





Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
день перший день другий
UkraineNeuroGlobal
UkraineCardioGlobal
Сучасні тренди діагностики і лікування в стоматології
Актуальні інфекційні захворювання день перший день другий
Травма та її наслідки
UkraineOncoGlobal
UkrainePediatricGlobal
Національна школа терапевтів України
день перший ЗАЛА СИНЯ
день перший ЗАЛА БОРДО
день другий ЗАЛА СИНЯ <
день другий ЗАЛА БОРДО
Жінка та війна: формули виживання
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Журнал "Здоров`я дитини" Том 15, №6, 2020
Повернутися до номеру
Ефективність застосування антилейкотрієнових препаратів для лікування бронхіальної астми у дітей з надлишковою масою тіла й ожирінням
Автори: Купкіна А.В.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
Рубрики: Педіатрія/Неонатологія
Розділи: Клінічні дослідження
Версія для друку
Актуальність. Надлишкова маса тіла й ожиріння зменшують ефективність базисної протиастматичної терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами та їх комбінацією з β2-агоністами тривалої дії та теофілінами, тому досягнення контрольованості астми потребує підвищення дози препаратів. Антилейкотрієнові препарати розглядають як другу лінію терапії як альтернативу кортикостероїдам при лікуванні легкої персистуючої астми і як компонент базисної протизапальної терапії персистуючої середньотяжкої астми. Вибір варіанта базисної терапії при поєднанні астми та надлишкової маси тіла у дітей має бути обґрунтованим лікарем, забезпечуючи ризик-орієнтований підхід до терапії. Мета: порівняти ефективність двох схем базисної терапії бронхіальної астми у дітей з надлишковою масою тіла й ожирінням — схеми використання середніх доз інгаляційних глюкокортикостероїдів та схеми використання комбінації низьких доз інгаляційних глюкокортикостероїдів з антилейкотрієновим препаратом. Матеріали та методи. Проведено дослідження 64 хворих на бронхіальну астму дітей віком від 6 до 18 років з надлишковою масою тіла й ожирінням. Діти були розподілені на дві терапевтичні групи методом випадкової вибірки. Діти І групи отримували комбінацію антилейкотрієнового препарату з низькими дозами інгаляційних глюкокортикостероїдів протягом 3 місяців (схема терапії І). Діти ІІ групи отримували середні дози інгаляційних глюкокортикостероїдів протягом 3 місяців (схема терапії ІІ). Для порівняння ефективності схем терапії всім дітям проведена спірометрія, аналіз рівня сироваткового лептину, оцінка клінічних симптомів астми, астма-контроль тест, оцінка якості життя за опитувальником PAQLQ. Для аналізу результатів використовували непараметричні методи статистичної обробки даних. Результати. Результат попарних порівнянь терапевтичних груп між собою після лікування виявив статистично значущу (p < 0,05) різницю результатів позитивного впливу лікування на користь схеми терапії I щодо покращення показників (Ме [QI; QIII]) клінічних симптомів (зменшення денних, нічних симптомів і застосування бронхолітиків за потребою), зниження рівня прозапального адипокіну лептину в сироватці крові та показників якості життя за шкалами PAQLQ «Активність» і «Симптоми». При міжгруповому порівнянні результатів астма-контроль тесту показник відносного ризику 2,06 (95% ВІ 1,1 ÷ 3,9) вказує на збільшення в середньому у 2 рази ризику досягнення повністю контрольованої астми при застосуванні схеми терапії I порівняно із застосуванням схеми терапії II (p = 0,037). Висновки. Терапевтичний ефект схеми терапії з використанням комбінації низьких доз інгаляційних глюкокортикостероїдів з антилейкотрієновим препаратом дозволяє рекомендувати саме її при виборі варіанта базисної терапії бронхіальної астми середньої тяжкості у дітей з надлишковою масою тіла й ожирінням.
Актуальность. Избыточная масса тела и ожирение снижают эффективность базисной противоастматической терапии ингаляционными глюкокортикостероидами и их комбинацией с β2-агонистами длительного действия и теофиллинами, поэтому достижение контролируемости астмы требует повышения дозы препаратов. Антилейкотриеновые препараты рассматривают в качестве второй линии терапии как альтернативу кортикостероидам при лечении легкой персистирующей астмы и как компонент базисной противовоспалительной терапии персистирующей среднетяжелой астмы. Выбор варианта базисной терапии при одновременном наличии астмы и избыточной массы тела у детей должен быть обоснован врачом исходя из риск-ориентированного подхода к терапии. Цель: сравнить эффективность двух схем базисной терапии бронхиальной астмы у детей с избыточной массой тела и ожирением — схемы использования средних доз ингаляционных глюкокортикостероидов и схемы использования комбинации низких доз ингаляционных глюкокортикостероидов с антилейкотриеновым препаратом. Материалы и методы. Проведено исследование 64 больных бронхиальной астмой детей в возрасте от 6 до 18 лет с избыточной массой тела и ожирением. Дети были разделены на две терапевтические группы методом случайной выборки. Дети I группы получали комбинацию антилейкотриенового препарата с низкими дозами ингаляционных глюкокортикостероидов в течение 3 месяцев (схема терапии І). Дети II группы получали средние дозы ингаляционных глюкокортикостероидов в течение 3 месяцев (схема терапии ІІ). Для сравнения эффективности схем терапии всем детям была проведена спирометрия, анализ уровня сывороточного лептина, оценка клинических симптомов астмы, астма-контроль тест, оценка качества жизни по опроснику PAQLQ. Для анализа результатов использовали непараметрические методы статистической обработки данных. Результаты. Результат попарных сравнений терапевтических групп между собой после лечения выявил статистически значимое (p < 0,05) различие результатов лечения в пользу схемы терапии I как в улучшении показателей (Ме [QI; QIII]) клинических симптомов (уменьшение дневных, ночных симптомов и применение бронхолитиков при необходимости), так и в снижении уровня провоспалительного адипокина лептина в сыворотке крови и улучшении показателей качества жизни по шкалам PAQLQ «Активность» и «Симптомы». При межгрупповом сравнении результатов астма-контроль теста показатель относительного риска 2,06 (95% ВІ 1,1 ÷ 3,9) указывает на увеличение в среднем в 2 раза риска достижения полностью контролируемой астмы при применении схемы терапии I по сравнению с применением схемы терапии II (p = 0,037). Выводы. Терапевтический эффект схемы терапии с использованием комбинации низких доз ингаляционных глюкокортикостероидов с антилейкотриеновым препаратом позволяет рекомендовать именно ее при выборе варианта базисной терапии среднетяжелой бронхиальной астмы у детей с избыточной массой тела и ожирением.
Background. Overweight and obesity reduce the effectiveness of basic asthma treatment with inhaled glucocorticosteroids and their combination with long-acting β2-agonists and theophyllines, so achieving asthma control requires increasing the dose of drugs. Antileukotriene drugs are considered as a second line of therapy as an alternative to corticosteroids in the treatment of mild persistent asthma and as a component of basic anti-inflammatory therapy of persistent moderate asthma. The choice of basic therapy in the combined course of asthma and overweight in children should be reasoned by the doctor, providing a risk-based approach to therapy. The purpose of the research is to compare the effectiveness of two schemes of basic therapy of bronchial asthma in overweight and obese children — schemes of medium doses of inhaled glucocorticosteroids and schemes of combination of low doses of inhaled glucocorticosteroids with antileukoriene drugs. Materials and methods. The histories of 64 children with bronchial asthma aged 6 to 18 years with overweight and obesity were studied. The children were divided into two treatment groups by random sampling. Group I received a combination of antileukoriene drugs with low-dose inhaled glucocorticosteroids for 3 months (therapy regimen I). Group II received medium doses of inhaled glucocorticosteroids for 3 months (therapy regimen II). To compare the effectiveness of treatment regimens, all children underwent spirometry, analysis of serum leptin levels, assessment of clinical symptoms of asthma, Asthma Control Test, assessment of quality of life according to the PAQLQ questionnaire. Non-parametric methods of statistical data processing were used to analyze the results. Results. The result of pairwise comparisons of therapeutic groups after treatment revealed a statistically significant (p < 0.05) difference in the results of the positive effect of treatment in favor of treatment regimen I to improve indicators (Me [QI; QIII]) of clinical symptoms (reduction of daytime, night symptoms and use of bronchodilators), decreased serum levels of pro-inflammatory adipokine leptin and quality of life indicators on PAQLQ scales “Activity” and “Symptoms”. In the intergroup comparison of Asthma Control Test results, the relative risk of RR = 2.06 (95% ВІ 1.1 ÷ 3.9) indicates a twofold increase in the risk of achieving fully controlled asthma when using the treatment regimen I compared to the treatment regimen II (p = 0.037). Conclusions. The therapeutic effect of the combination of low doses of inhaled glucocorticosteroids with antileukoriene drugs allows recommending it when choosing the option of basic therapy for moderate bronchial asthma in overweight and obese children.
бронхіальна астма; надлишкова маса тіла; ожиріння; антилейкотрієновий препарат; діти
бронхиальная астма; избыточная масса тела; ожирение; дети
bronchial asthma; overweight, obesity; antileukoriene drugs; children
Вступ
Матеріали та методи
Результати та обговорення
/56.jpg)
/57.jpg)
Висновки
1. [GINA 2020]. GINA 2020. (online) [download: September 2020]. https://ginasthma.org/wp-content/uploads/2020/04/GINA-2020-full-report_-final-_wms.pdf.
2. Gallucci M., Carbonara P., Pacilli A.M.G, di Palmo E., Ricci G., Nava S. Use of Symptoms Scores, Spirometry, and Other Pulmonary Function Testing for Asthma Monitoring. Front. Pediatr. 2019. 7. 54. Published 2019 Mar 5. doi: 10.3389/fped.2019.00054.
3. Forno E., Celedón J.C. The effect of obesity, weight gain, and weight loss on asthma inception and control. Curr. Opin. Allergy Clin. Immunol. 2017. 17(2). 123-130. doi: 10.1097/ACI.0000000000000339.
4. McGarry M.E., Castellanos E., Thakur N. et al. Obesity and bronchodilator response in black and Hispanic children and adolescents with asthma. Chest. 2015. 147(6). 1591-1598. doi: 10.1378/chest.14-2689.
5. Vijayakanthi N., Greally J.M., Rastogi D. Pediatric Obesity-Related Asthma: The Role of Metabolic Dysregulation. Pediatrics. 2016. 137(5). Е20150812. doi: 10.1542/peds.2015-0812.
6. Landgraf K., Rockstroh D., Wagner I.V. et al. Evidence of early alterations in adipose tissue biology and function and its association with obesity-related inflammation and insulin resistance in children. Diabetes. 2015. 64(4). 1249-1261. doi: 10.2337/db14-0744.
7. Приступа Л.Н., Фадеева А.А. Исследование провоспалительного действия лептина при ассоциации бронхиальной астмы и висцерального ожирения. Курский научно-практический вестник «Человек и его здоровье». 2012. 1. 112-117.
8. Sideleva O., Suratt B.T., Black K.E., Tharp W.G., Pratley R.E., Forgione P., Dienz O., Irvin C.G., Dixon A.E. Obesity and asthma: an inflammatory disease of adipose tissue not the airway. Am. J. Respir. Crit. Care Med. 2012. 186(7). 598-605. doi: 10.1164/rccm.201203-0573OC.
9. Forno E., Weiner D.J., Mullen J. et al. Obesity and Airway Dysanapsis in Children with and without Asthma. Am. J. Respir. Crit. Care Med. 2017. 195(3). 314-323. doi: 10.1164/rccm.201605-1039OC.
10. Yao T.-C., Tsai H.-J., Chang S.-W., Chung R.-H., Hsu J.-Y., Tsai M.-H. et al. Obesity disproportionately impacts lung volumes, airflow and exhaled nitric oxide in children. PLoS ONE. 2017. 12(4). Е0174691. doi: 10.1371/journal.
11. Jones M.H., Roncada C., Fernandes M.T.C., Heinzmann-Filho J.P., Sarria Icaza E.E., Mattiello R., Pitrez P.M.C., Pinto L.A., Stein R.T. Asthma and Obesity in Children Are Independently Associated with Airway Dysanapsis. Front. Pediatr. 2017. 5. 270. doi: 10.3389/fped.2017.00270.
12. Kyler K.E., Wagner J., Hosey-Cojocari C. et al. Drug Dose Selection in Pediatric Obesity: Available Information for the Most Commonly Prescribed Drugs to Children. Pediatr. Drugs. 2019. 21. 357-369. doi: 10.1007/s40272-019-00352-8.
13. Gao H., Ying S., Dai Y. Pathological roles of neutrophil-mediated inflammation in asthma and its potential for therapy as a target. J. Immunol. Res. 2017. 6. 1-12. doi: 10.1155/2017/3743048.
14. Бенца Т.М. Роль антилейкотриеновых препаратов в лечении бронхиальной астмы. Український терапевтичний журнал. 2016. 2. 99-104.
15. Охотнікова О.М. Ефективність застосування протизапального препарату антилейкотрієнової дії — монтелукасту натрію як засобу контролюючої терапії бронхіальної астми та алергічного риніту у дітей. Здоровье ребенка. 2016. 4(72). 19-28.
16. Peters-Golden M., Swern A., Bird S.S., Hustad C.M., Grant E., Edelman J.M. Influence of body mass index on the response to asthma controller agents. Eur. Respir. J. 2006. 27(3). 495-503. doi: 10.1183/09031936.06.00077205.
17. Sutherland E.R., Goleva E., Strand M., Beuther D.A., Leung D.Y. Body mass and glucocorticoid response in asthma. Am. J. Respir. Crit. Care Med. 2008. 178(7). 682-687. doi: 10.1164/rccm.200801-076OC.
18. Просветов Ю.В., Баринов C.С., Боев С.С. Бронхиальная астма и ожирение. Новые возможности контроля бронхиальной астмы. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія. 2017. 2(99). 94-98.
19. Longo C., Bartlett G., Schuster T., Ducharme F.M., MacGibbon B., Barnett T.A. Influence of weight status in the response to Step-2 maintenance therapies in children with asthma. BMJ Open. Respir. Res. 2019. 6(1). Е000401. doi: 10.1136/bmjresp-2019-000401.
20. Abdul Wahab A., Maarafiya M.M., Soliman A., Younes N.B., Chandra P. Serum Leptin and Adiponectin Levels in Obese and Nonobese Asthmatic School Children in relation to Asthma Control. J. Allergy (Cairo). 2013. 2013. 654104. doi: 10.1155/2013/654104.
21. Juniper E.F., Guyatt G.H., Feeny D.H. et al. Measuring quality of life in children with asthma. Qual. Life Res. 1996. 5. 35-46. doi: 10.1007/bf00435967.
22. Measurement of Healh-Related Quality of Life & Asthma Control. Cultural adaptation and linguistic validation. (online) https://www.qoltech.co.uk/language_lists.html.
23. Juniper E.F., Guyatt G.H., Willan A. et al. Determining a minimal important change in a disease-specific quality of life questionnaire. J. Clin. Epidemiol. 1994. 47(1). 81-87. doi: 10.1016/0895-4356(94)90036-1.
24. Kanda Y. Investigation of the freely available easy-to-use software “EZR” for medical statistics. Bone Marrow Transplant. 2013. 48(3). 452-458. doi: 10.1038/bmt.2012.244.
25. World Medical Association. World Medical Association Declaration of Helsinki: Ethical Principles for Medical Research Involving Human Subjects. JAMA. 2013. 310(20). 2191-2194. doi: 10.1001/jama.2013.281053.