, зі стійкою тенденцією до зростання, що закономірно призвело до прогресивного збільшення питомої ваги гнійної хірургічної інфекції, спричиненої наркоманією, у структурі хірургічної патології, ескалації рівнів захворюваності та зростання кількості хірургічних втручань, що виконуються з цього приводу [9, 19, 27, 35].
Причиною госпіталізації наркотично залежних хворих у хірургічний стаціонар у 92 % випадків є гнійно-септичні ускладнення (абсцес, флегмона, лімфаденіт, тромбофлебіт та ін.), і лише у 8 % хворих хірургічна допомога надається з приводу травм та ургентної абдомінальної патології. Число летальних випадків внаслідок наркотизації — від передозування, інфекційних та гнійно-септичних захворювань, соматичних ускладнень — також збільшуються. Найвища летальність зареєстрована серед опійних наркотично залежних хворих. Летальність, за даними різних авторів, становить 18–48 %.
Однак актуальність проблеми ГХІЗН не вичерпується наведеними екстенсивними епідеміологічними характеристиками цієї патології. Окрім кількісних наслідків «глобальної епідемії зловживання наркотиками» — появи та прогресивного збільшення частки хворих на наркоманію в загальній структурі амбулаторних і стаціонарних хірургічних пацієнтів, зростаюче зацікавлення дослідників цією новою категорією хворих визначається і їх cпецифічними якісними особливостями. Передусім за умови соматичних, імунних та обмінних змін, спричинених зловживанням наркотиками, гнійні захворювання набувають атипового клінічного прояву й незвичного перебігу, що в більшості випадків унеможливлює їх ефективне виявлення та лікування. Також наркоманія спричиняє виникнення низки нових, невідомих для загалу фонових «автодеструктивних» хвороб, травм і уражень, пов’язаних з автоімунним, алергічним і токсичним впливом наркотичних препаратів, дією на організм людини інфекційних та фізико-хімічних чинників наркотичних сумішей, умовами їх виготовлення, зберігання й введення [9].
До того ж від 3 до 60 % парентеральних наркотично залежних хворих є носіями ВІЛ-інфекції, ризик внутрішньогоспітального зараження якою інших пацієнтів і медичного персоналу лікарень диктує жорсткі вимоги щодо налагодження особливого діагностично-лікувального режиму. Та власне ГХІЗН найчастіше спонукає наркотично залежних осіб до звернення за медичною допомогою й домінує серед безпосередніх причин смерті та інвалідності цієї категорії пацієнтів. Проте, незважаючи на очевидну актуальність, нині більшість прикладних аспектів ГХІЗН залишаються далекими від остаточного з’ясування [36]. На думку експертів ВООЗ, незадовільний рівень наукових досліджень стосується насамперед тих питань, що мають суттєве значення для практичної медицини, а саме епідеміології, діагностики й лікування гнійних та інфекційних захворювань, пов’язаних причинно-наслідковими зв’язками зі зловживанням наркотиками. 
Широкі регіональні особливості ГХІЗН, пов’язані з відмінністю наркотичної сировини, техніки виготовлення, зберігання та вживання наркотиків, рівня загальної та медичної культури в різних країнах, знецінюють ефективність практичного застосування нагромадженого у світі досвіду діагностики та лікування цієї патології і вимагають самостійного вивчення проблеми в умовах кожного конкретного геосоціального регіону.
У цьому контексті особливо несприятливою виглядає ситуація в країнах Центральної та Східної Європи, зокрема в нашій державі. Згідно зі звітом експертів Міжнародної програми ООН з контролю за наркотиками (1994), наркологічна ситуація в Україні характеризується низкою притаманних рис, а саме: домінуванням опійної наркоманії (88 %), переважним застосуванням саморобних препаратів диметилморфіну (синоніми: опійний мак, ширка, екстракт макової соломки, польський героїн тощо), значним щорічним приростом чисельності хворих на наркоманію (80–160 %) та високою частотою асоціації зловживання зі СНІДом (75 %). Експерти вважають, що в нашій країні реальна кількість хворих становить не менше від 400–600 тис. осіб, 85–90 % з яких уводять наркотики внутрішньовенно. Cитуація ускладнюється й тим, що в Україні інтенсивне вивчення наркоманії та пов’язаної з нею патології почалося лише після проголошення незалежності. Нині зловживання наркотиками має неконтрольований характер, відсутні дані про поширення та динаміку росту цієї патології, а більшість населення не усвідомлює небезпеки медичних, соціальних та економічних наслідків проблеми. Узагальнюючи звіт, експерти доходять висновку, що наркоманія становить найбільшу загрозу для українського суспільства.
Отже, незважаючи на тисячолітню історію зловживання наркотиками, лише у 80-х роках XX ст. наркотично залежні хворі, як особлива клінічна категорія пацієнтів, стали об’єктом всебічних наукових досліджень. Як свідчить аналіз джерел літератури, новітній характер загальномедичних аспектів ГХІЗН, незадовільний рівень комплексної наукової розробки цих питань і реалії сучасної світової та української практичної медицини диктують необхідність подальшого ґрунтовного вивчення цієї важливої медично-соціальної проблеми сьогодення. Отже, проблема наркоманії перестала бути об’єктом зацікавленості лише наркологів, у зв’язку з чим лікарі різних спеціальностей, у тому числі й хірурги, почали всебічне вивчення цієї патології.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.

Bibliography

1. Беспалько В.В. Сучасний стан проблеми наркоманії в Україні та країнах СНД (аналітичний огляд) / В.В. Беспалько // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. — 2002. — № 1. — С. 86-89. 
2. Більцан О.В. Гнійна хірургічна інфекція у наркоманів Буковинського регіону / О.В. Більцан, А.Г. Іфтодій, І.В. Шкварковський // Буковинський медичний вісник. — 2005. — Т. 9, № 1. — С. 53-59.
3. Більцан О.В. Особливості клінічного перебігу гнійно-запальних захворювань м’яких тканин у хворих наркоманів / Більцан О.В., Іфтодій А.Г., Шкварковський І.В. // Галицький лікарський вісник. — 2002. — Т. 9, № 3. — С. 23-24.
4. Герич І.Д. Організація надання хірургічної допомоги населенню України за умови несприятливої наркологічної ситуації / І.Д. Герич // Клін. хірургія. — 1996. — № 2–3. — С. 59. 
5. Герич І.Д. Особливості клініки, діагностики та лікування гострої гнійної хірургічної інфекції у хворих на опіо–манію / І.Д. Герич, В.П. Цуркан, С.Т. Федоренко // Клін. хірургія. — 1994. — № 1–2. — С. 10-13.
6. Гусак В.К. Тактика хирургического лечения пост–инъекционных повреждений сосудов у больных с наркотической зависимостью / В.К. Гусак, А.А. Иваненко, Д.М. Яловецкий и др. // Клін. хірургія. — 1995. — № 7–8. — С. 16-17, 54.
7. Зуб В.І. Особливості клініки, діагностики та хірургічного лікування післяін’єкційних гнійно-запальних захворювань шиї у хворих-наркоманів: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.03 / Зуб В.І. ; Львів. держ. мед. ун-т. ім. Данила Галицького. — Львів, 1999. — 19 с. 
8. Ивасюк В.П. Государственная политика в сфере профилактики наркомании и СПИДа в Украине / В.П. Ивасюк, С.А. Филиппович // Междунар. мед. журнал. — 1997. — Т. 3, № 4. — С. 71-75. 
9. Иващенко В.В. Ангиохирургические аспекты лечения флегмон конечности у больных с наркотической зависимостью / В.В. Иващенко // Клинич. хирургия. — 1995. — № 7–8. — С. 17-18.
10. Краснослободський О.І. Хірургічні гнійно-септичні ускладнення у хворих на наркоманію: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.03 / Краснослободський О.І.; Терн. держ. мед. акад. ім. І.Я. Горбачевського. — Тернопіль, 2002. — 19 с.
11. Куликова А.Н. Постинъекционные гнойно-воспалительные и травматические сосудистые повреждения у больных наркоманией (статистика, диагностика, иммунный статус, хирургическая тактика, методы консервативной терапии) / А.Н. Куликова // Ангиол. и сосуд. хирургия. — 2000. — Т. 6, № 4. — С. 113-118. 
12. Наркомания у подростков / [Битенский В.С., Херсонский Б.Г., Дворяк С.В., Глушков В.А.]. — К.: Здоров’я, 1989. — 216 с. 
13. Сердюкова Н.Б. Наркотики и наркомания / Н.Б. Сердюкова. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. — 255 с.
14. Сиволап Ю.П. Ускоренная детоксикация в пред–операционном периоде у страдающих героиновой наркоманией пациентов хирургической клиники / Ю.П. Сиволап, В.А. Савченков, А.В. Смоляр, А.А. Полиров // Журн. неврол. и психиатрии. — 1999. — Т. 99, № 7. — С. 60-61.
15. Стояновський І.В. Профілактика інтраопераційного ВІЛ-інфікування хірургів: Автореф. дис... канд. мед. наук: 14.01.03 / Стояновський І.В.; Львів. держ. мед. ун-т. ім. Данила Галицького. — Львів, 2002. — 19 с.
16. Трегубунко А.И. Вероятность заражения ВИЧ-инфекцией при повреждении сосудов у пациентов с наркотической зависимостью / А.И. Трегубунко, И.В. Арбузов, С.О. Новиков и др. // Клін. хірургія. — 1996. — № 2-3. — С. 89.
17. Barreiro P.M. Ischemia of the lower limbs as the initial manifestation of Candida albicans endocarditis in a parenteral drug addict / P.M. Barreiro, E. Pintor, M.V. Piret et al. // Enferm. Infecc. Microbiol. Clin. — 1997. — Vol. 15, № 9. — P. 482-484.
18. Bassetti S. Staphylococcus aureus infections in injection drug users: risk factors and prevention strategies / S. Bassetti, M. Battegay // Infection. — 2004. — Vol. 32, № 3. — P. 163-169. 
19. Bergstein J.M. Soft tissue abscesses associated with parenteral drug abuse: presentation, microbiology, and treatment / J.M. Bergstein, E.J. Baker, C. Aprahamian et al. // Am. Surg. — 1995. — Vol. 61, № 12. — P. 1105-1108.
20. Bohlen L.M. Outbreak among drug users caused by a clonal strain of group A streptococcus / L.M. Bohlen, K. Muhlemann, O. Dubuis et al. // Emerg. Infect. Dis. — 2000. — Vol. 6, № 2. — P. 175-179. 
21. Briggs J.H. Severe systemic infections complicating “mainline” heroin addiction / J.H. Briggs, C.G. McKeron, R.L. Souhami et al. // Lancet. — 1967. — 2. — P. 1227-1231.
22. Cherubin C.E. The medical complications of drug addiction and the medical assessment of the intravenous drug user: 25 years later / C.E. Cherubin, J.D. Sapira // Ann. Intern. Med. — 1993. — Vol. 119, № 10. — P. 1017-1028. 
23. Crane L.R. Bacteremia in narcotic addicts at the Detroit Medical Center. I. Microbiology, epidemiology, risk factors, and empiric therapy / L.R. Crane, D.P. Levine, M.J. Zervos, G. Cummings // Rev. Infect. Dis. — 1986. — Vol. 8, № 3. — P. 364-373. 
24. Duran E. Primary brain abscess with Nocardia otitidiscaviarum in an intravenous drug abuser / E. Duran, L. Lopez, A. Martinez et al. // J. Med. Microbiol. — 2001 — Vol. 50, № 1. — P. 101-103.
25. Eiseman B. Surgery on the narcotic addict / B. Eiseman, R.C. Lam, B. Rush // Ann. Surg. — 1964. — Vol. 159, № 5. — P. 748-750. 
26. Engler K.H. Group A streptococcal bacteraemia in Yorkshire and the Humber: evidence of another problematic infection among injecting drug users / K.H. Engler, K. Perrett //Commun. Dis. Public Health. — 2004. — Vol. 7, № 2. — P. 123-127. 
27. Henriksen B.M. Acute injection-induced injuries in drug addicts. A review of 146 consecutive admissions / B.M. Henriksen, S.B. Albreksten, L.B. Simper, E. Gutschik // Ugeskr. Laeger. — 1995. — Vol. 157, № 27. — P. 3904-3908.
28. Henriksen B.M. Soft tissue infections from drug abuse. A clinical and microbiological review of 145 cases / B.M. Henriksen, S.B. Albrektsen, L.B. Simper, E. Gutschik // Acta Orthop. Scand. — 1994. — Vol. 65, № 6. — P. 625-628.
29. Hussey H.H. Infections resulting from narcotic addiction / H.H. Hussey, S. Katz // Amer. J. Med. — 1950. — 9, № 1. — P. 186-193. 
30. Kimura A.C. Outbreak of necrotizing fasciitis due to Clostridium sordellii among black-tar heroin users / A.C. Kimura, J.I. Higa, R.M. Levin et al. // Clin. Infect. Dis. — 2004. — Vol. 38, № 9. — P. 87-91. 
31. Lentnek A.L. Group A beta-hemolytic streptococcal bacteremia and intravenous substance abuse. A growing clinical problem? / A.L. Lentnek, O. Giger, E. O’Rourke // Arch. Intern. Med. — 1990. — Vol. 150, № 1. — P. 89-93. 
32. Manekeller S.H. Analysis of vascular complications in intra-venous drug addicts after puncture of femoral vessels / S.H. Manekeller, R.H. Tolba, S. Schroeder et al. // Zentralbl. Chir. — 2004. — Vol. 129, № 1. — P. 21-28. 
33. Orangio G.R. Soft tissue infections in parenteral drug abusers / G.R. Orangio, S.D. Pitlick, P. Della Latta et al. // Ann. Surg. — 1984. — Vol. 199, № 1. — P. 97-100. 
34. Rasokat H. Skin changes in drug-dependent patient / H. Rasokat // Z. Hautkr. — 1990. — Vol. 65, № 4. — P. 351-354.
35. Robin H.S. Illustrated handbook of drug abuse: Recognition and diagnosis / H.S. Robin, J.B. Michelson. — Chicago; London; Boca Raton: Year Book Medical Publishers, Inc., 1992. — 194 p. 
36. Roszler M.H. The groin hit: complications of intravenous drug abuse / M.H. Roszler, K.A. McCarroll, K.R. Donovan et al. // Radiographics. — 1989. — Vol. 9, № 3. — P. 487-508.
37. Sofianou D. Soft-tissue abscess involving Actinomyces odontolyticus and two Prevotella species in an intravenous drug abuser / D. Sofianou, E. Avgoustinakis, A. Dilopoulou et al. // Comp. Immunol. Microbiol. Infect. Dis. — 2004. — Vol. 27, № 2. — P. 75-79. 
38. Takahashi T.A. Type and location of injection drug use-related soft tissue infections predict hospitalization / T.A. Takahashi, J.O. Merrill, E.J. Boyko, K.A. Bradley // J. Urban Health. — 2003. — Vol. 80, № 1. — P. 127-136. 
39. Talan D.A. Ampicillin/sulbactam and cefoxitin in the treatment of cutaneous and other soft-tissue abscesses in patients with or without histories of injection drug abuse / D.A. Talan, P.H. Summanen, S.M. Finegold // Clin. Infect. Dis. — 2000. — Vol. 31, № 2. — P. 464-471. 
40. Walker P.J. Bilateral mycotic axillary artery false aneurysms in an intravenous drug user: unsuspected broken needle-tips pose a risk to the treating personnel / P.J. Walker, G.H. White, J.P. Harris et al. // Eur. J. Vasc. Surg. — 1992. — Vol. 6, № 4. — P. 434-437.

Back to issue