Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Gastroenterology" Том 54, №3, 2020

Back to issue

Clostridium difficile-associated colitis: literature review, case report

Authors: Степанов Ю.М.(1), Симонова Е.В.(1), Будзак И.Я.(2), Кононов И.Н.(2)
(1) — ГУ «Институт гастроэнтерологии НАМН Украины», г. Днепр, Украина
(2) — ГУ «Днепропетровская медицинская академия МЗ Украины», г. Днепр, Украина

Categories: Gastroenterology

Sections: Specialist manual

print version


Summary

У статті подані сучасні уявлення про інфекцію Clostridium difficile (C. difficile): наводиться сучасна класифікація, розбираються питання епідеміології, етіології, патогенезу кишкових порушень, клінічні аспекти цього захворювання, а також лабораторні, ендоскопічні, морфологічні прояви. Наведені сучасні міжнародні підходи до лікування C. difficile-інфекції. C. difficile-асоційований коліт — захворювання, що розвивається при порушенні кишкового мікробіома з надлишковою колонізацією C. difficile, токсини якої викликають запалення та пошкодження слизової оболонки товстої кишки та діарею. Прийом антибіотиків призводить до пригнічення ендогенної мікрофлори та розмноження C. difficilе завдяки плазмідам спороутворення; після скасування препаратів спори переходять у вегетативну форму бактерій і починають виробляти токсини; в результаті пошкодження ендотелію, великих запальних змін у слизовій оболонці товстої кишки формуються ділянки некрозу на поверхні епітелію з утворенням псевдомембран (ексудативних бляшок). Клостридіальна інфекція призводить до широкого спектра клінічних проявів — від безсимптомного носійства, помірної, неускладненої діареї до загрозливого життю псевдомембранозного коліту — тяжкої клінічної форми C. difficile-асоційованого коліту, викликаної токсигенною формою C. difficile, характерною ознакою якого є фібринозні накладення на слизовій оболонці товстої кишки (псевдомембрани), виявлені при ендоскопічному дослідженні. Золотим стандартом і найбільш інформативним методом верифікації діагнозу є виявлення токсинів C. difficile в калі. В діагностиці C. difficile-асоційованого коліту важливу роль відіграють також оцінка лабораторних показників, ендоскопічне та морфологічне дослідження. При встановленні діагнозу псевдомембранозного коліту лікування необхідно починати негайно. Перший крок — скасування антибіотика, що викликав діарею. Невід’ємною частиною стандартної терапії пацієнтів із C. difficile-асоційованим колітом є антибактеріальна терапія, яка повинна обмежити колонізацію кишечника C. difficile та виявити протизапальну дію. C. difficile є найбільш чутливими до ванкоміцину і метронідазолу. Обов’язковою умовою є ентеральне призначення антибіотиків, оскільки при парентеральному їх введенні в кишечнику не завжди створюється достатня їх концентрація, через що може не настати повна санація від C. difficile. У статті показано і проаналізовано клінічний випадок у пацієнта з даним захворюванням, який проходив лікування в Інституті гастроентерології НАМН України.

В статье приведены современные представления об инфекции Clostridium difficile (C. difficile): приводится современная классификация, разбираются вопросы эпидемиологии, этиологии, патогенеза кишечных нарушений, клинические аспекты этого заболевания, а также лабораторные, эндоскопические, морфологические проявления. Представлены современные международные подходы к лечению C. difficile-инфекции. C. difficile-ассоциированный колит — заболевание, развивающееся при нарушении кишечного микробиома с избыточной колонизацией C. difficile, токсины которой вызывают воспаление и повреждение слизистой оболочки толстой кишки и диарею. Прием антибиотиков приводит к угнетению эндогенной микрофлоры и размножению C. difficilе благодаря плазмидам спорообразования; после отмены препаратов споры переходят в вегетативную форму бактерий и начинают вырабатывать токсины; в результате повреждения эндотелия, обширных воспалительных изменений в слизистой оболочке толстой кишки формируются участки некроза на поверхности эпителия с образованием псевдомембран (экссудативных бляшек). Клостридиальная инфекция приводит к широкому спектру клинических проявлений — от бессимптомного носительства, умеренной, неосложненной диареи до угрожающего жизни псевдомембранозного колита — тяжелой клинической формы C. difficile-ассоциированного колита, вызванной токсигенной формой C. difficile, характерным признаком которого являются фибринозные наложения на слизистой оболочке толстой кишки (псевдомембраны), выявленные при эндоскопическом исследовании. Золотым стандартом и наиболее информативным методом верификации диагноза является обнаружение токсинов C. difficile в кале. В диагностике C. difficile-ассоциированного колита важную роль играют также оценка лабораторных показателей, эндоскопическое и морфологическое исследования. При постановке диагноза псевдомембранозного колита лечение необходимо начинать незамедлительно. Первый шаг — отмена антибиотика, вызвавшего диарею. Неотъемлемой частью стандартной терапии пациентов с C. difficile-ассоциированным колитом является антибактериальная терапия, которая должна ограничить колонизацию кишечника C. difficile и оказать противовоспалительное действие. C. difficile наиболее чувствительны к ванкомицину и метронидазолу. Обязательным условием является энтеральное назначение антибиотиков, так как при парентеральном их введении в кишечнике не всегда создается достаточная их концентрация, в связи с чем может не наступить полная санация от C. difficile. В статье показан и проанализирован клинический случай у пациента с данным заболеванием, проходившего лечение в Институте гастроэнтерологии НАМН Украины.

The article presents modern ideas about Clostridium difficile (C. difficile) infections: the modern classification is given, the questions of epidemiology, etiology, the pathogenesis of intestinal disorders, the clinical aspects of this disease, as well as laboratory, endoscopic, morphological manifestations are considered. Mo­dern international approaches to the treatment of C. difficile infection are presented. C. difficile-associated colitis is a disease that develops with an intestinal microbiome disorder with excessive colonization of C. difficile, the toxins of which cause inflammation and damage to the colon mucosa and diarrhea. The antibiotics intake leads to the inhibition of endogenous microflora and propagation of C. difficile due to spore-forming plasmids; after drug withdrawal spores go into the vegetative form of bacteria and begin to produce toxins; as a result of damage to the endothelium, extensive inflammatory changes in the mucous membrane of the colon, patches of necrosis are formed on the surface of the epithelium with the formation of pseudomembranes (exudative plaques). The Clostridial infection leads to a wide range of clinical manifestations from an asympto­matic course, moderate, uncomplicated diarrhea to life-threatening pseudomembranous colitis — a severe clinical form of C. difficile-associated colitis caused by the toxigenic form of C. difficile, a cha­racteristic feature of which are fibrinous deposits on the colon mucosa (pseudomembranes) identified by endoscopic exa­mination. The gold standard and the most informative method for verifying a diagnosis is the detection of C. difficile toxins in feces. In the diagnosis of C. difficile-associated colitis, an important role belongs to the assessment of laboratory parameters, endoscopic and morphological examinations. When pseudomembranous colitis is diagnosed, treatment should be started immediately. The first step is to cancel the antibiotic that has caused diarrhea. The necessary part of standard therapy for patients with C. difficile-associated colitis is an antibiotic therapy, which limits C. difficile colonization of the intestines and has an anti-inflammatory effect. C. difficile is most sensitive to vancomycin and metronidazole. The enteral administration of antibiotics is necessary since their parenteral administration in the intestine does not always create a sufficient concentration of antibiotics, and therefore, complete liquidation of C. difficile may not occur. The article shows and analyzes the clinical case of the patient with this disease who was treated at the Institute of Gastroenterology of the National Academy of Medical Sciences of Ukraine.


Keywords

Clostridium difficile-інфекція; Clostridium difficile-асоційований коліт; псевдомембранозний коліт; огляд літератури; етіологія; епідеміологія; діагностика; лікування; клінічний випадок

Clostridium difficile-инфекция; Clostridium difficile-ассоциированный колит; псевдомембранозный колит; обзор литературы; этиология; эпидемиология; диагностика; лечение; клинический случай

Clostridium difficile infection; Clostridium difficile-associated colitis; pseudomembranous colitis; literature review; etio­logy; epidemiology; diagnosis; treatment; clinical case


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

  1. Ивашкин В.Т., Шифрин О.С., Тертычный А.С. Clostridium difficilе-ассоциированная болезнь. Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2015. № 6. С. 5-17.
  2. Лисюк Ю.С., Когут Л.М., Романчак Д.Л., Войтович О.В. Псевдомембранозний коліт – практичні аспекти діагностики і лікування (короткий огляд літератури). Шпитальна хірургія. Журнал ім. Л.Я. Ковальчука. 2017. № 4. С. 96-102.
  3. Лисюк Ю.С., Андрющенко В.П., Когут Л.М., Гірняк О.Т., Лисюк І.С. Псевдомембранозний коліт: мультидисциплінарний принцип профілактики, діагностики та лікувальної тактики. Науковий вісник Ужгородського університету, серія «Медицина». 2016. Вип. 2(54). С. 105-111. 
  4. McDonald L.C., Gerding D.N., Johnson S. et al. Clinical practice guidelines for Clostridium difficile infection in adults and children: 2017 update by the Infectious Diseases Society of America (IDSA) and Society for Healthcare Epidemiology of America (SHEA). Clin. Infect. Disease. 2018. CID 2018. № XX. P. (XX XXXX). doi/10.1093/cid/cix1085/4855916. doi: 10.1093/cid/cix1085.
  5. Sartelli M., Di Bella S., McFarland L.V. et al. 2019 update of the WSES guidelines for management of Clostridioides (Clostridium) difficile infection in surgical patients. World Journal of Emergency Surgery. 2019. Vol. 8. № 14 . DOI: 10.1186/s13017-019-0228-3.
  6. Sartelli M., Malangoni M.A., Abu-Zidan F.M. et al. WSES guidelines for management of Clostridium difficile infection in surgical patients. World Journal of Emergency Surgery. 2015. № 10(38). Р. 1-23. doi: 10.1186/s13017-015-0033-6.
  7. Гончарик И.И., Царев В.П., Малая Т.В. Псевдомембранозный колит. Военная медицина. 2010. № 3. С. 112-116.
  8. Черненькая Т.В. Псевдомембранозный колит: диагностика, лечение и профилактика (обзор литературы). Журнал им. Н.В. Склифосовского. Неотложная медицинская помощь. 2016. № 1. С. 33-39.
  9. Шептулин А.А. Рефрактерные и рецидивирующие формы колита, ассоциированного с Clostridium difficile. Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии и колопроктологии. 2011. № 21(2). C. 50-53.
  10. Safdar N., Henderson S. Clostridium difficile Infection: Prevention, Diagnosis and Treatment — Adult/Pediatric — Inpatient/Ambulatory/Emergency Department Clinical Practice Guideline. 2018. University of Wisconsin Hospitals and Clinics Authority. doi: https://www.uwhealth.org/cckm/cpg/infection-and-isolation/related/Clostridium-difficile-Infection-Prevention-Treatment-Management-AdultPeds-IPAmbED-180619.pdf
  11. Mullish B.H., Williams H.R. Clostridium difficile infection and antibiotic-associated diarrhea. Clin. Med. (Lond). 2018. № 18(3). P. 237-241. doi: 10.7861/clinmedicine.18-3-237. 
  12. Aberra F.N., Anand B.S. Clostridioides (Clostridium) Difficile Colitis. Medscape. Drugs & Diseases, 2019. 33 p. URL: https://emedicine.medscape.com/article/186458-overview
  13. Ивашкин В.Т., Ющук Н.Д., Маев И.В. и др. Рекомендации Российской гастроэнтерологической ассоциации по диагностике и лечению Clostridium difficilе-ассоциированной болезни. Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии и колопроктологии. 2016. № 5. С. 56-65.
  14. Шелыгин Ю.А., Алешкин В.А., Сухина М.А. и др. Клинические рекомендации Национальной ассоциации специалистов по контролю инфекций, связанных с оказанием медицинской помощи и общероссийской общественной некоммерческой организации «Ассоциация колопроктологов России» по диагностике, лечению и профилактике Clostridium difficile-ассоциированной диареи (CDI). Клинические рекомендации. Москва, 2017. 24 с. 
  15. Guery B., Galperine T., Barbut F. Clostridioides difficile: diagnosis and treatments. BMJ. 2019 Aug 20. № 366. l4609. doi: 10.1136/bmj.l4609. 
  16. Curcio D., Can A., Fernandez F.A., Correa J. Clostridium difficile-associated Diarrhea in Developing Countries: A Systematic Review and Meta-Analysis. Infect. Dis. Ther. 2019. № 8(1). P. 87-103. doi: 10.1007/s40121-019-0231-8. 
  17. Vindigni S.M., Surawicz C.M. C. difficile Infection: Changing Epidemiology and Management Paradigms. Clin. Transl. Gastroenterol. 2015 Jul 9. № 6(7). P. e99. doi: 10.1038/ctg.2015.24.
  18. Сафин А.Л., Ачкасов С.И., Сухина М.А., Сушков С.И., Ачкасов М.А., Сухина О.И. Факторы риска развития диареи, ассоциированной с Сlostridium difficile, у колопроктологических больных (обзор литературы). Колопроктология. 2017. № 1(59). C. 59-67. doi.org/10.33878/2073-7556-2017-0-1-59-67.
  19. Kazanowski M., Smolarek S., Kinnarney F., Grzebieniak Z. Clostridium difficile: epidemiology, diagnostic and therapeutic possibilities — a systematic review. Tech. Coloproctol. 2014. № 18(3). P. 223-32. doi: 10.1007/s10151-013-1081-0.
  20. Linsenmeyer K., O'Brien W., Brecher S.M., Strymish J., Rochman A., Itani K., Gupta K. Clostridium difficile screening for colonization during an outbreak setting. Clin. Infect. Dis. 2018. № 67(12). P. 1912-1914. doi: 10.1093/cid/ciy455. 
  21. Lawley T.D., Croucher N.J., Yu L. et al. Proteomic and genomic characterization of highly infectious Clostridium difficile 630 spores. J. Bacteriol. 2009. № 191. P. 5377-5386. doi: 10.1128/JB.00597-09.
  22. Schenck L.P., Beck P.L., MacDonald J.A. Gastrointestinal dysbiosis and the use of fecal microbial transplantation in Clostridium difficile infection. World J. Gastrointest. Pathophysiol. 2015. № 6(4). P. 169-180. doi: 10.4291/wjgp.v6.i4.169.
  23. Beer L.A., Tatge H., Schneider C. et al. The Binary Toxin CDT of Clostridium difficile as a Tool for Intracellular Delivery of Bacterial Glucosyltransferase Domains. Toxins (Basel). 2018. № 10. Vol. 6. pii: E225. doi: 10.3390/toxins10060225. 
  24. Crobach M.J., Planche T., Eckert C. et al. European Society of Clinical Microbiology and Infectious Diseases: update of the diagnostic guidance document for Clostridium difficile infection. Clin. Microbiol. Infect. 2016. № 22 (Suppl. 4). S63-81. doi: 10.1016/j.cmi.2016.03.010.
  25. De Rosa F.G., Cavallerio P., Corcione S. et al. Molecular characterization of toxigenic Clostridium difficile in a northern Italian. Curr. Microbiol. 2015. № 70. P. 154-165. doi: 10.1007/s00284-014-0690-9 
  26. Di Bella S., Ascenzi P., Siarakas S., Petrosillo N., di Masi A. Clostridium difficile toxins A and B: insights into pathogenic properties and Extraintestinal effects. Toxins (Basel). 2016. № 8(5). P. 134. doi: 10.3390/toxins8050134.
  27. Kuehne S.A., Collery M.M., Kelly M.L., Cartman S.T., Cockayne A., Minton N.P. Importance of toxin A, toxin B, and CDT in virulence of an epidemic Clostridium difficile strain. J. Infect. Dis. 2014. № 209. P. 83-96. doi: 10.1093/infdis/jit426.
  28. McFarland L.V. Renewed interest in a difficult disease: Clostridium difficile infections — epidemiology and current treatment strategies. Curr. Opin. Gastroenterol. 2009. № 25. P. 24-35. doi: 10.1097/MOG.0b013e32831da7c4.
  29. Howerton A., Ramirez N., Abel-Santos E. Mapping interactions between germinants and Clostridium difficile spores. J. Bacteriol. 2011. № 193. P. 274-282. doi: 10.1128/JB.00980-10.
  30. Oldfield E.C., Oldfield E.C., Johnson D.A. Clinical update for the diagnosis and treatment of Clostridium difficile infection. World J. Gastrointest. Pharmacol. Ther. 2014. № 5. P. 1-26. doi: 10.4292/wjgpt.v5.i1.1.
  31. Kociolek L.K., Gerding D.N. Clinical utility of laboratory detection of Clostridium difficile strain BI/ NAP1/027. J. Clin. Microbiol. 2016. № 54(1). P. 19-24. doi: 10.1128/JCM.02340-15.
  32. Adams S.D., Mercer D.W. Fulminant Clostridium difficile colitis. Curr. Opin. Crit. Care. 2007. № 13. P. 450-455. doi: 10.1097/MCC.0b013e3282638879.
  33. LaBarbera F.D., Nikiforov I., Parvathenani A., Pramil V., Gorrepati S. A prediction model for Clostridium difficile recurrence. J. Community Hosp. Intern. Med. Perspect. 2015. № 5. P. 26033. doi: 10.3402/jchimp.v5.26033.
  34. Petrosillo N. Tackling the recurrence of Clostridium difficile infection. Med. Mal. Infect. 2018. №. 48(18). P. 22. doi: 10.1016/j.medmal.2017.10.007.
  35. Sheitoyan-Pesant C., Abou Chakra C.N., Pоpin J., Marcil-Hoguy A., Nault V., Valiquette L. Clinical and healthcare burden of multiple recurrences of Clostridium difficile infection. Clin. Infect. Dis. 2016. № 62. P. 574-80. doi: 10.1093/cid/civ958.
  36. Kelly J.P. Can we identify patients at high risk of recurrent Clostridium difficile infection? Clin. Microbiol. Infect. 2012. № 18 (Suppl. 6). P. 21-7. doi: 10.1111/1469-0691.12046.
  37. Samie A.A., Traub M., Bachmann K., Kopischke K., Theilmann L. Risk factors for recurrence of Clostridium difficile-associated diarrhea. Hepatogastroenterology. 2013. № 60. P. 1351-4. doi: 10.5754/hge12588.
  38. Moon H.-W., Kim H.N., Hur M. et al Comparison of diagnostic algorithms for detecting toxigenic Clostridium difficile in routine practice at a tertiary referral hospital in Korea. PLoS One. 2016. № 8(11). P. e0161139. doi: 10.1371/journal. pone.01611 39. 
  39. Bulloch M. New Treatment Guidelines for Clostridium Difficile. 2018. https://www.pharmacytimes.com/.../new-treatment-guidelines-for-clostridium-difficile. 
  40. Cao F., Chen C.X., Wang M. Updated meta-analysis of controlled observational studies: proton-pump inhibitors and risk of Clostridium difficile infection. J. Hosp. Infect. 2018. № 98. P. 4-13. doi: 10.1016/j.jhin.2017.08.017.
  41. Cammarota G., Ianiro G., Gasbarrini A. Fecal microbiota transplantation for the treatment of Clostridium difficile infection: a systematic review. J. Clin. Gastroenterol. 2014. № 48. P. 693-702. doi: 10.1097/MCG.0000000000000046.
  42. Shah D.N., Aitken S.L, Barragan L.F. et al. Economic burden of primary compared with recurrent Clostridium difficile infection in hospitalized patients: a prospective cohort study. J. Hosp. Infect. 2016. № 3(93). Р. 286-289. doi: 10.1016/j.jhin.2016.04.004.
  43. Faroog P.D., Urrunaga N.H., Tang D.M., von Rosenvin–ge E.C. Pseudomembranous colitis. Dis. Mon. 2015. № 61(5). P. 181-206. doi: 10.1016/j.disamonth.2015.01.006.

Back to issue