Журнал "Гастроэнтерология" Том 57, №2, 2023
Вернуться к номеру
Синдром подразненого кишечника: від клініко-психологічних аспектів до лікування
Авторы: Філіппова О.Ю.
Дніпровський державний медичний університет, м. Дніпро, Україна
Рубрики: Гастроэнтерология
Разделы: Медицинские форумы
Версия для печати
Синдром подразненого кишечника (СПК) є однією з найчастіших патологій органів травлення. За епідеміологічними даними, поширеність цього захворювання становить до 25 % дорослого населення економічно розвинених країн. Пік поширеності цього захворювання припадає на третє і четверте десятиліття з переважанням жінок.
Важливо, що в більшості випадків СПК розвивається в осіб жіночої статі працездатного віку. Середній вік пацієнта на момент встановлення діагнозу становить 25–40 років.
Наприкінці 2021 року було опубліковано глобальне дослідження, у якому взяли участь 26 країн. У світі відзначається варіювання поширеності функціональної патології шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і СПК залежно від географічного регіону, що досягає максимальних значень у країнах Європи й Америки та Великій Британії.
Якщо раніше СПК розглядався як виключно функціональне захворювання з порушенням моторики та чутливості за відсутності структурних, органічних і біохімічних змін, то сьогодні з’являється все більше даних про морфологічну структурну основу СПК.
Психосоціальні фактори при СПК для діагностики не потрібні, але вони впливають на фізіологічне функціонування ШКТ через вісь «головний мозок — кишечник» (моторика, чутливість, бар’єрна функція), є модуляторами болю і симптомів поведінки пацієнта й у кінцевому підсумку впливають на вибір лікування і клінічні результати.
У пацієнтів із клінічними проявами СПК встановлені виражені коморбідні депресивні й тривожні симптоми, у 3,6 раза вищий ризик розвитку психічних розладів (Hui-Wen Yeh, Wu-Chien Chien, Chi-Hsiang Chung, 2018). Пацієнти із СПК мали підвищений ризик тривоги, депресії, біполярного розладу й розладів сну (Hui-Wen Yeh, Wu-Chien Chien, Chi-Hsiang Chung, 2018). Хворі на СПК виявляли велику емоційну експресивність з переважанням негативу порівняно з конт–рольною групою (Fournier A., Mondillon L., Dantzer C., 2018). Поширеність розладу сну була вищою при СПК порівняно зі здоровою контрольною групою і може бути пов’язана з патогенезом СПК. Поширеність розладу сну при СПК може відрізнятися залежно від різних регіонів, віку, статі, професії та діагностичних критеріїв СПК (Ben Wang, Ruqiao Duan, Liping Duan, 2018).
Абдомінальний біль — обов’язкова ознака СПК.
Терапія СПК є складним завданням, зумовленим гетерогенністю клінічних проявів. Універсальної терапії СПК не існує. Лікування має бути спрямоване на ліквідацію провідних клінічних симптомів. Усі пацієнти при різних типах СПК потребують заходів, спрямованих на корекцію способу життя і харчування.
Найбільш вивченими при СПК є спазмолітики, антидепресанти, які, крім впливу на обмін нейромедіаторів, також впливають на моторику кишечника, зменшують час транзиту по тонкому кишечнику.
Високоселективним спазмолітиком є мебеверин — препарат дуспаталін, який контролює спазм, біль, моторику. Результати останнього систематичного огляду від 2022 щодо ефективності мебеверину в лікуванні СПК свідчать, що Мебеверин є ефективним варіантом лікування СПК із гарним профілем безпеки і низькою частотою побічних ефектів.