Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

ГІНЕКОЛОГИ

Журнал "Гастроентерологія" Том 55, №4, 2021

Повернутися до номеру

Вірсунгектомія в лікуванні панкреатичної гіпертензії при хронічному панкреатиті

Автори: Ярешко В.Г. (1), Міхеєв Ю.О. (1), Бабій О.М. (2), Філімонова І.В. (1)
(1) — Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України», м. Запоріжжя, Україна
(2) — Державна установа «Інститут гастроентерології НАМН України», м. Дніпро, Україна

Рубрики: Гастроентерологія

Розділи: Клінічні дослідження

Версія для друку


Резюме

Актуальність. Біль при хронічному панкреатиті (ХП) може виникати як наслідок механічних факторів — внутрішньопротокової гіпертензії, інтерстиціального тиску, запальних і нейропатичних патологічних змін у підшлунковій залозі (ПЗ). Мета: оцінити нову модифікацію класичної процедури Партінгтона — Рошеля шляхом порівняння функціональних результатів між групою традиційної хірургії та групою вірсунгектомії (ВЕ). Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби хворих на ХП з розширеною (≥ 4 мм) головною панкреатичною протокою за період з 2003 по 2009 р., які перенесли хірургічне лікування ХП. Для оцінки були використані опитувальники SF-36 та EORTC QLQ-C30, візуально-аналогова шкала болю (ВАШ). Перша група: виконана вірсунгектомія з поздовжньою панкреатоєюностомією (ПЄС) — 5 пацієнтів; друга група: виконана тільки поздовжня панкреатоєюностомія — 20 пацієнтів. Для порівняння груп, а також цих груп у різні моменти часу було проведено перехресний табуляційний аналіз за допомогою двостороннього t-критерію Стьюдента. Рівень вірогідності був встановлений на р < 0,05. Результати. Групи порівнювали за допомогою ВАШ та опитувальника EORTC QLQ-C30 до та через 2 роки після операції за допомогою t-критерію Стьюдента для непов’язаних значень: статистично значущі відмінності між групами за ВАШ як до (p = 0,757), так і після операції (p = 0,696) не отримано. Не було значущих відмінностей (p > 0,05) між групами до та після операції згідно з опитувальниками EORTC QLQ-C30, за винятком деяких пунктів (p < 0,05). У межах груп за ВАШ та EORTC QLQ-C30 (інтенсивність болю) у 2 групі (p = 0,000001, p = 0,000109) та в 1 групі (p = 0,018, p = 0,017) після операції спостерігалося статистично значиме зменшення болю. Висновки. Виконання поздовжньої панкреатоєюностомії та вірсунгектомії виправдано у хворих з тривалим перебігом ХП, вираженим фіброзом строми ПЗ з множинними кальцифікатами панкреатичних проток 2 і 3 порядку з метою декомпресії як паренхіми ПЗ, так і головної панкреатичної протоки (ГПП). У віддаленому післяопераційному періоді через 2 роки запропонований метод поздовжньої ПЄС з ВЕ у хворих на ХП з дилатацією ГПП за показниками ВАШ та опитувальників EORTC QLQ-С30 і SF-36 супроводжується вірогідним зменшенням больового синдрому.

Background. Pain in chronic pancreatitis (CP) can occur as a consequence of mechanical factors — pancreatic ductal hypertension, interstitial pressure, inflammatory and neuropathic pathological changes in the pancreas. The purpose was to evaluate a novel modification of the classic Partington-Rochelle procedure via comparing functional results of conventional surgery group and wirsungectomy group. Materials and methods. A retrospective analysis of the case histories of patients with CP and an enlarged (≥ 4 mm) main pancreatic duct was carried out for the period from 2003 to 2009, which underwent surgical treatment of CP. The SF-36 and EORTC QLQ-C30 questionnaires, and visual analogue scale of pain were used for the assessment. The first group included five patients with wirsungectomy with lateral pancreaticojejunostomy (PEA + WE); the second group consisted of 20 patients after the lateral pancreaticojejunostomy (PEA) only. Cross-tabulation analyses were performed to compare PEA and PEA + WE groups as well as those groups in different time points using a two-sided Student’s t-test. The significance level was set to p < 0.05. Results. The groups were compared in terms of VAS and the EORTC QLQ-C30 questionnaire before and 2 years after surgery using Student’s t-test for unrelated values: statistically significant differences between the groups according to VAS as before (p = 0.757) and after surgery (p = 0.696) were not obtained. There were no significant differen­ces (p > 0.05) between the PEA and PEA + WE groups before and after surgery according to the EORTC QLQ-C30 questionnaires, except for some items (p < 0.05) Within the groups according to VAS and EORTC QLQ-C30 (pain severity), in the PEA group (p = 0.000001, p = 0.000109) and the PEA + WE group (p = 0.018, p = 0.017) after surgery, there was a statistically significant decrease in pain. Conclusions. Longitudinal pancreaticojejunostomy with wirsungectomy is justified in patients with long-term CP, severe fibrosis of the pancreas with multiple calcifications of the periphery pancreatic ducts to decompress pancreatic ducts, and parenchyma. In the long-term period after 2 years, the proposed method of longitudinal pancreaticojejunostomy with wirsungectomy in patients with CP with dilation of main pancreatic duct according to the VAS scale and EORTC QLQ questionnaires C30 and SF-36 is accompanied by a significant reduction in pain.


Ключові слова

хронічний панкреатит; панкреатична гіпертензія; вірсунгектомія

chronic pancreatitis; pancreatic hypertension; wirsungectomy


Для ознайомлення з повним змістом статті необхідно оформити передплату на журнал.


Список літератури

  1. Anderson M.A., Akshintala V., Albers K.M. et al. Mechanism, assessment and management of pain in chronic pancreatitis: Recommendations of a multidisciplinary study group. Pancreatology. 2016. № 16(1). Р. 83-94. 
  2. Karanjia N.D., Widdison A.L., Leung F. et al. Compartment syndrome in experimental chronic obstructive pancreatitis: effect of decompressing the main pancreatic duct. Br. J. Surg. 1994. № 81(2). Р. 259-264. 
  3. Gardner T.B., Adler D.G., Forsmark C.E. et al. ACG Clinical Guideline: Chronic Pancreatitis. Am. J. Gastroenterol. 2020. № 115(3). Р. 322-339.
  4. Міхеєв Ю.О., Євсєєв А.В., Канакі А.В. Структурна трансформація протокової системи підшлункової залози у хворих на хронічний панкреатит. Гастроентерологія. 2017. № 51(4). С. 237-245.
  5. Воробей А.В., Шулейко А.С., Віжиніс Я.І. та ін. Використання лазерного випромінювання в хірургії хронічного панкреатиту. Шпитальна хірургія. Журнал імені Л.Я. Ковальчука. 2020. № 1. С. 5-13. 
  6. Спосіб хірургічного лікування хронічного панкреатиту, ускладненого панкреатичною гіпертензією: пат. 113114 Україна: МПК А61В17/00 / Ярешко В.Г., Міхеєв Ю.О. № u 2016 07597; Заявл. 11.07.2016; Опубл. 10.01.2017, Бюл. № 1. 5 с.
  7. Izbicky J.R., Bloechle C., Broering D.C. et al. Longitudinal V-shaped excision of the ventral pancreas for small duct disease in severe chronic pancreatitis: prospective evaluation of a new surgical procedure. Ann. Surg. 1998. № 227(2). Р. 213-219.
  8. Bellon E., Roswora M.D., N. Melling et al. Duodenum-preserving pancreatic head resection: A retrospective analysis of the Hamburg Modification. Surgery. 2019. № 5. Р. 938-945.
  9. Braganza J.M., Lee S.H., McCloy R.F. et al. Chronic pancreatitis. Lancet. 2011. № 2. Р. 1184-1197. 
  10. Kemper M., Izbicki J.R., Bachmann K. Surgical Treatment of Chronic Pancreatitis: The State of the Art. Chirurgia (Bucur.). 2018. № 113(3). Р. 300-306.

Повернутися до номеру