Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Ukrainian journal of surgery 2 (33) 2017

Back to issue

Functional possibilities of the pituitary-adrenocortical system in parturients with concomitant preeclampsia

Authors: Ольшевська О.В.
Донецький національний медичний університет, м. Лиман, Україна

Categories: Surgery

Sections: Clinical researches

print version


Summary

Мета дослідження: дослідити й оцінити особливості реактивності гіпофізарно-наднирникової системи в пологах як показника функціональних можливостей роділь із хронічним пієлонефритом і поєднаною прееклампсією середнього та тяжкого ступеня на тлі хронічного пієлонефриту. Матеріали та методи. Дослідження гіпофізарно-наднирникової системи проведені у 140 роділь із хронічним пієлонефритом та поєднаною прееклампсією середнього та тяжкого ступеня на тлі хронічного пієлонефриту. Результати функціональних можливостей роділь вкладаються в концепцію стресу й адаптації. Результати. Максимальне напруження гіпофізарно-наднирникової системи за типом «адаптаційна реакція гострий стрес» відзначено в групі здорових роділь і з хронічним пієлонефритом. У роділь з прееклампсією середнього та тяжкого ступеня на тлі хронічного пієлонефриту виявлено зниження гормональної активності з прогресуванням тяжкості патологічного процесу — відповідно «адаптаційна реакція стрес-резистентність» та адаптації за патологічним типом — «адаптаційна реакція стрес-виснаження», при якій пологи є патологічним стресом. Висновки. Рівень реактивності гіпофізарно-наднирникової системи відзначає функціональні можливості роділь. Ефективність запропонованого лікування виявляється нормалізацією гормональної активності у роділь з прееклампсією середнього ступеня на тлі хронічного пієлонефриту та підвищенням такої у межах «адаптаційна реакція стрес-виснаження» — «адаптаційна реакція стрес-резистентність» у роділь з прееклампсією тяжкого ступеня на тлі хронічного пієлонефриту, що дозволить оптимізувати перебіг пологів у роділь з поєднаною прееклампсією, інтранатальний стан плода і післянатальну адаптацію.

Цель исследования: исследовать и оценить особенности реактивности гипофизарно-надпочечниковой системы в родах как показателя функциональных возможностей рожениц с хроническим пиелонефритом и сочетанной преэклампсией средней и тяжелой степени на фоне хронического пиелонефрита. Материалы и методы. Исследования гипофизарно-надпочечниковой системы проведены у 140 рожениц с хроническим пиелонефритом и сочетанной преэклампсией средней и тяжелой степени на фоне хронического пиелонефрита. Результаты функциональних возможностей рожениц укладываются в концепцию стресса и адаптации. Результаты. Максимальное напряжение гипофизарно-надпочечниковой системы по типу «адаптационная реакция острый стресс» выявлено в группе здоровых рожениц и с хроническим пиелонефритом. У рожениц с преэклампсией средней и тяжелой степени на фоне хронического пиелонефрита отмечено снижение гормональной активности с прогрессированием тяжести патологического процесса — соответственно «адаптационная реакция стресс-резистентность» и адаптации патологического типа — «адаптационная реакция стресс-истощение», при которой роды являются патологическим стрессом. Выводы. Состояние реактивности гипофизарно-надпочечниковой системы определяет функциональные возможности рожениц. Эффективность предложенного лечения проявляется нормализацией гормональной активности у рожениц с преэклампсией средней степени на фоне хронического пиелонефрита и повышением такой в рамках «адаптационная реакция стресс-истощение» — «адаптационная реакция стресс-реактивность» у рожениц с преэклампсией тяжелой степени на фоне хронического пиелонефрита, что позволит оптимизировать течение родов у рожениц с сочетанной преэклампсией, интранатальное состояние плода и постнатальную адаптацию.

Background. The purpose of the research was to investigate and to evaluate the features of reactivity of the pituitary-adrenocortical system in delivery under chronic pyelonephritis and preeclampsia on the background of the chronic pyelonephritis. Materials and methods. Hormonal investigations were carried out in 140 maternity patients with chronic pyelonephritis and preeclampsia on the background of the chronic pyelonephritis. Results of reactivity of the pituitary-adrenocortical system correspond to the conception of stress and adaptation. Results. Maximal increase of secretion of the pituitary-adrenocortical system by a type «adaptive reactions-sharp stress» was detected in a group of healthy parturients and women with chronic pyelonephritis. The decrease of hormonal activity in parturients with moderate to severe preeclampsia on the background of chronic pyelonephritis depends on the pathological process severity — the levels of the hormonal secretion characterize adaptive possibilities by a type «stress-resistance» and by a pathological type of adaptation — «stress-exhaustion». Сonclusions. The efficiency of proposed therapy has allowed to achieve the physiological reactivity of the pituitary-adrenocortical system in parturients with moderate preeclampsia on the background of chronic pyelonephritis. In parturients with concomitant severe preeclampsia, the adaptive possibilities and hormonal reactivity are increased up to «stress-exhaustion» — «stress-resistance» that enable to optimize the course of labor, intranatal state and postnatal adaptation of newborn.


Keywords

роділлі; гіпофізарно-наднирникова система; адаптація; прееклампсія; хронічний пієлонефрит

роженицы; гипофизарно-надпочечниковая система; адаптация; преэклампсия; хронический пиелонефрит

parturients; pituitary-adrenocortical system; adaptation; preeclampsia; chronic pyelonephritis

Вступ

Визначена значна частота акушерських і перинатальних ускладнень при хронічному пієлонефриті (ХП); розвиток на тлі ХП прееклампсії (ПЕ), відзначений в 40–70 %, підвищує рівень перинатальної захворюваності до 50,7 %, смертності — до 25–50 ‰, неонатальної смертності — до 12,2 ‰ [2–4, 8]. Високий рівень перинатальної смертності в Україні (10,5–14,5 ‰) ставить питання щодо необхідності пошуків методів запобігання перинатальним ускладненням, розв’язання яких є перспективним науковим напрямком в перинатології; свідчить про необхідність вивчення її патогенетичних аспектів, одним з яких є патологічний перебіг пологів [2, 6, 7, 9]. 
Останній контролюється залозами внутрішньої секреції материнського організму. Кортикостероїдні гормони відіграють важливу роль в перебігу пологів, забезпеченні інтранатального стану плода. Гіпофізарно-наднирниковій системі (ГНС) відводиться важливе місце в реалізації адаптаційного процесу [1]. Реакція на будь-яке порушення гомеостазу забезпечується стрес-реалізуючою ГНС. Остання є ендокринною ланкою, яка відзначає адаптаційні реакції (АР) — фізіологічні або патологічні. У зв’язку зі значенням адаптаційних можливостей роділлі в забезпеченні перебігу пологів, інтра- та післянатальній адаптації необхідні поглибленні дослідження реактивності ГНС в пологах. 
Наукові роботи, присвячені дослідженню адап–та–ційних можливостей роділь при ХП та ПЕ на тлі ХП із визначенням реактивності ГНС, патогенезу її особливостей, її ролі в патогенезі акушерських і перинатальних ускладнень, в доступній літературі відсутні. Вирішення цих питань дозволить оптимізувати перебіг пологів і пов’язаний із цим інтранатальний стан плода, післянатальну адаптацію та розвиток новонароджених. Тому визначення характеру змін функціонування ГНС у роділь має наукове і практичне значення.
Мета роботи: дослідити й оцінити особливості реактивності гіпофізарно-наднирникової системи в пологах як показника функціональних можливостей роділь із хронічним пієлонефритом та поєднаною прееклампсією середнього та тяжкого ступеня на тлі хронічного пієлонефриту.

Матеріали та методи

Досліджена реактивність ГНС за рівнями адренокортикотропного гормона (АКТГ) і кортизолу (К) у 140 роділь: 20 — здорових, 40 — з ХП, 40 — з ПЕ середнього ступеня на тлі ХП, 40 — з ПЕ тяжкого ступеня на тлі ХП. Роділлі в періоді 2-го і 3-го триместрів вагітності одержали лікування. У 2-му триместрі до лікування вагітні з ХП (70 жінок) становили 1-шу групу, з ПЕ середнього ступеня на тлі ХП (120 жінок) — 2-гу групу, з ПЕ тяжкого ступеня на тлі ХП (60 жінок) — 3-тю групу. Залежно від виду лікування вагітні 1-ї групи були розподілені на групи 1А й 1Б (по 35 жінок у кожній), вагітні 2-ї групи — на групи 2А і 2Б (по 60 жінок у кожній), вагітні 3-ї групи — на групи 3А і 3Б (по 30 жінок у кожній). Вагітні 1А, 2А, 3А груп одержали загальноприйняте лікування, а 1Б, 2Б, 3Б груп — запропоновану корекцію. Загальноприйнята терапія ХП проводилась традиційними методами, ПЕ на тлі ХП — згідно з Наказом № 676 МОЗ України. Запропонована корекція мала патогенетичну спрямованість і диференційний підхід залежно від тяжкості ускладнень і включала доповнення у вигляді фіто-, арома-, натуро-, апітерапії в комплексі з медикаментозними засобами, мікроелементами.
Концентрацію АКТГ і К у сироватці крові роділь визначали радіоімунологічним методом з використанням наборів Immunotech фірми «A coulter compani» (Чеська Республіка). Результати досліджень опрацьовано методами варіаційної статистики. Вірогідність різниць середніх оцінювали за критерієм Стьюдента.

Результати та обговорення

Розродження пов’язано з активацією ГНС порівняно з вагітністю (стан ГНС в динаміці вагітності визначено в попередніх дослідженнях [5]). Про це свідчить підвищення секреції АКТГ та К у всіх досліджених групах, але рівень активації ГНС спостерігається різний (табл. 1). Максимальна активація ГНС, визначена під час неускладненого перебігу пологів, характеризується як «АР гострий стрес» (АРГС). Збільшення у роділь вмісту АКТГ відбувається внаслідок підвищення функціональної активності аденогіпофіза в пологах.
Підвищення вмісту К в пологах можна пояснити: 1) подальшою активацією ГНС; 2) вивільненням К з плаценти, депонованого в останню у періоді вагітності. У пологах визначено більш уповільнене підвищення рівня секреції АКТГ на 17,12 % (у 1,18 раза) порівняно з показниками у 3-му триместрі, ніж в динаміці вагітності (в 1,22 раза), і більш різке збільшення концентрації К на 91,34 % (в 1,91 раза) щодо такої в 3-му триместрі, ніж в динаміці гестації (в 1,71 раза), що можна пояснити дією зворотного негативного зв’язку між функціональною активністю кори наднирникових залоз і гіпоталамо-гіпофізарного комплексу. Така тенденція простежується у роділь у всіх досліджених групах. 
Стабілізація адаптаційних процесів у роділь з ХП (група 1А) відзначена необхідним підвищенням секреції АКТГ (табл. 1) на 20,95 % (в 1,21 раза) та К — на 69,39 % (в 1,69 раза) відносно 3-го триместру [4]. Відповідні адаптаційно-компенсаторні реакції у роділь з ХП визначаються АРГС. У роділь з ПЕ середнього та ПЕ тяжкого ступеня на тлі ХП (групи 2А і 3А) секретується додаткова кількість АКТГ — на 13,95 % (в 1,14 раза) і 12,44 % (в 1,12 раза) більша відповідно щодо 3-го триместру, але вона не є достатньою для забезпечення фізіологічного перебігу пологів, а саме нижча за необхідну на 26,6 і на 37,4 % відповідно. Аналізуючі особливості секреції К у роділь групи 2А і 3А, відзначається виснаження функції наднирникових залоз, яке прогресує відповідно до ступеня тяжкості ПЕ на тлі ХП. Так, незважаючи на підвищення вмісту гормона в пологах на 72,25 % (в 1,72 раза) і 48,54 % (в 1,49 раза) щодо такого в 3-му триместрі, рівень є зниженим на 23,84 % (в 1,31 раза) і 45,65 % (в 1,84 раза) відповідно щодо показників у роділь групи здорових (табл. 1). Недостатню секреторну активність ГНС у роділь можна пояснити: 1) виснаженням ГНС, а саме: недостатній ендокринний фон у періоді вагітності та віднparturients; pituitary-adrenocortical system; adaptation; preeclampsia; chronic pyelonephritisосне напруження коркової речовини наднирників під час її перебігу має наслідком відсутність в пологах необхідного підвищення функціонування ГНС, «виснажені» наднирники не мають здатності адекватно реагувати на пологовий стрес, і пологи є на такому ендокринному фоні патологічним стресом; 2) меншим рівнем вивільненого з плаценти К в пологах внаслідок недостатньої кількості депонованого К під час вагітності. Реактивність ГНС характеризує можливості роділь групи 2А в межах «АР стрес-резистентність» (АРСР) і в групі 3А — за патологічним типом АР — «АР стрес-виснаження» (АРСВ), який визначає порушення фізіологічної адаптації організму до пологового стресу.
Застосування запропонованої терапії дозволило нормалізувати секреторні можливості ГНС в пологах у групі 1Б (табл. 1). Вміст АКТГ в пологах підвищився на 18,9 %, К — на 78,39 % щодо такого наприкінці вагітності та дорівнював показнику в групі здорових (р > 0,05). У групі 2Б секреція АКТГ збільшилася на 15,96 % (в 1,16 раза) щодо такої напередодні пологів, але була на 17,62 % (в 1,21 раза) нижчою за показники в групі здорових; рівень К був на 86,16 % (в 1,86 раза) вищим в пологах порівняно з таким в 3-му триместрі і дорівнював такому в групі здорових (р > 0,05), що характеризує максимальну напруженість наднирників. Реактивність на пологовий стрес у групах 1Б і 2Б характеризується за типом АРГС. У групі 3Б секреція АКТГ і К в пологах збільшилася на 13,36 % (в 1,14 раза) і 57,82 % (в 1,58 раза) відповідно щодо такої наприкінці вагітності, вірогідно підвищилася щодо групи 3А (р < 0,05), але визначена нижчою на 27,39 % (в 1,38 раза) і 30,12 % (в 1,43 раза) відповідно щодо такої в групі здорових роділь (табл. 1), що свідчить про адаптаційні можливості ГНС у роділь в межах АРСВ — АРСР.

Висновки

1. Визначена активація ГНС в пологах укладається в уявлення концепції стресу і адаптації. Рівень адаптації ГНС у роділь залежить від активності ендокринної системи в періоді вагітності.
2. Максимальне напруження ГНС визначено при фізіологічному перебігу пологів та у роділь з ХП відзначається реактивністю ГНС за типом АРГС. У роділь з ПЕ на тлі ХП визначається зниження і виснаження активності ГНС із прогресуванням ступеня тяжкості ПЕ. Адаптаційні можливості в пологах характеризуються при ПЕ середнього ступеня на тлі ХП в межах АРСР, при ПЕ тяжкого ступеня на тлі ХП — за патологічним типом адаптації — АРСВ. Пологи є на такому гормональному фоні патологічним стресом. 
3. Недостатню секреторну активність ГНС в по–логах можна вважати діагностичним критерієм слабкості пологової діяльності та прогностичним — розвитку інтранатальних ускладнень (гіпоксії, асфіксії, ураження центральної нервової системи плода гіпоксичного –генезу).
4. Застосування запропонованої корекції дозволило при ПЕ середнього ступеня на тлі ХП досягти в пологах необхідної активності ГНС; неможливо повністю відновити фізіологічну реактивність ГНС на пологовий стрес у роділь з ПЕ тяжкого ступеня на тлі ХП, але поліпшення адаптації у цих роділь дає можливість оптимізувати перебіг пологів, інтранатальний стан плода, тим самим — постнатальну адаптацію і розвиток новонароджених.
 
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.

Bibliography

1. Гаркави Л.Х. Адаптационные реакции и резистентность организма / Л.Х. Гаркави, Е.Б. Квакина, М.А. Уколова. — Ростов н/Д, 1990. — 223 с.
2. Венцковский Б.М. Интенсивное наблюдение и лечение при позднем гестозе / Б.М. Венцковский, М.В. Витовский // Акушерство и гинекология. Неотложная помощь / Под ред. Б.М. Венцковского, Г.К. Степанковской. — М.: Эксмо, 2008. — С. 51-83.
3. 3ахарова Е.В. Течение хронических заболеваний почек при беременности / Е.В. Захарова // Врач. — 2007. — № 6. — С. 47-53.
4. Минасян А.М. Беременность на фоне хронического пиелонефрита / А.М. Минасян, М.В. Дубровская // Саратовский научно-медицинский журнал. — 2012. — Т. 8, № 4. — С. 920-925.
5. Ольшевська О.В. Оцінка і патогенез особливостей гормоногенезу в гіпофізарно-наднирниковій системі в гестаційному періоді при хронічному пієлонефриті та прееклампсії на тлі хронічного пієлонефриту / О.В. Ольшевська // Архив клинической и экспериментальной медицины. — 2005. — Т. 14, № 1. — С. 17-22.
6. Орджоникидзе Н.В. Профилактика и лечение –осложнений у беременных и родильниц с заболеваниями мочевыводящих путей / Н.В. Орджоникидзе, А.И. Емельянова, С.Б. Петрова // Акушерство и гинекология. — 2009. — № 6. — С. 41-45.
7. Сармосян М.А. Прогнозирование и профилактика осложнений раннего пуэрперия в зависимости от степени перинатального риска: Дис… канд. мед. наук: спец. 14.01.01 «Акушерство и гинекология» / М.А. Сармосян. — М., 2009. — 109 с.
8. Талько О.В. Вагітність після 40 років: ризики розвитку перинатальної патології / О.В. Талько // Тези допов. 10-го конгресу Світової федерації українських лікарських товариств, м. Чернівці, 26–28 серпня 2004 р. — Чернівці — Київ — Чикаго, 2004. — С. 165-166. 
9. Юдочкина И.В. Резервы снижения перинатальной заболеваемости и смертности у первородящих старших возрастных групп: Дис… канд. мед. наук: спец. 14.01.01. «Акушерство и гинекология» / И.В. Юдочкина. — М., 2008. — 114 с.

Similar articles

Особливості фетальної адаптації при хронічному пієлонефриті та прееклампсії на тлі хронічного пієлонефриту
Authors: Ольшевська О.В., Ольшевський В.С. - Донецький національний медичний університет ім. М. Горького, м. Лиман, Україна
Ukrainian journal of surgery 1-2 (30-31) 2016
Date: 2016.09.06
Categories: Surgery
Sections: Clinical researches
Пієлонефрит, плацента і новонароджений (огляд літератури)
Authors: Талалаєнко Ю.О., Юліш Є.І., Талалаєнко О.К. - Донецький національний медичний університет ім. М. Горького
"Medical and social problems of family" 1 (том 19) 2014
Date: 2014.04.23
Categories: Obstetrics and gynecology
Sections: Specialist manual
Прогнозування та профілактика прееклампсії  у вагітних з генетично обумовленими формами тромбофілії
Authors: Чайка В.К., Носенко О.М., Бешир М. - Донецький національний медичний університет ім. М. Горького
"Medical and social problems of family" 3-4 (том 17) 2012
Date: 2013.01.14
Categories: Obstetrics and gynecology
Sections: Clinical researches
Clinical Efficiency of Application of Intravenous Immunoglobulin in Pregnant Women with Intrauterine Infection
Authors: Ishchenko O.L., Krokhmal I.P., Serhiienko S.M., Kovtoniuk I.O. - State Institution «Luhansk State Medical University», Luhansk, Ukraine
"Actual Infectology" 1 (10) 2016
Date: 2016.03.22
Categories: Infectious diseases
Sections: Clinical researches

Back to issue