Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 20, №4, 2019

Back to issue

Features of pelvic fracture treatment in patients with mental disorders

Authors: Пелипенко О.В.(1), Дідик Н.Р.(2), Ковальов О.С.(1), Гончаров А.В.(2), Павленко С.М.(1), Баженов А.А.(2)
(1) — Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава, Україна
(2) — Комунальне підприємство «1-ша міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», м. Полтава, Україна

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. Наявність психічних розладів людини має значний вплив на процес надання медичної допомоги при отриманні ушкоджень опорно-рухового апарату. Від особливостей організації оптимального комплексу лікувальних заходів при переломах кісток таза у психічних хворих залежать збереження життя пацієнта та його подальші функціональні спроможності. Мета роботи: визначити особливості етапного лікування хворих із переломами таза, які мають психічні порушення, із розробкою рекомендацій із профілактики ускладнень. Матеріали та методи. Використані дані 22 хворих віком від 18 до 79 років. У 18 хворих (82 %) ушкодження таза було елементом політравми. Розлади психічного стану виявлені у 13,6 % хворих, у яких діагностовано перелом кісток таза типу С (за класифікацією АО). Переважною причиною травми були дорожньо-транспортні пригоди (59 %), кататравма (27 %). Стабілізація відламків апаратом зовнішньої фіксації як елемент протишокової терапії виконана у 36 % випадків. Результати. Дані загального аналізу крові в першу годину не є інформативними й потребують динамічного спостереження. Особливістю перебігу травматичної хвороби у хворих із психічними розладами були швидка нормалізація показників гомеостазу та циклічне підвищення рівня глюкози крові. Групу хворих із переломами типу А лікували консервативним методом. Виконання ортопедичної укладки з адекватним знеболюванням дозволяло нормалізувати стан пацієнта й після індивідуальної інфузійної терапії та контролю гемодинаміки з відповідними рекомендаціями подальшого режиму лікування виписати хворого в амбулаторні умови на 4-ту — 7-му добу. Ускладнень не спостерігалось. Ускладнення лікувального періоду, що спостерігалися в групах хворих із переломами типу В та С, розподіляли на 3 групи: пов’язані зі складністю травми, наявністю супутніх патологічних станів та залежні від поведінки пацієнта (дотримання призначеного режиму). Ведення пацієнтів із супутнім психічним захворюванням мало виражені особливості. Базовою методикою купірування загострення було призначення седативних препаратів, що заважало повноцінному виконанню оптимального функціонального режиму лікування. Ця тактика значно підвищувала ризик розвитку гіпостатичних ускладнень (пролежні, пневмонія, тромбози). Відмова від седації містила ризики, обумовлені неадекватною поведінкою хворих. При психічному збудженні пацієнти порушували стерильність ран, самостійно видаляли катетери, розхитували пристрої зовнішньої фіксації. Раннє приєднання інфікованих ускладнень не дозволяло в оптимальні терміни виконати стабільну фіксацію фрагментів перелому внутрішніми конструкціями. Тимчасова механічна фіксація хворого чи створення індивідуального посту підвищувала ризик травматизації пацієнта та медичного персоналу. Висновки. Післятравматичне загострення психічного захворювання вимагає проведення додаткових заходів седації у хворих для профілактики повторних суїцидальних спроб, захисту зовнішніх конструкцій, забезпечення введення необхідних медикаментів, постійного контролю за виконанням режиму реабілітації.

Актуальность. Наличие психических расстройств человека может влиять на процесс оказания медицинской помощи при получении повреждений опорно-двигательного аппарата. От особенностей организации оптимального комплекса лечебных мероприятий при переломах костей таза у психических больных зависят сохранение жизни пациента и его дальнейшие функциональные способности. Цель работы: определить особенности этапного лечения больных с переломами таза, которые имеют психические нарушения, с разработкой рекомендаций по профилактике осложнений. Материалы и методы. Использованы данные 22 больных в возрасте от 18 до 79 лет. У 18 больных (82 %) повреждение таза было элементом политравмы. Расстройства психического состояния обнаружены у 13,6 % больных, у которых диагностирован перелом костей таза типа С (по классификации АО). Преобладающей причиной травмы были дорожно-транспортные происшествия (59 %), кататравма (27 %). Стабилизация отломков аппаратом внешней фиксации как элемент противошоковой терапии выполнена в 36 % случаев. Результаты. Данные общего анализа крови в первый час не являются информативными и требуют динамического наблюдения. Особенностью течения травматической болезни у больных с психическими расстройствами были быстрая нормализация показателей гомеостаза и циклическое повышение уровня глюкозы крови. Группу больных с переломами типа А лечили консервативным методом. Выполнение ортопедической укладки с адекватным обезболиванием позволяло нормализовать состояние пациента и после индивидуальной инфузионной терапии и контроля гемодинамики с соответствующими рекомендациями дальнейшего режима лечения выписать больного в амбулаторные условия на 4–7-е сутки. Осложнений не наблюдалось. Осложнения лечебного периода, наблюдаемые в группах больных с переломами типа В и С, распределяли на 3 группы: связанные со сложностью травмы, наличием сопутствующих патологических состояний и зависящие от поведения пациента (соблюдение назначенного режима). Ведение пациентов с сопутствующим психическим заболеванием имело выраженные особенности. Базовой методикой купирования обострения было назначение седативных препаратов, что мешало полноценному выполнению оптимального функционального режима лечения. Данная тактика значительно повышала риск развития гипостатических осложнений (пролежни, пневмония, тромбозы). Отказ от седации включал риски, обусловленные неадекватным поведением больных. При психическом возбуждении пациенты нарушали стерильность ран, самостоятельно удаляли катетеры, расшатывали устройства внешней фиксации. Раннее присоединение инфицированных осложнений не позволяло в оптимальные сроки выполнить стабильную фиксацию фрагментов перелома внутренними конструкциями. Временная механическая фиксация больного или создание индивидуального поста повышали риск травматизации пациента и медицинского персонала. Выводы. Посттравматическое обострение психического заболевания требует проведения дополнительных мероприятий седации больных для профилактики повторных суицидальных попыток, защиты наружных конструкций, обеспечения ввода необходимых медикаментов, постоянного контроля за выполнением режима реабилитации.

Background. The presence of mental disorders in a person can influence treatment approaches in musculoskeletal injuries. The preservation of the patient’s life and its further functional abilities depend on organization of optimal therapeutic measures in pelvic fractures in patients with mental illnesses. The purpose was to determine the features of the staged treatment of pelvic fracture patients who have mental disorders, to develop recommendations for the prevention of complications. Materials and methods. Data of 22 persons aged 18 to 79 years were used. In 18 patients (82 %), pelvic injury was a part of polytrauma. Mental disorders were found in 13.6 % of individuals who have been diagnosed with type C pelvic fracture (according to AO classification). The predominant causes of injury were road accidents (59 %), catatrauma (27 %). Fragment stabilization by the external fixation device as an element of anti-shock therapy was performed in 36 % of cases. Results. The data of blood test in the first hour are not informative and require close observation. Distinguishing factors of the traumatic disease course in patients with mental disorders were the rapid normalization of homeostasis and cyclical increase in blood glucose levels. A group of patients with type A fractures was treated conservatively. Orthopedic procedure with adequate anesthesia allowed normalizing the patient’s condition and, after intravenous therapy and hemodyna-mic control with appropriate recommendations for further treatment regimen, to discharge the patient for outpatient basis on days 4–7. Complications were not observed. Complications of the treatment detected in groups of patients with type B and C fractures were divided into 3 groups: those associated with the complexity of injury, the presence of concomitant pathological conditions and dependent on the patient’s behavior (compliance with the prescribed regimen). The management of patients with concomitant mental illness had distinctive features. The basic method for relieving exacerbation was the prescription of sedatives, which prevented the full implementation of the optimal functional treatment regimen. This approach significantly increased the risk of developing hypostatic complications (pressure ulcers, pneumonia, thrombosis). Refusal of sedation had risks of inappropriate patient’s behavior. With mental excitement, patients violated the sterility of wounds, removed the catheters by themselves, and loosened external fixation devices. Early wound infection complications did not allow performing a stable fixation of fracture fragments with internal structures as soon as possible. Temporary immobilization of the patient or creation of individual nursing station increased the risk of injury of the patient and medical staff. Conclusions. Post-traumatic exacerbation of mental illness requires additional measures of patients’ sedation for the prevention of recurrent suicide attempts, protection of external structures, ensuring the introduction of necessary medications, constant monitoring of the implementation of the rehabilitation regimen.


Keywords

переломи таза; психічні розлади; реабілітація

переломы таза; психические расстройства; реабилитация

pelvic fractures; mental disorders; rehabilitation


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Дулаев А.К. и др. Стабилизация заднего отдела тазового кольца у пострадавших с политравмой. Хирургия позвоночника. 2017. Т. 14, № 3. С. 40-46.

2. Ильина Р.Ю., Зиганьшина Л.Е. Анализ осложнений травматических переломов у психически больных. Актуальные проблемы медицины. 2013. Т. 2, № 1–2 (69). С. 59-62.

3. Козопас В.С. Современные способы и методы лечения переломов костей таза. Новости хирургии. 2016. Т. 24, № 6. С. 601-609.

4. Никонов В.В., Курсов С.В., Нудьга А.Н. Стресс-индуцированная гипергликемия: возможные пути коррекции. Медицина неотложных состояний. 2016. № 1. С. 53-56.

5. Пелипенко О.В., Березан О.І., Ковальов О.С. Варіанти оптимізації медичної та соціальної адаптації геронтологічних хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Травма. 2017. Т. 18, № 6. С. 127-132.

6. Сергеева Е.А., Васильев В.В., Пакриев С.Г., Ковалев Ю.В. Современные исследования суицидального поведения психически больных. Суицидология. 2015. Т. 6, № 4 (21). C. 32-40.

7. Синенченко А.Г. Структура психических расстройств у пострадавших с сочетанной травмой в результате суицидального поведения. Научные исследования. 2016. № 10 (11). С. 94-96.

8. Buller L.T., Best M.J., Klika A.K., Barsoum W.K. The influence of psychiatric comorbidity on perioperative outcomes following primary total hip and knee arthroplasty; a 17-year analysis of the national hospital discharge survey database. J. Arthroplasty. 2015. Vol. 30, № 2. P. 165-170.

9. Menendes M.E., Neuhans V., Bot A.G., Vrahas M.S., Ring D. Do psychiatric comorbidities influence inpatient death, adverse events, and discharge after lower extremity fractures? Clin. Orthop. Relat. Res. 2013. Vol. 471 (10). P. 3336-3348.

10. Rosenblum A., Landy D.C., Perrone M.A., Whyte N., Kang R. The presence of a psychiatric condition is associated with undergoing hip arthroscopy for femoroacetabular impingement: a matched case-controlled study. The Journal of arthroplasty. 2019. Vol. 34, № 3. P. 446-449.

11. Zhang Y. et al. The metabolic side effects of 12 antipsychotic drugs used for the treatment of schizophrenia on glucose: a network meta-analysis. BMC Psychiatry. 2017. № 17. P. 373.

Similar articles

Аналіз результатів лікування переломів кісток таза
Authors: В.С. Козопас - Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, міська клінічна лікарні №8 та КМКЛШМД м.Львова, Львів, Україна
"Тrauma" Том 10, №1, 2009
Date: 2011.08.30
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
Authors: С.В. РИНДЕНКО, Харківська медична академія післядипломної освіти
"Emergency medicine" 5(12) 2007
Date: 2007.12.24
Categories: Traumatology and orthopedics, Medicine of emergency
Sections: Specialist manual
Лікувальна тактика при множинних переломах довгих кісток. Причини, профілактика ускладнень
Authors: В.П.Пелипенко, О.В.Пелипенко, В.С.Левус, І.В.Пахомов, В.В.Соколка, Р.В.Конарєв - Українська медична стоматологічна академія, Полтава, Україна
"Тrauma" Том 10, №1, 2009
Date: 2011.08.30
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches
Остеосинтез нестабильных повреждений тазового кольца устройством внешней фиксации
Authors: В.И. Кустуров, Ф.И. Горня, А.В. Кустурова - Государственный университет медицины и фармации им. Н.Тестемицану, Кишинев, Республика Молдова
"Тrauma" Том 10, №2, 2009
Date: 2011.08.30
Categories: Traumatology and orthopedics
Sections: Clinical researches

Back to issue