Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Hypertension" №3-4 (65-66), 2019

Back to issue

Results of an international symposium on arterial hypertension and calcium channel blockers: focus on lercanidipine

Authors: Рековець О.Л.
ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України», м. Київ, Україна

Categories: Cardiology

Sections: Specialist manual

print version


Summary

В огляді наведені результати симпозіуму за участю основних експертів в галузі гіпертензії з усього світу на тему «Сучасні перспективи використання блокаторів кальцієвих каналів для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією». Було відзначено, що всі 5 класів антигіпертензивних засобів, що широко застосовуються в даний час, включаючи блокатори кальцієвих каналів (БКК), здатні знижувати артеріальний тиск і становлять основу антигіпертензивної терапії. А ось здатність знижувати ризик розвитку інших серцево-судинних ускладнень може різнитися між класами. Наприклад, було продемонстровано, що БКК знижують ризик розвитку інсультів, основних серцево-судинних ускладнень, серцево-судинної і загальної смертності. В обговоренні торкнулися і того факту, що БКК входять до категорії «кращі засоби» при боротьбі з пошкодженням низки органів-мішеней. Так, для гіпертрофії лівого шлуночка кращими було названо інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) і БКК, для зниження ремоделювання малих артерій — іАПФ, блокатори ренін-ангіотензину (БРА) і БКК. Очікується, що нові БКК увійдуть до числа кращих засобів для лікування хронічної хвороби нирок. При розгляді конкретних представників БКК основна увага була приділена лерканідипіну — відносно новому ліпофільному дигідропіридину 3-го покоління з високою судинною вибірковістю. На додаток до всіх властивостей, перерахованих вище, для нього характерна низка додаткових чудових особливостей: повільний початок дії, що приводить до плавного зниження артеріального тиску і запобігання рефлекторній тахікардії; менша кількість побічних ефектів, особливо набряків гомілковостопного суглоба і стоп. Наприклад, частота набряків у групі з лерканідипіном становила 9,3 %, у групі з амлодипіном — 19 %; на відміну від багатьох інших БКК, лерканідипін розширює й аферентну, й еферентну артеріоли, що потенційно знижує гломерулярну гіпертензію і може робити внесок у нефропротекцію. Наприклад, комбінація «лерканідипін + еналаприл» стійко знижувала альбумінурію, тоді як «амлодипін + еналаприл» ні. У цілому ефективність лерканідипіну була підтверджена у пацієнтів із різним ступенем гіпертензії; у пацієнтів різного віку (молодих, середнього віку і літніх); при ізольованій систолічній гіпертензії; у пацієнтів із діабетом і нирковими порушеннями. Препарат добре переноситься.

В обзоре представлены материалы симпозиума с участием основных мировых экспертов в области артериальной гипертензии на тему «Современные перспективы использования блокаторов кальциевых каналов для лечения пациентов с артериальной гипертензией». Было отмечено, что все 5 применяемых в настоящее время классов антигипертензивных средств, включая блокаторы кальциевых каналов (БКК), способны снижать артериальное давление и составляют основу антигипертензивной терапии. А вот способность снижать риск развития других сердечно-сосудистых осложнений может различаться между классами. Например, было продемонстрировано, что БКК снижают риск развития инсультов и основных сердечно-сосудистых осложнений. В обсуждении рассматривалось положение о том, что БКК входят в категорию «лучшие средства» при борьбе с повреждением ряда органов-мишеней. Так, для гипертрофии левого желудочка лучшими были названы ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (иАПФ) и БКК, для снижения ремоделирования малых артерий — иАПФ, блокаторы рецепторов ангиотензина (БРА) и БКК. Ожидается, что некоторые новые БКК войдут и в число лучших средств для лечения хронической болезни почек. При рассмотрении конкретных представителей БКК основное внимание было уделено лерканидипину — относительно новому липофильному дигидропиридину 3-го поколения с высокой сосудистой селективностью. В дополнение ко всем свойствам, перечисленным выше, для препарата характерен ряд дополнительных преимуществ: медленное начало действия, приводящее к плавному снижению артериального давления и предотвращению рефлекторной тахикардии; меньшее число побочных эффектов, особенно отеков голеней и стоп. Например, в одном из исследований частота отеков в группе лерканидипина составила 9,3 % по сравнению с 19 % в группе амлодипина. В отличие от многих других БКК, лерканидипин расширяет и афферентную, и эфферентную артериолы клубочков почек, что потенциально снижает гломерулярную гипертензию и может вносить вклад в нефропротекцию. Комбинация «лерканидипин + эналаприл» устойчиво снижает альбуминурию в большей степени, чем монотерапия данными препаратами. В целом эффективность лерканидипина подтверждена у пациентов с различной степенью гипертензии; у пациентов всех возрастов (молодых, средних лет и пожилых); при изолированной систолической гипертензии; у пациентов с диабетом и почечными нарушениями. Препарат хорошо переносится.

The review presents the results of a symposium with the participation of main experts in the field of hypertension from all over the world on the topic “Current perspective on the use of calcium channel blockers in the treatment of hypertensive patients”. It was noted that all 5 currently widely used classes of antihypertensive drugs, including calcium channel blockers (CCBs), are able to lower blood pressure and constitute the basis of antihypertensive therapy. But the ability to reduce the risk of other cardiovascular events may vary between classes. For example, CCBs have been shown to reduce the risk of stroke, major cardiovascular events, cardiovascular and all-cause mortality. The discussion also touched upon the fact that CCBs are included in the category of “best drugs” in the management of target organ damage. So, for left ventricular hypertrophy, angiotensin-converting enzyme inhibitors and CCBs were named the best, for reducing small arteries remodeling — angiotensin-converting enzyme inhibitors, angiotensin II receptor blockers and CCBs. New CCBs are expected to be among the best treatments for chronic kidney disease. When considering individual CCB representatives, the main focus was on lercanidipine, a relatively new third generation lipophilic dihydropyridine with high vascular selectivity. In addition to all the properties listed above, it is characterized by a number of additional remarkable features: the slow onset of action, leading to a gradual decrease in blood pressure and the prevention of reflex tachycardia; fewer side effects, especially ankle and pedal edema. For example, the edema frequency in the group with lercanidipine was 9.3 %, in the group with amlodipine 19 %. Unlike many other CCBs, lercanidipine dilates both afferent and efferent arterioles that potentially reduces glomerular hypertension and may contribute to nephroprotection. For example, the combination of lercanidipine + enalapril steadily reduced albuminuria, while amlodipine + enalapril did not. In general, the efficacy of lercanidipine has been confirmed in patients with varying degrees of hypertension; in patients of all ages (young, middle-aged and elderly); with isolated systolic hypertension; in patients with diabetes and renal impairment. The drug was well tolerated.


Keywords

блокатори кальцієвих каналів; лерканідипін; артеріальна гіпертензія; огляд

блокаторы кальциевых каналов; лерканидипин; артериальная гипертензия; обзор

calcium channel blockers; lercanidipine; arterial hypertension; review

Вступ

28 і 29 червня 2018 року в місті Стреза (Італія) пройшов симпозіум за участю основних світових експертів у галузі артеріальної гіпертензії (АГ) на тему «Сучасні перспективи використання блокаторів кальцієвих каналів для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією». У рамках симпозіуму було приділено увагу новим рекомендаціям Європейського товариства кардіологів/Європейського товариства гіпертензії (ESC/ESH) з ведення артеріальної гіпертензії [1], а також ролі блокаторів кальцієвих каналів (БКК) в лікувальних протоколах, зі спеціальним акцентом на лерканідипіні.

Знадобився рік, щоб підготувати матеріали симпозіуму до публікації. У червні 2019 р. в журналі Future Cardiology побачила світ стаття G. Mancia і K. Tsioufis під назвою «Сучасні перспективи використання блокаторів кальцієвих каналів для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією: роль лерканідипіну» [2].

Ця стаття, а також включені в неї літературні джерела стали основою даного огляду.

У вступі до своєї статті G. Mancia і K. Tsioufis [2] відзначили, що серцево–судинні захворювання є найбільш грізним вбивцею у світі, при цьому гіпертензія є найбільш важливим самостійним фактором, що робить внесок у серцево–судинну захворюваність і смертність. Незважаючи на успіхи в діагностиці й лікуванні, досягнуті за минулі 30 років, показник «недобраних» років здорового життя населення внаслідок гіпертензії збільшився на 40 % із 1990 р. Систолічний артеріальний тиск (САТ) ≥ 140 мм рт.ст. відповідальний приблизно за 70 % інвалідизації і смертності, при цьому ішемічна хвороба серця (4,9 млн), геморагічний інсульт (2,0 млн) та ішемічний інсульт (15 млн) викликають велику частину САТ–пов’язаних смертей.

Короткий огляд нових ESC/ESH рекомендацій

Комбінована терапія для лікування артеріальної гіпертензії і роль блокаторів кальцієвих каналів

G. Mancia і K. Tsioufis [2] відзначають, що відповідно до нових рекомендацій ESC/ESH порогом систолічного артеріального тиску, що вимагає проведення терапевтичних втручань, для більшості пацієнтів є показник ≥ 140 мм рт.ст. Виняток становлять пацієнти віком понад 80 років, для яких поріг становить ≥ 160 мм рт.ст.

Цільовий рівень артеріального тиску, який повинен бути досягнутий у процесі терапії, визначений як < 140/90 мм рт.ст. для всіх пацієнтів і < 130/80 мм рт.ст. — для більшості пацієнтів за умови, що вони добре переносять таке зниження.

Було переконливо доведено, що всі 5 класів антигіпертензивних засобів, які широко застосовуються в даний час, — інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ), блокатори рецепторів ангіотензину II (БРА), бета–блокатори, блокатори кальцієвих каналів і діуретики — здатні ефективно знижувати артеріальний тиск. Відповідно до сучасних алгоритмів вони становлять основу антигіпертензивної терапії. У той же час здатність знижувати ризик розвитку інших серцево–судинних ускладнень може різнитися між класами.

Наприклад, стосовно блокаторів кальцієвих каналів в одному з метааналізів [3] було продемонстровано, що даний клас антигіпертензивних засобів знижує ризик розвитку інсультів, основних серцево–судинних ускладнень, серцево–судинної і загальної смертності. Ці дані були отримані при сукупній оцінці 10 рандомізованих клінічних досліджень, 30 359 пацієнтів.

З огляду на той факт, що монотерапія дозволяє знизити САД < 140 мм рт.ст. менше ніж у 20–25 % пацієнтів, у нових ESC/ESH рекомендаціях у переважній більшості випадків пропонується починати лікування з комбінованої терапії.

Крім загальних сучасних підходів до терапії АГ, G. Mancia і K. Tsioufis присвятили частину публікації [2] ураженням органів–мішеней з акцентом на ефективності БКК у запобіганні їм (або уповільненні прогресування).

Лерканідипін: ключові особливості

Лерканідипін є ліпофільним дигідропіридиновим БКК 3–го покоління з високою судинною селективністю [4]. Для препарату характерний малий час знаходження в крові: завдяки ліпофільності він досить швидко переходить звідти в мембрани гладком’язових клітин, змушуючи їх розслаблятися, тим самим розширюючи судини й знижуючи тиск [5]. Цікаво, що це стосується навіть тих гладком’язових клітин, які оточені бляшками холестеринів, що пояснює високу ефективність препарату в широкого кола пацієнтів, включаючи хворих із високим серцево–судинним ризиком і дифузним атеросклерозом [5, 6].

У цілому ефективність лерканідипіну була підтверджена:

— у пацієнтів із різним ступенем гіпертензії;

— у пацієнтів різного віку (молодих, середнього віку і літніх) при ізольованій систолічній гіпертензії;

— у пацієнтів із діабетом і нирковими порушеннями (препарат проявляє нефропротекторну дію, знижуючи мікроальбумінурію і підвищуючи кліренс креатиніну) [4].

Для лерканідипіну характерна низка особливостей, що заслуговують на особливу увагу. Коротко розглянемо деякі з них.

Передусім для лерканідипіну характерний повільний початок дії, що приводить до плавного зниження артеріального тиску й запобігає рефлекторній тахікардії. Препарат стійко знижує артеріальний тиск при прийомі 10 або 20 мг 1 раз на добу. Ефект проявляється у режимах як моно–, так і комбінованої терапії [7].

Далі, лерканідипін добре переноситься, і порівняно з ніфедипіном, ніфедипіном ГІТС і амлодипіном він викликає менше число побічних ефектів, особливо набряків нижніх кінцівок [4, 7].

І нарешті, особливим є вплив лерканідипіну на ниркову гемодинаміку [4, 8–11].

Як відомо, важливою частиною нефрону є аферентна артеріола, що приносить кров у гломерулу (нирковий клубочок), де з крові фільтрується первинна сеча, і еферентна артеріола, по якій кров відтікає від клубочка (рис. 1А). Кальцієві канали L–типу (CaL) розташовані в аферентній артеріолі. Ніфедипін блокує ці канали, розширюючи аферентну артеріолу.

І ось тут дослідники вбачають конфлікт у механізмі дії ніфедипіну. Будучи антигіпертензивним засобом і знижуючи системний артеріальний тиск, ніфедипін повинен зменшувати й гломерулярну гіпертензію, сприяючи нефропротекції. З іншого боку, розширюючи аферентну артеріолу, але зберігаючи звужену еферентну артеріолу, ніфедипін може сприяти розвитку внутрішньоклубочкової гіпертензії, посилюючи прогресування ниркової хвороби (рис. 1Б).

Кальцієві канали T–типу (CaT) розташовані в аферентній і еферентній артеріолах. Лерканідипін блокує CaL– і CaT–канали, розширюючи аферентну й еферентну артеріолу. Вважається, що в даному випадку вищеописаний конфлікт не відбувається. Розширення обох артеріол може призводити до зниження гломерулярної гіпертензії, що, на думку дослідників, сприяє реалізації основних нефропротекторних механізмів, а не їх ослабленню, як це відбувається в разі прийому ніфедипіну (рис. 1В). Нефропротекція пов’язана насамперед з тим, що при зниженні гломерулярного тиску зменшується (або припиняється) вихід білків плазми в сечу, яка формується, що неминуче чинить позитивний вплив на показники альбумінурії.

Амлодипін блокує CaL–канали й лише незначною мірою — CaT–канали, так що його ефект принципово не відрізняється від такого в ніфедипіну.

Лерканідипін: ефективність при монотерапії артеріальної гіпертензії

Як приклад дослідження, у якому лерканідипін призначався у вигляді єдиного антигіпертензивного засобу, G. Mancia і K. Tsioufis [2] розглянули дослідження ELYPSE [12]. Воно було спостережним за своїм характером і включало 9059 пацієнтів із рутинної клінічної практики (вік 63 ± 11 років; артеріальна гіпертензія 1–го і 2–го ступеня). Для лікування був призначений лерканідипін 10 мг 1 раз на день протягом 3 місяців. Були отримані такі результати дослідження:

1. Повний контроль тиску (< 140/90 мм рт.ст.) було досягнуто в 32 % пацієнтів. Це узгоджується з даними, наведеними раніше в цьому огляді для всіх антигіпертензивних засобів (монотерапія дозволяє знизити САД < 140 мм рт.ст. менше ніж у 20–25 % пацієнтів [2]).

2. Частота дигідропіридин–пов’язаних побочних ефектів (тахікардія, набряки тощо) становила всього 1 %.

3. Частота вибування з дослідження внаслідок побічних ефектів була < 1 %.

У ногу з новими рекомендаціями ESC/ESH: лерканідипін у режимах комбінованої терапії

Як приклад дослідження, у якому лерканідипін призначався в режимах комбінованої терапії, автори публікації розглядають дослідження [13] за участю 162 пацієнтів з АГ з повсякденної клінічної практики, які відповідали на терапію лерканідипіном, але не досягали нормалізації показників артеріального тиску (вік 62,5 ± 11,0 року; неускладнена есенціальна АГ). Як терапія використовувався лерканідипін 10–20 мг 1 раз на день у комбінації з одним із таких засобів: іАПФ, БРА, бета–блокатор або діуретик.

У результаті дослідження було встановлено, що всі комбінації достовірно знижували САТ і ДАТ більш виражено, ніж лерканідипін у монотерапії (p < 0,05). Крім того, у пацієнтів, які отримували комбінації «лерканідипін + іАПФ» або «лерканідипін + БРА», спостерігалося достовірне зниження рівня глюкози натще й тригліцеридів у плазмі крові. Під час дослідження побічних ефектів зафіксовано не було.

Був зроблений висновок про те, що комбінації, які включають лерканідипін, ефективно знижують артеріальний тиск і добре переносяться. У разі комбінування лерканідипіну з іАПФ і БРА спостерігаються додаткові позитивні зміни низки важливих метаболічних показників.

Лерканідипін: вплив на мікро– і макроальбумінурію

Вище були розглянуті переваги лерканідипіну, пов’язані зі здатністю розширювати аферентну й еферентну ниркові артеріоли, порівняно з ніфедипіном і амлодипіном. Ці відмінності знаходять відображення в результатах клінічних досліджень.

Автори базової статті [2], покладеної в основу цього огляду, послідовно розглянули результати таких досліджень: ACCOMPLISH, DIAL, ZAFRA і його продовження, RED LEVEL.

ACCOMPLISH: незадовільний ефект амлодипіну

У дослідження ACCOMPLISH були включені пацієнти з артеріальною гіпертензією і високим ризиком розвитку серцево–судинних ускладнень [15]. Метою дослідження було зіставлення ефективності 2 комбінацій: іАПФ (беназеприл) з діуретиком (гідрохлортіазидом) і іАПФ (беназеприл) з БКК (амлодипін). Із 2207 пацієнтів з вихідною мікроальбумінурією менша кількість хворих (n = 463) у групі «беназеприл + амлодипін» досягала нормоальбумінурії порівняно з групою «беназеприл + гідрохлортіазид» (n = 750). Тобто 41,7 проти 68,3 % (p = 0,0016).

DIAL: верифікація антиальбумінуричного ефекту лерканідипіну

Добре відомо, що засоби, які блокують ренін–ангіотензинову систему (іАПФ і БРА), мають нефропротекторну дію [8]. Тому їх можна розглядати як референтні препарати при оцінці нефропротекторних властивостей інших антигіпертензивних засобів.

У дослідження DIAL були включені пацієнти з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2–го типу і мікроальбумінурією [16]. У результаті дослідження було з’ясовано, що і лерканідипін, і раміприл однаково знижують артеріальний тиск і альбумінурію, без достовірної відмінності між препаратами.

ZAFRA і його продовження: дозозалежний ефект лерканідипіну

У дослідження ZAFRA були включені пацієнти з артеріальною гіпертензією і хронічною нирковою недостатністю [17]. Використання лерканідипіну 10 мг у комбінації з блокаторами ренін–ангіотензинової системи (іАПФ і БРА) призвело до незначного зниження протеїнурії в 1–й місяць лікування. Однак ефект став значущим і достовірним до 6–го місяця терапії.

Пізніше було продовжено дослідження ZAFRA за тим же протоколом, тільки була використана більш висока доза лерканідипіну (20 мг) [8]. Протеїнурія знижувалася достовірно вже через 1 місяць лікування. До 6–го місяця лікування зниження протеїнурії було достовірно більш значущим, ніж при використанні лерканідипіну в дозі 10 мг.

 RED LEVEL: перевага лерканідипіну над амлодипіном

У дослідження RED LEVEL були включені пацієнти з артеріальною гіпертензією, які мали цукровий діабет і/або хронічну хворобу нирок [18]. При лікуванні лерканідипіном + еналаприл було відзначено достовірне зниження альбумінурії відносно вихідного рівня упродовж усіх 12 місяців дослідження (3 місяці: –162,5 мг/24 години, p = 0,0439; 6 місяців: –425,8 мг/24 години, р = 0,0010; 12 місяців: –329,0 мг/24 години, p = 0,0011). При лікуванні амлодипіном + еналаприл достовірне зменшення альбумінурії було відзначено тільки через 3 місяці. Через 6 і 12 місяців достовірні відмінності були відсутні.

Обидва види терапії викликали однакове зниження артеріального тиску.

Висновки

З появи першого дигідропіридинового БКК — ніфедипіну робилися неухильні спроби покращити цю молекулу або способи її доставки, щоб при збереженні того ж або досягненні більшого ефекту забезпечити кращу переносимість терапії. Так, свого часу з’явилися ніфедипін ГІТС і амлодипін. Однак наука не стоїть на місці, і пильна увага світових експертів у галузі артеріальної гіпертензії до лерканідипіну, мабуть, приведе до зміни лідерства на користь даного препарату.

Причина цього — унікальні властивості лерканідипіну. Будучи ліпофільним дигідропіридином 3–го покоління, він практично не викликає рефлекторної тахікардії. Порівняно з амлодипіном він рідше призводить до розвитку периферичних набряків і забезпечує значущий нефропротекторний ефект.

При цьому за можливістю знижувати артеріальний тиск лерканідипін не поступається іншим антигіпертензивним засобам.

Також важливо, що апробація лерканідипіну в умовах рутинної клінічної практики дала добрі результати як щодо ефективності, так і щодо переносимості (два з процитованих досліджень [12, 13]).

Отже, незважаючи на те що молекула лерканідипіну продовжує вивчатися в експериментальних і клінічних дослідженнях, уже сьогодні цей препарат можна рекомендувати до широкого застосування у хворих з артеріальною гіпертензією та її ускладненнями.

Конфлікт інтересів. Не заявлений.


Bibliography

1. Williams B., Mancia G., Spiering W. et al. 2018 ESC/ESH Guidelines for the management of arterial hypertension: The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology and the European Society of Hypertension: The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology and the European Society of Hypertension. J. Hypertens. 2018. V. 36, № 10. P. 1953–2041.

2. Mancia G., Tsioufis K. Current perspective on the use of calcium channel blockers to treat hypertensive patients: the role of lercanidipine. Future Cardiol. 2019 [Epub ahead of print].

3. Thomopoulos C., Parati G., Zanchetti A. Effects of blood pressure lowering on outcome incidence in hypertension. Effects of various classes of antihypertensive drugs–overview and meta–analyses. J. Hypertens. 2015. V. 33, № 2. P. 195–211.

4. Grassi G., Robles N.R., Seravalle G., Fici F. Lercanidipine in the Management of Hypertension: An Update. J. Pharmacol. Pharmacother. 2017. V. 8, № 4. P. 155–165.

5. Pruijm M.T., Maillard M.P., Burnier M. Patient adherence and the choice of antihypertensive drugs: focus on lercanidipine. Vasc. Health Risk Manag. 2008. V. 4, № 6. P. 1159–1166.

6. Herbette L.G., Vecchiarelli M., Sartani A., Leonardi A. Lercanidipine: short plasma half–life, long duration of action and high cholesterol tolerance. Updated molecular model to rationa–lize its pharmacokinetic properties. Blood Press Suppl. 1998.
V. 2. P. 10–17.

7. Borghi C. Lercanidipine in hypertension. Vasc. Health Risk Manag. 2005. V. 1, № 3. P. 173–182.

8. Treatment of proteinuria with lercanidipine associated with renin–angiotensin axis–blocking drugs / Robles N.R., Romero B., de Vinuesa E.G. et al. Ren. Fail. 2010. V. 32, № 2. P. 192–197.

9. Effect of calcium antagonists on glomerular arterioles in spontaneously hypertensive rats / Sabbatini M., Leonardi A., Testa R. et al. Hypertension. 2000. V. 35, № 3. P. 775–779.

10. Hayashi K., Wakino S., Sugano N. et al. Ca2+ channel subtypes and pharmacology in the kidney. Circ. Res. 2007. V. 100, № 3. P. 342–353.

11. Cerbai E., Mugelli A. Lercanidipine and T–type calcium current. Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. 2018. V. 22, № 12.
P. 4025–4031.

12. Barrios V., Navarro A., Esteras A. et al. Antihypertensive efficacy and tolerability of lercanidipine in daily clinical practice. The ELYPSE Study. Eficacia de Lercanidipino y su Perfil de Seguridad. Blood Press. 2002. V. 11, № 2. P. 95–100.

13. Cicero A.F., Gerocarni B., Rosticci M., Borghi C. Blood pressure and metabolic effect of a combination of lercanidipine with different antihypertensive drugs in clinical practice. Clin. Exp. Hypertens. 2012. V. 34, № 2. P. 113–117.

14. Leonetti G., Magnani B., Pessina A.C. et al. Tolerability of long–term treatment with lercanidipine versus amlodipine and lacidipine in elderly hypertensives. Am. J. Hypertens. 2002. V. 15, № 11. P. 932–940.

15. Bakris G.L., Sarafidis P.A., Weir M.R. et al. Renal outcomes with different fixed–dose combination therapies in patients with hypertension at high risk for cardiovascular events
(ACCOMPLISH): a prespecified secondary analysis of a randomised controlled trial. Lancet. 2010. V. 375, № 9721. P. 1173–1181.

16. Dalla Vestra M., Pozza G., Mosca A. et al. Effect of lercanidipine compared with ramipril on albumin excretion rate in hypertensive Type 2 diabetic patients with microalbuminuria: DIAL study (diabete, ipertensione, albuminuria, lercanidipina). Diabetes Nutr. Metab. 2004. V. 17, № 5. P. 259–266.

17. Robles N.R., Ocon J., Gomez C.F. et al. Lercanidipine in patients with chronic renal failure: the ZAFRA study. Ren. Fail. 2005. V. 27, № 1. P. 73–80.

18. Robles N.R., Calvo C., Sobrino J. et al. Lercanidipine valuable effect on urine protein losses: the RED LEVEL study. Curr. Med. Res. Opin. 2016. V. 32 (Suppl. 2). P. 29–34.

Similar articles

Як зменшити ризик інсульту в повсякденній клінічній практиці?
Authors: Лазарєв П.О., к.м.н. - Національный медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ
"News of medicine and pharmacy" 9 (542) 2015
Date: 2015.10.05
Sections: Specialist manual
Dynamics of left ventricular remodeling in patients with arterial hypertension associated  with type 2 diabetes and obesity under the influence of one-year combined therapy
Authors: Коваль С.М.(1), Старченко Т.Г.(1), Юшко К.О.(1), Мисниченко О.В.(1), Пенькова М.Ю.(1), Гальчинська В.Ю.(1), Корнейчук І.А.(1), Щенявська О.М.(1), Літвінова О.М.(2)
(1) — ДУ «Національний інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України», м. Харків, Україна
(2) — Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна

"Hypertension" №3-4 (65-66), 2019
Date: 2019.09.30
Categories: Cardiology
Sections: Clinical researches
Лерканідипін: нові аспекти патогенетичного   лікування у хворих на гіпертонічну хворобу
Authors: Візір В.А., Волошина І.М., Запорізький державний медичний університет, кафедра внутрішніх хвороб № 2
"Hypertension" 3 (29) 2013
Date: 2013.07.05
Categories: Cardiology
Sections: Clinical researches
Evaluating the Impact of Mono- and Combination Antihypertensive Therapy with Dihydropyridine and Non-dihydropiridine Calcium Channel Blockers on the Parameters of Office Blood Pressure and Blood Pressure in Daily Monitoring in Patients with Mild to Moderate Hypertension
Authors: Sirenko Yu.M., Rekovets O.L., Dobrokhod A.S.
State Institution «National Scientific Center «Institute of Cardiology named after M.D. Strazhesko» of National Academy of Medical Sciences of Ukraine», Kyiv, Ukraine

"Hypertension" 1 (45) 2016
Date: 2016.03.21
Categories: Cardiology
Sections: Clinical researches

Back to issue