Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 19, №3, 2018

Back to issue

Criteria for choosing the technologies for treating injuries of the distal metaephyphysis of the forearm bones

Authors: Бець І.Г.
ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Specialist manual

print version


Summary

Актуальність. Пошкодження дистальних метаепіфізів кісток передпліччя становлять 15 % переломів кісток у дорослих. Близько 53,3 % вимагають репозиції кісткових уламків; серед них половина (26,6 %) — це тяжкі нестабільні переломи типу В і С (за класифікацією АО), лікування яких здебільшого пов’язане з хірургічними втручаннями. Решта 46,7 % ушкоджень дистальних метаепіфізів кісток передпліччя — це переломи без зміщення уламків або при яких величина зсувів не перевищує допустимих параметрів (за критеріями якості репозиції); такі пошкодження лікують іммобілізаційним методом амбулаторно. Однак практика надання травматологічної допомоги на амбулаторному етапі свідчить про те, що спроби репозиції уламків при пошкодженнях даної локалізації робляться в більшості пацієнтів без урахування класифікаційних ознак переломів, і тільки їх безуспішність або вторинне зміщення є причиною для направлення пацієнта в стаціонар (на жаль, у терміни 2–4 тижні і більше). Мета дослідження: на підставі клінічних досліджень уточнити й об’єктивізувати критерії вибору технологій лікування пошкоджень дистальних метаепіфізів кісток передпліччя. Матеріали та методи. Були проаналізовані результати лікування 100 пацієнтів, направлених у стаціонар після невдалих спроб амбулаторного лікування. 38 пацієнтам були виконані повторні спроби закритої репозиції і консервативного лікування в умовах стаціонару, 45 пацієнтам було проведено позавогнищевий дистракційний остеосинтез, 17 пацієнтам — відкрита репозиція і накістковий остеосинтез. Результати. Аналіз отриманих результатів лікування дозволив зробити висновки про те, що при пошкодженнях дистальних метаепіфізів кісток передпліччя доцільно вдаватися до повторної репозиції з подальшим консервативним лікуванням у стаціонарі, що дає позитивні результати лікування у 84 % випадків за умови, що показник ризику вторинного зміщення не перевищує 3 балів. При ризику вторинного зміщення 4–5 балів показані або відкрита репозиція уламків і накістковий остеосинтез, або позавогнищевий дистракційний остеосинтез. При переломах типу А, В і С, де величина уламків дозволяла фіксувати їх за допомогою пластин і гвинтів діаметром 3,5 мм (і за відсутності імпресійної деформації), існує можливість реалізації завдань накісткового остеосинтезу (анатомічна репозиція, надійна фіксація без додаткової іммобілізації, рання функція). Тільки такий результат погружної фіксації може виправдати травматичність і високий ризик ускладнень даної технології. Висновки. Позавогнищевий остеосинтез відрізняється універсальністю і відповідністю біологічним принципам, при цьому дає стабільно позитивні результати лікування переломів дистальних метаепіфізів кісток передпліччя і мінімальну кількість ускладнень.

Актуальность. Повреждения дистальных метаэпифизов костей предплечья составляют 15 % переломов костей у взрослых. Около 53,3 % требуют репозиции костных отломков; среди них половина (26,6 %) — это тяжелые нестабильные переломы типа В и С (по классификации АО), лечение которых по большей части связано с хирургическими вмешательствами. Остальные 46,7 % повреждений дистальных метаэпифизов костей предплечья — это переломы без смещения отломков или при которых величина смещений не превышает допустимых параметров (по критериям качества репозиции); такие повреждения лечат иммобилизационным методом амбулаторно. Однако практика оказания травматологической помощи на амбулаторном этапе свидетельствует о том, что попытки репозиции отломков при повреждениях данной локализации предпринимаются у большинства пациентов без учета классификационных признаков переломов, и только их безуспешность или вторичное смещение являются причиной для направления пациента в стационар (к сожалению, в сроки 2–4 недели и более). Цель исследования: на основании клинических исследований уточнить и объективизировать критерии выбора технологий лечения повреждений дистальных метаэпифизов костей предплечья. Материалы и методы. Были проанализированы результаты лечения 100 пациентов, направленных в стационар после неудачных попыток амбулаторного лечения. 38 пациентам были выполнены повторные попытки закрытой репозиции и консервативного лечения в условиях стационара, 45 пациентам был произведен внеочаговый дистракционный остеосинтез, 17 пациентам — открытая репозиция и накостный остеосинтез. Результаты. Анализ полученных результатов лечения позволил сделать выводы о том, что при повреждениях дистальных метаэпифизов костей предплечья целесообразно прибегать к повторной репозиции с дальнейшим консервативным лечением в стационаре, которое дает положительные результаты лечения в 84 % случаев, при условии, что показатель риска вторичного смещения не превышает 3 баллов. При риске вторичного смещения 4–5 баллов показаны или открытая репозиция отломков и накостный остеосинтез, или внеочаговый дистракционный остеосинтез. При переломах типа А, В и С, где величина отломков позволяла фиксировать их при помощи пластин и винтов диаметром 3,5 мм (и при отсутствии импрессионных диструкций), существует возможность реализации задач накостного остеосинтеза (анатомическая репозиция, надежная фиксация без дополнительной иммобилизации, ранняя функция). Только такой результат погружной фиксации может оправдать травматичность и высокий риск осложнений данной технологии. Выводы. Внеочаговый остеосинтез отличается универсальностью и соответствием биологическим принципам, при этом дает стабильно положительные результаты лечения переломов дистальных метаэпифизов костей предплечья и минимальное количество осложнений.

Background. Injuries of the distal metaepiphysis of the forearm bones are 15 % of bone fractures in adults. About 53.3 % require reposition of bone fragments; half of them (26.6 %) are severe unstable fractures type B and C (according to AO classification), whose treatment is mostly associated with surgical interventions. The remaining 46.7 % of injuries of the distal metaepiphysis of the forearm bones are fractures without dislocation of fragments or those in which the value of dislocation does not exceed the permissible parameters (according to the quality criteria of repositioning). These injuries are treated outpatiently using immobilization method. However, the practice of providing trauma care at the outpatient stage indicates that attempts to reposition fragments in this localization are made in the majority of patients without taking into account the classification features of fractures, and only unsuccessful attempts to fix fragments (sometimes repeated) or secondary dislocation are the reason for sending the patient to a hospital (unfortunately, within 2–4 weeks or more). The purpose of the study was to clarify and objectify the criteria for choosing technologies for treating injuries of distal metaepiphysis of the forearm bones on the basis of clinical research. Materials and methods. Treatment outcomes were analyzed in 100 patients sent to the hospital after unsuccessful attempts of outpatient treatment. Thirty eight patients underwent repeated closed reposition and conservative treatment in hospital, 45 persons — extrafocal distraction osteosynthesis. Results. Analysis of treatment outcomes made it possible to draw conclusions that in the injuries of the distal metaepiphysis of the forearm bones, it is advisable to perform repeated reposition with further conservative treatment in the hospital, which provides positive results in 84 % of cases given that the risk of recurrent dislocation does not exceed 3 points. When the risk of recurrent dislocation is 4–5 points, either an open reposition of fragments and osteosynthesis, or an external osteosynthesis are indicated. With fractures type A, B and C, where the amount of fragments allowed fixing them with plates and screws of 3.5 mm (and in the absence of impression distraction), it is possible to perform bone osteosynthesis (anatomical reposition, reliable fixation without additional immobilization, early function). Only such a result of internal fixation can justify the traumatism and high risk of complications of this technology. Conclusions. External osteosynthesis differs in terms of universality and compliance with biological principles, while it gives stably positive results in the treatment of fractures of the distal metaepiphysis of the forearm bones, in the absence of complications.


Keywords

дистальні метаепіфізи кісток передпліччя; репозиція уламків

дистальные метаэпифизы костей предплечья; репозиция отломков

distal metaepiphysisof the forearm bones; fragment reposition


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Colles fractures. Functional bracing in supination / A. Sar-miento, W. Praft, N.C. Berry, W.F. Sinelair // J. Bone Joint Surg. Am. — 1975. — Vol. 33. — P. 895-907.
2. Arora R. Complications following internal fixation of unstable distal radius fracture with a palmar locking plate / R. Arora, M. Lutz, A. Hennerbiechler, D. Karppinger [et al.] // J. Orthop. Trauma. — 2007. — Vol. 21, № 5. — P. 316-322.
3. Страфун С.С. Хірургічне лікування нестабільних переломів дистального епіметафізу променевої кістки / С.С. Страфун // Травма. — 2010. — Т. 11, № 3. — С. 341-347.
4. Євтєєв Р.В. Оптимізація лікування дистального епіметафізу променевої кістки на основі застосування методу зовнішнього черезкісткового остеосинтезу: Автореф. дис... канд. мед. наук / Р.В. Євтєєв. — Донецьк, 2011. — 23 с.
5. Rucoli T.P. Principles of Fracture Management / T.P. Ruedi, R.E. Buckley, C.G. Moran // AO Publishing. — 2007. — Vol. 1. — 635 p.
6. Корж Н.А. Справочник травматолога / Н.А. Корж, В.А. Радченко. — К., 2012. — 494 с.
7. Бэц И.Г. Консервативное лечение повреждений дистальных метаэпифизов костей предплечья в условиях стационара // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2011. — № 1. — С. 30-34.
8. Chen C.N. Management of Distal Radial Fractures / C.N. Chen, J.P. Jupiter // J. Bone Joint Surg. Am. — 2007. — Vol. 89. — P. 2051-2062.
9. Ашкенази А.И. Хирургия кистевого сустава / А.И. Ашкенази. — М.: Медицина, 1990.
10. Патент 2309671 РФ МПК 7 А61В 5/11, А61В 6/00. Способ оценки функции кисти при переломе дистального метаэпифиза лучевой кости и определения тактики лечения / С.Т. Измалков, О.М. Семенкин (РФ). — № 2005137774; Заявл. 10.06.2007; Опубл. 10.11.2007. — 7 с.
11. Тимошенко С.В. Хірургічне лікування нестабільних переломів променевої кістки та їх наслідків: Автореф. дис... канд. мед. наук: спец. 14.01.21 «травматологія та ортопедія» / С.В. Тимошенко. — К., 2010. — 24 с.
12. Лоскутов О.Є. Стабільно-функціональний остеосинтез переломів променевої кістки у дистальному відділі / О.Є. Лоскутов, В.Б. Макаров // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2004. — № 2. — С. 57-59.
13. Rein S. Results of dorsal or volar plate fixation of AO type C3 distal radius fractures: a retrospective study / S. Rein, H. Schikore, W. Scheiders, M. Amlong, H. Zwipp // J. Hand Surg. Am. — 2007. — Vol. 32, № 7. — P. 954-961.
 

Similar articles

Own experience of treatment of distal metaphyseal forearm fracture
Authors: Бець І.Г.
ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

"Тrauma" Том 20, №2, 2019
Date: 2019.06.03
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Features of treatment of distal metaepiphyseal humerus injuries
Authors: Бець І.Г.
ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

"Тrauma" Том 19, №5, 2018
Date: 2018.11.27
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Discussion questions in surgical treatment of pilon fractures
Authors: Бець І.Г.
ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

"Тrauma" Том 19, №4, 2018
Date: 2018.09.26
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Хірургічне лікування нестабільних переломів дистального епіметафіза променевої кістки
Authors: С.С. Страфун, С.В.Тимошенко - Інститут травматології та ортопедії АМН України, Київ, Україна
"Тrauma" Том 11, №3, 2010
Date: 2011.08.29
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual

Back to issue