Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

Журнал «Травма» Том 19, №2, 2018

Вернуться к номеру

Перечень практических навыков студенческого курса по травматологии и ортопедии: дискуссионные вопросы и возможности оптимизации

Авторы: Климовицкий В.Г., Черныш В.Ю., Климовицкий Ф.В.
Донецкий национальный медицинский университет, г. Лиман, Украина

Рубрики: Травматология и ортопедия

Разделы: Медицинское образование

Версия для печати


Резюме

Актуальність. У зв’язку з переходом до підготовки студентів кваліфікації «магістр», що відбувається у системі вищої медичної освіти України, та процесом реформування системи надання медичної допомоги населенню набуває актуальності питання щодо уточнення змісту робочих програм окремих навчальних дисциплін, зокрема переліку практичних навичок. Мета роботи — аналіз переліку практичних навичок, що має засвоїти студент у період навчання на циклі «травматологія та ортопедія». Матеріали та методи. Базою для аналізу став перелік практичних навичок з програми спеціальності з травматології та ортопедії (2012 р.). Зазначені у ній практичні навички автори розподілили на 3 групи: 1) навички, що необхідні для лікаря будь-якої спеціальності, виходячи з потреб надання невідкладної допомоги та врятування життя пацієнта; 2) навички, що відповідають потребам лікаря загальної практики (сімейного лікаря); 3) навички, що будуть необхідними переважно для спеціалістів ортопедів-травматологів. Результати. До групи практичних навичок, що необхідні для лікарів усіх спеціальностей (група 1), слід віднести виконання тимчасової зупинки зовнішньої кровотечі, анестезії місця перелому діафіза довгої кістки, забезпечення транспортної іммобілізації стандартними шинами. Окрім зазначених вище, для лікаря загальної практики обов’язковим є вміння обстежити пацієнта, встановити попередній діагноз та або призначити базову терапію захворювання, або визначити показання до консультації спеціаліста ортопеда-травматолога. Виконувати це дозволить застосування навичок, що у програмі спеціальності сформульовані як «обстеження хворих з пошкодженнями та захворюваннями системи опори та руху» (група 2). У системі охорони здоров’я України застосування навичок групи 3, «виконання лікувальної іммобілізації нескладними гіпсовими пов’язками (дистальний відділ верхньої та нижньої кінцівок)», відноситься до компетенції ортопедів-травматологів і не входить до сфери безпосередніх службових обов’язків як лікаря загальної практики, так і спеціалістів іншого, не травматологічного, профілю. Висновки. Виходячи з проведеного аналізу, автори вважають, що засвоєння виконання лікувальної (постійної) іммобілізації доцільно перенести на післядипломний період — до програми підготовки лікаря спеціальності «ортопед-травматолог», оскільки ймовірність необхідності застосування даної навички у практиці лікарів інших спеціальностей вкрай незначна. Це дозволить збільшити час, що може бути виділений на засвоєння дійсно необхідних більшості лікарів навичок груп 1 та 2, раціонально використовувати навчальний час занять на студентському циклі «травматологія та ортопедія».

Актуальность. В связи с происходящим в системе высшего медицинского образования Украины переходом к подготовке студентов уровня «магистр» и с процессом реформирования системы оказания помощи населению приобретает актуальность вопрос об уточнении содержания рабочих программ отдельных учебных дисциплин, в том числе перечня практических навыков. Цель работы — анализ перечня практических навыков, которыми должен овладеть студент в период обучения по специальности «травматология и ортопедия». Материалы и методы. Базой для анализа явился перечень практических навыков из программы специальности по травматологии и ортопедии (2012 г.). Указанные в ней практические навыки авторы разделили на 3 группы: 1) навыки, необходимые врачу любой специальности, исходя из потребностей оказания неотложной помощи и спасения жизни пациента; 2) навыки, соответствующие потребностям врача общей практики (семейного врача); 3) навыки, которые могут быть востребованы преимущественно специалистом ортопедом-травматологом. Результаты. К группе практических навыков, необходимых для врача любого профиля (группа 1), следует отнести выполнение временной остановки наружного кровотечения; анестезии места перелома диафиза длинной кости; обеспечение транспортной иммобилизации стандартными шинами. Освоение этих навыков необходимо для любого студента, поскольку их выполнение способствует сохранению жизни пострадавших, а указанные мероприятия входят в алгоритмы оказания неотложной помощи. Помимо указанных, для врача общей практики обязательным является умение обследовать пациента, установить предварительный диагноз и либо назначить базовую терапию, либо определить показания для направления на консультацию к ортопеду-травматологу. Это позволяет сделать применение навыков, которые в программе специальности формулируются как «обследование больных с повреждениями и заболеваниями системы опоры и движения» (группа 2). Согласно сложившейся в здравоохранении Украины практике, применение навыка группы 3, «выполнение лечебной иммобилизации несложными гипсовыми повязками (дистальный отдел верхней и нижней конечностей)», относится к компетенции ортопедов-травматологов и не входит в сферу прямых служебных обязанностей как врача общей практики, так и специалистов иного, не травматологического, профиля. Выводы. Авторы считают, что освоение выполнения лечебной (постоянной) иммобилизации следует перенести на последипломный период — в программу подготовки врача специальности «ортопед-травматолог», поскольку в практике врачей иных специальностей данный навык востребован не будет. Это позволит увеличить время на освоение действительно необходимых большинству врачей навыков групп 1 и 2, рационально использовать учебное время, выделяемое на студенческий цикл «травматология и ортопедия».

Background. Contemporary changes in the system of higher medical education in Ukraine and processes of the health care system reforming demand to assess and clarify the content of the programs of academic disciplines, including a list of practical skills. The aim of this article is to analyze the list of practical skills for the medical students from the current program of the traumatology and orthopaedics course. Materials and methods. The list of practical skills from the program of traumatology and orthopaedics for the medical students (2012) became the base for the analysis. The authors divided the practical skills from this program into 3 groups: 1) the skills which must be necessary for every doctor because of their importance for the emergency care and saving the patient’s life; 2) skills which mostly corresponding to the professional demands of a general practitioner (family doctor); 3) skills that could be used only or mainly by a specia­list in traumatology and orthopaedics. Results. According to the results of our analysis, the group of practical skills which must be necessary for a doctor of every specialty (group 1) must include the skills of a temporary stoping of external bleeding; local anesthesia of the diaphyseal fractures of long bones; providing transport immobilization with standard medical splints. In addition to these skills which must be necessary for every doctor, general practitioner must know and use the methods of the examination of orthopaedic patient, be ready to establish a preliminary diagnosis and to prescribe a baseline therapy, or to determine indications for the consultation of specialist. This makes it possible to apply the skills that are formulated in the specialty program as “examination of patients with injuries and diseases of the lokomotor system” (skills from the group 2). Using skills from the group 3, “permanent immobilization by simple plaster dressings (distal part of the upper and lower extremities)”, according to the practice of healthcare in Ukraine, belongs to the competence of traumatologists and orthopedists and is not included in the sphere of direct duties of general practitioners and specialists of any another (not traumatological) specialty. Conclusions. The authors think that the training on the curative (permanent) immobilization should be postponed to the period of specialization (internship) and included to the program of “traumatology and orthopaedics” specialization, since this skill will not be in demand in the practice of doctors of other specialties. This will increase the time to develop the skills of groups 1 and 2, which are really necessary for most doctors, and allow more rationally using the time for “traumatology and orthopedics” discipline.


Ключевые слова

травматологія та ортопедія; вища медична освіта; практичні навички

травматология и ортопедия; высшее медицинское образование; практические навыки

traumatology and orthopaedics; higher medical education; practical skills


Для ознакомления с полным содержанием статьи необходимо оформить подписку на журнал.


Список литературы

1. Травматологія та ортопедія: програма навчальної дисципліни для студентів вищих медичних навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації. — К., 2012. — 28 с.


Вернуться к номеру