Журнал «Травма» Том 26, №6, 2025

Актуальність. Повномасштабні воєнні дії супроводжуються зростанням кількості поранених із тяжкими ушкодженнями кінцівок, що часто потребують ампутацій. Незважаючи на вдосконалення хірургічних технологій, у значної частини пацієнтів після ампутації нижніх кінцівок формуються патологічно змінені кукси, що ускладнює їх протезування та подальшу реабілітацію. Мета: підвищення ефективності реконструктивно-відновного лікування пацієнтів із дефектами ампутаційних кукс нижніх кінцівок після бойової травми шляхом удосконалення способів ампутаційної пластики. Матеріали та методи. Проведено клінічне обстеження та хірургічне лікування 126 пацієнтів із дефектами ампутаційних кукс гомілки, серед яких переважали посттравматичні ураження, зумовлені мінно-вибуховими та вогнепальними пораненнями. Виконано 137 реконструктивних оперативних втручань, серед яких міопластичні, остеопластичні та шкірно-підшкірні операції. Для оцінки результатів застосовано рентгенологічні, ультразвукові та гістологічні методи дослідження. Тривалість спостереження становила від 3 місяців до 5 років. Результати. У всіх пацієнтів отримано стійкий позитивний результат із формуванням еластичної, безболісної та функціонально повноцінної кукси, придатної для сучасного протезування. Застосування розроблених і вдосконалених способів шкірної, м’язової та кісткової пластики сприяло підвищенню опороздатності кукси, рівномірному розподілу навантаження в приймальній гільзі протеза та зменшенню відсотка неправильно сформованих кукс. Висновки. Закриття дефектів невільними шкірно-підшкірними клаптями є методом вибору при реконструкції ампутаційних кукс гомілок після бойових травм. Фіксація м’язів до кістки дозволяє усунути вади кукси та отримати пружну м’язову куксу. Формування міжкісткового синостозу різними кістковопластичними методами суттєво поліпшує функціональні властивості кукси та сприяє ефективному протезуванню.

Background. Full-scale military operations are accompanied by an increase in the number of wounded with severe limb injuries, often requiring amputation. Despite advances in surgical technology, a significant proportion of patients develop pathologically altered stumps after lower limb amputation, complicating prosthetics and further rehabilitation. Aim: to improve the effectiveness of reconstructive and restorative treatment of patients with lower limb amputation stump defects after combat trauma by improving amputation plastic surgery techniques. Materials and methods. Clinical examination and surgical treatment were performed on 126 patients with lower limb amputation stump defects, among which post-traumatic lesions caused by mine-blast and gunshot wounds prevailed. A total of 137 reconstructive surgical procedures were performed, including myoplastic, osteoplastic, and skin-subcutaneous operations. Radiographic, ultrasonic, and histological methods were used to evaluate the outcomes. The duration of follow-up ranged from 3 months to 5 years. Results. All patients achieved stable positive results with the formation of an elastic, painless and functionally complete stump suitable for modern prosthetics. The use of developed and improved methods of skin, muscle and bone plastic surgery contributed to an increase in stump stability, uniform load distribution in the prosthesis socket and a reduction in the percentage of defective stumps. Conclusions. Closure of defects with skin and subcutaneous flaps is the method of choice for reconstructing amputation stumps of the lower leg after combat injuries. Fixing muscles to the bone allows you to eliminate stump defects and obtain an elastic muscle stump. The formation of interosseous synostosis using various osteoplastic methods significantly improves the functional properties of the stump and contributes to effective prosthetics.

бойова травма; ампутаційна кукса; реконструктивна хірургія; міопластика; остеопластика

combat injury; amputation stump; reconstructive surgery; myoplasty; osteoplasty