Журнал «Травма» Том 26, №6, 2025

Актуальність. Військовий хірург працює в екстремальних умовах, де обмежені ресурси, постійний брак часу i загроза для життя є частиною щоденної реальності. Така ситуація вимагає не лише бездоганної професійної підготовки, а й високого рівня психологічної стійкості, здатності швидко адаптуватися й ефективно діяти під тиском. Мета: провести ретроспективний аналіз наукових джерел щодо психологічної стійкості та менталізації військових хірургів як чинників, що сприяють зниженню рівня емоційного вигорання в умовах бойового стресу, й обґрунтувати ефективність мультидисциплінарного підходу до збереження психічного здоров’я медичного персоналу. Матеріали та методи. Дослідження базувалося на вивченні вітчизняних та зарубіжних наукових праць із баз даних PubMed і Google Scholar за період 2008–2025 рр. з використанням бібліосемантичного, аналітичного, систематичного, статистичного підходів. Пошук літератури здійснювали за наступними ключовими словами: military surgeons, adaptation to combat, extreme conditions, emotional burnout, psychological resilience. Проведено обстеження 18 військових хірургів (Role 1) для встановлення синдрому професійного вигорання за валідизованою діагностичною методикою О. Чабана та опитувальником «Адаптивність-200». Обробку даних виконано в програмах Excel та Statistica, статистичну вірогідність результатів оцінено за допомогою непараметричного рангового критерію Спірмена. Результати. Кореляційний аналіз із використанням рангового коефіцієнта Спірмена виявив статистично значущу лінійну залежність між бальною оцінкою за опитувальником і віком респондентів, а також їхнім трудовим стажем, що вказує на вплив цих чинників на формування синдрому емоційного вигорання. Результати дослідження психологічної стійкості та адаптаційного потенціалу засвідчили наявність наступних характеристик: у 20,0 % респондентів виявлено ознаки нервово-психічної нестійкості; у 40,0 % — зниження комунікативного потенціалу; у 20,0 % — зменшення рівня морально-етичної нормативності; у 20,0 % — низький рівень військово-професійної спрямованості; у 20,0 % — виражені девіантні поведінкові риси; у 20,0 % — маркери підвищеного ризику суїцидальної поведінки. Отримані дані говорять про необхідність системної психологічної підтримки персоналу та впровадження цілеспрямованих корекційно-реабілітаційних програм у межах військово-медичного середовища. ­Висновки. Збереження кадрового потенціалу військової медицини, зокрема хірургів, є стратегічним завданням системи оборони України. Ефективність медичного забезпечення в зоні бойових дій значною мірою визначається професійною підготовкою та психологічною стійкістю персоналу, який працює в умовах високого ризику й обмежених ресурсів.

Background. Military surgeons work in extreme conditions where limited resources, constant time constraints, and life-threatening situations are part of everyday reality. This situation requires not only impeccable professional training, but also a high level of psychological resilience, the ability to adapt quickly, and to act effectively under pressure. The purpose of the study is to conduct a retrospective analysis of scientific sources on psychological resilience and mentalization ability in military surgeons as factors contributing to reducing the level of emotional burnout in combat stress conditions and to prove the effectiveness of a multidisciplinary approach to maintaining the mental health of medical personnel. Materials and methods. The study was based on an analysis of domestic and foreign scientific works using the PubMed and Google Scholar databases for 2008–2025, as well as a bibliometric, analytical, systematic, and statistical approach. The literature search was conducted using the keywords: “military surgeons”, “adaptation to combat, extreme conditions”, “emotional burnout”, and “psychological resilience”. A survey of 18 military surgeons (Role 1) was conducted to establish professional burnout syndrome using the validated diagnostic method of O. Chaban and the questionnaire “Adaptability-200”. Data processing was performed using Excel and Statistica software, and statistical reliability of the results was verified using Spearman’s nonparametric rank correlation coefficient. Results. Correlation analysis using Spearman’s rank correlation coefficient revealed a statistically significant linear relationship between the questionnaire score and the age of respondents, as well as their work experience, indicating the influence of these factors on the formation of emotional burnout syndrome. The results of the study of psychological stability and adaptive potential showed the presence of the following characteristics in the study sample: 20.0 % of respondents demonstrated signs of nervous and mental instability; 40.0 % had reduced communication potential; 20.0 % exhibited reduced level of moral and ethical normativity; 20.0 % reported a low level of military and professional focus; 20.0 % had pronounced deviant behavioral traits; 20.0 % showed markers of increased risk of suicidal behavior. The data obtained indicate the need for systematic psychological support for personnel and the implementation of targeted correctional and rehabilitation programs within the military medical environment. Conclusions. Preserving the human resources of military medicine, particularly surgeons, is a strategic task for Ukraine’s defense system. The effectiveness of medical care in combat zones is largely determined by the professional training and psychological resilience of personnel working in high-risk conditions with limited resources.

військові хірурги; емоційне вигорання; психологічна стійкість; адаптація до бойових та екстремальних умов; дефіцит ресурсів; мультидисциплінарний підхід; менталізація

military surgeons; emotional burnout; psychological resilience; adaptation to combat and extreme conditions; resource scarcity; multidisciplinary approach; mentalization