Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

"News of medicine and pharmacy" Гастроентерологія. Проктологія (684) 2019 (тематичний номер)

Back to issue

Ефективність та безпечність препарату адеметіоніну в корекції функції печінки у пацієнтів зі стеатогепатитом: результати відкритого багатоцентрового порівняльного постмаркетингового дослідження

Authors: Фадєєнко Г.Д.(1), д.м.н., професор, Скрипник І.М.(2), д.м.н., професор, Осьодло Г.В.(3), д.м.н., професор, Гріднєв О.Є.(1), д.м.н., Нікіфорова Я.В.(1), к.м.н.
(1) — ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», м. Харків, Україна
(2) — ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава, Україна
(3) — Українська військова медична академія Міністерства оборони України, м. Київ, Україна

Sections: Clinical researches

print version

Вступ

Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) є хронічним захворюванням печінки, в основі якого лежить накопичення ліпідів у гепатоцитах, що перевищує 5 % від маси печінки, за відсутності як етіологічного фактора токсичної дії алкоголю (40 г/добу для чоловіків і 20 г/добу для жінок).

НАЖХП належить до поширених захворювань (17–46 % від загального числа населення країни) [1]. При метаболічних захворюваннях частка НАЖХП різко зростає: при ожирінні НАЖХП діагностується в більшості пацієнтів (70–100 %), при цукровому діабеті 2-го типу — у 20–70 % [1–5].

На сучасному етапі НАЖХП розглядають як самостійний компонент метаболічного синдрому й фактор ризику розвитку кардіоваскулярних ускладнень і підвищення смертності від них [1, 6].

Особливістю НАЖХП є те, що захворювання не має характерних клінічних проявів і тривалий час не діагностується. Це є причиною пізнього звернення пацієнта по медичну допомогу, відповідно, на більш пізній стадії. Як правило, захворювання має повільний (упродовж років) тривалий перебіг і без адекватного лікування проходить послідовні стадії прогресування: стеатоз печінки, стеатогепатит, фіброз печінки, цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома.

Основа патогенезу НАЖХП — накопичення тригліцеридів (ТГ) у гепатоцитах унаслідок дисбалансу між імпортом/синтезом і швидкістю експорту/катаболізму жирних кислот, а також розвиток оксидативного стресу (під впливом вільних радикалів) із подальшим розвитком запалення й фіброзу. Активація оксидативного стресу асоційована з інсулінорезистентністю (ІР), прямою ліпотоксичністю, ендотоксемією кишкової мікробіоти (моносахариди грамнегативних бактерій, потрапляючи в портальний кровотік і активуючи TLR4 (тол-подібні рецептори 4), ініціюють імунну відповідь і прогресування запальних змін) і спадковою схильністю (PNPLA3, GCKR, LYPLAL1 тощо) [1, 3, 7]. Отже, оксидативний стрес є ключовою ланкою, що підтримує запалення й призводить до розвитку фіброзу печінки.

Для лікування НАЖХП при стеатозі печінки рекомендовано зниження маси тіла переважно за рахунок дієтичних рекомендацій і помірних аеробних фізичних навантажень, тоді як стеатогепатит, крім виконання зазначених рекомендацій, вимагає призначення медикаментозної корекції [1, 3, 4, 8]. На даний час відсутня достатня доказова база щодо використовуваних препаратів для зменшення/усунення фіброзу печінки в пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ), що обумовлює актуальність вивчення інших підходів до лікування.

У зв’язку з цим вважаємо за доцільне оцінити ефективність відомих гепатопротекторів із доведеним механізмом патогенетичного впливу на так звану зону інтересу в лікуванні НАЖХП — оксидативний стрес та ІР.

Одним із таких засобів є адеметіонін. Ця речовина ендогенно синтезується в організмі, переважно в печінці, шляхом ферментативної реакції між L-метіоніном і аденозинтрифосфатом. У нормі адеметіонін відіграє важливу роль у забезпеченні функцій клітин печінки. Це метаболічно плейотропна молекула, що бере участь в різних клітинних реакціях і впливає на численні функції клітин (попередник для синтезу глутатіону, донатор метильних груп у реакціях метилювання фосфоліпідів клітинних мембран білків, гормонів, нейромедіаторів тощо) [15, 18]. У численних клінічних дослідженнях доведена його ефективність і безпека при ряді хронічних захворювань печінки [7–10, 13, 15, 16].

Фармакологічна дія адеметіоніну полягає в підвищенні антиоксидантної активності (за рахунок збільшення синтезу антиоксидантів — цистеїну й глутатіону); модуляції балансу між про- і протизапальними цитокінами в печінці, що забезпечує зниження активності запального процесу й зменшення рівня ендотоксемії; покращання процесів регенерації й проліферації гепатоцитів (вплив на процеси фіброзування); покращання продукції й відтоку жовчі [9, 18].

Порушення метаболізму адеметіоніну може привести до дефіциту метилфолату, а отже, до дефіциту глутатіону — основного антиоксидантного й антитоксичного агента в кровотоці й тканинах. Зниження рівня адеметіоніну сприяє розвитку або збільшенню ураження печінки, прогресуванню запальних реакцій, формуванню функціональних і необоротних структурних змін печінки, включаючи оксидативний стрес у тканинах, мітохондріальну дисфункцію, гепатоцелюлярний апоптоз і злоякісну трансформацію [14]. Дефіцит адеметіоніну виявлений при всіх хронічних захворюваннях печінки, у тому числі при НАЖХП, при якій він, як попередник глутатіону й донатора метильних груп, може брати участь у синтезі фосфатидилхоліну, що необхідний для експорту ТГ із гепатоцита [5, 6]. Для повноцінного функціонування печінки й уповільнення її структурних змін, обумовлених дефіцитом адеметіоніну, необхідне його екзогенне поповнення.

Екзогенний адеметіонін (лікарський препарат) доповнює дефіцит ендогенного метіоніну й стимулює його вироблення в організмі. Наявні відомості про роль адеметіоніну в організмі людини, експериментальні й клінічні дані щодо результатів його застосування при хронічних захворюваннях печінки дозволяють широко застосовувати його при НАЖХП.

Метаболізм екзогенного адеметіоніну, що входить до складу препарату, відбувається тим же шляхом, без серйозних побічних ефектів, про що свідчать численні дані щодо ефективності й безпеки препарату при лікуванні хронічних захворювань печінки. Експериментальні й клінічні дані щодо застосування адеметіоніну при хронічних захворюваннях печінки дозволяють говорити про його ефективність при НАЖХП. Аналіз результатів рандомізованого клінічного дослідження Т. Guo і співавт. (2015) свідчить про те, що препарат ефективно покращує функцію печінки і його застосування може бути основою терапії при відповідній патології [10].

У низці досліджень застосування адеметіоніну в пацієнтів із НАЖХП продемонструвало значне збільшення рівня глутатіону після лікування адеметіоніном за рахунок підвищення вмісту відновленого глутатіону в мікросомах печінки й пригнічення перекисного окислення ліпідів [10, 17]. Відомо, що глутатіон є одним з основних компонентів антиоксидантної системи, що є протективним фактором при розвитку стеатогепатиту [3]. В іншому дослідженні показано, що застосування адеметіоніну в пацієнтів із НАСГ і ожирінням при дотриманні дієтичних рекомендацій сприяло зменшенню активності печінкових трансаміназ, покращанню ультрасонографічної картини печінки й нівелюванню проявів астенії й депресії [5, 17].

Адеметіонін має низку переваг перед іншими гепатопротекторами, оскільки дає найшвидший терапевтичний ефект: через 7 днів — суб’єктивно, через 15 — об’єктивно (позитивна динаміка біохімічних показників (печінкових ферментів)). Ефект від лікування зберігається тривалий час (до 3–6 місяців) після закінчення лікування залежно від захворювання. Препарат показаний при захворюваннях печінки будь-якої етіології за рахунок патогенетичної дії адеметіоніну [1, 12, 19].

На нашу думку, препарати адеметіоніну доцільно використовувати для лікування запальних змін у печінці.

Мета: дослідити ефективність і безпеку препарату Гепаметіон (ПАТ «Київмедпрепарат» корпорації «Артеріум», ліофілізат для розчину для ін’єкцій по 400 мг) у пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом. Попередні результати дослідження ефективності й безпеки препарату Гепаметіон у пацієнтів зі стеатогепатитом, яке проводилося в ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», були опубліковані в 2018 році [17].

Матеріали та методи

Подані результати досліджень, проведених на базі трьох науково-дослідних центрів: ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», кафедра внутрішньої медицини № 1 ВДНЗ «Українська медична стоматологічна академія», кафедра військової терапії Української військової медичної академії.

Критерії включення хворих у дослідження: вік від 18 до 60 років; встановлений підтверджений діагноз НАЖХП (НАСГ); відсутність прийому будь-яких гепатопротективних препаратів протягом 12 тижнів, що передують включенню в дослідження; здатність до співпраці й згода пацієнта брати участь у дослідженні.

Критерії виключення з дослідження: вік пацієнта менше від 18 чи більше від 60 років; відома підвищена чутливість до компонентів препарату; наявність значущої і/або неконтрольованої патології внутрішніх органів, у тому числі супутні захворювання в стадії декомпенсації або гострі стани, наявність яких може вплинути на результати дослідження; гостра або хронічна вірусна інфекція, гостра бактерійна інфекція; наявність онкологічної патології в анамнезі; наявність вірусних гепатитів в анамнезі; наявність ВІЛ-інфекції; зловживання алкоголем в анамнезі й на момент скринінгу; прийом пробіотиків протягом 5 тижнів, що передують включенню в дослідження; алкоголізм, наркоманія в анамнезі; вагітність, грудне вигодовування; участь у будь-якому іншому клінічному випробуванні в попередні 12 тижнів; нездатність пацієнта до адекватного співробітництва; незгода хворого брати участь у дослідженні.

До початку дослідження було отримано добровільну письмову згоду від кожного пацієнта.

Обстежено 120 пацієнтів із НАСГ, яких розподілили на дві групи. Пацієнтам основної групи (35 чоловіків і 27 жінок, середній вік 49,0 ± 2,1 року) призначали генеричний препарат адеметіоніну Гепаметіон («Артеріум») по 400 мг внутрішньовенно щодня протягом 2 тижнів, як референтний препарат пацієнтам групи порівняння (34 чоловіки і 24 жінки, середній вік 52,0 ± 2,3 року) призначали оригінальний препарат адеметіоніну Гептрал по 400 мг внутрішньовенно щодня протягом 2 тижнів.

Схема візитів і методи обстеження пацієнтів подані в табл. 1.

Результати лікування оцінювали на 18–22-й і 48–52-й день від початку лікування.

Контроль активності запального процесу в печінці здійснювали за оцінкою показників печінкових ферментів і прозапального цитокіну — фактора некрозу пухлини альфа (ФНП-α), що найбільш тонко реагує на вираженість активності запалення в тканині печінки.

Діагноз НАЖХП встановлювали відповідно до міжнародних і вітчизняних протоколів і стандартів діагностики НАЖХП (МКХ-10; Наказ МОЗ № 826 від 06.11.2014); адаптованих клінічних рекомендацій на підставі критеріїв Американської асоціації з вивчення захворювань печінки (American Association for the Study of Liver Diseases, 2012) і рекомендацій Європейської асоціації з діагностики й лікування НАЖХП (European Association for the Study of the Liver et al. EASL-EASD-EASO Clinical Practice Guidelines for the management of non-alcoholic fatty liver disease, 2016) [1, 4, 8].

Оцінка трофологічного статусу проводилася за допомогою розрахунку індексу маси тіла (ІМТ) за формулою Кетле. Значення в інтервалі 18,5–24,99 кг/м2 розцінювалися як нормальна вага, 25–29,9 кг/м2
як надлишкова маса тіла (передожиріння), понад
30,0 кг/м2 — як ожиріння з визначенням ступеня за критеріями ВООЗ. Розподіл жирової тканини вивчали за допомогою моніторування складу тіла (біоімпедансометрії) на електронному приладі ваги-монітор OMRON BF 511 (Японія, 2011). При перевищенні показників вісцеральної жирової тканини (ВЖТ) понад 8 % у жінок і понад 10 % у чоловіків діагностували вісцеральне ожиріння.

Усім пацієнтам визначали клініко-лабораторні та біохімічні показники крові з визначенням маркерів порушення функції печінки: аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), гаммаглутамілтранспептидази (ГГТП), лужної фосфатази (ЛФ), білірубіну і його фракцій. Ліпідний обмін оцінювався за показниками загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) і ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) ферментативним методом на біохімічному аналізаторі Humalаyzer 2000 (зав. № 18300-5397, Німеччина) з використанням набору реактивів фірми Human (Німеччина).

Концентрацію маркера запалення — фактора некрозу пухлини альфа визначали в сироватці крові за допомогою набору реагентів «Альфа-ФНП-ІФА-Бест» (АТ «Вектор-Бест», РФ) методом імуноферментного аналізу. Нормальні значення ФНП-α відповідали діапазону 0,00–6,00 пг/мл; контрольна сироватка — 87,69 (84,0–114,0) пг/мл.

В усіх пацієнтів визначали рівень депресії методом анкетування з використанням стандартного опитувальника Бека. Опитувальник містить 21 питання, на кожне з яких є 4 варіанти відповіді. Кожен варіант відповідає певній категорії тяжкості (від 0 до 3 балів) згідно з наростанням тяжкості симптому. Сумарний бал при відповідях на всі питання становить від 0 до 62 і знижується відповідно до покращання стану. Залежно від отриманих даних результати тесту інтерпретувалися так: 0–9 балів — відсутність депресивних симптомів; 10–15 балів — легка депресія (субдепресія); 16–19 — помірна депресія; 20–29 — виражена (середньої тяжкості) і 30–63 — тяжка депресія.

Статистична обробка результатів проводилася за допомогою програм Microsoft Exсel і Statistica 7.0 з використанням стандартних методів варіаційної статистики. Статистично значущими вважали відмінності при p < 0,05.

Результати та обговорення

До початку терапії пацієнти обох груп були реципрокними за віком, статтю, метаболічними показниками (ІМТ, окружність талії, частка ВЖТ, вихідні показники печінкових проб і ліпідограми), р > 0,05 (табл. 2).

Усі обстежені пацієнти, які були включені в дослідження, мали надлишкову вагу або ожиріння І ступеня й вісцеральне ожиріння. Середні показники ІМТ становили 31,20 ± 0,59 кг/м2 і 31,57 ± 0,62 кг/м2
в основній групі та групі порівняння відповідно (р > 0,05). При моніторуванні складу тіла (біоімпедансометрії) виявлено значне перевищення показників частки ВЖТ без вірогідної різниці значень у чоловіків і жінок (р > 0,05), що дозволило об’єднати їх для розрахунку середніх показників у двох групах порівняння.

При аналізі вихідних показників печінкових проб і ФНП-α встановлено наявність помірної активності запалення печінки як серед пацієнтів основної групи, так і в групі порівняння (р > 0,05).

При контрольному обстеженні на 18–22-й день від початку терапії відмічена статистично значуща (р < 0,05) позитивна динаміка показників цитолізу в основній групі (АЛТ знизилася до 45,8 ± 1,1 Од/л щодо вихідних значень (р < 0,05), АСТ — до 35,5 ± 1,3 Од/л (р < 0,05)), порівнянна з динамікою відповідних показників у групі порівняння (р > 0,05) (АЛТ знизилася до 46,6 ± 1,2 Од/л щодо вихідних значень (р < 0,05), АСТ — до 36,1 ± 1,4 Од/л (р < 0,05)). На 48–52-й день обстеження зберігалася позитивна динаміка щодо зниження показників цитолізу (АЛТ знизилася до 34,6 ± ± 1,1 Од/л щодо вихідних значень (р < 0,05), АСТ — до 29,4 ± 1,1 Од/л (р < 0,05)) без статистично значущих відмінностей між показниками групи порівняння (р > 0,05) (рис. 1).

У всіх пацієнтів обох груп ферментні показники холестазу початково не перевищували референтних значень (р > 0,05) і зберігалися в межах норми в динаміці лікування (рис. 2).

Показники ліпідограми (ЗХС, ТГ, ЛПНЩ, ЛПВЩ, коефіцієнт атерогенності, ЛПДНЩ) пацієнтів основної групи були порівнянні з показниками пацієнтів із групи порівняння як до, так і в динаміці лікування (р > 0,05) (рис. 3).

Після закінчення лікування відмічалася статистично значуща позитивна динаміка запального маркера ФНП-α. На 18–22-й день терапії показники ФНП-α в основній групі знизилися з 11,12 ± 0,85 пг/мл до 5,00 ± 0,39 пг/мл (р < 0,001) і з 11,05 ± 1,09 пг/мл до 5,3 ± 0,41 пг/мл у групі порівняння (р < 0,001). При аналізі віддалених результатів на 48–52-й день зберігається позитивна тенденція до зменшення й стабілізації показників ФНП-α без статистично значущих відмінностей між показниками досліджуваних груп (до 4,14 ± 0,39 пг/мл і 3,96 ± 0,37 пг/мл відповідно), р > 0,05.

Динаміка показників ФНП-α в процесі всього періоду спостереження зображена на рис.4.

Отже, як на 18–22-й день, так і на 48–52-й день від початку терапії отримана статистично значуща позитивна динаміка показників цитолізу й ФНП-α в сироватці крові, позитивна тенденція до зменшення показників холестазу, ліпідного спектра порівняно з вихідними показниками. Результати, отримані в обох групах, були порівнянними (р > 0,05).

Крім позитивного впливу на стан печінки, наше дослідження підтвердило позитивний антидепресивний ефект адеметіоніну в обох групах пацієнтів із НАСГ. Середній бал, що відображує ступінь тяжкості депресії серед обстежених пацієнтів, до моменту початку терапії становив 21,53 ± 0,88 бала в основній групі і 21,29 ± 0,92 бала в групі контролю (р > 0,05). Після проведеної терапії ступінь тяжкості депресії статистично значуще (р < 0,05) знизився у хворих обох груп — до 6,84 ± 0,44 бала і 6,36 ± 0,47 бала відповідно.

Динаміка перерозподілу частки пацієнтів із різним ступенем тяжкості депресії до і після лікування подана на рис. 5.

Доведено, що досліджуваний препарат пригнічує симптоми депресії навіть при короткочасному лікуванні. Дані, отримані за допомогою опитувальника Бека на 18–22-й день у пацієнтів основної групи, свідчать про статистично значуще зниження рівня депресії (р < 0,001): збільшення частки пацієнтів з помірним (16,1 %) і легким ступенем депресії (83,9 %) і відсутність пацієнтів з вираженою й тяжкою депресією порівняно з вихідними показниками (58,0 і 11,4 % відповідно). Аналіз віддалених результатів на 48–52-й день від початку терапії виявив лише у 8,1 % досліджуваних пацієнтів легкий ступінь депресії, тоді як 91,9 % пацієнтів не мали ознак депресії. Антидепресивний ефект генеричного препарату був порівнянний з ефектом референтного адеметіоніну (р > 0,05). Переносимість досліджуваних препаратів була доброю, побічних ефектів не спостерігали. Усі пацієнти закінчили повний курс терапії.

Висновки

Результати використання як генеричного препарату, так і референтного адеметіоніну дозволяють позитивно оцінити його ефективність у пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом як патогенетичного лікарського засобу. За досліджуваними параметрами Гепаметіон порівнянний із референтним адеметіоніном і є доступним ефективним вітчизняним препаратом для патогенетичного лікування неалкогольного стеатогепатиту з додатковим вираженим антидепресивним ефектом.

Конфлікт інтересів: немає.

Робота виконана за підтримки корпорації «Артеріум».

Збір матеріалу, його аналіз і написання тексту проводились авторами спільно.


Bibliography

1. European Association for the Study of the Liver et al. EASL-EASD-EASO Clinical Practice Guidelines for the management of non-alcoholic fatty liver disease // Obesity facts. — 2016. — Vol. 9, № 2. — Р. 65-90.

2. Зайченко О.Е. Терапевтические мишени при неалкогольной жировой болезни печени // Сучасна гастроентерологія. — 2014. — № 1(75). — С. 130-138.

3. Полухина А.В., Винницкая Е.В, Сандлер Ю.Г., Хайменова Т.Ю. Адеметионин в лечении неалкогольной жировой болезни печени // Медицинский совет. — 2017. — № 15. — https://cyberleninka.ru/article/n/ademetionin.

4. Наказ Міністерства охорони здоров’я України 06 листопада 2014 року № 826. Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги «Неалкогольний стеатогепатит». — http://search.ligazakon.ua.

5. Noureddin M., Mato J.M., Lu S.C. Nonalcoholic fatty liver disease: update on pathogenesis, diagnosis, treatment and the role of S-adenosylmethionine // Experimental Biology and Medicine. — 2015. — Vol. 240, № 6. — Р. 809-820.

6. Meikle P. J., Summers S.A. Sphingolipids and phospholipids in insulin resistance and related metabolic disorders // Nature Reviews Endocrinology. — 2017. — Vol. 13, № 2. — Р. 79.

7. Lombardi R. et al. Pharmacological interventions for non-alcohol related fatty liver disease (NAFLD): an attempted network meta-analysis // The Cochrane Database Syst. Rev. — 2017. — 2017 Mar 30. — 3.

8. AASLD Practice Guideline 2012 // Hepatology. — June 2012. — http://www.aasld.org/sites/default/files/guideline_documents.

9. Fridel H.A., Goa K.L., Benfield Р. S-adenosyl-L-methionine: a review of its pharmacological properties and therapeutic potentials in liver dysfunction and affective disorders in relation to its physiological role in cell metabolism // Drugs. — 1989. — Vol. 38. — Р. 389-416.

10. Guo T., Chang L., Xiao Y., Liu Q. S-adenosyl-L-methionine for the treatment of chronic liver disease: a syste-matic review and meta-analysis // PLoS One. — 2015. — Vol. 10. — Published online 2015 Mar 16.

11. del Bas J.M. et al. Hepatic accumulation of S-Adenosylmethionine in hamsters with non-alcoholic-fatty liver disease associated to metabolic syndrome under selenium and vitamin E deficiency // Clinical Science. — 2017. — 133. — CS20171039.

12. Lyall M.J. et al. Methyl donor deficient diets cause distinct alterations in lipid metabolism but are poorly representative of human NAFLD // Wellcome Open Research. — 2017. — Vol. 2.

13. Martínez-Uña M. et al. S-Adenosylmethionine increases circulating very-low density lipoprotein clearance in non-alcoholic fatty liver disease // Journal of hepatology. — 2015. — Vol. 62, № 3. — Р. 673-681.

14. Martinez-Chantar M.L. et al. Spontaneous oxidative stress and liver tumors in mice lacking methionine adenosyltransferase 1A // The FASEB Journal. — 2002. — Vol. 6(10). — Р. 1292-4.

15. Mato J.M. et al. S-adenosylmethionine metabolism and liver disease // Ann. Hepatol. — 2013. — Vol. 12(2). — Р. 183-189.

16. Anstee Q.A., Day C.P. S-adenosylmethionine (SAMe) therapy in liver disease: A review of current evidence and clinical utility // J. of Hepatol. — 2012. — 57. — Р. 1097-1109.

17. Фадеенко Г.Д., Гриднев А.Е. Эффективность и безопасность адеметионина при коррекции функции печени у пациентов со стеатогепатитом. Результаты открытого постмаркетингового исследования // Сучасна гастроентерологія. — 2018. — № 1(99). —
С. 7-16.

18. Ramani K., Lu S.C. Methionine adenosyltransferases in liver health and diseases // Liver research. — 2017. — Vol. 1(2). — Р. 103-111.

19. Sookoian S. et al. Nonalcoholic steatohepatitis is associated with a state of betaine insufficiency // Liver International. — 2017. — Vol. 37, № 4. — Р. 611-619.  

Similar articles

Дослідження впливу гуморальних запальних факторів у хворих на хронічну серцеву недостатність в поєднанні з цирозом печінки невірусного походження
Authors: Олексюк С.І., Федів О.І. - Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
International journal of endocrinology 2 (74) 2016
Date: 2016.05.12
Categories: Endocrinology
Sections: Medical forums
Immunological Features of Chronic Gastroduodenitis in Children on the Background of Giardiasis
Authors: Глушко К.Т., Кінаш М.І. - ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України», м. Тернопіль, Україна; Кабакова А.Б., Шостак І.Й. - КУТОР «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня», м. Тернопіль, Україна
"Child`s Health" 5 (73) 2016
Date: 2016.10.28
Categories: Gastroenterology, Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
Non-alcoholic fatty liver disease: features of metabolic changes at different stages of the disease
Authors: Степанов Ю.М., Недзвецька Н.В., Ягмур В.Б., Кленіна І.А.
ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна

"Gastroenterology" Том 52, №1, 2018
Date: 2018.05.30
Categories: Gastroenterology
Sections: Clinical researches

Back to issue