Журнал "Здоров`я дитини" Том 16, №5, 2021

Одним із ускладнень післяопераційного періоду у дітей є післянаркозна ажитація — виражене емоційне та неконтрольоване занепокоєння, сплутаність свідомості, відчуття тривоги та страху, неадекватна поведінка, дратівливість, невтішний плач, агресивне й негативне ставлення до батьків і медперсоналу. Післяопераційна ажитація дуже важлива для лікарів і лікарень, вона пов’язана з ризиком заподіяння шкоди пацієнтові, більш тривалого перебування в палаті після анестезії і збільшення періоду післяопераційного відновлення. Частота післяопераційної ажитації варіює залежно від вікової групи. Найчастіше ажитація відбувається у дітей раннього віку. Є відомості про те, що ажитація може бути обумовлена також і незрілістю розвитку центральної нервової системи (ЦНС) та наслідком патологічних станів ЦНС (астено-невротичний синдром, енцефалопатія, синдром гіперактивності, перинатальні постгіпоксичні й органічні ураження головного мозку, недоношеність в анамнезі, епілепсія, затримка психофізичного та мовленнєвого розвитку тощо). Саме тому метою нашого дослідження було вивчення закономірностей клінічних проявів синдрому післяопераційної ажитації у дітей з пренатальними ураженнями ЦНС. Робота проведена на підставі аналізу післяопераційного періоду 109 дітей раннього віку: 59 дітей з набутою формою гідроцефалії, яким проводилося вентрикулоперитонеальне шунтування, та 50 дітей без неврологічних порушень, яким виконувалися реконструктивні операції. Залежно від виду анестезіологічного забезпечення кожна група була розподілена на дві підгрупи: діти, яким проводилась інгаляційна анестезія, з використанням севофлурану, та діти, яким проводилася тотальна внутрішньовенна анестезія з використанням пропофолу. У післяопераційному періоді поведінку дітей оцінювали за Pediatric Anesthesia Emergence Delirium Scale протягом 30 хвилин після закінчення анестезії. Критерієм розвитку ажитації вважали наявність збудження у дитини з оцінкою ≥ 10 балів. Дослідження показало, що діти раннього віку з перинатальними ураженнями ЦНС та діти, в яких анестезіологічне забезпечення проводиться з використанням севофлурану, найбільш уразливі до розвитку синдрому ажитації. Ажитація у таких дітей більш виражена та триваліша. Такі випадки потребують прогнозування, виявлення та активного спостереження.

One of the complications of the postoperative period in children is postanesthetic agitation, a significant emotional and uncontrollable worry, clouding of consciousness, feeling of anxiety and fear, inappropriate behavior, irritability, inconso­lable crying, aggressive and negative attitude towards parents and medical staff. Postoperative agitation is very important for clinicians and hospitals, it has a risk of harming a patient, staying longer in the ward after anesthesia, and increasing the period of postoperative recovery. The frequency of postoperative agitation depends on age group. Most often agitation occurs in young children. There is evidence that agitation can also be due to the immature nervous system and a consequence of pathological conditions of the central nervous system (asthenoneurotic syndrome, encephalopathy, hyperactivity syndrome, perinatal posthypoxic and organic brain lesions, history of prematurity, epilepsy, psychophysical and speech delay, etc.). That is why the goal of our research was to study the patterns of clinical manifestations of postoperative agitation syndrome in children with prenatal da­mage to the central nervous system. The work was performed based on the analysis of the postoperative period in 109 young children: 59 patients with acquired hydrocephalus, who underwent ventriculoperitoneal shunting, and 50 children without neurological disorders in whom reconstructive surge­ries were carried out. Depending on the type anesthetic management, each group was divided into two subgroups: children, who received inhalation anesthesia with sevoflurane, and those, who received total intravenous anesthesia using propofol. In the postoperative period, the behavior of children was assessed on a Pediatric Ane­sthesia Emergence Delirium scale 30 minutes after anesthesia was completed. Criterion for the development of agitation was the presence of excitement in a child with a score of ≥ 10 points. Study showed that young children with perinatal damage to the central nervous system and children whose anesthetic provision is carried out using sevoflurane are the most vulnerable to the development of agitation syndrome. Agitation in such children is more pronounced and longer. These cases require prediction, detection and active surveillance.

ажитація, гідроцефалія, діти, анестезія

agitation; hydrocephalus; children; anesthesia

1. Urits I., Peck J., Giacomazzi S. et al. Emergence Delirium in Perioperative Pediatric Care: A Review of Current Evidence and New Directions. Adv. Ther. 2020. Vol. 37. Р. 1897-1909. doi: 0.1007/s12325-020-01317-х.
2. Dahmani S., Delivet H., Hilly J. Emergence delirium in children: an update. Curr. Opin. Anaesthesiol. 2014. Vol. 27(3). Р. 309-15. doi: 10.1097/ACO.0000000000000076.
3. Reddy S.K., Deutsch N. Behavioral and Emotional Disorders in Children and Their Anesthetic Implications. Children. 2020. Vol. 7(12). Р. 253. doi: 10.3390/children7120253.
4. Mehrotra S. Postoperative anaesthetic concerns in children: Postoperative pain, emergence delirium and postoperative nausea and vomiting. Indian J. Anaesth. 2019. Vol. 63(9). P. 763-770. doi: 10.4103/ija.IJA_391_19.
5. Chandler J.R., Myers D., Mehta D. et al. Emergence delirium in children: a randomized trial to compare total intravenous anesthesia with propofol and remifentanil to inhalational sevoflurane anesthesia. Pediatr. Anesth. 2013. Vol. 23(4). Р. 309-15. doi: 10.1111/pan.12090.
6. Moore A.D., Anghelescu D.L. Emergence Delirium in Pediatric Anesthesia. Paediatr. Drugs. 2017. Vol. 19(1). P. 11-20. doi: 10.1007/s40272-016-0201-5. 
7. Bryan Y.F., Hoke L.K., Taghon T.A. et al. A randomized trial comparing sevoflurane and propofol in children undergoing MRI scans. Paediatr. Anaesth. 2009. Vol. 19(7). P. 672-81. doi: 10.1111/j.1460-9592.2009.03048.x.
8. Newcorn J.H., Huss M., Connor D.F. et al. Efficacy of guanfacine extended release in children and adolescents with attention-deficit/hyperactivity disorder and comorbid oppositional defiant disorder. J. Dev. Behav. Pediatr. 2020. Vol. 41(7). Р. 565-570. doi: 10.109/DBP.0000000000000822.
9. Stamper M.J., Hawks S.J., Mr Brad Taiche et al. Identifying pediatric emergence delirium by using the PAED Scale: a quality improvement project. AORN J. 2014. Vol. 99(4). P. 480-94. doi: 10.1016/j.aorn.2013.08.019.
10. Simonsen B.Y., Skovby P., Lisby M. An evaluation of the Danish version of the Pediatric Anesthesia Emergence Delirium scale. Acta Anaesthesiol. Scand. 2020. Vol. 64(5). P. 613-619. doi: 10.1111/aas.13543.
11. Jo J.Y., Jung K.W., Kim H.J. et al. Effect of Total Intravenous Anesthesia vs Volatile Induction With Maintenance Anesthesia on Emergence Agitation After Nasal Surgery: A Randomized Clinical Trial. JAMA Otolaryngol. Head Neck. Surg. 2019. Vol. 145(2). P. 117-123. doi: 10.1001/jamaoto.2018.3097.
12. Kocaturk O., Keles S. Recovery characteristics of total intravenous anesthesia with propofol versus sevoflurane anesthesia: a prospective randomized clinical trial. J. Pain Res. 2018. Vol. 11. P. 1289-1295. doi: 10.2147/JPR.S164106. 
13. Tan D., Xia H., Sun S. et al. Effect of ancillary drugs on sevoflurane related emergence agitation in children undergoing ophthalmic surgery: a Bayesian network meta-analysis. BMC Anesthesiol. 2019. Vol. 19(1). P. 138. doi: 10.1186/s12871-019-0810-y.
14. Manyande A., Cyna A.M., Yip P. et al. Non-pharmacological interventions for assisting the induction of anaesthesia in children. Cochrane Database Syst. Rev. 2015. Vol. 14(7). CD006447. doi: 10.1002/14651858.CD006447.pub3.
15. Kim H., Jung S.M., Yu H. et al. Video Distraction and Parental Presence for the Management of Preoperative Anxiety and Postoperative Behavioral Disturbance in Children: A Randomized Controlled Trial. Anesth. Analg. 2015. Vol. 121(3). P. 778-84. doi: 10.1213/ANE.0000000000000839.
16. Kennedy R.R., Hendrickx J.F., Feldman J.M. There are no dragons: Low-flow anaesthesia with sevoflurane is safe. Аnaesth. Intensive Care. 2019. Vol. 47(3). P. 223-225. doi: 10.1177/0310057X19843304.
17. Chen S., Luo J., Reis C. et al. Hydrocephalus after Subarachnoid Hemorrhage: Pathophysiology, Diagnosis, and Treatment. Biomed. Res. Int. 2017. Vol. 2017. P. 8584753. doi: 10.1155/2017/8584753. 
18. Cohen I.T., Finkel J.C., Hannallah R.S. et al.Rapid emergence does not explain agitation following sevoflurane anaesthesia in infants and children: a comparison with propofol. Paediatr. Anaesth. 2003. Vol. 13. P. 63-67. doi: 10.1046/j.1460-9592.2003.00948.x.
19. Sachdev P., Kruk J. Restlessness: the anatomy of a neuropsychiatric symptom. Aust. N. Z. J. Psychiatry. 1996. Vol. 30(1). P. 38-53. doi: 10.3109/00048679609076071.
20. Chidambaran V., Costandi A., D'Mello A. Propofol: a review of its role in pediatric anesthesia and sedation. CNS Drugs. 2015. Vol. 29(7). P. 543-63. doi: 10.1007/s40263-015-0259-6.