Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Child`s Health" Том 15, №5, 2020

Back to issue

Рецензія на монографію «Герпесвирусные инфекции и здоровье человека» (Абатуров А.Е., Чернышева О.Е., Юлиш Е.И.), 2020 рік

Глобалізація захворювань, що викликаються вірусними інфекціями, вперше зафіксована століття тому з так званої «іспанки», а з кінця 2019 року розвивається глобальна пандемія нової коронавірусної інфекції — COVID-19, викликана коронавірусом SARS-CoV-2. Віруси на сьогодні вважаються причинами розвитку багатьох захворювань, що раніше належали до соматичних, онкологічних, ендокринних. Особливо це стосується вірусних інфекцій з персистуючим тривалим перебігом.

Книга побудована за традиційною схемою: вступ, десять розділів, висновки, 34 таблиці, 81 рисунок. Список 884 літературних джерел, використаних у монографії, з них 440 іноземних.

У першому розділі, присвяченому характеристикам персистуючих інфекцій, зазначена їх роль у формуванні гострої та хронічної патології, в тому числі в жінок і плода.

Відносини макро- і мікроорганізмів розглядаються у другому розділі. Особливість патогенетичних зрушень при персистенції інфекційного агента пов’язана в основному з пошкодженням тканин господаря, що обумовлюється головним чином реакціями самого господаря на інфекцію. При цьому імуногенетичні особливості організму хазяїна обумовлюють сприйнятливість організму до інфекцій.

Сьогодні вже з досить великою впевненістю можна говорити про значну роль інфекцій, особливо персистуючих, у формуванні так званої соматичної патології, що розглядається в третьому розділі монографії. Взаємодія персистуючого патогенного фактора з організмом тривалий час обмежується періодичною появою незначних змін у функціонуванні тієї чи іншої системи, а згодом персистуючий запальний процес призводить і до структурних порушень. Наведені захворювання, що вважалися соматичними, за даними сучасних досліджень, тісно пов’язані з гострими і персистуючими інфекціями.

У четвертому розділі проведено аналіз значущості персистуючих інфекцій у патології дітей різного віку. Зокрема, це дані про те, що у більшості дітей, померлих у віці до 14 років з різних причин, в тому числі і від автоімунних захворювань, фоном були персистуюча латентна внутрішньоклітинна інфекція і пов’язаний з нею імунодефіцитний стан.

П’ятий розділ присвячений причинам, ймовірності і шляхам інфікування плода та новонародженого, патогенезу інфекційного процесу у вагітної та дитини, формуванню вродженого інфікування. Підкреслюється, що навіть легка та безсимптомна інфекція у вагітної може призвести до тяжких уражень плода, і тільки у 10 % вагітних персистуюча внутрішньоклітинна інфекція має яскраві клінічні симптоми.

Загальна характеристика вірусів групи герпесвірусів докладно наведена у шостому розділі. Розглянуті їх властивості, патогенність, шляхи розвитку патологічного процесу, що викликається ними, пов’язані з ними захворювання.

У матеріалах сьомого розділу визначено принципи та методи специфічної діагностики герпесвірусних інфекцій, виявлення за їх допомогою характеру і стадії інфекційного процесу і на підставі аналізу їх даних запропоновані підходи до терапії.

Питанням клінічних проявів і діагностики захворювань, асоційованих з окремими представниками герпесвірусів, присвячений восьмий розділ видання. Поряд з докладною клініко-лабораторною симптоматикою в ньому публікується велика кількість фотографій, що наочно демонструють прояви інфекцій.

Цікавим і дискусійним є дев’ятий розділ, в якому автори розглядають герпесвірусні інфекції як причину чи тригер соматичних або онкологічних захворювань. Сьогодні багато дослідників вважають персистуючі вірусні інфекції не тільки збудниками інфекційних захворювань, але і причинними факторами глибоких порушень внутрішнього середовища організму людини. Серед них вагоме місце належить цитомегаловірусу, вірусу Епштейна — Барр, вірусам простого герпесу та іншим представникам групи. Докладно описані результати цих досліджень у світі, патогенез захворювань і, як наслідок, причинно-наслідкові зв’язки герпесвірусних інфекцій з хронічною соматичною патологією.

Цікавою є цитата нашого великого співвітчизника, лауреата Нобелівської премії І.І. Мечникова (цьогоріч відзначається 175-та річниця від дня його народження). Він писав: «...Одна причина рака, безусловно, находится в самом организме, но другая попадает в него в виде экзогенного начала, скорее всего — вируса». Слід думати, що автори монографії не сумніваються в цій теорії та значущості герпесвірусів в онкогенезі. Треба зазначити, що висока ефективність вакцинації проти вірусу папіломи, що запобігає розвитку аденокарциноми шийки матки у жінок, підтверджує їх думку.

У десятому розділі на підставі метааналізу даних міжнародних, вітчизняних і власних досліджень читачу надаються сучасні принципи лікування герпесвірусних інфекцій залежно від періоду захворювання, активності інфекційного процесу і статусу хворого з критеріями вибору специфічних і неспецифічних препаратів.

Серед зауважень до видання можна зазначити чорно-біле подання рисунків, хоча рисунки в кольорі значно покращили б їх сприйняття.

В цілому дану монографію можна вважати однією з провідних праць за темою. Вона заслуговує на дуже високу оцінку. Автори книги є відомими фахівцями з цієї проблеми. Їм дійсно вдалося створити фундаментальну книгу про вплив герпесвірусних інфекцій на здоров’я людини. Без сумніву, вона знайде своє важливе місце в бібліотеках лікарів різних спеціальностей, науковців, які займаються проблемами здоров’я людини.

 

Професор кафедри педіатрії № 2
Національного медичного університету
імені О.О. Богомольця МОЗ України,
заслужений лікар України, доктор медичних наук, професор С.П. Кривопустов



Back to issue