Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 19, №5, 2018

Back to issue

Closed minimally invasive osteosynthesis of metaepiphyseal fractures of distal tibial bones

Authors: Васюк В.Л., Коваль О.А.
Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. Проблема хірургічного лікування переломів дистальної гомілки (сегментів 43 і 44 за АО) є актуальною, їй присвячена низка наукових робіт, в яких висвітлено різні технології лікування переломів дистального метаепіфіза великогомілкової кістки, у тому числі пілона, при цьому частота ускладнень і незадовільних результатів залишається високою. Метою роботи є покращання результатів хірургічного лікування переломів дистального метаепіфіза кісток гомілки шляхом розробки, обґрунтування і впрова-дження удосконаленої технології малоінвазивного остеосинтезу. Матеріали та методи. Удосконалена технологія малоінвазивного остеосинтезу переломів дистального метаепіфіза кісток гомілки полягає в тому, що репозицію здійснюють під загальною або провідниковою анестезією під контролем електронно-оптичного перетворювача. При цьому використовують принцип лігаментотаксису, розтягуючи відламки за допомогою дистрактора. Якщо окремі кісткові фрагменти не репонуються, використовують шило, однозубий гачок, яким користуються через окремі проколи шкіри. Кожний крок контролюється рентгентелевізійною апаратурою. Після усунення підвивиху і досягнення репозиції виконують фіксацію відламків, проводячи 3 спиці діаметром 2 мм із підошви в напрямку середини великогомілкової кістки, додатково фіксують окремі кісткові фрагменти спицями та гвинтами через проколи шкіри. Кінцівку іммобілізують за допомогою апаратів зовнішньої фіксації або гіпсової пов’язки. При цьому зводиться до мінімуму додаткове пошкодження періостального й ендостального кровопостачання. Результати. Обстежені 265 пацієнтів. Середній вік пацієнтів становив 45,15 ± 15,98 року (від 18 до 86 років). До І клінічної групи увійшли пацієнти, яким виконано малоінвазивний остеосинтез із використанням спиць та гвинтів (113 — 42,64 % від загальної групи). До ІІ клінічної групи увійшли пацієнти, яким виконано остеосинтез апаратами зовнішньої фіксації (36 — 13,58 %), та до ІІІ клінічної групи — пацієнти, яким виконано остеосинтез пластинами (116 — 43,77 % від загальної групи). Висновки. Аналіз застосування удосконаленої технології малоінвазивного остеосинтезу переломів дистальної гомілки порівняно з традиційними технологіями лікування даних пошкоджень при хірургічному лікуванні 265 пацієнтів трьох клінічних груп показав, що застосування закритої репозиції та удосконаленої технології малоінвазивного остеосинтезу призводить до покращання результатів та суттєвого зменшення вартості лікування порівняно з традиційним остеосинтезом.

Актуальность. Проблема хирургического лечения переломов дистальной голени (сегментов 43 и 44 по АО) является актуальной, ей посвящен ряд научных работ, в которых отражены различные технологии лечения переломов дистального метаэпифиза большеберцовой кости, в том числе пилона, при этом частота осложнений и неудовлетворительных результатов остается высокой. Целью работы является улучшение результатов хирургического лечения переломов дистального метаэпифиза костей голени путем разработки, обоснования и внедрения усовершенствованной технологии малоинвазивного остеосинтеза. Материалы и методы. Усовершенствованная технология малоинвазивного остеосинтеза переломов дистального метаэпифиза костей голени состоит в том, что репозицию осуществляют под общей или проводниковой анестезией под контролем электронно-оптического преобразователя. При этом используют принцип лигаментотаксиса, растягивая обломки с помощью дистракторов. Если отдельные костные фрагменты не репонируются, используют шило, однозубый крючок, которым пользуются через отдельные проколы кожи. Каждый шаг контролируется рентгентелевизионной аппаратурой. После устранения подвывиха и достижения репозиции выполняют фиксацию отломков, проводя 3 спицы диаметром 2 мм с подошвы в направлении середины большеберцовой кости, дополнительно фиксируют отдельные костные фрагменты спицами и винтами через проколы кожи. Конечность иммобилизуют с помощью аппаратов внешней фиксации или гипсовой повязки. При этом сводится к минимуму дополнительное повреждение периостального и эндостального кровоснабжения. Результаты. Обследованы 265 пациентов. Средний возраст пациентов составил 45,15 ± 15,98 года (от 18 до 86 лет). В клиническую группу вошли пациенты, которым выполнен малоинвазивный остеосинтез с использованием спиц и винтов (113 — 42,64 % от общей группы). Во II клиническую группу вошли пациенты, которым выполнен остеосинтез аппаратами внешней фиксации (36 — 13,58 %), и в III клиническую группу — пациенты, которым выполнен остеосинтез пластинами (116 — 43,77 % от общей группы). Выводы. Анализ применения усовершенствованной технологии малоинвазивного остеосинтеза переломов дистальной голени по сравнению с традиционными технологиями лечения данных повреждений при хирургическом лечении 265 пациентов трех клинических групп показал, что применение закрытой репозиции и усовершенствованной технологии малоинвазивного остеосинтеза приводит к улучшению результатов и существенному уменьшению стоимости лечения по сравнению с традиционным остеосинтезом.

Background. Surgical treatment of distal tibial fractures (43 and 44 segments by АО) is a topical issue, there is a number of scientific papers dealing with it reporting different treatment technologies for fractures of distal tibia metaepiphysis (including pilon); meanwhile, the complication and failure rate remains high. The purpose of the work is to improve the results of surgical treatment of distal metaepiphyseal tibial fractures by means of development, substantiation and implementation of the improved technology of minimally invasive osteosynthesis. Materials and methods. Reduction is performed using general or conduction anaesthesia under fluoroscopic control. Ligamentotaxis principle is applied when pulling fragments by means of distractor. If separated bone fragments are not reduced, awl or sharp hooks are used through separate pricks of the skin. Every step is controlled by image intensifier. After luxation or subluxation is eliminated and reduction completed, transarticular fixation of fragments is performed by inserting 3 wires 2 mm in diameter from the sole in the direction of the tibia middle part. Separate bone fragments are additionally fixed by means of wires and screws percutaneously. The limb is immobilized with external fixation or plaster bandage. Additional disturbances in the periosteal and endosteal blood supply are being minimized. 265 patients were examined. Their average age was 45.15 ± 15.98 (from 18 to 86) years. The patients were divided into clinical groups according to the type of surgery performed. Clinical group I included patients who underwent minimally invasive osteosynthesis with wires and screws
(n = 113; 42.64 %); clinical group ІІ consisted of patients with external fixation (n = 36; 13.58 %); and clinical group ІІІ included patients who underwent plate osteosynthesis (n = 116; 43.77 %). Results. The analysis of using the improved minimally invasive osteosynthesis technology for distal tibial fractures compared with the traditional methods of surgical treatment of these injuries in 265 patients from the three clinical groups demonstrated that closed reduction and improved technique result in better outcomes and consi-derable reduction of costs for the treatment compared to traditional osteosynthesis. Conclusions. Placing the care of blood supply of the bone and soft tissues in the first position, the role of biology as a prior factor of proper healing is emphasized, concerning treatment of the distal metaepiphyseal tibial fractures. Advanced technology of minimally invasive osteosynthesis for distal metaepiphyseal tibial fractures was developed, substantiated and used in surgical treatment of 265 patients from the three clinical groups. It was demonstrated that using advanced technique results in improved results and conside-rable reduction of costs for treatment in comparison with traditional osteosynthesis.


Keywords

гомілковостопний суглоб; переломи кісточок; переломи пілона; малоінвазивний остеосинтез; хірургічне лікування

голеностопный сустав; переломы лодыжек; переломы пилона; малоинвазивный остеосинтез; хирургическое лечение

ankle joint; ankle fractures; pilon fractures; minimally invasive osteosynthesis; surgical treatment


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Бэц Г.В. Предоперационное планирование и применение малотравматичной хирургической техники при переломах pilon / И.В. Стойко, И.Г. Бэц // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2013. — № 4 — С. 30-34. 
2. Корж Н.А. Переломы костей голени на уровне дистального эпиметафиза (переломы pilon’а) и их последствия, диагностика и лечение / Н.А.Корж, К.К. Романенко, Л.Д. Горидова, Д.В. Прозоровский // Травма. — 2011. — Т. 12, № 2. — С. 47-54. 
3. Лоскутов О.А. Биомеханическое обоснование некоторых вариантов малоинвазивного остеосинтеза при надсиндесмозных переломах наружной лодыжки / С.П. Панченко, В.Л. Красовский // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2010. — № 3. — С. 64-71.
4. Львов С.Е. Алгоритм остеосинтеза внутрисуставных оскольчатых переломов дистального метаэпифиза большеберцовой кости / Джавад Али, А. А. Артемьев, В.В. Писарев // Гений ортопедии. — 2011. — №3. — С. 30-34.
5. Побел А.Н. Особенности переломов pilon и выбор рациональной методики лечения / А.Н. Побел, И.И. Труфанов, В.С. Гацак // Травма. — 2011. — Т. 12, № 4. — С. 234-238.
6. Романенко К.К. Переломы костей голени на уровне дистального эпиметафиза (переломы pilon’a) и их последствия, диагностика и лечение // Український медичний альманах. — 2011. — Т. 14, № 2. — С. 155-158. 
7. Calori G.M. Tibial pilon fractures: Which method of treatment? / G.M. Calori, L. Tagliabuea, E. Mazza et al. // Injury. — 2010. — Vol. 41, Is. 11. — P. 1183-1190.
8. Cannada L.K. The no-touch approach for operative treatment of pilon frac-tures to minimize soft tissue complications // Orthopedics. — 2010. — Vol. 33, № 10. — P. 734. 
9. Gaulke R., Krettek C. Tibial pilon fractures: Avoidance and therapy of complications // Unfallchirurg. — 2017. — Vol. 120(8). — P. 658-666. 
10. Hong J. Posteromedial anatomical plate for the treatment of distal tibial fractures with anterior soft tissue injury / J. Hong, R. Zeng, D. Lin et al. // Orthopedics. — 2011. — Vol. 34, № 6. — P. 161-169. 
11. Meena U.K. Evaluation of functional outcome of pilon fractures managed with limited internal fixation and external fixation: A prospective clinical study / Bansal M.C., Behera P., Upadhyay R.J. // Clin. Orthop. Trauma. — 2017. — Vol. 8, Suppl. 2. — P. 16-20.
12. Müller F.J. Tibial pilon fractures / F.J. Müller, M. Nerlich // Acta Chir. Orthop. Traumatol. Čechosl. — 2010. — Vol. 77. — P. 266-276.
13. Single hemicerclage for lateral type B malleolar fracture — a novel, minimal and reliable osteosynthesis / Maurer C.A., Stamenic I., Stouthandel R. et al. // Swiss Surg. — 2003. — Vol. 9(6). — P. 283-288.
14. Sohn O.J. Staged protocol in treatment of open distal tibia fracture: using lateral MIPO / O.J. Sohn, D.H. Kang // Clin. Orthop. Surg. — 2011. — № 3(1). — P. 69-76.
15. White T.O. The results of early primary open reduction and internal fixation for treatment of OTA 43.C-type tibial pilon fractures: A cohort study / T.O. White, P. Guy, C.J. Cooke et al. // J. Orthop. Trauma. — 2010. — Vol. 24. — P. 757-763.
16. Zhang Z.D. Case-control study on minimally invasive percutaneous locking compression plate internal fixation for the treatment of type II and III pilon fractures / Z.D. Zhang, X.Y. Ye, L.Y. Shang et al. // Zhongguo Gu Shang. — 2011. — Vol. 24, № 12. — P. 1010-1012. 
 

Similar articles

Математичне моделювання варіантів остеосинтезу переломів дистального метаепіфіза великогомілкової кістки типу С1
Authors: Васюк В.Л.(1), Коваль О.А.(1), Карпінський М.Ю.(2), Яресько О.В.(2)
1 - ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
2 - ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

"Тrauma" Том 20, №1, 2019
Date: 2019.03.26
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
Досвід оперативного лікування переломів проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки у хворих із політравмою
Authors: Філь А.Ю., Філь Ю.Я., Козопас В.С., Сенюк Ю.І., Яєчник О.Р. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
"Тrauma" Том 15, №6, 2014
Date: 2015.03.10
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Discussion questions in surgical treatment of pilon fractures
Authors: Бець І.Г.
ДУ «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка НАМН України», м. Харків, Україна

"Тrauma" Том 19, №4, 2018
Date: 2018.09.26
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual
Тактика в хірургічному лікуванні переломів проксимального метаепіфіза великогомілкової кістки
Authors: Ю.О. Грубар - Тернопільська обласна комунальна клінічна лікарня, Тернопіль, Україна; С.В. Гаріян - Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського
"Тrauma" Том 11, №5, 2010
Date: 2011.08.30
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Specialist manual

Back to issue