Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

"Gastroenterology" Том 51, №4, 2017

Back to issue

За матеріалами науково-практичної конференції з міжнародною участю «Поліморбідна патологія органів травлення в практиці сімейного лікаря»

9–10 листопада 2017 року в м. Дніпрі відбулася науково-практична конференція з міжнародною участю «Поліморбідна патологія органів травлення в практиці сімейного лікаря». 
Наукова програма заходу охоплювала такі питання:
1. Етіологія та патогенез поєднаної патології органів травлення (у тому числі експериментальні дослідження).
2. Особливості клінічних проявів поліморбідної патології.
3. Особливості діагностики й лікування поліморбідної патології.
4. Поліморбідна патологія в дитячій гастроентерології.
5. Профілактика, діагностика та лікування (у тому числі хірургічне) захворювань органів травлення.
З огляду на тематику, що визначила багатогранність підходів до трактування поставлених проблем, на конференцію були запрошені провідні вчені України, які є представниками різних медичних спеціальностей, таких як терапія, гастроентерологія, кардіологія, ревматологія, пульмонологія, ендокринологія, алергологія, хірургія, професійні хвороби тощо.
Науковий керівник конференції — доктор медичних наук, професор, директор ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», головний спеціаліст НАМН України з гастроентерології і дієтології Ю.М. Степанов відкрив захід вступним словом і зазначив, що це вже друга конференція, яку проводять у такому форматі, враховуючи необхідність та важливість формування організаційної структури первинної медико-санітарної допомоги за принципом роботи лікаря загальної практики (сімейного лікаря), а також часте поєднання патології різних органів із захворюваннями органів травлення.
З привітанням від імені президента НАМН України, академіка Віталія Івановича Цимбалюка виступила ректор Дніпропетровської медичної академії, член-кореспондент НАМН України Тетяна Олексіївна Перцева, яка зазначила, що високий фаховий і представницький рівень учасників зібрання дасть можливість розробити пропозиції та рекомендації, які сприятимуть подальшому інноваційному розвитку вітчизняної галузі охорони здоров’я, згуртуванню зусиль фахівців для дослідження найбільш актуальних питань теорії та практики, стануть дієвим поштовхом для втілення нових, цікавих ідей для оптимізації спільної діяльності лікарів різного профілю.
У рамках конференції були проведені: 4 пленарні засідання, 2 сателітні симпозіуми «Роль мікробіоти в патогенезі захворювань шлунково-кишкового тракту. Пробіотики в практиці сімейного лікаря» та «Наукові та практичні здобутки дитячої гастроентерології», майстер-клас «Кардіологічні аспекти гастроентерологічної коморбідності та невідкладних станів у практиці сімейного лікаря», 2 тематичні засідання «Сучасні концепції та технології хірургічного лікування захворювань шлунково-кишкового тракту» та «Фундаментальна гастроентерологія. Наукові здобутки молодих вчених Інституту гастроентерології НАМН України», постерна сесія співробітників ДЗ «Дніпропетровська медична академія МОЗ України» та ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України».
Захід відвідали відомі учені: член-кореспондент НАМН України, головний терапевт МОЗ України, професор В.З. Нетяженко, головний експерт МОЗ Украї–ни зі спеціальності «гастроентерологія», член-кореспондент НАМН України Н.В. Харченко, керівник регіональної групи експертів Державного експертного (фармакологічного) центру МОЗ України, професор В.Й. Мамчур, президент ГО «Українська гастроентерологічна асоціація» професор І.М. Скрипник. Були представлені провідні терапевтичні школи України міст Києва, Дніпра, Харкова, Тернополя, Полтави, Ужгорода.
Доповіді провідних учених України були присвячені сучасним підходам до діагностики та лікування поєднаних захворювань внутрішніх органів. Лекції були орієнтовані на сімейних лікарів, особлива увага приділялась поєднанню патології органів травлення з іншими хворобами, висвітлювалась важлива роль лікаря загальної практики у веденні таких пацієнтів. Значна частина повідомлень спиралась на доказову базу й результати власних досліджень. 
Роботу конференції розпочав директор «Інституту гастроентерології НАМН України», професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро) із доповіддю «Міждисциплінарний консенсусний підхід до профілактики та лікування НПЗП-гастропатій». У своій доповіді професор Ю.М. Степанов висвітлив проблеми клінічної практики за спостереженням пацієнтів з НПЗП-гастропатіями у країнах, що розвиваються, та необхідність розробки специфічних клінічних керівництв з профілактики та лікування ускладнень, пов’язаних із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів. 
Цікаву доповідь зробила член-кореспондент НАМН України, професор Н.В. Харченко (м. Київ) — «Лікування пацієнтів з фіброзом та цирозом печінки. Що нового. Результати міжнародних досліджень», у якій показала фактори розвитку гепатоцелюлярної карциноми (ГПК), поширеність невстановлених хронічних захворювань печінки та цирозу. Доповідач відмітила, що серед основних захворювань, які призводять до термінальної стадії ураження печінки, на частку цирозу припадає 57 %; ГПК — 15 %; холестатичних захворювань — 10 %; гострої печінкової недостатності — 8 %; метаболічних захворювань — 6 %, захворювань іншого патогенезу — 4 %. 
Професор О.Я. Бабак (м. Харків) свою доповідь «Нові можливості застосування урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) в терапії поліморбідних станів» присвятив патогенезу виникнення жовчнокам’яної хвороби та шляхам її лікування з використанням УДХК, що має цитопротективну, антиоксидантну, імуномодулюючу, антифібротичну та холеретичну дію. У доповіді було відмічено, що УДХК внесена до списку основних препаратів у FDA. Препарати з УДХК рекомендовано використовувати як Європейською асоціацією з вивчення печінки (European Association for the Study of the Liver — EASL), так і Американською асоціацією з вивчення захворювань печінки (American Association for the Study of Liver Diseases — AASLD). 
Завідувач кафедри внутрішньої медицини № 1 НМУ ім. О.О. Богомольця (м. Київ), доктор медичних наук, професор В.П. Шипулін доповідав за темою «Неалкогольна жирова хвороба печінки та коморбідна патологія в практиці гастроентеролога». У доповіді було відзначено, що смертність від неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) у загальній популяції становить 0,2 %, від стеатогепатиту — до 6,8 %; у пацієнтів із НАЖХП перехід у неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) спостерігається в 10–20 % випадків, у цироз — у 0–4 %. В основі патогенезу НАЖХП лежить накопичення надлишкової кількості тригліцеридів та інших похідних холестерину в гепатоцитах унаслідок порушення балансу між їх синтезом та утилізацією. Особливу увагу доповідач звернув на сучасні методи діагностики НАЖХП: неінвазивна ультразвукова еластометрія або магнітно-резонансна еластометрія печінки, FibroTest або НАЖХП-fibrosis score як метод непрямих біохімічних ознак НАЖХП, а золотий стандарт — біопсія з гістологічними дослідженнями.
Професор А.Е. Дорофєєв (м. Київ) під час доповіді «Клініко-морфологічні паралелі виразкового коліту» подав ряд морфологічних ознак неспецифічного виразкового коліту (НВК), дав визначення міри активності НВК та обґрунтування застосування відповідних медикаментозних препаратів.
У доповіді «НПЗП-гастропатії в ревматології: значущість проблеми та шляхи її вирішення» професор О.Б. Яременко (м. Київ) навів дані щодо захворюваності на ревматичні хвороби серед дорослого населення Украї–ни у 2012–2016 роках. Особливу увагу О.Б. Яременко приділив застосуванню нестероїдних протизапальних препаратів, їх побічним діям на шлунково-кишковий тракт. 
Професором Степановим Ю.М. (ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро) у доповіді «Сучасне розуміння замісної терапії в лікуванні хвороб підшлункової залози та печінки» було відзначено, що 50–80 % пацієнтів із хронічним панкреатитом мають екзокринну недостатність підшлункової залози (ЕНПЗ), до 90 % пацієнтів після некротичного гострого панкреатиту мають ЕНПЗ, у 50 % пацієнтів з цукровим діабетом 1-го типу та в 30–50 % випадків серед пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу виявляють ЕНПЗ, що потребує ферментативної корекції. Доповідач обґрунтував критерії діагностики ЕНПЗ, застосування ферментної замісної терапії при хронічному панкреатиті.
Професор С.М. Ткач (м. Київ) у доповіді «Сучасні підходи до лікування НАЖХП у хворих на цукровий діабет» відмітив, що разом з ожирінням та стеатогепатитом збільшується захворюваність на НАЖХП, що характеризується печінковим стеатозом, інсулінорезистентністю і, як наслідок, виникненням діабету. Відмічається, що наявність НАСГ у пацієнтів із цукровим діабетом сприяє прогресуванню та ускладненню патологій судин. Було наведено сучасне лікування НАЖХП, засноване на модифікації способу життя, зниженні маси тіла, при лікуванні гіпертензії — застосування блокаторів рецепторів ангіотензину, при лікуванні дисліпідемії — статинів, які, у свою чергу, знижують ризик серцево-судинних захворювань, застосування комбінованої терапії з додаванням фібратів у пацієнтів із рівнем тригліцеридів ≥ 200.
Професор Н.Б. Губергріц (м. Одеса) у своїй доповіді «Новини європейської панкреатології» наголосила, що, згідно з даними E. Tjora (Norway), у 64 % випадків в активних курців розвивається хронічний панкреатит, у колишніх курців — у 15 % випадків. Були наведені дані дослідження цінності біологічних маркерів запалення для ранньої діагностики гнійних ускладнень у пацієнтів з гострим некротичним панкреатитом, частота панкреатиту при запальних захворюваннях кишечника в дітей.
У другій своїй доповіді «Вісь кишечник — головний мозок: шляхи корекції порушень» професор Н.В. Харченко відмітила, що кишкова мікрофлора пов’язана з порушенням відновлення головного мозку після трансплантації печінки. Ті пацієнти, у яких когнітивна функція не покращувалася, мали значне збільшення відносного вмісту протеобактерій, а в тих, у кого когнітивна функція покращувалася, цей показник змінювався в протилежний бік. Порушення в мікробіомі кишечника з часом можуть бути основою запального захворювання кишечника (IBD), включаючи хворобу Крона і виразковий коліт. 
Професор О.Ю. Губська (м. Київ) у доповіді «Алкогольні ураження печінки — міждисциплінарна проблема лікаря-інтерніста» ще раз звернула увагу на гостру медичну проблему — алкогольну хворобу печінки (АХП), навела сучасні тенденції перебігу АХП. Надмірний загальний розвиток жирової тканини може сприяти розвитку й прогресуванню АХП за рахунок високого рівня продукції вільних радикалів, фактора некрозу пухлини альфа, профіброгенних речовин (ангіотензину II, катехоламінів, нейропептиду Y і лептину). Було показано вплив пробіотиків на перебіг АХП: відновлення бар’єрної функції кишечника та явища гепатоцитопротекції в пацієнтів з гострим алкогольним ушкодженням печінки відбувається шляхом відновлення в клітинах епітелію кишечника чутливості до гіпоксії.
Директор ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро) зробив доповідь «Гастроцитопротекція: механізми реалізації та способи її проведення», у якій навів дані щодо впливу препаратів на покращення захисних властивостей, відновлення слизової оболонки шлунка; а також фактори, що впливають на якість загоєння виразок.
Доктор медичних наук, професор О.В. Колеснікова (м. Харків) виступила з доповіддю «Неалкогольна жирова хвороба печінки у поліморбідних пацієнтів: як зробити правильний вибір?», у якій звернула увагу на те, що, за даними Euroaspire IV, в Україні близько 38 % хворих із НАЖХП мають індекс маси тіла понад 30, на частку абдомінального ожиріння припадає 51 %. Також доповідач зазначила, що епікардіальний жир можна вважати маркером серцево-судинних захворювань.
Друге пленарне засідання відкрив доцент О.В. Швець (м. Київ) із доповіддю «Рекомендації Всесвітньої гастроентерологічної організації та практичні особливості використання пробіотиків», у якій висвітлив механізми ефективності пробіотиків: зміна місцевого рН і створення несприятливого місцевого середовища для патогенної мікрофлори; виробництво бактеріоцинів для пригнічення росту патогенів; видалення супероксидних радикалів; стимулювання виробництва епітеліальних муцинів; оптимізація функції кишкового бар’єра; конкурентна адгезія щодо патогенів; денатурація й знешкодження токсинів патологічних мікроорганізмів (S.boulardii).
Професор А.Е. Дорофєєв (м. Київ) у своїй доповіді «Ураження підшлункової залози у хворих на функціональні захворювання кишечника» висвітлив проблеми функціональних шлунково-кишкових розладів (FGID). Вони завжди спостерігались у людській популяції, проте активну увагу їм стали приділяти лише упродовж останніх декількох десятиліть. В основі патогенезу FGID насамперед лежать порушення моторики, вісцеральна гіперчутливість, зміни слизового бар’єра та місцевого імунітету, зміни кишкової мікрофлори, порушення обробки сигналу ЦНС.
Професор Ю.М. Степанов (м. Дніпро) зробив доповідь «Дисбіоз як мультидисциплінарна проблема. Сучасне бачення та шляхи корекції». Терапія антибіотиками може призводити до ураження кишечника різного ступеня тяжкості: порушення балансу мікрофлори, антибіотик-асоційованої діареї, гіперемії й набряку слизової оболонки, геморагічного або псевдомембранозного коліту. Згідно з результатами досліджень, наведеними на Міжнародному конгресі із захворювань печінки (International Liver Congress) у 2013 році, пробіотики ефективні в профілактиці виникнення першого епізоду явної печінкової енцефалопатії в пацієнтів із цирозом печінки.
Доктор медичних наук, професор О.В. Колеснікова (м. Харків) у своїй доповіді «Нові можливості в гепатології: реальність амбулаторної практики» висвітлила молекулярні механізми ушкодження печінки, звернула увагу на те, що процеси біотрансформацїї складаються з трьох фаз. Взаємодія лікарських засобів — ця зміна фармакологічної дії одного препарату при одночасному призначенні іншого препарату (інших препаратів). Це може привести або до посилення, або до послаблення дії препарату, появи токсичності одного чи обох препаратів. 
Доповідь «НПЗП-ентеропатії» професора О.Ю. Губської (м. Київ) була присвячена розкриттю основних механізмів патогенезу НПЗП-ентеропатій та огляду медичних препаратів, що застосовуються для лікування розладів такого генезу. Доповідач висвітлила теорію «трьох ударів»: нестероїдні протизапальні препарати негативно впливають на мітохондрії; як наслідок, ушкодження мітохондрій призводить до зменшення резервів АТФ, відбувається відтік іонів кальцію, утворення вільних радикалів; агресивні фактори кишечника (протеолітичні ферменти, бактерії, токсини) проникають через ушкоджений слизовий бар’єр у епітеліальні клітини, ще більше посилюючи ушкодження. 
Доцент О.В. Швець (м. Київ) у доповіді «Особливості терапії запальних захворювань кишечника під час вагітності» зупинився на основних питаннях репродуктивності та вагітності в жінок із запальним захворюванням кишечника (ЗЗК), зокрема, висвітлив фертильність, безпеку препаратів під час вагітності та лактації. Він відзначив, що більшості пацієнток із ЗЗК під час вагітності потрібно призначати підтримуючу терапію для контролю хвороби, а також можливе призначення нових препаратів під час гестації.
Доцент кафедри внутрішньої медицини 2 Дніпропетровської медичної академії МОЗ України О.Ю. Філіппова (м. Дніпро) у доповіді, присвяченій неалкогольній жировій хворобі печінки в пацієнтів з ожирінням з позиції коморбідності, наголосила, що в структурі патології печінки більша частка припадає на метаболічні порушення, причинами та наслідками НАЖХП є атерогенна дисліпідемія (як самостійний фактор ризику), надлишкова вага, порушення вуглеводного та ліпідного обмінів, ускладнення (прогресування) цукрового діабету, атеросклероз, ожиріння. 
Пленарне засідання «Сучасні концепції та технології хірургічного лікування захворювань шлунково-кишкового тракту» відкрила доповідь «Місце хірургії в комплексному лікуванні порушень замикальної функції нижнього стравохідного сфінктера», яку зробили д.м.н. В.М. Ратчик, к.м.н. Н.В. Пролом та д.м.н. О.М. Бабій (ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро). У доповіді були висвітлені основні завдання хірургічного втручання: усунення діафрагмальної грижі; корекція антирефлюксної функції НСФ за рахунок фундоплікації й крурорафії; забезпечення вільного антеградного пасажу їжі.
Професор Б.Ф. Шевченко та д.м.н. О.М. Бабій (м. Дніпро) зробили доповідь «Лапароендоскопічні операції на жовчному міхурі». Часті рецидиви холецистолітіазу (до 20–40 %) змусили заглибитися в розуміння їх причини. Застосування ендоскопічної ревізії порожнини жовчного міхура дозволило діагностувати дрібні нерухомі конкременти в складках слизової оболонки й поліпи, які низка експертів вважають чинниками повторення холецистолітіазу після видалення вже сформованих конкрементів. 
В.М. Клименко, А.В. Клименко, А.А. Сташенко
(м. Запоріжжя) зробили доповідь «Концепція хірургічного та терапевтичного підходів у лікуванні хронічного панкреатиту (перспективи нового консенсусу)», у якій висвітлили терапевтичні проблеми лікування хронічного панкреатиту (ХП): відсутність необхідної узгодженості консервативного та хірургічного лікування ХП; відсутність науково обґрунтованого зв’язку при лікуванні ХП між гастроентерологом та хірургом; не надається значення протоковій гіпертензії. Були висвітлені основні хірургічні проблеми лікування ХП: відсутність патогенетично обґрунтованої концепції хірургічного лікування ХП; відсутність основного фактора хірургічного лікування ХП; резекційні операції, що спираються на концепції 30–40-річної давнини та сприяють розвитку функціональної недостатності підшлункової залози (ПЗ), дренуючі операції, що неадекватно видаляють панкреатичну протокову гіпертензію. 
С.О. Таробаров (м. Дніпро) у своїй доповіді відмітив, що балонна пілородуоденопластика — це ендо–скопічний метод дилатації, який полягає в розширенні стенозу за допомогою спеціальних балонів, що проводяться в ділянку звуження через канал ендоскопа або по провіднику. Показаннями до ендоскопічної балонної пілородуоденопластики є: наявність у пацієнтів із виразковою хворобою рентгенологічних і/або ендо–скопічних ознак формування стенозу понад 9–10 мм навіть за відсутності клінічних проявів; рентгенологічні, ендоскопічні й клінічні ознаки компенсованого, суб- і декомпенсованого стенозу вихідного відділу шлунка; неможливість або високий ризик традиційного оперативного лікування у хворих із декомпенсованим стенозом.
На пленарному засіданні «Фундаментальна гастроентерологія. Наукові здобутки молодих вчених Інституту гастроентерології НАМН України» були висвітлені наукові досягнення молодих вчених. Так, групою вчених (О.О. Галінський, А.І. Руденко, М.В. Подгорнов, О.М. Хоменко) була підготовлена доповідь «Адаптація методу реєстрації трансмукозної різниці потенціалів до досліджень на дрібних лабораторних тваринах в умовах моделювання патології шлунка». Наведена вдосконалена методика реєстрації трансмукозної різниці потенціалів слизової оболонки шлунка дрібних лабораторних тварин з використанням модифікованих електродів, адаптованих до умов досліджень, з належним рівнем чутливості та відтворюваності дозволяє відстежувати коливання трансмукозного потенціалу у відповідь на перебудови функціонального стану слизової оболонки шлунка.
В.А. Карачинова, М.В. Стойкевич, І.А. Кленіна у доповіді «Стан ліпідного обміну в пацієнтів із віковими та гендерними особливостями перебігу хронічних запальних захворювань кишечника» навели результати проведених ними досліджень. Встановлено порушення ліпідного обміну в жінок із неспецифічним виразковим колітом, що виражалося зниженням вмісту тригліцеридів у сироватці крові в 1,8 раза порівняно з контрольною групою, а в чоловіків із хворобою Крона спостерігалася виражена тенденція до зниження вмісту даного показника. Визначена тенденція до зростання коефіцієнту атерогенності в пацієнтів середнього віку.
Аспірант Н.В. Недзвецька зосередила увагу на особливостях метаболізму різних етапів розвитку неалкогольної жирової хвороби. У всіх пацієнтів із НАЖХП спостерігається порушення ліпідного обміну (збільшення вмісту холестерину (ХС), ліпопротеїдів низької та дуже низької щільності понад референтні величини), що може бути як причиною, так і результуючим фактором жирової хвороби печінки та вказує на порушення обміну й транспорту ХС, порушення утилізації ліпідів, зниження здатності печінки депонувати ХС. 
К.м.н., с.н.с. лабораторії патоморфології Н.Ю. Ошмянська зробила доповідь «Відповідь печінки на дисфункцію інших органів травної системи», у якій показала, що зміни фільтрації печінки ведуть до її структурних порушень, висвітлила змішаний генез алкогольної та неалкогольної хвороби печінки.
Остання доповідь була посвячена впливу Q10 та метадоксину на жорсткість паренхіми печінки щурів при моделюванні аліментарного генезу, її підготували Д.Ф. Милостива, І.С. Коненко, А.І. Руденко, Ю.А. Гайдар, О.О. Галінський. Були продемонстровані морфологічні зміни печінки щурів при моделюванні стеатозу шляхом випоювання 20% розчином фруктози, зміни показників жорсткості печінки та вплив коензиму Q10 та метадоксину в складі препарату ліверія ІС. 
Другий день конференції (10 листопада) розпочався з третього пленарного засідання доповіддю «Безпека застосування інфузійної терапії в клініці внутрішніх хвороб», яку зробив В.З. Нетяженко, член-кореспондент НАМН України, д.м.н., професор (м. Київ). У доповіді докладно висвітлені цілі інфузійної терапії: усунення гіповолемії, відновлення електролітного балансу, нормалізація pН, підтримка колоїдно-осмотичного тиску, покращення органної перфузії, нормалізацію транспорт О2. 
Доповідь «Гастроенте–рологічний континуум у практиці сімейного лікаря» Н.Д. Чухрієнко, Н.В. Пучкової та С.В. Косинської вказує на деяке зростання частки гастроентерологічних захворювань в документах медико-статистичної звітності за окремими нозологіями. Причинами зростання гастроентерологічної патології можна вважати ускладнення соціально-економічної обстановки, погіршення якості життя, посилення агресивності довкілля, інші негативні, стресові чинники, що сприяють підвищенню рівня захворюваності органів травної системи в населення, зміну проявів гастроентерологічних захворювань за рахунок коморбідності. 
Роботу конференції продовжила доповідь професора Ю.М. Степанова (м. Дніпро) на тему «Токсичні та медикаментозні пошкодження печінки. Основні напрямки корекції». Доповідач висвітлив основні причини токсичного ушкодження печінки: тривалий прийом синтетичних медикаментів (цитостатиків, антибіотиків, психотропних засобів); тривала дія на організм продуктів побутової хімії; отруєння грибами; підвищений рівень радіації, забруднене довкілля; професійна шкідливість; зловживання спиртними напоями тощо.
Механізми медикаментозного ураження печінки: пряма токсична дія препарату на клітини печінки; токсична дія метаболітів лікувальних засобів; імуноалергічні ураження печінки. 
Професор В.Й. Мамчур (м. Дніпро) зробив доповідь «Нові грані медикаментозної гепатопротекції», у якій розповів, що кількість коморбідних станів суттєво збільшується з віком — від 10 % у осіб віком до 19 років до 80 % в осіб віком ≥ 80 років. Серед хворих на патологію органів травлення в 30–60 % виявляють серцево-судинні розлади, клінічні прояви порушень нервової та психічної сфери, у тому числі енцефалопатію.
Заслужений лікар України, професор кафедри гастроентерології, дієтології і ендоскопії НМАПО імені П.Л. Шупика (м. Київ) Г.А. Анохіна у своїй доповіді висвітлила причини синдрому мальабсорбції в дітей (целіакія, муковісцидоз, дефіцит ферментів) та дорослих (зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози, СПБР, абдомінальний ішемічний синдром та цукровий діабет). Причини недостатньої ефективності застосування ферментних препаратів: неадекватна доза препарату; не враховані інші причини (висока шлункова секреція, наявність лямбліозу, целіакія); неадекватні дієтичні рекомендації, особливо щодо кількості та виду жиру; недотримання рекомендацій із харчування; недотримання режиму вживання ферментних препаратів.
Професор Г.В. Осьодло (м. Київ) у доповіді назвала фактори ризику розвитку гастропатій, викликаних нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП): вік понад 65–70 років, наявність виразкових уражень в анамнезі (особливо ускладнених), наявність супутніх захворювань (хронічна серцева, ниркова, печінкова недостатність, цукровий діабет), куріння, алкоголь, інфекція H.рylori, застосування НПЗП з тривалим періодом напіввиведення, лікування. Доповідачем були відмічені фактори ризику: жіноча стать, літній вік, наявна патологія гепатобіліарної системи, тяжкі супутні захворювання, що сприяють погіршенню кровотоку в печінці, поєднаний прийом із препаратами, що впливають на метаболізм НПЗП, генетично обумовлені аномалії активності ферментів, що визначають біотрансформацію НПЗП і їх метаболітів, гіпоальбумінемія, факт підвищення АЛТ і АСТ при прийомі НПЗП в анамнезі.
Професор Т.Д. Звягінцева (м. Харків) у доповіді назвала причини розвитку хронічних захворювань печінки: на гепатит припадає 26 %; вживання алкоголю — 24 %; епігенетики, ліки та метаболічні порушення — 22 %; гепатит С та алкоголь — 14 %; гепатит В — 11 %; гепатит В та алкоголю — 3 %. Чинниками ризику розвитку хронічних захворювань печінки є: розширення міграційних процесів; кліматичний стрес; екологічний стрес; апное сну; глютен; безсимптомний перебіг захворювань.
Професором І.А. Зайцевим (м. Київ) у доповіді «Що варто запропонувати хворому на цироз печінки після успішного лікування гепатиту С» було показано, що після лікування хворих мало місце клінічно значиме зниження портальної гіпертензії на додаток до покращання печінкових проб і MELD, зменшення HVPG > 20 % або нижче від 12 мм рт.ст. знижує ризик кровотечі.
Що необхідно запропонувати хворому на цироз печінки: вакцинація від гепатиту А і В, якщо не хворів раніше; моніторинг гепатоцелюлярної карциноми — ультразвукове дослідження + альфа-фетопротеїн 2 рази на рік (хірургічне лікування; хіміотерапія); моніторинг варикозного розширення вен стравоходу — фіброгастродуоденоскопія 1 раз на рік.
Професор Г.А. Анохіна (м. Київ) свою доповідь присвятила ролі системного запалення в прогресуванні хронічних захворювань печінки. На запальні процеси припадає 90–95 % усієї патології, притаманної людині. За останніми даними, навіть атеросклероз належить до них. Результатом запалення є зміна цитоархітектоніки печінки, капіляризація синусоїдів гепатоцитів, підвищене формування екстрацелюлярного матриксу й підвищення резистентності гепатоцитів, що перешкоджає печінковому кровотоку. 
Професор Л.С. Бабінець (м. Тернопіль) зробила доповідь на тему «Протокольні та ад’ювантні можливості корекції трофологічних порушень при хронічному панкреатиті в поєднанні з цукровим діабетом». Вагомим чинником перебігу хронічного панкреатиту є розвиток супутнього цукрового діабету (ЦД), що впливає на особливості перебігу, діагностики та стратегію лікування цього коморбідного стану. Згідно з даними клінічних досліджень, у хворих на ХП із супутнім ЦД встановили збільшення на 63,3 % частоти загострень ХП, подовження тривалості одного загострення на 20,4 %, збільшення днів тимчасової втрати працездатності на 46,1 % стосовно аналогічних параметрів у хворих на ХП без ЦД.
Завідуюча кафедрою сімейної медицини ДМА МОЗ Украї–ни, доцент, доктор медичних наук І.Л. Височина (м. Дніпро) у доповіді наголошує на тому, що кишкова мікробіота безпосередньо впливає на здоров’я організму хазяїна за рахунок свого бар’єрного ефекту, формування імунокомпетентності й імунологічної толерантності, участі в метаболізмі нутрієнтів і лікарських засобів, а також специфічних ефектів у кожному відділі травної системи. Принципово новим положенням є те, що ефективність пробіотичних бактерій полягає не в нормалізації мікрофлори організму. Пробіотичні бактерії не стають членами мікробіоти й зникають з травного тракту через деякий час після закінчення їх прийому. Пробіотичні бактерії не впливають на мікробіом, а впливають на експресію генів, що кодують різні фізіологічні функції організму.
Доповідь «Захворювання печінки — погляд фармаколога», яку зробила професор Н.В. Бездітко (м. Харків), присвячена впливу гепатопротекторів нового покоління на стан печінки при різних захворюваннях. Доповідач відмітила, що печінку можливо реабілітувати за рахунок відновлення проникності мембран, їх транспортної функції (есенціальні фосфоліпіди), здатності виведення токсичних жовчних кислот (урсодезоксихолева кислота), захисту клітин від подальшого ушкодження (препарати антиоксидантної дії, силімарин), запобігання надлишковій проліферації. Але особливу увагу доповідач звернула на адеметіонін та його ефекти: холеретичний, холекінетичний, антиоксидантний, детоксикаційний, регенеруючий, антидепресивний та ней–ропротекторний. Механізм дії адеметіоніну полягає в стимуляції синтезу ендогенного адеметіоніну, доповнює рівень ендогенного адеметіоніну в організмі.
Професор В.П. Шипулін (м. Київ) виступив із доповіддю «Функціональні захворювання біліарного тракту: діагностика та лікування з позицій Римського консенсусу IV», у якій показав, що, згідно з Римським консенсусом IV 2016 року, функціональні захворювання гастроінтестинальної зони є наслідком порушення осі «головний мозок — кишечник» (gut — brain interaction), проявом порушеної моторики й пасажу, вісцелярної гиперсенситивності, зміни складу мікробіоти, інтерпретацією пацієнтами свого стану з точки зору основних симптомів з орієнтацією на національні особливості.
Доктор медичних наук, головний алерголог м. Дніпра та області, віце-президент асоціації алергологів України Є.М. Дитятковська у своїй доповіді «Сучасні підходи до діагностики та лікування еозинофільного езофагіту» показала, що супутніми симптомами еозинофільного езофагіту є мігрень, біль у нижній частині спини, бронхіальна астма, атопічний дерматит, алергічний риніт та інші атопічні захворювання, хвороба Крона.
При цьому моніторування повинне містити такі пункти: опитувальник якості життя (звернути увагу на міру дисфагії); ендо–скопічна картина; гістологія; стан коморбідних захворювань (атопічних захворювань).
З цікавою доповіддю виступив доцент І.Я. Будзак (м. Дніпро). Він відмітив, що актуальність проблеми функціональних захворювань травної системи визначається значною поширеністю цих захворювань, їх негативним впливом на якість життя пацієнтів, тривалим хронічним перебігом, характерними частими симптомами рецидивів. Функціональні гастроінтестинальні розлади — це найбільш поширена патологія шлунково-кишкового тракту, в основі якої лежать комбіновані морфологічні та фізіологічні відхилення, пов’язані з порушеннями моторики шлунково-кишкового тракту, захисного слизового бар’єра, імунної функції, складу кишкової мікробіоти, з вісцелярною гіперчутливістю, розладами з боку центральної нервової системи.
Директор Інституту гастроентерології НАМН Украї–ни (м. Дніпро), професор Ю.М. Степанов зробив доповідь на тему «Печінкова енцефалопатія. Способи корекції клінічних варіантів», у якій підкреслив, що порушення функції головного мозку як ускладнення порушень функції печінки зустрічається так само часто, як і найтяжчі прояви печінково-клітинної недостатності, і може бути критерієм діагностики й оцінки прогресування захворювання.
На третьому пленарному засіданні виступив заступник директора з наукової роботи, к.м.н. В.І. Діденко (ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро) з доповіддю «Сучасна теорія харчування, мікробіота та пробіотики. Що необхідно знати сімейному лікарю?». Доповідач відмітив, що роль пробіотиків полягає в перетравлюванні їжі й конкуренції за поживні речовини з патогенами; зміні локальної рН для створення невигідного місцевого оточуючого простору для розвитку патогенів; виробництві бактеріоцинів для пригнічення патогенної мікрофлори; усуненні супероксидних радикалів; стимуляції продукції епітеліального муцину; посиленні бар’єрної функції кишечника; конкуренції з патогенами за адгезію; модифікації патогенних токсинів.
Четверте пленарне засідання було розпочато доповіддю «Захворювання печінки в практиці сімейного лікаря: роль адеметіоніну», яку зробила професор, полковник медичної служби Г.В. Осьодло (м. Київ). За даними ВООЗ, понад 2 млрд людей страждають від ураження печінки, що в 100 разів перевищує частоту виявлення ВІЛ-інфекції. На віруси гепатитів В, С і алкоголь припадає більше ніж 80 % причин виникнення хронічних дифузних захворювань печінки (ХДЗП), зростає питома вага неалкогольного стеатогепатиту й медикаментозно-індукованого гепатиту. Первинною метою терапії ХДЗП є усунення чи корекція етіологічних факторів, наприклад повна відмова від алкоголю при АХП чи корекція вуглеводно-жирового обміну при НАСГ. 
Доцент В.В. Чернявський (м. Київ) виступив із доповіддю «Гастроінтестинальний ризик поліморбідного пацієнта: практичні аспекти», у якій показав, що 20 % населення Землі регулярно вживає НПЗП; 60–70 % випадків — це самолікування; у 25 % виникають небажані реакції та ускладнення. Ризик прийому НПЗП пов’язаний з гастротоксичністю, ентеротоксичністю, колонотоксичністю, гепатотоксичностю, нефротоксичностю, алергією, бронхоспазмом та гематотоксичністю.
Професор Є.С. Сірчак (м. Ужгород) висвітлила проблеми ураження органів травлення у хворих на цукровий діабет ІІ типу. За даними медичної статистики, на частку ЦД І типу припадає 10–15 %, а на ЦД ІІ типу — 85–90 %. Як висновок доповідач повідомляє, що, згідно з результатами досліджень, комплексна терапія з використанням препарату урсофальк у хворих з ЦД ІІ типу чинить різноспрямований позитивний вплив на шлунково-кишковий тракт (нормалізує показники ліпідного обміну, функціональний стан печінки, жовчно-вивідної системи). 
Професор О.І. Сергієнко (м. Харків) у своїй доповіді наводить інформацію щодо ускладнення стану хворих із хронічних запальними захворюваннями кишечника (ХЗЗК) вірусними інфекціями. 
У хворих на ХЗЗК ризик розвитку вірусних інфекцій зростає, особливо при застосуванні імуносупресивної терапії. Для купірування запальної активності ХЗЗК рекомендоване застосування препаратів месалазіну (салофальк) і кортикостероїдних гормонів (буденофальк).
У рамках конференції був проведений майстер-клас «Кардіологічні аспекти гастроентерологічної коморбідності та невідкладних станів у практиці сімейного лікаря», який розпочав член-кореспондент НАМН України, професор Василь Захарович Нетяженко. Доповідач показав, що із 200 хворих з інфарктом міо–карда один помирає від шлунково-кишкової кровотечі (ШКК), із 300 хворих з інсультом 1 вмирає від ШКК, подав етіологію й патогенез гострих ерозивно-виразкових гастродуоденальних уражень у хворих на ішемічну хворобу серця і цереброваскулярну хворобу.
Професор В.А. Потабашній виступив із доповіддю «Цироз печінки і фібриляція передсердь: проблеми тромбоемболічних ускладнень і шляхи вирішення». Спектр ураження серця при цирозі печінки: циротична кардіоміопатія, кардіогенні гепатопатії (застійна гепатопатія, гостре кардіогенне ураження печінки, кардіальний цироз печінки), змішане ураження печінки та серця (алкогольна хвороба печінки та кардіоміо–патія). Доповідач наголосив, що в сучасних керівництвах немає даних про тромбоемболічний ризик при хронічній хворобі печінки та немає специфічних рекомендацій щодо їх профілактики.
Професор В.В. Родіонова (м. Дніпро) виступила з доповіддю «Токсичні ураження печінки в клініці внутрішніх хвороб», у якій подала інформацію щодо токсичного гепатиту, який являє собою дифузний запальний процес у печінці, обумовлений дією промислових отрут гепатотоксичної дії та характеризується стеатозом, лімфолейкоцитарною інфільтрацією печінкових часток та дифузним фіброзом без порушення архітектоніки печінки. До факторів ризику токсичного ураження печінки відносять: спадкову схильність до захворювань печінки, наявне ураження печінки (вірусний гепатит), вік понад 40 років, роботу на шкідливих виробництвах, проживання в екологічно несприятливих регіонах, наявність ЦД 2 типу, ожиріння, дефіцит маси тіла, паратрофію, порушення обміну ліпідів. 
Сателітний симпозіум «Наукові та практичні здобутки дитячої гастроентерології» було розпочато доповіддю «Деескалація експресії МРНК галектину 9 при лактазній недостатності у дітей з ожирінням», яку підготували професор О.Є. Абатуров та лікар-педіатр Г.О. Нікуліна. Рівень транскрипції гена лактази контро–люється розташованим поруч cis-регуляторним елементом MCM6 (minichromosome maintenance complex component 6). Лактоза активно взаємодіє з тандемним галектіном 9, який контролює внутрішньоклітинні прозапальні сигнальні шляхи. 
Завідувач відділу дитячої гастроентерології ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, к.м.н. Н.Ю. Завгородня виступила з доповіддю «Коморбідність при неалкогольній жировій хворобі печінки у дітей». За останні 20 років поширеність НАЖХП серед підлітків зросла втричі, вона сягає максимуму серед підлітків чоловічої статі — 48–80 %, в Україні в кожної сьомої дитини шкільного віку визначається надмірна вага або ожиріння, НАЖХП виявляється в кожної четвертої дитини з ожирінням. Діти з НАЖХП вірогідно відрізняються від дітей з надмірною вагою наявністю гіпоталамічної дисфункції. Найбільш частою супутньою щодо НАЖХП патологією шлунково-кишкового тракту є гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, стеатоз жовчного міхура, стеатоз підшлункової залози й жовчнокам’яна хвороба. Існує гіпотеза, що інсулінорезистентність може бути безпосереднім чинником, який обумовлює порушення моторики жовчного міхура й формування колоїдної нестабільності жовчі.
Професор Г.О. Леженко (м. Запоріжжя) виступив із доповіддю «Огляд нових європейських pекомендацій: ESPGHAN 2016 р.». Дані щодо безпеки та клінічних ефектів одного пробіотика не слід екстраполювати на інші. Якщо використання пробіотиків для профілактики антибіотик-асоційованої діареї доцільне, рекомендується використовувати L.rhamnosus GG або Saccharomyces boulardii. Причому в профілактиці C.difficile-асоційованої діареї ефективний тільки S.boulardii. 
Телеміст «Канада — Україна» дозволив присутнім взяти участь у майстер-класі (онлайн-лекції) провідного фахівця з гастроентерології професора Марка Свейна (Калгарі, Канада) «Взаємодія печінки та головного мозку при захворюваннях печінки: наслідки втоми та розладів настрою».
У рамках науково-практичної конференції з міжнародною участю «Поліморбідна патологія органів травлення в практиці сімейного лікаря» були проведені конкурси. Переможці були нагороджені грошовими преміями.
У конкурсі усних доповідей серед молодих вчених I місце посіли О.О. Галінський, А.І. Руденко, М.В. Подгорнов, О.М. Хоменко, II місце — Н.Ю. Ошмянська та III місце — В.А. Карачинова, М.В. Стойкевич, І.А. Кленіна.
У конкурсі стендових доповідей I місце — А.І. Руденко, А.М. Галінська, О.О. Галінський, О.М. Хоменко.
За результатами проведеної конференції схвалена резолюція:
1. Продовжити організацію й проведення науково-практичних конференцій, присвячених питанням поліморбідності в практиці сімейного лікаря.
2. Висвітлювати останні наукові досягнення щодо епідеміології, патогенезу, діагностики, лікування й профілактики найбільш соціально значущих, широко розповсюджених і тяжких захворювань внутрішніх органів.
3. Продовжити впровадження відомих сучасних та пошук нових методів діагностики, лікування та профілактики гастроентерологічних захворювань у поєднанні з патологією інших органів і систем.
4. Продовжити розробку методичних документів, спрямованих на підвищення якості медичної допомоги на первинному рівні.
Підготували:
к.м.н. І.Ю. Скирда,
к.б.н. Д.Ф. Милостива


Back to issue