Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Hypertension" №2 (58), 2018

Back to issue

Пам’яті Альберто Занчетті

Categories: Cardiology

Sections: Memory pages

print version

Альберто Занчетті, один із найвидатніших італійських лікарів та вчених минулого століття, помер у Мілані в суботу 24 березня у віці 91 року. «Європейський журнал клінічних досліджень» назвав його серед шести найвпливовіших італійських вчених у світі. Він був госпіталізований протягом декількох тижнів у клініку Auxologico, де він був науковим директором із 1985 року до своєї смерті.
Проф. Альберто Занчетті народився в Пармі 27 липня 1926 р. Закінчив медичний факультет у Пармському університеті. У Пармі А. Занчетті почав любити оперу, ставши доктором і другом багатьох всесвітньо відомих оперних співаків. Любов до роботи, мистецтва та культури загалом, а також його пристрасть до біомедичних наук супроводжуватимуть його протягом усього життя. 
Альберто Занчетті був асистентом в Інституті фізіології людини Пізанського університету під керівництвом Джузеппе Моруцци і в Інституті клінічної патології Університету Сієни під керівництвом Чезаре Бартореллі. Ці дві фігури ввійшли в історію світової медицини. Моруцци — нейрофізіолог, один із найвидатніших італійських вчених двадцятого століття та професор Бартореллі — один з найвідоміших італійських вчених для поколінь клінічних та медичних спеціалістів передали А. Занчетті любов до медичної науки та жагу до наукових досліджень. 
Згодом А. Занчетті обрав Мілан як місто для свого домашнього життя і професійного росту. У нього були гарний будинок і студія на вулиці Карадоссо з видом на знамениту Санта-Марія-делле-Граціє. З 1967 А. Занчетті працював у Міланському університеті, де він був професором кафедр медичної семіотики, потім — медицини і, нарешті, керівником клініки внутрішньої патології.
В Університеті Мілана він створив Інститут клінічної медицини, який очолював із 1981 по 2001 рік, Центр клінічної фізіології та гіпертензії (1982–2001), кафедру спеціалізації в галузі кардіології (1984–2000). А. Занчетті був професором кафедри внутрішньої медицини (1975–2001), почесним професором (з 2001 р. і до своєї смерті), директором медичної клініки (1981–1999), директором школи спеціалізації в кардіології II (1985–2000), директором Центру з клінічної фізіології та гіпертензії (1982–2001), з 1985 р. до смерті — науковим директором Італійського інституту акушерства. 
Поліглот, невтомний представник медичної науки за кордоном, особливо в Латинській Америці, Східній Європі (в Україні, СРСР, Польщі, Росії, Білорусії), А. Занчетті отримав почесні звання та нагороди по всьому світу. Він також був членом Фонду Рокфеллера в Університеті медичної школи штату Орегон (США). З 1995 року Альберто Занчетті був головним редактором журналу «Journal of Hypertension» (Лондон), членом редколегії ряду інших медичних журналів. Він був президентом Міжнародного товариства з гіпертензії, Європейського товариства гіпертонії, Італійського суспільства з гіпертонії, Європейського товариства клінічних досліджень, робочої групи з артеріальної гіпертензії та серця Європейського товариства кардіологів, членом численних національних та міжнародних наукових товариств. 
Для мене особисто А. Занчетті був епохою в галузі кардіології: ще в часи мого студентства, в 1980 році, він приїхав у Москву на Всесвітній конгрес кардіологів, і його лекція, присвячена артеріальній гіпертензії, змінила світогляд багатьох лікарів у колишньому Радянському Союзі та стала маяком у моїй професійній діяльності. Я був щасливий, коли у 90-ті роки зміг особисто з ним познайомитися на Конгресі Європейського товариства гіпертензії, ловив кожне слово у його лекціях та наукових виступах, зачитувався його статтями та коментарями. Також незабутніми стали його візит до нашого інституту у 2012 році та наші з ним виступи на телеконференції, що транслювалася більше як на 10 міст України. Це була і велика честь, і незабутній досвід. Напередодні, коли ввечері в ресторані ми обговорювали деталі наших майбутніх виступів, його зацікавив ансамбль, який грав та співав українські народні пісні: його учасники співали надто добрими голосами. На його прохання ми підійшли до хлопців та з’ясували, що то були студенти консерваторії. Далі маестро вже розмовляв із ними італійською мовою, та вони заспівали для нього декілька популярних оперних арій, а він їм підспівував. Через роки при зустрічі він мені нагадував цей момент і говорив про любов до нашої країни. 
Світла пам’ять Вам, професоре Альберто Занчетті.
Професор Ю.М. Сіренко
   
 


Back to issue