Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Здоров`я дитини" Том 14, №7, 2019

Повернутися до номеру

Алерген-специфічна імунотерапія в лікуванні бронхіальної астми в дітей

Автори: Беш Л.В., Слюзар З.Л.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

Рубрики: Педіатрія/Неонатологія

Розділи: Довідник фахівця

Версія для друку


Резюме

У структурі алергічної патології провідне місце посідає бронхіальна астма, що, згідно з останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, діагностується у 235–300 мільйонів мешканців планети і належить до тих захворювань, які суттєво знижують якість життя пацієнтів. У дітей бронхіальна астма залишається одним із найпоширеніших захворювань респіраторної системи, що асоціюються з ризиком інвалідизації і смертності. На підставі адаптації міжнародних клінічних рекомендацій, вітчизняного досвіду робоча група експертів щороку оновлює підходи до лікування бронхіальної астми в дітей. Сьогодні доведено, що фармакотерапія бронхіальної астми може ефективно контролювати її симптоми і впливати на запальний процес. Однак вона не може впливати на специфічну імунну відповідь, і в разі припинення прийому ліків симптоми хвороби можуть повертатися. Єдиним методом лікування, що може змінити природний перебіг алергії, є алерген-специфічна імунотерапія, яка дозволяє зменшити чутливість організму дитини до «винного» алергену та знизити активність хронічного запалення. Алерген-специфічну імунотерапію проводять, застосовуючи очищені водно-сольові екстракти алергенів або виділені з них окремі алергенні компоненти. Цей метод лікування зазвичай передбачає підшкірне або сублінгвальне введення поступово зростаючих кількостей «винних» алергенів до досягнення дози, яка є ефективною в індукції імунологічної толерантності до алергенів. Доказова база ефективності застосування алерген-специфічної імунотерапії в лікуванні бронхіальної астми протягом останнього часу суттєво розширилася. Отримані на сьогодні дані довели, що проведення такого лікування дозволяє змінити склад представництва цитокінових маркерів, знизити чутливість респіраторного каналу до експозиції алергену, запобігти розширенню спектра причинно-значимих алергенів, сповільнити прогресування алергічного процесу, зменшити потребу в лікарських препаратах. Більше того, сьогодні можна стверджувати, що після завершення успішних курсів алерген-специфічної імунотерапії протягом тривалого часу зберігається ремісія бронхіальної астми. Таким чином, унікальна терапевтична дія алерген-специфічної імунотерапії диктує потребу її широкого застосування в лікуванні бронхіальної астми. Для пошуку джерел літератури вивчались бази даних: Medline,Web of Science, the Cochrane Library, Scopus.

В структуре аллергической патологии ведущее место занимает бронхиальная астма, которая, согласно последним данным Всемирной организации здравоохранения, диагностируется у 235–300 миллионов жителей планеты и относится к тем заболеваниям, которые существенно снижают качество жизни пациентов. У детей бронхиальная астма остается одним из самых распространенных заболеваний респираторной системы, которые ассоциируются с риском инвалидизации и смертности. На основании адаптации международных клинических рекомендаций, отечественного опыта рабочая группа ежегодно обновляет подходы к лечению бронхиальной астмы у детей. В настоящее время доказано, что фармакотерапия астмы может эффективно контролировать ее симптомы и влиять на воспалительный процесс. Однако она не может влиять на специфический иммунный ответ и в случае прекращения приема лекарств симптомы болезни могут возвращаться. Единственным методом лечения, способным повлиять на естественный ход аллергии, является аллерген-специфическая иммунотерапия, которая позволяет уменьшить чувствительность организма ребенка к «виновному» аллергену и снизить активность хронического воспаления. Аллерген-специфическую иммунотерапию проводят с применением очищенных водно-солевых экстрактов аллергенов или выделенных из них отдельных аллергенных компонентов. Этот метод лечения обычно предусматривает подкожное или сублингвальное введение постепенно растущих количеств «виновных» аллергенов до достижения дозы, которая является эффективной в индукции иммунологической толерантности к аллергенам. Доказательная база эффективности применения аллерген-специфической иммунотерапии в лечении бронхиальной астмы в течение последних лет существенно расширилась. Полученные на сегодняшний день данные доказали, что проведение такого лечения позволяет изменить состав представительства цитокиновых маркеров, снизить чувствительность респираторного канала к экспозиции аллергена, предупредить расширение спектра причинно-значимых аллергенов, замедлить ход аллергического процесса, уменьшить потребность в лекарственных препаратах. Более того, сегодня можно утверждать, что по завершении успешных курсов аллерген-специфической иммунотерапии в течение длительного времени сохраняется ремиссия бронхиальной астмы. Таким образом, уникальное терапевтическое действие аллерген-специфической иммунотерапии диктует потребность ее широкого применения в лечении бронхиальной астмы у детей. Для поиска источников литературы изучались базы данных: Medline, Web of Science, the Cochrane Library, Scopus.

The article presents a review of the literature that analyses the current possibilities and benefits of allergen-specific immunotherapy in children with bronchial asthma. Bronchial asthma has a leading place in the structure of allergic pathology. According to the latest World Health Organization data, annually about 235–300 million people are diagnosed with it. It also belongs to those diseases that significantly reduce the quality of life of patients. Among children this pathology remains one of the most common diseases of the respiratory system, which is associated with the risk of disability and high mortality. Today, it has been proven that asthma pharmacotherapy can effectively control its symptoms, but it cannot affect the specific immune response and, if medication is discontinued, the symptoms of the disease may return. The only treatment that changes the natural course of allergy is allergen-specific immunotherapy, which reduces the sensitivity of the child’s body to the “guilty” allergen and reduces the activity of chronic inflammation. Allergen-specific immunotherapy is carried out with the use of purified water-salt extracts of allergens or allergenic components distracted from them. This method of treatment usually involves the hypodermic or sublingual administration of gradually increasing amounts of “guilty” allergens to a dose that is effective in inducing immunological allergen tolerance. The evidence base for the effectiveness of allergen-specific immunotherapy in the treatment of bronchial asthma has expanded significantly in recent years. Obtained data today proved that such treatment allows changing the composition of cytokine markers, reducing the sensitivity of the respiratory canal to allergen exposure and preventing the expansion of the spectrum of causally significant allergens, slowing the progression of the allergic process, reducing the need for drugs. Moreover, today it can be argued that after successful courses of allergen-specific immunotherapy, long-term remission of bronchial asthma persists. The unique therapeutic effect of allergen-specific immunotherapy dictates the need for its widespread use in the treatment of bronchial asthma in children. For literature review, the following databases were studied: Medline, Web of Science, the Cochrane Library, Scopus.


Ключові слова

діти; бронхіальна астма; алерген-специфічна імунотерапія; огляд

дети; бронхиальная астма; аллерген-специфическая иммунотерапия; обзор

children; bronchial asthma; allergen-specific immunotherapy; review

Вступ

Останнім часом поширеність алергічних захворювань набуває пандемічних масштабів. Збулися пророчі слова нашого відомого співвітчизника академіка О.О. Богомольця, який багато років тому сказав, що прийде час й алергія буде на устах і в думках кожного клініциста. У структурі алергічної патології провідне місце посідає бронхіальна астма (БА), яка, згідно з останніми даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, діагностується у 235–300 мільйонів мешканців планети [1–3]. Більше того, існує прогноз, що у 2025 році даний показник може становити 400 мільйонів [3]. Водночас, згідно з іншими даними, до 2025 року половина населення Європи буде мати алергічні захворювання [4]. Протягом останнього часу в різних країнах світу показники захворюваності на БА коливаються від 1 до 18 % [1, 5, 6]. Доведено, що БА може бути діагностована в будь-якому віці, однак найчастіше вона дебютує в дитинстві. Серед дитячого населення частота даної патології коливається в межах 5–10 % і в окремих країнах досягає 37,6 % [5, 7]. Установлено, що в ранньому віці частіше хворіють хлопчики (відповідно 6 та 3,7 %), однак у пубертатному віці показники вирівнюються [1]. Найбільша поширеність БА реєструється в шкільному віці, причому частіше хворіють мешканці міста (відповідно 7,1 та 5,7 %) [1, 6]. В Україні у 2015 році зареєстровано 210 тис. пацієнтів, хворих на БА, причому спостерігається стійка тенденція до збільшення цього показника. На жаль, оцінити реальні поширеність БА і динаміку цього показника в нашій країні на сьогодні складно, оскільки масштабні епідеміологічні дослідження з вивчення поширеності даного захворювання не проводилися вже багато років. Зважаючи на труднощі в отриманні якісних епідеміологічних даних, показники вітчизняної офіційної медичної статистики є суттєво нижчими за світові. Зокрема, згідно зі статистичними даними Міністерства охорони здоров’я України, поширеність БА серед дітей упродовж останнього часу коливається в межах 0,60–0,56 % [1, 6]. Насамперед така ситуація пояснюється неможливістю проведення якісних епідеміологічних досліджень й отриманням статистичних даних на підставі звертань за медичною допомогою, а не на підставі активного виявлення патології. Водночас активне виявлення поширеності захворювання є ключовим в епідеміологічній програмі, для чого використовуються різні методики, в основі яких лежить опитування різних груп населення, дані медичної статистики, а також дослідження об’єктивних маркерів захворювання. Вивчення поширеності хвороби на підставі звернень за медичною допомогою не відображає справжньої ситуації, цілеспрямовані клініко-епідеміологічні дослідження в кілька разів перевищують показники офіційної статистики.

Згідно із сучасними уявленнями, БА є гетерогенним захворюванням, що характеризується хронічним запальним процесом дихальних шляхів, і саме запальний характер зумовлює особливі підходи до діагностики та лікування цієї хвороби [1]. БА суттєво знижує якість життя пацієнтів, оскільки вона не лише впливає на фізичні, психічні та соціальні аспекти життя хворого, але й морально і фінансово виснажує всіх членів його сім’ї [7]. У дітей БА залишається одним із найпоширеніших захворювань респіраторної системи, що асоційовані з ризиком інвалідизації і смертності [3, 7].

Метою нашого дослідження було проведення аналізу літературних даних стосовно суті алерген-специфічної імунотерапії (АСІТ) і можливостей її застосування в лікуванні бронхіальної астми в дітей.

Результати

З метою перегляду стандартів надання медичної допомоги дітям, хворим на алергічну патологію, в Україні працює група експертів, яка, аналізуючи міжнародні клінічні рекомендації і вітчизняний досвід, розробляє нові протоколи і клінічні настанови щодо діагностики і лікування бронхіальної астми. 8 жовтня 2013 року Наказом Міністерства охорони здоров’я України № 868 затверджений уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги при бронхіальній астмі. Міжнародними прототипами для створення національного протоколу були такі документи: Global Initiative for Asthma (GINA, 2006–2011); Global strategy for the diagnosis and management of asthma in children 5 years and younger, 2009; PRACTALL (Practical Allergology) Pediatric Asthma Group, 2008; ICON (International consensus on Pediatric Asthma), 2012 [8, 9]. На підставі адаптації найновіших міжнародних клінічних рекомендацій та вітчизняного досвіду робоча група експертів практично щороку оновлює національний протокол лікування БА в дітей. Сьогодні доведено, що фармакотерапія БА може ефективно контролювати її симптоми і впливати на запальний процес. Однак вона не може впливати на специфічну імунну відповідь, і в разі припинення прийому ліків симптоми хвороби можуть повертатися. Єдиним методом лікування, що може змінити природний перебіг алергії, є АСІТ, яка дозволяє зменшити чутливість організму дитини до «винного» алергену та знизити активність хронічного запалення. На сьогодні це єдиний метод лікування, що модифікує перебіг алергічної патології [10]. Багаторічний досвід його застосування довів високу клінічну ефективність методу, яка проявляється тривалим утриманням ремісії бронхіальної астми, запобіганням трансформації легких варіантів захворювання в тяжкі, зменшенням обсягу базисного лікування [11, 12].

АСІТ проводять, застосовуючи очищені водно-сольові екстракти алергенів або виділені з них окремі алергенні компоненти. Цей метод лікування зазвичай передбачає підшкірне або сублінгвальне введення поступово зростаючих кількостей «винних» алергенів до досягнення дози, яка є ефективною в індукції імунологічної толерантності до алергенів [4, 13]. Імунотерапія ефективна в дітей і переважно добре переноситься, однак протягом останнього часу активно дискутується питання щодо можливості її застосування в дітей різних вікових груп. В Україні традиційний підшкірний метод АСІТ використовується в дітей після досягнення 5-річного віку, причому його має право проводити виключно лікар-алерголог у спеціально обладнаному кабінеті або алергологічному відділені лікарні. Водночас доведено, що діти віком до 6 років можуть погано переносити імунотерапію та ін’єкції, і тому лікарі повинні зважити ризики та переваги такої терапії в цій популяції пацієнтів. Можливості більш раннього (із трьох років) застосування альтернативної сублінгвальної АСІТ активно обговорюються на різного рівня вітчизняних симпозіумах і конференціях, однак однозначної відповіді на це питання сьогодні не існує.

Водночас існують суперечливі докази щодо того, який метод АСІТ є більш ефективним. Зокрема, Chelladurai et al. показали незначну різницю в ефективності лікування при порівнянні обох методів [14–16]. Разом із цим існують дані, які доводять, що сублінгвальна імунотерапія є безпечнішою для дітей. Зокрема, у дослідженні, що включало 193 дитини, які отримували сублінгвальну АСІТ із приводу алергічного риніту з астмою або без неї, зареєстровано 500 легких/місцевих побічних реакцій і лише одну системну реакцію (тяжкий напад астми) [17]. Основними місцевими побічними реакціями були свербіж порожнини рота/горла і набряк, які з’являлися на початку лікування і перебігали протягом декількох днів або тижнів без будь-якого медичного втручання.

Для проведення АСІТ застосовують лише ті алергени, етіологічна роль яких підтверджена на підставі специфічної алергодіагностики. Сьогодні її можливості суттєво розширилися від анамнестичних даних, шкірних скарифікаційних та прик-тестів, специфічної алергодіагностики in vitro з визначенням специфічних IgE до компонентної (молекулярної) діагностики алергії (нової концепції діагностики алергії — діагностики на підставі компонентів алергенів) [18–20]. Протягом останніх років виявлено й охарактеризовано велику кількість компонентів алергенів із різних джерел, і цей перелік під час наукового прогресу постійно зростає. Зокрема, виділені 15 молекулярних компонентів алергенів кліщів домашнього пороху. Найбільші алергенні властивості мають мажорні компоненти Dermatophagoides pteronyssinus (Der р1, Der р2), Dermatophagoides farinae (Der f1, Der f2) і мінорні компоненти Der р10 і Der f10 — тропоміозини [21]. Останнім часом виділений новий компонент алергену кліщів домашнього пороху з високою алергенною властивістю — Der p23 [22]. Застосування in vitro компонентної алергодіагностики дозволяє підвищити ймовірність успіху АСІТ шляхом полегшення правильної ідентифікації «винного» алергену [23]. Молекулярна діагностика алергії може бути проведена із застосуванням одиничної (ImmunoCAP (Thermofisher, Uppsala, Sweden)) або мультичіпової алергічної платформи (ImmunoCAP ISAC Test, Thermofisher, ALEX) [22].

АСІТ при бронхіальній астмі найчастіше використовується в разі сезонної пилкової алергії та високої сенсибілізації до кліщів домашнього пороху. Лікування проводиться одним або декількома (при полівалентній сенсибілізації) алергенами. Якщо у хворого виявлено сенсибілізацію до алергенів різноманітних груп, наприклад кліщових та пилкових, то алергени вводяться окремо в різні кінцівки, краще в різні дні або послідовно (лікування алергенами кліщів починається після закінчення курсу АСІТ пилковими алергенами). Ефективність мультиалергенної імунотерапії в контексті індукції імунологічної толерантності до сьогодні вивчена недостатньо. Більше того, існують суперечливі результати щодо ефективності застосування сумішей алергенів [11, 24, 25, 48].

Результати АСІТ проявляються тривалим утриманням ремісії БА, запобіганням трансформації легких варіантів захворювання в тяжкі, зменшенням обсягу базисного лікування [26, 27]. Кокранівський огляд 75 рандомізованих контрольованих досліджень, які вивчали застосування алерген-специфічної імунотерапії при лікуванні астми, підтвердив її ефективність у зниженні гостроти симптомів астми та потреб у ліках, а також показав зниження гіперчутливості дихальних шляхів [28]. Найкращі результати АСІТ реєструються за умови проведення тривалого лікування протягом 3–5 років [6, 29, 48].

Однак слід пам’ятати, що таке лікування не завжди є безпечним для хворого. Існують чіткі показання і протипоказання для його використання, тому рішення про проведення такого лікування приймає виключно лікар-алерголог. І навіть за умови наявності чітких показань до АСІТ ризик виникнення небажаних реакцій при її проведенні залишається, тому важливо розрізняти безпечну місцеву реакцію, реакцію шокового органа (бронхообструкція) та гострі загрозливі щодо життя стани (анафілактичний шок), які потребують організації невідкладних заходів [8]. Нещодавно проведений метааналіз, що узагальнив понад 80 рандомізованих подвійних сліпих плацебо-контрольованих випробувань і декілька оглядів (як для дорослих, так і для дітей), показав, що в більшості досліджень загальна кількість системних побічних ефектів не відрізнялася від плацебо [30].

Метою проведення AСIT є, по суті, відновлення порушеної толерантності до алергенів. Перевагою АСІТ є унікальна терапевтична дія, яка поширюється на усі етапи алергічної відповіді і не притаманна жодному фармпрепарату.

При застосуванні АСІТ після введення алергену відбуваються активація алерген-специфічних Т-регуляторних і, відповідно, інгібування надмірної активації Т-хелперів 2-го типу. Протягом останніх років доведено, що застосування АСІТ сприяє зміні співвідношення між хелперними популяціями Т-лімфоцитів на користь Th1 (Th1 > Th2) [31]. Відомо, що маркерними цитокінами Th1 є інтерферон-g та інтерлейкін-2, водночас для Th2 — інтерлейкіни -4, -5, -10 і -13 [31]. При попаданні в організм пацієнта алерген взаємодіє з антигенпрезентуючими клітинами (дендритними клітинами тощо), відбуваються активація Т-регуляторних клітин, виділення інтерлейкінів -10, -12, -27. Інтерлейкін-12 індукує Тh1-відповідь, збільшується продукція інтерферону-g, який стимулює розвиток імунної відповіді за Th1-типом і, відповідно, інгібує клітинну Th2-відповідь [31].

Останнім часом знання стосовно імунних механізмів АСІТ розширилися. Активно обговорюється роль блокуючих антитіл у забезпеченні ефекту АСІТ, зокрема вивчається участь антиідіотипових автоантитіл до IgE (а-IgE) [18, 32–34]. Вважається, що ці антитіла належать до класу IgG і можуть здійснювати блокуючий вплив на імунні механізми алергії [18, 35–37].

Сукупність перерахованих механізмів визначає специфічний ефект АСІТ. Існують також дані, які свідчать, що АСІТ притаманні також неімунні механізми дії, зокрема активація ферментативних систем клітин і тканин, посилення їх ролі в деградації та утилізації алергенів. Додатковим ефектом застосування АСІТ є активація такої важливої функції інтерферону-g, як противірусний захист.

Опубліковані результати багатьох праць, в яких вивчали зміни імунних показників під впливом АСІТ [38, 39]. Зокрема, у дослідженні ELISA (Enzyme-Linked Immuno Sorbent Assay), предметом якого було вивчення рівня IgE у крові дорослих хворих на БА з підвищеною чутливістю до кліщів домашнього пороху, встановлено якісне зниження приросту IgE з першого по четвертий рік терапії, однак статистично суттєве зниження відзначалося тільки після трьох років АСІТ [40–43]. Більше того, існують дослідження, які показали, що під час першого курсу лікування рівень IgE-антитіл може навіть підвищуватися, але в подальшому їх вміст поступово знижується. Водночас, незважаючи на підвищення IgE, пацієнти відзначають добрий клінічний результат АСІТ [44–46].

Ефективність АСІТ може бути варіабельною і залежить від виду сенсибілізації, властивостей і кількості алергенів, що вводяться, способів їх введення, кількості курсів лікування та інших факторів. На жаль, на сьогодні не існує специфічних тестів або клінічних маркерів, які б дозволили з високою вірогідністю моніторувати ефективність АСІТ в усіх пацієнтів і виділяти тих хворих, які сформують групу довгострокової клінічної ремісії після припинення специфічного лікування. Саме тому рішення про продовження імунотерапії після 3 років має ґрунтуватися на індивідуальних особливостях пацієнта. При цьому враховують стартову тяжкість захворювання, переваги, отримані від застосування АСІТ, зручність лікування, дотримання схеми лікування тощо [46]. Висока прихильність до такого лікування (дотримання режиму терапії) та ймовірність його успіху значною мірою залежать від поінформованості пацієнта і його родини про те, як працює АСІТ. Дослідження, проведені серед пацієнтів, які отримували класичну АCIT, показали, що основною причиною низької прихильності до лікування є незручності, пов’язані з ін’єкціями, та вартість лікування [30]. З іншого боку, пацієнти, які отримували сублінгвальну імунотерапію, мали проблеми, пов’язані з дотриманням режиму лікування в домашніх умовах, невиконанням вимоги про регулярне відвідування клінік (недостатній контроль) [12].

Таким чином, ефективність АСІТ значною мірою визначається прихильністю хворих до лікування. Згідно з визначенням експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, прихильність до лікування — це поняття, що характеризує, наскільки точно та послідовно пацієнт виконує надані лікарем рекомендації. Іншими словами, прихильність — це ступінь відповідності поведінки пацієнта рекомендаціям, що надані лікарем, при цьому особливу увагу приділяють питанню активної участі пацієнта в процесі лікування [8]. Прихильність до терапії зростає в пацієнтів у разі довіри до лікаря, якщо схема лікування є ефективною за об’єктивними та суб’єктивними показниками, а побічні дії не перевищують ефект від призначеного лікування. Низька прихильність до лікування в кожному конкретному випадку потребує ретельного вивчення. Доведено, що пацієнтам з астмою необхідно запропонувати навчання із самоконтролю, зосереджене на індивідуальних потребах і підкріплене письмовим індивідуальним планом лікування. Для грамотного здійснення самоконтролю обов’язковими є такі елементи: поінформованість пацієнта і його родини про сутність хвороби і можливості її лікування, вірогідний вимір показників видиху (об’єктивізація стану пацієнта за допомогою пікфлоуметрії); зрозумілі для пацієнта й абсолютно конкретні інструкції щодо алгоритму дій на початку нападу астми; гнучкі і тривалі контакти лікаря і пацієнта (прописана система моніторингу — графіки прийому, щоденники пацієнта) [8].

Висновки

Таким чином, доказова база ефективності застосування АСІТ у лікуванні бронхіальної астми протягом останніх років суттєво розширилася. Отримані на сьогодні дані довели, що проведення такого лікування дозволяє змінити склад представництва цитокінових маркерів, знизити чутливість респіраторного каналу до експозиції алергену, запобігти розширенню спектра причинно-значущих алергенів, сповільнити прогресування алергічного процесу, зменшити потребу в медикаментах. Більше того, сьогодні можна стверджувати, що після завершення успішних курсів АСІТ протягом тривалого часу зберігається ремісія БА [23]. Однак унікальна терапевтична дія АСІТ досягається лише в разі високої прихильності пацієнтів до лікування, яка забезпечується партнерськими відносинами між лікарем і хворим й активною участю пацієнта в лікувальному процесі.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.


Список літератури

1. Майданник В.Г., Сміян О.І. Бронхіальна астма у дітей. Навчальний посібник. Суми: Сумський державний університет, 2017. 243 с.

2. Global Initiative for Asthma (GINA): Global strategy for asthma management and prevention. Update 2014 and Online Appendix.  Available at: http://www.ginasthma.org.

3. Masoli M., Fabian D., Holt S., Beasley R. Global initiative for asthma (GINA) Program The global burden of asthma: executive summary of the GINA dissemination committee report. Allergy. 2004. 59. Р. 469-478. doi: 10.1111/j.1398-9995.2004.00526.x.

4. Agache I. EAACI Guidelines on Allergen Immunotherapy-Out with the old and in with the new.Allergy. 2018. 73. Р. 737-738. doi: 10.1111/all.13393.

5. Майданник В.Г., Беш Л.В., Колоскова О.К., Сміян О.ІБронхіальна астма у дітейнові клінічні рекомендаціїМіжнародний журнал педіатріїакушерства та гінекології. 2018. Т. 12. № 1. С. 28-42.

6. Уніфікований клінічний протокол первинноївторинної (спеціалізованоїмедичної допомоги «Бронхіальна астма у дітей». Наказ Міністерства охорони здоров’я України № 868 від 8 жовтня 2013 р. C. 36-46.

7. Беш Л.В. Бронхіальна астма у дітей. Здоров’я дитини. 2012. № 8. С. 43.

8. Беш Л.В., Ласиця Т.С., Беш О.М. Бронхіальна астма в практиці сімейного лікаря. Львів: Простір-М, 2018. 116 с.

9. Беш Л.В. Особливості перебігу і лікування бронхіальної астми у підлітків. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. Спецвипуск. 2013. № 2. С. 16-20.

10. Гришило П.В. Види алерген-специфічної імунотерапії, показання до призначення, ефективність при бронхіальній астмі та інших алергічних захворюваннях. Астма та алергія. 2016. № 1. С. 62-66.

11. EAACI Guideline on Allergen Immunotherapy — allergic asthma. V 4.0/04. June 2017.

12. Jutel M., Bartkowiak-Emeryk M., Bręborowicz A. et al. Sublingual immunotherapy (SLIT) indications, mechanism, and efficacy. Ann. Agric. Environ. Med. 2016. 23. Р. 44-53. doi: 10.5604/12321966.1196851.

13. Bagnasco D., Ferrando M., Testino E. et al. Allergen Immunotherapy: Current State and Ways Forward. J. Allergy Ther. 2018. 9. 3doi: 10.4172/2155-6121.1000283.

14. Agache I., Lau S., Akdis C.A. EAACI Guidelines on Allergen Immunotherapy: House dust mite-driven allergic asthma Allergy. May 2019. 74(5). Р. 855-873. doi: 10.1111/all.13749.

15. Asamoah F., Kakourou A., Dhami S. et al. Allergen immunotherapy for allergic asthma: a systematic overview of systematic reviews. Clin. Transl. Allergy. 2017. 7. Р. 25. doi: 10.1186/s13601-017-0160-0.

16. Chelladurai Y., Suarez-Cuervo C., Erekosima N., Kim J.M., Ramanathan M., Segal J.B., Lin S.Y. Effectiveness of subcutaneous versus sublingual immunotherapy for the treatment of allergic rhinoconjunctivitis and asthma: a systematic review. J. Alergy Clin. Immunol. Pract. 2013. 1(4). Р. 361-369. doi:10.1016/j.jaip.2013.04.005.

17. Seidenberg J., Pajno G.B., Bauer C.P., La Grutta S., Sieber J. Safety and tolerability of seasonal ultra-rush, high-dose sublingual-swallow immunotherapy in allergic rhinitis to grass and tree pollens: an observational study in 193 children and adolescents. J. Investig. Allergol. Clin. Immunol. 2009. 19(2). Р. 125-31.

18. Састре ДМолекулярна діагностика алергійАлергія у дитини. 2013. № 1/2. С. 20-25.

19. Bachert C., Larche M., Bonini S. et al. Allergen immunotherapy on the way to product-based evaluation-a WAO statement. World Allergy Organ. J. 2015. 8. Р. 29. doi:10.1186/s40413-015-0078-8.

20. Canonica G.W., Ansotegui I.J., Pawankar R. et al. A WAO — ARIA — GALEN consensus document on molecular-based allergy diagnostics. 2013. 6. Р. 17. https://doi.org/10.1186/1939-4551-6-17.

21. Коровкина Е.С., Мокроносова М.А. Аллергия к клещам домашней пыли с позиций молекулярной аллергологии. Медицинская иммунология. 2012. Т. 14. № 45. С. 279-288.

22. Weghofer M., Grote M., Resch Y. et al. Identification of Der p 23, a peritrophin-like protein, as a new major Dermatophagoides pteronyssinus allergen associated with the peritrophic matrix of mite fecal pellets. J. Immunol. 2013 Apr 1. 190(7). Р. 3059-3067. doi:10.4049/jimmunol.1202288.

23. Зубченко С.О., Юр’єв С.Д. Оцінка діагностичних критеріїв у пацієнтів з різними клініко-лабораторними проявами сенсибілізації до кліщів домашнього пороху та прогнозування ефективності алерген-специфічної імунотерапії на підставі алергокомпонентної діагностики. Імунологія та алергологія: наука і практика. 2015. № 2. С. 98-107.

24. Nelson H.SMultiallergen immunotherapy for allergic rhinitis and asthmaJ. Allergy Clin. Immunol. 2009. 123(4). Р. 763-9. doi: 10.1016/j.jaci.2008.12.013.

25. Scadding G.W., Calderon M.A., Bellido V. et al. Optimisation of grass pollen nasal allergen challenge for assessment of clinical and immunological outcomes. J. Immunol. Methods. 2012. 384(1–2). Р. 25-32. doi: 10.1016/j.jim.2012.06.013.

26. Беш О.М., Радченко О.М., Бандрівська А.ЗАналіз застосування специфічної імунотерапії в лікуванні бронхіальної астми у дорослихМатеріали науково-практичної конференції алергологів УкраїниВінниця, 2010. С. 102-103.

27. Беш О.М., Радченко О.МАлерген-специфічна імунотерапія і її місце в лікуванні бронхіальної астмисучасний стан проблемиЕкспериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. 2014. № 3. С. 77-85.

28. Abramson M.J., Puy R.M., Weiner J.M. Allergen immunotherapy for asthma. Cochrane Database Syst. Rev. 2003. doi:10.1002/14651858.CD001186.

29. Pfaar O., Bachert C., Bufe A. et al. Guideline on allergen-specific immunotherapy in IgE-mediated allergic diseases: S2k Guideline of the German Society for Allergology and Clinical Immunology (DGAKI). Allergo J. Int. 2014. 23(8). Р. 282-319. doi:10.1007/s40629-014-0032-2.

30. Passalacqua G., Nowak-Wegrzyn A., Canonica G.W. Local side effects of sublingual and oral immunotherapy. J. Allergy Clin. Immunol. Pract. 2017. 5(1). Р. 13-21. doi: 10.1016/j.jaip.2016.06.020.

31. Tosca M.A., Licari A., Olcese R., Marseglia G., Sacco O., Ciprandi G. Immunotherapy and asthma in children. Front. Pediatr. 2018. 6. Р. 231. doi: 10.3389/fped.2018.00231.

32. Пухлик Б.М. Элементарная аллергология. Винница: ООО «Велес», 2002. 148 с.

33. Смирнова О.В., Выхристенко Л.Р. Роль клеток системы иммунитета в патогенезе бронхиальной астмы. Медицинские новости. 2011. № 5. С. 18-19.

34. Brehler R., Klimek L., Kopp M.V., Virchow C.J. Specific immunotherapy-indications and mode of action. Dtsch. Arztebl. Int. 2013. V. 110, № 9. P. 148-158. doi:10.3238/arztebl.2013.0148.

35. Казмірчук В.Є., Ковальчук Л.В. Клінічна імунологія і алергологія. Вінниця: Нова книга, 2006. 504 с.

36. Bousquet P.J., Calderon M.A., Demoly P. et al. The consolidated standards of reporting trials (CONSORT) statement applied to allergen-specific immunotherapy with inhalant allergens: A Global Allergy and Asthma European Network (GA2LEN) article. J. Allergy Clin. Immunol. 2011. V. 127, № 1. P. 49-56. doi:10.1016/j.jaci.2010.09.017.

37. Rosewich M., Lee D., Zielen S. Pollinex quattro: an innovative four injections immunotherapy in allergic rhinitis. Hum Vaccin. Immunother. 2013. V. 9, № 7. P. 1523-1531. doi: 10.4161/hv.24631.

38. Shamij M.H., Cappenand J.H., Akdis M. et al. Biomarkers for monitoring clinical efficacy of allergen immunotherapy for allergic rhinoconjunctivitis and allergic asthma: an EAACI Position Paper. Allergy. 2 February 2017. doi: 10.1111/all.13138.

39. Shamji M.H., Durham S.R. Mechanisms of allergen immunotherapy for inhaled allergens and predictive biomarkers. Allergy ClinImmunol. 2017. 140. Р. 1485-98. doi: 10.1016/j.jaci.2017.10.010.

40. Воробьева О.В., Гущин И.С. Контролируемое исследование эффективности и безопастности аллергенспецифической иммунотерапии: исторический аспект. Рос. аллергологический журн. 2013. № 4. С. 3-15.

41. Гогунська І.В. Вивчення ефективності специфічної імунотерапії при алергічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів за результатами 5-річного ретроспективного дослідження. Новости медицины и фармации. 2010. № 322. С. 46-53.

42. Заболотний Д.І., Мельников О.Ф., Гогунська І.В. та ін. Експериментальне підтвердження ефективності алерген-специфічної імунотерапії. Клін. імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2012. № 2. С. 59-62.

43. Фещенко Ю.И., Яшина Л.А., Полянская М.А. Основы спирометрии и ее особенности при хроническом обструктивном заболевании легких. Астма та алергія. 2012. № 2. С. 22-27.

44. Матвієнко Ю.О. Особливості імунограми у хворих на бронхіальну астму та їх практичне значення. Астма і алергія. 2012. № 1. С. 51-56.

45. Lupinek C., Marth K., Niederberger V., Valenta R. Analysis of serum IgE reactivity profiles with microarrayed allergens indicates absence of de novo IgE sensitizations in adults. J. Allergy Clin. Immunol. 2012. V. 130, № 6. P. 1418-1420. doi:10.1016/j.jaci.2012.06.028.

46. Flicker S., Linhart B., Wild C. et al. Passive immunization with allergen-specific IgG antibodies for treatment and prevention of allergy. Immunobiology. 2013. V. 218, № 6. P. 884-891. doi: 10.1016/j.imbio.2012.10.008.

47. Cox L., James T., Nelson H., Lockey R. Allergen immunotherapy: a practice parameter second update. J. Allergy Clin. Immunol. 2007. 120(3 Suppl.). Р. 25-85. doi: https://doi.org/10.1016/j.jaci.2007.06.019.

48. Tsaboury s., Mavroudi A., Feketea G., Guibas G. Subcutaneous and Sublingual Immunotherapy in Allergic Asthma in Children. Front. Pediatr. 21 April 2017. https://doi.org/10.3389/fped.2017.00082.


Повернутися до номеру