Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" 1 (2) 2014

Back to issue

Оптимізація патогенетичного лікування секреторних діарей у дітей грудного віку

Authors: Колоскова О.К., Іванова Л.А., Гарас М.Н., Марусик У.І. - Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

Categories: Infectious diseases, Pediatrics/Neonatology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Метою дослідження було вивчення клінічної ефективності пероральної регідратаційної терапії з використанням суміші ІІІ покоління в лікуванні секреторних діарей у дітей грудного віку. Для цього на базі інфекційного боксованого відділення (кишкових інфекцій) обласної дитячої клінічної лікарні (м. Чернівці) обстежені 116 дітей грудного віку, вибрані випадковим методом, які страждали від гострого гастроентериту та надходили до стаціонару з ознаками ексикозу внаслідок розвитку секреторних діарей. Серед обстежених пацієнтів 73 (67,5 %) дитини з метою пероральної регідратаційної терапії отримували регідратаційну суміш, а 35 (32,4 %) хворих одержували інші регідратаційні розчини. Проведений моніторинг за динамікою стану пацієнтів дав змогу стверджувати, що за умови використання як основного компонента пероральної регідратаційної терапії суміші ІІІ покоління темпи позитивної динаміки з боку клінічного стану пацієнтів були вірогідно більшими, зокрема, вірогідно раніше нормалізувалися температура тіла, частота й характер випорожнень, зникало блювання. У дітей, які отримували регідратаційну суміш ІІІ покоління, порівняно з пацієнтами, які отримували інші регідратаційні розчини, співвідношення шансів при обмеженні лише пероральною регідратацією становило 3,7 (95% ДІ 0,4–38,9) при абсолютному ризику уникнути потреби в інфузійній терапії — 11 %.

Целью исследования была оценка клинической эффективности пероральной регидратационной терапии с использованием смеси III поколения в лечении секреторных диарей у детей грудного возраста. Для этого на базе инфекционного боксированного отделения (кишечных инфекций) областной детской клинической больницы (г. Черновцы) обследованы 116 детей грудного возраста, выбраных случайным методом, страдающих острым гастроэнтеритом, которые поступали в стационар с признаками эксикоза вследствие развития секреторной диареи. Среди обследованных пациентов 73 (67,5 %) ребенка с целью пероральной регидратационной терапии получали регидратационную смесь, а 35 (32,4 %) больных получали другие регидратационные растворы. Проведенный мониторинг динамики состояния пациентов позволил утверждать, что при использовании в качестве основного компонента пероральной регидратационной терапии смеси III поколения темп положительной динамики со стороны клинического состояния пациентов был достоверно более быстрым, в частности, достоверно раньше нормализовались температура тела, частота и характер стула, исчезала рвота. У детей, получавших регидратационную смесь, по сравнению с пациентами, получавшими другие регидратационные растворы, соотношение шансов ограничиться лишь пероральной регидратацией составило 3,7 (95% ДИ 0,4–38,9) при абсолютном риске избежать потребности в инфузионной терапии — 11 %.

The article provides a literary analysis of the current state of the problem of early diagnosis of tonsillopharyngitis in children. Namely-timely etiological diagnosis of the disease . The etiology , epidemiology , clinical picture , differential diagnosis , paraclinical diagnosis, treatment directions tonsillopharyngitis in children. Emphasis was placed on the literature review and the modern problems of possible prompt etiologic diagnosis of tonsillitis in children , as well as the principles of rational antibiotic therapy and disease prevention methods from the standpoint of evidence-based medicine . Among the bacterial pathogens of importance belongs gemolititichnomu β-streptococcus group A (BGSA) (S.pyogenes), which occurs in 5-30% of cases of acute exacerbations of chronic tonzilofaringita and tonsillopharyngitis . The paper notes that of particular importance early diagnosis of streptococcal etiology tonsillopharyngitis , which allows at the very beginning of the disease to assign reasonable antibiotic therapy . This will reduce the duration of disease significantly reduce the risk of early morbidity and significant reduction period transmissibility of the patient, which in turn reduces the likelihood of spreading of streptococcal infection.
"Gold standard" for detection of β-hemolytic streptococcus for the appointment of antibiotic therapy is streptatest . The sensitivity of this test is , according to multicenter clinical trials of 97.3 % and a specificity of — 95.3 %. Modern test systems provide results in 15-20 min. with high specificity ( 95-100 %), but lower than in the study of the culture , the sensitivity ( 60-95 %). However, it should be remembered that express - methods complement , but not replace , the culture method . Furthermore, only in the event of agent can determine its sensitivity to antibiotics. That is, a negative rapid-test does not completely rule out streptococcal etiology. In this regard, for suspected streptococcal throat , despite the negative Express-test specialists American Academy of Pediatrics recommend spending additional bacteriological smear throat .
Using Express - test systems in children''s infectious diseases clinic should lead to improved early etiologic diagnosis tonsillopharyngitis in children and thereby contribute to the timely appointment of adequate treatment , which ultimately should significantly reduce the risk of complications and contribute to a positive economic effect.


Keywords

секреторна діарея, діти, пероральна регідратація, регідратаційна суміш.

секреторная диарея, дети, пероральная регидратация, регидратационная смесь.

secretory diarrhea, children, oral rehydration, rehydration solution.

Статья опубликована на с. 18-20

Вступ

За даними ВООЗ, у світі щорічно реєструється близько 2 млрд хворих на гострі кишкові інфекції (ГКІ), але це лише 10 % від реальної кількості випадків, що пов’язано з наявністю легких та субклінічних форм захворювання, які, як правило, залишаються поза увагою лікарів [1, 2]. Щороку в Україні офіційно реєструється 45–50 тис. випадків ГКІ серед дітей. У структурі дитячої смертності інфекційні захворювання в Україні традиційно посідають п’яте місце, а серед інфекційних причин втрат ГКІ займають чільні позиції [3].

Синдромом у патогенезі ГКІ, що загрожує життю дитини та потребує невідкладних лікувальних заходів, є зневоднення. За даними Дитячого фонду ООН, щорічно близько 1,5 млн дітей віком до 5 років вмирають від зневоднення, пов’язаного з гострою інфекційною діареєю. Тяжкість ГКІ в дітей в основному визначається об’ємом втрати рідини, тому основним принципом ведення таких хворих є швидке відновлення втрат рідини й солей, а також збільшення буферної ємності крові [4]. При проведенні регідратаційної терапії перевагу необхідно віддавати оральній регідратації. Оральна регідратація є високоефективним, простим, доступним у домашніх умовах і недорогим методом. Необхідно підкреслити, що оральна регідратація  найбільш ефективна при її застосуванні з перших годин від початку захворювання [5]. Міжнародна практика застосування оральної регідратації, широко впроваджувана з 1970–-х рр., дозволила зменшити кількість випадків госпіталізації та знизити летальність у педіатричній практиці [4].

У 1970 р. для оральної регідратації ВООЗ рекомендувала розчини із загальною осмолярністю 311 ммоль/л (розчини І покоління). Водночас головним недоліком указаних базових розчинів є відсутність позитивного впливу на діарейний синдром. Осмолярність вказаного розчину була вищою порівняно з плазмою крові. Це могло спричиняти розвиток гіпернатріємії, не впливало на об’єм калових мас при діареї, що особливо актуально в дітей першого року життя [6]. Тому роботи із створення нових сучасних формул, здатних впливати на частоту й об’єм випорожнень, були продовжені та реалізувалися у вигляді розчинів з осмолярністю 260 мосм/л та зменшеним вмістом глюкози [7].

Наразі одним із напрямків оптимізації складу та властивостей розчинів для оральної регідратації, за рекомендаціями ВООЗ, стало зниження їх осмолярності до 245 ммоль/л, концентрації натрію до 75 ммоль/л і глюкози до 75 ммоль/л (розчини ІІІ покоління). Застосування розчинів зі зниженою осмолярністю для оральної регідратації оптимізує всмоктування води та електролітів у кишечнику порівняно з використанням гіперосмолярних розчинів. Крім того, ці пацієнти рідше потребували інфузійної терапії, вираженість діарейного синдрому та блювання у них були меншими, не було зареєстровано випадків клінічно значущої гіпонатріємії [8]. Максимально швидке відновлення втрат рідини та електролітів у 20 % випадків повністю нормалізує стан пацієнтів, а оральний метод замісної терапії є більш фізіологічним без побічних дій, що притаманні інфузійній терапії, та сприяє частковому відновленню запасів енергетичних речовин, замінюючи окремі продукти харчування [9, 10].

Мета роботи — дослідити клінічну ефективність пероральної регідратаційної терапії з використанням регідратаційної суміші ІІІ покоління в лікуванні секреторних діарей у дітей грудного віку.

Матеріал і методи дослідження

На базі інфекційного боксованого відділення (кишкових інфекцій) обласної дитячої клінічної лікарні (м. Чернівці) обстежені 116 дітей грудного віку, вибрані випадковим методом, які страждали від гострого гастроентериту та надходили до стаціонару з ознаками ексикозу внаслідок розвитку секреторних діарей. Середній вік пацієнтів становив 9,2 ± 0,8 міс. Більшість хворих дітей були жителями сільської місцевості (58,7 %), у місті проживали 41,3 % хворих. У більшості обстежених дітей (55,0 %) частота випорожнень перевищувала 6 разів на добу, в 1/5 (21,1 %) пацієнтів — 3–5 разів, у решти діарейний синдром був менш вираженим. У третини пацієнтів (39,5 %) спостерігався гастральний синдром у вигляді блювання, у 27,5 % хворих дітей воно є багаторазовим.

Ознаки ексикозу І ступеня тяжкості спостерігалися в 51,9 % дітей, ІІ — у 48,1 % хворих. У 57,8 % пацієнтів верифіковано вірусний характер етіологічного чинника діарейного синдрому секреторного характеру (частка рота-– та аденовірусів становила 2 : 1), у 31,2 % спостережень відзначалися функціональні розлади травлення, а в 5,5 % випадків гострий гастроентерит мав вірусно–бактеріальну природу.

Серед обстежених пацієнтів 73 (67,5 %) дитини (І клінічна група) з метою пероральної регідратаційної терапії отримували регідратаційну суміш, а 35 (32,4 %) хворих (ІІ клінічна група) — інші регідратаційні розчини. За основними клінічними характеристиками групи були порівнянними.

Усім дітям проведено комплексне обстеження, oдержані результати проаналізовано з використанням методів варіаційної статистики [11] та з позицій клінічної епідеміології [12]. Ефективність проведеного лікування оцінено за клінічними показниками (нормалізацією загального стану, характеру й частоти випорожнень, відновленням маси тіла, зупинкою блювання), поліпшенням гідратації за констеляцією балів. Зокрема, зменшення вираженості основних симптомів гастроентериту відповідало зменшенню загальної суми балів. Динамічну оцінку клінічної тяжкості стану дітей грудного віку проведено протягом 7 діб стаціонарного лікування шляхом констеляції балів: 1) порушення загального стану хворого (3 бали — тяжкий, 2 бали — середньотяжкий, 1 бал — стан малопорушений); 2) тяжкість діареї (1–3 бали); 3) вираженість блювання (1–3 бали).

Результати досліджень та їх обговорення

Проведений моніторинг динаміки стану пацієнтів створених клінічних груп дав змогу стверджувати, що за умови використання як основного компонента пероральної регідратаційної терапії суміші ІІІ покоління позитивна динаміка клінічного стану пацієнтів була вірогідно кращою (рис. 1).

Таким чином, вірогідно раніше в пацієнтів, які отримували пероральний регідратаційний розчин, нормалізувалися температура тіла, частота і характер випорожнень, зникало блювання.

Наведена на рис. 2 динамічна оцінка тяжкості стану обстежених хворих дала змогу дійти висновку, що, починаючи з 3-го дня госпіталізації, діти, які отримували для пероральної регідратаційної терапії суміш ІІІ покоління, вирізнялися вірогідно кращими клінічними показниками.

Аналіз динаміки відновлення втраченої маси тіла впродовж 7 діб лікування в стаціонарі дітей клінічних груп порівняння дав змогу виявити вірогідні відмінності, які свідчили, що за умови використання суміші для пероральної регідратації ІІІ покоління в дітей грудного віку середня прибавка маси тіла становила 103,5 ± 10,2 г проти 78,5 ± 8,7 г (Р = 0,05).

Важливим і необхідним моментом ретельний моніторинг стану хворого впродовж І етапу пероральної регідратаційної терапії та оцінка її ефективності через 4–6 год із визначенням подальшої тактики проведення щодо ІІ етапу регідратації. За умови виявлення ознак ефективності пероральної регідратації у вигляді зменшення та/або зникнення ознак зневоднення слід продовжувати дану терапію в підтримувальному режимі. Водночас за умови наростання проявів ексикозу слід розпочинати регідратацію шляхом інфузії. Виходячи з цього, необхідність проведення інфузійної терапії в дітей, які отримували пероральну регідратацію на І етапі, напевно, можна розглядати як відображення ефективності останньої. Нами встановлено, що в І клінічній групі пацієнтів, тобто в тих дітей, які отримували регідратаційну суміш ІІІ покоління, порівняно з представниками ІІ клінічної групи співвідношення шансів обмежитися виключно оральною регідратацією становило 3,7 (95% ДІ 0,4–38,9) при абсолютному ризику уникнути потреби в інфузійній терапії — 11 %.

Висновки

1. Використання з метою пероральної регідратаційної терапії суміші ІІІ покоління характеризується порівняно позитивною клінічною динамікою у вигляді вірогідно коротшого терміну діареї, більш ранньої нормалізації температури тіла, припинення блювання та кращих темпів відновлення втраченої маси тіла.

2. Ефективність пероральної регідратації з використанням регідратаційної суміші підвищує шанси уникнути необхідності інфузійної терапії у 3,7 раза.


Bibliography

1. Воронкіна І.А. Деякі питання гострих кишкових інфекцій та мікроекології / І.А. Воронкіна // Анали Мечниковського інституту. — 2006. — № 3. — C. 56-–60.

2. Андрейчин М.А., Козько В.М., Копча В.С. Шигельоз. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. — 362 с.

3. Моніторинг циркуляції збудників сальмонельозу на території Тернополя протягом 2009–2010 років / В.О. Панічев, С.І. Климнюк, О.В. Покришко [та ін.] // Інфекційні хвороби. — 2011. — № 4. — С. 48–-50.

4. Горелов А.В. Современные подходы к патогенетической терапии острых кишечных инфекций у детей / А.В. Горелов, А.А. Плоскирева, Д.В. Усенко // Инфекционные болезни. — 2013. — Т. 11, № 1. — С. 87–-92.

5. Наказ МОЗ України № 803 від 10.12.2007 року «Про внесення змін до наказу МОЗ від 09.07.04 № 354. Протокол лікування гострих кишкових інфекцій у дітей» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20071210_803.html

6. UNICEF: New formulation of Oral Rehydration Salts (ORS) with reduced osmolarity. Retrieved 2009–02–16.

7. Гострі кишкові інфекції / Л.І. Чернишова, Д.В. Самарін, С.О. Крамарєв. — К.: Червона Рута Турс, 2007. — 164 с.

8. Hahn S., Kim Y., Garner P. Reduced osmolarity oral rehydration solution for treating dehydration due to diarrhoea in children: systematic review // BMJ. — 2001. — Vol. 323, № 7304. — Р. 81–5.

9. Managing acute gastroenteritis among children: Oral rehydration, maintenance, and nutritional therapy // MMWR. — 2003. — Vol. 52 (R).

10. Nur H. Alarm et a symptomatic hyponatriemia during treatment of dehydrating diarrhоal diseases with reduced osmolarity oral rehydration solution / H. Nur // JAMA. — 2006. — № 296. — P. 567–-573.

11. Rosner B. Fundamentally of biostatistics / B. Rosner. — Belmont: Duxbury Press, 2003. — 682 p.

12. Біостатистика: [за ред. проф. В.Ф. Москаленка]. — К.: Книга плюс, 2009. — 184 с.

Similar articles

Optimization of Pathogenetic Treatment of Secretory Diarrhea in Infants
Authors: Koloskova O.K., Ivanova L.A., Garas N.N., Marusik U.I. - Bukovina State Medical University, Chernivtsi, Ukraine
"Actual Infectology" 1 (2) 2014
Categories: Infectious diseases
Sections: Clinical researches
Current approaches to the pathogenetic treatment of rotavirus infection in infants
Authors: Шадрін О.Г., Ковальчук А.А.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України», м. Київ, Україна

"Child`s Health" Том 13, №5, 2018
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
The place of oral rehydration solutions in the structure of ERAS protocols (literature review)
Authors: Бігняк П.І., Гомон М.Л., Креньов К.Ю.
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
Старокостянтинівська районна лікарня, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, Україна

"Emergency medicine" №8(103), 2019
Categories: Medicine of emergency
Sections: Specialist manual

Back to issue