Журнал «Травма» Том 26, №6, 2025

Актуальність. Бойові ушкодження ділянки надпліччя з переломами ключиці істотно відрізняються від травм мирного часу. Найбільш поширеним підходом до лікування незрощення ключиці є відкрита репозиція з фіксацією пластиною, розташованою по верхній поверхні кістки, у поєднанні з кістковою пластикою. Проте, за даними довгострокових досліджень, частота незрощення залишається на рівні 3,1–10,5 %. Мета: вивчити стабілізуючі можливості варіантів остеосинтезу фрагментів ключиці при переломі на межі діафіза та надплечового кінця з дефектом кісткової тканини. Матеріали та методи. Досліджували стабілізуючі можливості металоостеосинтезу ключиці накістковими пластинами при переломі на межі діафіза та надплечового кінця ключиці із дефектом 2 см, який був заповнений трансплантатом відповідного розміру та фіксований гвинтами. Досліджували 2 варіанти остеосинтезу ключиці: однією пластиною та двома пластинами, у кожній групі по 5 зразків. Визначали величину переміщення фрагментів під впливом навантаження на згин у двох площинах — вертикальній і горизонтальній. Навантаження збільшували від 0 до 50 Н з кроком 10 Н. ­Результати. Остеосинтез ключиці однією пластиною забезпечує стабільну фіксацію фрагментів тільки у вертикальній площині, коли навантаження діє на її надплечовий кінець перпендикулярно площині накісткової пластини. У цьому випадку, щоб змістити надплечовий кінець, ключиця вимушена деформувати металеву накісткову пластину, яка має значні міцнісні властивості. Під впливом навантаження в горизонтальній площині спостерігали найвищі показники переміщення надплечового кінця ключиці. Це відбувається через те, що навантаження діє паралельно накістковій пластині і опір навантаження здійснюють тільки фіксуючі її гвинти, що виявляється недостатнім. Отже, недоліком остеосинтезу однією накістковою пластиною є те, що вона ефективно протидіє навантаженням тільки в одній площині. Остеосинтез ключиці двома накістковими пластинами, розташованими у взаємно перпендикулярних площинах, забезпечує стабільність її надплечового кінця під впливом як вертикальних, так і горизонтальних навантажень. Невелика різниця в показниках переміщень надплечового кінця ключиці між групами, які випробували під впливом вертикального і горизонтального навантаження, була викликана тільки фактором геометричних параметрів пластин. Висновки. Остеосинтез ключиці однією пластиною забезпечує стабільність її надплечового кінця тільки у вертикальній площині. Під впливом великих навантажень, що діють у горизонтальній площині, переміщення надплечового кінця ключиці можуть дорівнювати її діаметру в поперечному перерізі. Остеосинтез ключиці двома пластинами, розташованими у взаємно перпендикулярних площинах, забезпечує стабільність її надплечового кінця незалежно від напрямку дії навантаження.

Background. Combat injuries of the suprahumeral region with clavicle fractures differ significantly from peacetime injuries. The most common approach to the treatment of clavicle nonunion is open reduction with fixation with a plate located on the upper surface of the bone, in combination with bone grafting. However, according to long-term studies, the frequency of nonunion remains at the level of 3.1–10.5 %. Objective: to study the stabilizing possibilities of the options for osteosynthesis of clavicle fragments in case of a fracture at the border of the diaphysis and the suprahumeral end with a bone tissue defect. Materials and ­methods. The stabilizing possibilities of osteosynthesis of the clavicle with bone plates were studied in case of a fracture at the border of the diaphysis and the suprahumeral end of the clavicle with a 2 cm defect, which was filled with a graft of the appropriate size and fixed with screws. Two options for osteosynthesis of the clavicle were considered: with one plate and two plates, 5 samples in each group. There was determined the value of fragment movement under the influence of bending load in two planes — vertical and horizontal. The load was increased from 0 to 50 N in steps of 10 N. Results. Osteosynthesis of the clavicle with one plate provides stable fixation of fragments only in the vertical plane, when the load acts on its suprahumeral end perpendicular to the plane of the bone plate. In this case, in order to displace the suprahumeral end, the clavicle is forced to deform a metal bone plate, which has significant strength properties. Under the influence of a load in the horizontal plane, the highest rates of movement of the suprahumeral end of the clavicle were observed. This is due to the fact that the load acts parallel to the bone plate and the resistance to the load is provided only by its fixing screws, which turns out to be insufficient. Therefore, the disadvantage of osteosynthesis with one bone plate is that it effectively counteracts loads only in one plane. Osteosynthesis of the clavicle with two bone plates located in mutually perpendicular planes ensures stability of its suprahumeral end under the influence of both vertical and horizontal loads. A small difference in the rates of movement of the suprahumeral end of the clavicle between the groups tested under the influence of vertical and horizontal loads was caused only by the factor of the geometric parameters of the plates. Conclusions. Osteosynthesis of the clavicle with one plate provides stability of its suprahumeral end only in the vertical plane. Under the influence of large loads acting in the horizontal plane, the displacement of the suprahumeral end of the clavicle can be equal to its diameter in cross section. Osteosynthesis of the clavicle with two plates located in mutually perpendicular planes provides stability of its suprahumeral end regardless of the direction of the load.

ключиця; перелом; металоостеосинтез; накісткова пластина; навантаження; переміщення

clavicle; fracture; osteosynthesis; bone plate; load; displacement