Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Child`s Health" 2(17) 2009

Back to issue

Життя, що продовжується у справах (До 80-річчя від дня народження професора Б.Я. Рєзника)

Authors: Аряєв М.Л., Мерікова Н.Л. Одеський державний медичний університет

Categories: Pediatrics/Neonatology

print version

Борис Якович Рєзник (05.01.1929–08.12.1997) — видатний учений-педіатр, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук, народний депутат України (1980–1994), академік Академії медичних наук України (1992–1997), завідувач кафедри дитячих хвороб Одеського державного медичного університету (1972–1997) — суттєво збагатив педіатричну науку і практику незалежної України.
Б.Я. Рєзник належав до плеяди лікарів, у яких дар клініциста органічно поєднувався з аналітичним розумом ученого, здатного бачити вузлові проблеми педіатрії та обирати перспективні, важливі для охорони здоров’я дітей наукові напрямки.
Борис Якович народився в сім’ї лікарів на Одещині. У 1950 р. із відзнакою закінчив Одеський медичний інститут. Свою трудову діяльність розпочав на Донеччині, де працював дільничним педіатром, а потім організатором і заві­дувачем відділення в дитячій лікарні м. Кадіївки. У 1957 р. Б.Я. Рєзник став асистентом, а в 1959 р. — завідувачем кафедри дитячих інфекційних хвороб Донецького медичного інституту ім. М. Горького, очолював кафедру педіатрії того ж інституту. У 1957 р. Б.Я. Рєзник захистив кандидатську дисертацію на тему «Материалы к характеристике высшей нервной деятельности в восстановительном периоде полио­миелита у детей». У 1964 р. була захищена докторська ди­сертація «Реактогенность и иммунологическая реактивность ассоциированной коклюшно-дифтерийно-столбнячной вакцины при иммунизации детей с различным состоянием здоровья».
Усе професійне життя Бориса Яковича нерозривно пов’язане з лікарською діяльністю. Він був Лікарем у найкращих традиціях вітчизняної медицини, його клінічні огляди хворих були неповторними зразками глибокого клінічного мислення, клінічної спостережливості та індивідуального підходу до хворої дитини. У пам’яті тих, кому пощастило слухати лекції проф. Б.Я. Рєзника, він назавжди залишиться блискучим лектором. Його клінічні лекції містили чіткий аналіз клінічної симптоматики та синдромології, вирізнялись неповторним вмінням виділяти головні діагностичні ознаки хвороби, захоплювали аудиторію глибиною проблем. Борис Якович міг у живій та доступній формі викласти найскладніші питання сучасної медицини.
Спектр наукових досліджень професора Б.Я. Рєзника ­завжди визначався актуальністю проблем клінічної педі­атрії. Його роботи з питань профілактики дитячих інфекційних хвороб були вагомим внеском у розробку обгрунтованих показань та протипоказань до профілактичних щеплень у дітей, що було закріплено відповідними рішеннями МОЗ СРСР. Він розробив теоретичні основи імуногенезу в дітей при вакцинації. Результати роботи цього періоду узагальнені в монографіях «Менінгіти у дітей» (1971), «Електрокардіографія в педіатрії» (1972), «Профілактичні щеплення в практиці педіатра» (1975) та інших.
Із 1972 р. професор Б.Я. Рєзник очолював колектив кафедри дитячих хвороб педіатричного факультету Одеського медичного інституту. Його наукові пошуки зосередилися на найважливіших напрямках сучасної педіатрії: уроджені та спадкові захворювання, неонатологія, пульмонологія, питання дитячого харчування, гематологія. Великий клінічний досвід та глибокі дослідження з проблем захворювань крові стали підгрунтям для створення таких монографій, як «Гематологія дитячого віку з атласом мієлограм» (1975) і «Практична гематологія дитячого віку» (1989).
Під керівництвом Б.Я. Рєзника було виконано комплекс робіт на молекулярно-клітинному рівні з вивченням процесів біоенергетики та стану клітинних мембран. Це стало основою для створення програми диференційованої метаболічної терапії гіпоксичних станів у дітей (при гострій пневмонії, респіраторному дистрес-синдромі в новонароджених), що була впроваджена у практику лікувальних закладів і сприяла зниженню дитячої смертності в нашій країні.
Широке галузеве, міжгалузеве та міжнародне співробітництво, у тому числі з клінікою Д. Газліні (Генуя, Італія), сприяло розробці молекулярно-генетичних основ діагностики і профілактики уродженої і спадкової патології дитячого віку та створенню системи медико-генетичного консультування в м. Одесі. Були запропоновані принципово нові методи перинатальної діагностики спадкових захворювань (цистофіброз, гемофілія, фенілкетонурія та ін.); створені моніторинг і комп’ютерна діагностика уроджених вад розвитку; удосконалені методи прогнозування народження хворої дитини, одну з цих праць нагороджено срібною медаллю ВДНГ (1991).
Професор Б.Я. Рєзник зробив великий внесок у вирішення проблеми одного з поширених спадкових захворювань — цистофіброзу. На основі глибокого вивчення патогенезу цього захворювання було розроблено систему комплексної терапії, визнану на міжнародних конгресах із цистофіброзу (Будапешт, 1986; Осло, 1987; Арлінгтон, США, 1990). Розроблена метаболічна терапія цистофіброзу та етапна реабілітація дітей у створеному місцевому санаторії­ дозволили суттєво подовжити та покращити життя цих хворих. Спільно з Міжнародною інтегрованою асоціацією охорони здоров’я (Великобританія) виконувалась програма TACIS Lien (допомога сім’ям дітей, хворих на цистофіброз); проводилася спільна наукова робота з британ­ськими лікарями з Королівського бромптонського госпіталю та Європейською спільнотою допомоги дітям із цистофіброзом. За цикл праць із медичної генетики, у тому числі «Спадкові захворювання і природжені вади розвитку в перинатальній практиці», академік АМН Б.Я. Рєзник був удостоєний Державної премії України в 1997 р.
Він був одним з ініціаторів та організаторів І Міжнародного симпозіуму педіатрів поріднених міст, у якому брали участь учені з Угорщини, Італії, Фінляндії, Болгарії, Росії. Творча наукова співпраця постійно здійснювалася з угорськими, італійськими та японськими колегами. Професор Б.Я. Рєзник неодноразово доповідав на міжнародних конгресах та симпозіумах, гідно представляв Україну в багатьох країнах світу.
Професор Б.Я. Рєзник — автор понад 300 наукових праць, у тому числі 14 монографій, 2 підручників для студентів медичних вузів, один із них — «Дитячі хвороби» — витримав три видання, а Бориса Яковича як співавтора відзначено Державною премією України (1979).
Великий творчий потенціал, неординарність та глибина мислення в розробці нових наукових напрямів дозволили академіку Б.Я. Рєзнику стати засновником сучасної одеської педіатричної школи. Він підготував 10 докторів і близько 50 кандидатів медичних наук. Троє учнів Бориса Яковича є завідувачами педіатричних кафедр ОДМУ — член-кореспондент АМН України М.Л. Аряєв, лауреат Державної премії України І.Л. Бабій, заслужений діяч нау­ки і техніки О.В. Зубаренко.
Б.Я. Рєзник проводив велику громадську роботу. Був народним депутатом України трьох скликань, членом правління Української асоціації дитячих лікарів, головою Одеської асоціації педіатрів, членом редакційних колегій багатьох медичних журналів.
Однією з останніх ідей, блискуче втілених у життя, стала організація багатопрофільного міського дитячого лікувально-профілактичного центру, що нині органічно влився в структуру міської дитячої лікарні № 1. Вічною пам’яттю Б.Я. Рєзнику стала не тільки меморіальна дошка в центрі на вулиці Дворянській, 10, що носить його ім’я, а й діяльність цього закладу, який відвідують тисячі маленьких пацієнтів.
Наукові розробки та творчі плани професора Б.Я. Рєзника продовжують його учні, гідні свого Вчителя. Із 1998 р. кафедру очолює член-кореспондент АМН України М.Л. Аряєв, автор понад 300 наукових праць, 20 конкурсних вітчизняних та закордонних дослідницьких програм і грантів.­ Під керівництвом М.Л. Аряєва захищені 2 докторські та 20 кандидатських дисертацій. Член-кореспондент АМН України М.Л. Аряєв — експерт ВАК та науковий консультант Фармакологічного центру України, член редакційних колегій кількох медичних журналів.
Колектив кафедри, яку очолює професор М.Л. Аряєв, продовжив дослідження з клінічної мембранології. Упроваджена тактика медикаментозної корекції мембранопатологічних процесів за допомогою антиоксидантних та мембранотропних препаратів при бронхолегеневій патології значно покращила результати терапії. Створені такі навчальні посібники, як «Дитячі хвороби. Неонатальний, малюковий та ранній вік», «Дитячі хвороби. Старший вік», «Антибактериальные препараты», та монографії «Дитяча пульмонологія» і «Муковисцидоз».
За грантом МОЗ України та двома грантами ДКНТ України на кафедрі виконувалися дослідження з розробки нових методів профілактики й лікування резус-гемолітичної хвороби новонароджених на основі патофізіологічних закономірностей резус-конфлікту та стану фетоплацентарної системи (перинатальне призначення анти-D-імуноглобуліну з урахуванням величини фетоплацентарної трансфузії; антенатальна терапія резус-конфлікту); удосконалення протоколів постнатального ведення резус-гемолітичної хвороби з використанням методів гіпербаричної оксигенації та ентеросорбції.
Спільно з кафедрою акушерства і гінекології (заві­дувач — академік АМН України В.М. Запорожан) в південному регіоні України була впроваджена програма перинатальної медицини, спрямована на зниження материнської й неонатальної смертності, виконано програму удосконалення первинної реанімації новонароджених, 2 проекти TACIS — Lien, USAID (AIHA, США).
Результати наукової програми кафедри «Розробка стратегії профілактики синдрому раптової смерті у дітей (СРСД) в Україні на моделі Одеського регіону» за конкурсним фінансуванням МОЗ України й підтримки міжнародними проектами ECAS, ICCPS дозволили запропонувати стратегію профілактики СРСД в Україні.
Новаторськими стали розробки з профілактики й лікуван­ня гіпоксично-ішемічних уражень ЦНС на основі призначення новонародженим алопуринолу та індометацину; із профілактики внутрішньошлуночкових крововиливів із застосуванням фенобарбіталу; терапії затримки внутрішньоутробного розвитку плода за допомогою біологічних препаратів.
У процесі виконання міжнародних програм (проект MATRA, уряд Нідерландів) розроблені регіональна модель первинної медико-санітарної допомоги дітям та концепція протистояння жорстокому поводженню з дітьми. У співробітництві із закордонними фахівцями видано монографії «Терапевтический союз врача и пациента» й «Охорона здоров’я матері та дитини в практиці сімейного лікаря». Під керівництвом М.Л. Аряєва видано 5 підручників, у тому числі «Біоетика» (українською, російською та англійською мовами), 15 навчальних посібників та 20 монографій.
Колектив кафедри педіатрії продовжує працювати за грантами МОЗ України за підтримки UNIСEF, AIHA над питаннями профілактики вертикальної трансмісії ВІЛ від матері до дитини. Вперше в Україні було доведене зниження частоти трансмісії ВІЛ-інфекції від матері до дитини за допомогою невірапіну. Результатом циклу досліджень у галузі перинатології та неонатології стало видання підручника «Неонатологія» (українською та російською мовами), фундаментальних монографій «ВИЧ-инфекция и СПИД», «Практична перинатологія», «Догляд за дітьми з ВІЛ-інфекцією», «Попередження трансмісії ВІЛ-інфекції від матері до дитини», «Спадкові захворювання та вроджені вади розвитку в перинатології», «Гемолітична хвороба новонароджених», «Діагностика та лікування гемолітичної хвороби плода та новонародженого», «Хронічні розлади живлення плода, новонароджених та дітей раннього віку».
Колектив кафедри педіатрії Одеського державного медичного університету зберігає та примножує кращі традиції одеської педіатричної школи академіка Б.Я. Рєзника.


Bibliography

 

Similar articles


Back to issue