Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Child`s Health" 3(18) 2009

Back to issue

Ефективність елімінаційної та гіпоалергенної дієти в профілактиці рецидивів бронхіальної астми у дітей із харчовою алергією

Authors: Гуцул І.В., Юрчишена Е.В., Третяк Л.Г., Гурницька І.Е. Хмельницька міська дитяча лікарня, Україна

Categories: Pediatrics/Neonatology

print version

Бронхіальна астма (БА) як хронічне запальне захворювання бронхів [9] потребує не тільки дезобструктивної терапії у періоді загострення, але й тривалої, превентивної протизапальної терапії, ефективність якої і визначатиме кількість та/або тяжкість загострень.
У виникненні та персистуванні бронхіальної астми у дітей значне місце посідають фактори, що мають індукуючий вплив (різноманітні екзогенні специфічні фактори — алергени), які впродовж хвороби змінюються в одного хворого, а також можуть комбінуватися. На фоні генетичної схильності до розвитку БА ці екзогенні тригерні фактори викликають запалення у бронхах та/або гострий бронхоспазм, причому в дітей раннього віку провідну роль серед цих пускових факторів відіграють харчові алергени [1, 2].
Мета дослідження — оцінити ефективність елімінаційної та гіпоалергенної дієти в профілактиці рецидивів бронхіальної астми у дітей на фоні харчової алергії (ХА).

Матеріал і методи дослідження
Оцінка ефективності елімінаційних заходів проводилася впродовж трирічного катамнестичного спостереження за 44 пацієнтами основної клінічної групи, які були розподілені на дві клінічні підгрупи. Підгрупу ІА склали 25 хворих І клінічної групи, з харчового раціону яких вилучалися причинно-значущі алергени, виявлені на підставі проведених алергопроб та за вмістом специфічних ІgE у сироватці крові. До ІВ підгрупи увійшли 19 дітей із харчовою алергією, яким елімінація алергенів проводилася на фоні гіпоалергенної дієти [5, 6]. За статтю, віком та іншими клінічними показниками пацієнти підгруп катамнестичного спостереження також вірогідно не відрізнялися.

Результати дослідження
та їх обговорення

У дітей раннього віку харчова алергія має значний поліморфізм, що стосується не тільки органів-мішеней, але й клінічної вираженості патологічного процесу: від анафілактичного шоку до замаскованих форм [3, 4].
У контексті сучасних вимог до лікування бронхіальної астми у дітей, згідно з якими усунення контакту з факторами ризику розвитку нападів є одним із основних програмних положень [9], проблема виявлення ХА у дітей раннього та дошкільного віку з БА є актуальною та перспективною.
За результатами проведених катамнестичних (упродовж 3 років) спостережень за пацієнтами обох ­клінічних груп є можливість стверджувати, що у пацієнтів І групи напади астми виникають вірогідно частіше — 5 і більше разів на рік, а ХА вірогідно збільшує ризик частих нападів БА. Встановлено також, що в підгрупі дітей, які отримували елімінаційну дієту, порівняно з пацієнтами, яким окрім елімінації призначалася гіпоалергенна дієта, частота госпіталізації була вірогідно більшою. На нашу думку, «посилення» елімінаційної дієти за рахунок гіпоалергенної клінічного покращання у вигляді зменшення частоти рецидивування нападів БА не викликає. Це припущення підтверджувалося тим, що в лікуванні нападного періоду БА у підгрупі пацієнтів, які перебували на елімінаційній + гіпоалергенній дієті, вірогідно частіше використовували глюкокортикостероїди (ГКС) та еуфілін, а за частотою призначення b2-агоністів адренергічних рецепторів бронхів у обох підгрупах в процесі катамнестичного спостереження вірогідних відмінностей не виявлено.
За умови перебігу БА на фоні харчової алергії нами встановлені такі її особливості, як більш ранній дебют бронхообструктивного синдрому у пацієнтів із ХА, а також тенденція до більш тяжкого перебігу та вірогідно вищі показники клініко-епідеміологічного ризику розвитку нападів — 5 і більше разів на рік.
У табл. 1 наведені показники епідеміологічного ризику розвитку рецидивування БА у дітей на фоні ХА порівняно з пацієнтами без трофалергії.
Виявлені нами особливості перебігу БА в дітей із харчовою алергією вимагали внесення корекції до традиційної протизапальної терапії, що, на нашу думку, повинно було насамперед знайти своє відображення в елімінаційних заходах [7, 8].
Так, чимале значення у цих заходах мала розробка індивідуалізованих дієт, що передбачали усунення з раціону дитини причинно-значущих щодо розвитку ХА продуктів на фоні використання гіпоалергенної дієти. Водночас здійснювалася адекватна заміна виключених продуктів іншими, які були б еквівалентними за вмістом харчових інгредієнтів та калоражем і забезпечували б вікові фізіологічні потреби дітей в основних харчових макронутрієнтах та енергії.
Виходячи з результатів проведення алергопроб з трофалергенами, ми виключали з раціону дитини страви, які містять елементи продукту, причинно-значущого щодо розвитку ХА, а також в окремих випадках — інші високоалергізуючі продукти (наприклад, мед, горіхи, ікру, морепродукти, малину, полуницю, смородину, цитрусові, шоколад тощо). За необхідне також вважали призначення базисної гіпоалергенної дієти [4, 5, 10], що полягає у виключенні з раціону дитини високоекстрактивних м’ясних бульонів, гострих та солоних страв, прянощів, маринадів, консервантів, продуктів, які містять каву, какао.
Зокрема, при алергії до білків коров’ячого молока призначали безмолочну дієту — виключали цільне молоко, солодкі молочні суміші, солодкий сир, замінюючи їх на кисломолочні суміші та кисломолочні продукти. При неефективності такої дієти призначали адаптовані суміші на основі ізоляту соєвого білка.
У результаті вивчення особливостей катамнезу пацієнтів обох клінічних підгруп спостереження вірогідних відмінностей у частоті рецидивування бронхообструктивного синдрому (БОС) не виявлено. Так, у підгрупі ІА рецидивування БОС спостерігалося у 84,0 ± 7,3 % випадків, а у підгрупі ІВ — в 89,5 ± 5,0 % спостережень (Р > 0,05). Частота рецидивів бронхіальної обструкції у підгрупі ІА склала 4,7 ± 2,0 випадка на рік, а у підгрупі ІВ — 4,8 ± 1,9 випадка на рік (Р > 0,05).
Проте частота клінічних випадків, коли рецидиви БА спостерігалися 5 та більше разів на рік, у підгрупі ІВ виявилася вірогідно більшою при зіставленні з підгрупою ІА. Так, в останній частота випадків із загостренням астми більше 5 разів на рік становила 36,0 ± 9,6 %, а у підгрупі ІВ — 68,4 ± 10,7 % (Р < 0,05). Отже, на нашу думку, «посилення» елімінаційної дієти за рахунок гіпоалергенної клінічного покращання у вигляді зменшення частоти рецидивування нападів БА не викликає.
Водночас нами виявлено вірогідну відмінність у частоті госпіталізації в пацієнтів підгруп спостереження, яка, на нашу думку, відтворювала відповідно частку тяжких нападів бронхіальної обструкції. Так, у підгрупі ІА в катамнезі 3-річного спостереження частота госпіталізацій складала 7,8 ± 1,5 випадка, а у підгрупі ІВ — 3,2 ± 1,4 випадка (Р < 0,05).
За результатами лікування під час нападних періодів БА також встановлено вірогідні відмінності. Зокрема, в лікуванні нападного періоду БА в пацієнтів підгрупи ІВ вірогідно частіше потребувалося використання стероїдних протизапальних препаратів та еуфіліну, а за частотою призначення b2-агоністів адренергічних рецепторів бронхів у обох підгрупах в процесі катамнестичного спостереження вірогідних відмінностей не виявлено.
Окрім того, нами встановлено, що при загостренні перебігу БА в катамнезі у пацієнтів підгрупи ІА проведена терапія була менш активною порівняно з лікуванням до призначення дієтотерапії. Так, вірогідно рідше ці діти одержували b2-агоністи, глюкокортико­стероїди та еуфілін. У підгрупі ІВ вірогідність відмінностей торкалася лише призначення симпатоміметичних препаратів, а за частотою використання ГКС і еуфіліну відмінності були невірогідними.
Порівняльний аналіз активності терапії в актуальному періоді та в процесі катамнестичного спостереження наведений у табл. 2.
Отже, результати катамнестичного спостереження за хворими на бронхіальну астму пацієнтами раннього та дошкільного віку, які мали ознаки харчової алергії, дозволяють стверджувати, що під впливом проведеної гіпоалергенної та/або елімінаційної дієти у них полегшився перебіг БА, що виявлялося у меншому відсотку госпіталізацій і меншій активній терапії нападного періоду.
У катамнезі ці діти рідше одержували короткодіючі агоністи b2-адренергічних рецепторів бронхів, а при використанні елімінаційної дієти вони потребували вірогідно більш рідкого застосування ГКС та еуфіліну порівняно з даними актуального обстеження, а також у зіставленні з однолітками, які одержували комбіновану (елімінаційну + гіпоалергенну) дієту.
Водночас нами проведено порівняльний аналіз ефективності вищезазначених елімінаційних заходів за зниженням частоти рецидивування нападів БА менше 5 на рік. Частота нападів менше 5 на рік у пацієнтів підгрупи ІА в катамнезі спостерігалась у 64,0 ± 9,6% випадків, а при більш жорсткій комбінованій (елімінаційній + гіпоалергенній) дієті реєструвалась у 31,6 ± 10,6 % спостережень (Р < 0,05). Відсутність жорсткого підходу до дієтотерапії у вигляді поєднання елімінаційного та гіпоалергенного її варіантів у пацієнтів підгрупи ІА знижувало абсолютний та відносний ризик розвитку частих рецидивів БА порівняно з підгрупою ІВ із ARR = 32,4 %, RRR = 10,3 (95% CI 5,2–11,1), при NNT = 3,1 (95% СІ 1,4–3,5).
Отже, на нашу думку, «посилення» елімінаційної дієти у дітей з бронхіальною астмою, що має перебіг на фоні харчової алергії, за рахунок гіпоалергенної не має
клініко-епідеміологічного обгрунтування, а тому вважається недоцільним. Незважаючи на меншу частоту госпіталізацій з приводу нападів БА дітей, які отримували комбіновану (елімінаційну + гіпоалергенну) дієту, активність їх терапії вірогідно не відрізнялася від лікування до призначення дієти, а частота загострень 5 і більше разів на рік була вірогідно більшою.

Висновки
1. Використання елімінаційної дієти дозволяє зменшити частоту, тяжкість нападів бронхіальної астми у пацієнтів із харчовою алергією.
2. «Посилення» елімінаційних заходів за рахунок жорсткої гіпоалергенної дієти з виключенням облігатних алергенів не супроводжується меншою частотою нападів, тому є недоцільним.


Bibliography

1. Балаболкин И.И. Современные проблемы детской аллергологии // Педиатрия. — 1997. — № 2. — С. 5-8.
2. Беш Л.В., Куля О.О. Оптимальний вибір сумішей для харчування дітей грудного віку з проявами алергії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 2002. — № 6. — С. 35-38.
3. Геппе Н.А. Современные представления о бронхиальной астме у детей и принципах ее терапии // Медицинская помощь. — 2001. — № 3. — С. 19-22.
4. Григорьев К.И., Егоренков А.М. Диагностика и превентивное лечение пищевой аллергии у детей // Медицинская помощь. — 2001. — № 4. — С. 22-26.
5. Григорьян О.Н. Использование гипоаллергенной диеты и специализированных продуктов в лечении больных с пищевой аллергией // Вопрoсы питания. — 1992. — № 2. — С. 52-53
6. Макарова С.Г., Боровик Т.Э., Балаболкин И.И., Ревяки­на В.А. Использование продуктов, способствующих нормализации кишечного биоценоза, при пищевой аллергии у детей раннего возраста // Аллергология. — 2001. — № 1. — С. 29-32.
7. Ногаллер А. Пищевая аллергия // Врач. — 1994. — № 3. — С. 4-9.
8. Справочник по детской диетике / Под ред. И.М. Воронцова, А.В. Мазурина. — М.: Медицина, 1980. — 415 с.
9. Pocket Guide for Asthma Management and Prevention in Children // NHLBI/WHO Report. — 2002. — 26 р.
10. Rowe A.H. Food allergy. — Springfield, 1972. — 215 p. 


Back to issue