Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Тrauma" Том 18, №2, 2017

Back to issue

Using of the external transosseous osteosynthesis in the practice of traumatological department of the Сity Hospital (evidence from Kramatorsk City Hospital N 3)

Authors: Климовицкий В.Г.(1), Черныш В.Ю.(1), Климовицкий Ф.В.(1), Демочка С.В.(2), Нехно В.С.(1)
(1) — Донецкий национальный медицинский университет, г. Лиман, Украина
(2) — КМУ «Городская больница № 3», г. Краматорск, Украина

Categories: Traumatology and orthopedics

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Актуальність. При лікуванні переломів у деяких випадках з’являється можливість вибору способу остеосинтезу, що відображено в «Клінічних рекомендаціях з лікування переломів», затверджених Пленумом асоціації ортопедів-травматологів України 15.05.2013 р. З урахуванням цього важливо знати, яке місце займає кожен із варіантів остеосинтезу, зокрема зовнішній черезкістковий остеосинтез (ЧКО), у практиці травматологічних відділень. Мета дослідження: встановити частоту застосування ЧКО та його співвідношення з внутрішнім остеосинтезом у практиці травматологічного відділення міської лікарні. Матеріали й методи. Проведено ретроспективне дослідження за матеріалами травматологічного відділення КМУ «Міська лікарня № 3» м. Краматорська (лютий 2015 р. — січень 2017 р.). Здійснено тотальну вибірку операцій ЧКО (72 спостереження), досліджено співвідношення зовнішнього та внутрішнього остеосинтезу. Результати. Як основний варіант остеосинтезу при лікуванні переломів ЧКО застосовано в 53 випадках (73,6 %). При наслідках травм його використано в 11 (15,3 %) спостереженнях, як спосіб тимчасової фіксації — у 8 (11,1 %). ЧКО становив 31,9 % серед втручань на аналогічних сегментах (72 із 226, співвідношення — 1 : 2,14). Він виявився домінуючим при діафізарних переломах кісток гомілки (26 із 47, 1,24 : 1), переважав при переломах дистального епіметафізу променевої кістки (2 : 1) та п’яткової кістки (2,5 : 1). Співвідношення ЧКО та внутрішнього остеосинтезу при пошкодженнях надп’ятково-гомілкового суглоба становило 1 : 2,93 (14 проти 41). При лікуванні наслідків травм найбільш часто ЧКО застосовували при наслідках переломів діафіза стегнової кістки (6 спостережень — 8,3 %). Висновки. Зовнішній черезкістковий остеосинтез становив 31,9 % серед усіх операцій остеосинтезу. Як основний вид остеосинтезу ЧКО застосовано у 88,9 % випадків, в 11,1 % — як спосіб тимчасової фіксації. Найбільш часто ЧКО використовували при діафізарних переломах кісток гомілки, ділянки надп’ятково-гомілкового суглоба, дистального епіметафізу променевої кістки.

Актуальность. При лечении переломов нередко появляется возможность выбора способа остеосинтеза, что отражено в «Клінічних рекомендаціях з лікування переломів», принятых Пленумом ассоциации ортопедов-травматологов Украины 15.05.2013 г. С учетом этого важно знать, какое место занимает каждый из вариантов остеосинтеза, в частности наружный чрескостный остеосинтез (ЧКО), в практике травматологических отделений. Цель: установить частоту применения ЧКО и его соотношение с внутренним остеосинтезом в практике травматологического отделения городской больницы. Материалы и методы. Проведено ретроспективное исследование по материалам работы травматологического отделения КМУ «Городская больница № 3» г. Краматорска (февраль 2015 г. — январь 2017 г.). Осуществлена тотальная выборка операций ЧКО (72 наблюдения), изучено соотношение наружного и внутреннего остеосинтеза. Результаты. Как основной вариант остеосинтеза при лечении переломов ЧКО применялся в 53 случаях (73,6 %). При последствиях травм его использовали в 11 (15,3 %) наблюдениях, как способ временной фиксации — в 8 (11,1 %). ЧКО составил 31,9 % среди вмешательств на аналогичных сегментах (72 из 226, соотношение — 1 : 2,14). Он оказался доминирующим при диафизарных переломах костей голени (26 из 47, 1,24 : 1), преобладал при переломах дистального эпиметафиза лучевой кости (2 : 1) и пяточной кости (2,5 : 1). Соотношение ЧКО и внутреннего остеосинтеза при повреждениях голеностопного сустава составило 1 : 2,93 (14 против 41). При лечении последствий травм наиболее часто ЧКО использовали при последствиях переломов диафиза бедренной кости (6 наблюдений — 8,3 %). Выводы. Наружный чрескостный остеосинтез составил 31,9 % среди всех операций остеосинтеза. Как основной вид остеосинтеза ЧКО применен в 88,9 % случаев, в 11,1 % — как способ временной фиксации. Наиболее часто ЧКО использовали при диафизарных переломах костей голени, области голеностопного сустава, дистального эпиметафиза лучевой кости.

Background. Nowadays, due to the development of different methods of osteosynthesis, sometimes the same types of fractures could be treated using several possible options of the osteosynthesis. This fact was reflected in the Clinical Recommendations for the Bone Fractures Treatment, adopted by the Plenum of the Ukrainian Association of Orthopaedists and Traumatologists 15.05.2013. Taking into consideration the possibility of such choice, investigation of the place of the every method of osteosynthesis, and external transosseous osteosynthesis as one of the examples, in the practice of traumatological department of the city hospital may be useful and important. The purpose of the study was to determine the frequency of the external transosseous osteosynthesis for the treatment of bone fractures and their consequences in the practice of traumatological department of the city hospital and its comparison with the frequency of the internal osteosynthesis. Materials and methods. Retrospective study based on the materials of the traumatological department of the City Hospital N 3, Kramatorsk (February, 2015 — January, 2017) was carried out. A total selection of all cases of external osteosynthesis (72 cases) during this period and its correlation with the number of internal osteosynthesis was performed. Results. External transosseous osteosynthesis was used as a main method for bone fractures treatment in 53 cases (73.6 %), in the treatment of bone fractures consequences in 11 (15.3 %) cases, as a way of temporary fixation in 8 (11.1 %) cases. During the studied period the number of operations of the external transosseous osteosynthesis amounted to 31.9 % of the total number of operations on similar segments (72 operations from 226; 1 : 2.14). External fixation prevailed in the treatment of diaphyseal fractures of the tibia (26 of 47 cases; 1.24 : 1), fractures of the distal radius epimetaphysis (2 : 1) and the calcaneal bone (2.5 : 1). The ratio of the external and internal osteosynthesis in the treatment of the ankle injuries amounted 1 : 2.93 (14 vs 41). Conclusions. External osteosynthesis amounts to 31.9 % of the total number of the osteosynthesis. It was used as the main type of treatment in 88.9 % cases, in 11.1 % as a way of temporary fixation. The most frequent indications for its using were diaphyseal fractures of the tibia, ankle injuries, fractures of the distal radius.


Keywords

зовнішній черезкістковий остеосинтез; лікування переломів

наружный чрескостный остеосинтез; лечение переломов

external transosseous osteosynthesis; bone fractures treatment


For the full article you need to subscribe to the magazine.


Bibliography

1. Способ лечения переломов дистального эпиметафиза лучевой кости методом чрескостного остеосинтеза спице-стержневыми аппаратами / В.Ю. Черныш, А.Я. Лобко, Р.В. Евтеев и др. // Травма. — 2012. — Т. 13, № 1. — С. 90-93.
2. Piatkowski K., Piekarczyk P., Kwiatkowski K. et al. Comparison of different locking plate fixation method in distal tibia fractures // International Orthopaedics (SICOT). — 2015. — V. 39, № 11. — P. 2245-2251. — doi: 10.1007/s00264-015-2906-4.
3. Zhou Y., Wang Y., Liu L. et al. Locking compression plate as an external fixator in the treatment of closed distal tibial fractures // International Orthopaedics (SICOT). — 2015. — V. 39, № 11. — P. 2227-2237. — doi: 10.1007/s00264-015-2903-7.

Back to issue