Журнал «Травма» Том 26, №6, 2025

Актуальність. Гіпертрофічні рубці являють собою аномальну реакцію на опікові травми та є результатом надмірного відкладення колагену, тривалої дії медіаторів запалення і надмірної проліферації фібробластів. Вони утворюють характерну підняту, потовщену й еритематозну тканину, що залишається в межах початкової рани, але може призвести до значних естетичних та функціональних порушень. Якщо загоєння рани затримується або відбувається неправильно, гіпертрофічні рубці можуть зберігатися місяцями або навіть роками на відміну від келоїдних рубців, що можуть ніколи не регресувати. Мета: визначити частоту та функціональні характеристики гіпертрофічних рубців у пацієнтів з опіками. Матеріали та методи. Це перехресне дослідження проведене в навчальній лікарні Аль-Насірія (провінція Ті-Кар, Ірак) у період з 1 листопада 2024 року до 1 лютого 2025 року. Двадцять учасників були відібрані випадковим чином. Для збору даних, включно з демографічними параметрами та оцінкою опікових травм (причина, тяжкість, локалізація опіку, ознаки і симптоми, утворення гіпертрофічного рубця й лікувальні втручання), використовували структуровані інтерв’ю та анкетування. Етичні міркування забезпечували анонімність і конфіденційність пацієнтів. Результати. У дослідженні взяли участь 20 осіб, по 10 у кожному віковому діапазоні (15–30 і 31–50 років). 60 % вибірки становили чоловіки, а 55 % пацієнтів були з сільської місцевості. Найчастішою травмою був термічний опік (70 %), далі опіки олією (20 %) та хімічні опіки (10 %). Опіки другого ступеня були найпоширенішими (70 %), 35 % учасників скаржилися на втрату чутливості. Найчастішим місцем утворення рубців була нижня кінцівка (30 %). Найбільш поширеним клінічним проявом був свербіж (70 %), потім біль та обмеження рухливості (20 %). Лікування включало ін’єкції стероїдів (35 %) та щоденну зміну пов’язок (25 %), однак 30 % пацієнтів не отримували жодного лікування. Заходи щодо профілактики рубцювання не застосовували (100 %). Висновки. Найпоширенішою категорією опіків були термічні, більшість із них — другого ступеня. Найчастіше рубці формувалися на нижніх кінцівках, а свербіж був найпоширенішим симптомом.

Background. Hypertrophic scarring represents an aberrant response to burn injuries and is the result of excess collagen deposition, persistent inflammatory mediators, and excessive proliferation of fibroblasts. They form distinctive, raised, thickened, and erythematous tissue that remains within the borders of the original wound but can lead to considerable aesthetic and functional morbidities. If wound healing is delayed or poorly ma-naged, hypertrophic scars may persist for months or even years unlike keloid scars, which may never regress over time. Objective: to assess the incidence and functional characteristics of hypertrophic scars in burn patients. Materials and methods. This is a cross-sectional study that was performed at Al-Nasiriya Teaching Hospital in Thi-Qar Province during the period from November 1, 2024, to February 1, 2025. Twenty participants were randomly selected. Structured interviews and a questionnaire-based form were used for data collection, including demographics and evaluation of burn injuries (burn cause, severity, location, signs and symptoms, hypertrophic scar formation, and treatment interventions). Ethical considerations protected the anonymity and confidentiality of participants. Results. A total of 20 subjects were included in the study, with 10 people per age range (15–30 and 31–50 years). 60 % of the sample was male, and 55 % of participants were from rural regions. The most frequent injury was a thermal burn (70 %), followed by oil (20 %) and chemical burns (10 %). Second-degree burns were the most common (70 %), and 35 % of the subjects experienced loss of sensation. The most common site for scars was the lower limb (30 %). The most frequent clinical presentation was itching (70 %), followed by pain and limitation in movement (20 %). Treatments included steroid injections (35 %) and daily dressing changes (25 %); however, 30 % of patients had not received any prior treatment. No scar prevention measures were applied (100 %). Conclusions. The most common category is thermal burns, and the majority are second-degree burns. The most frequent site of scarring is the lower limb and itching developed as the most frequent symptom.

гіпертрофічний рубець; опік; свербіж; опіки другого ступеня; термічний опік

hypertrophic scar; burn; itching; second-degree burns; thermal burn