Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 8, №3, 2020

Back to issue

Тривожно-депресивний синдром як прояв хронічної герпесвірусної інфекції

Authors: Андрєєва О.Г., Дьяченко П.А., Муравська Л.В., Клюс В.Ю., Пархомец Б.А.
ДУ «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб НАМН України ім. Л.В. Громашевського», м. Київ, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. На сьогодні особлива увага приділяється наявності взаємозв’язку між психічним і соматичним станом людини. Герпесвірусні інфекції — це одні з найбільш поширених хронічних вірусних захворювань людини. Герпесвіруси мають природний тропізм до лімбіко-діенцефальної системи мозку, що контролює психоемоційний стан людини. 
Мета дослідження. Дослідження поширеності та вираженості тривожно-депресивного синдрому на основі госпітальної шкали тривоги і депресії (HADS) у хворих з ураженням нервової системи гепресвірусної етіології.
Результати та обговорення. У даному дослідженні брали участь 2 групи по 30 осіб. Перша група (основна) — це 30 осіб віком від 14 до 74 років з верифікованим діагнозом герпесвірусного ураження нервової системи. Друга група (контрольна) — 30 практично здорових людей. У першій групі жінок було 20, чоловіків — 10. Друга група — 20 жінок, 10 чоловіків. Діагнози: енцефаліт, менінгоенцефаліт, арахноенцефаліт, арахноїдит, розсіяний енцефаломієліт, полінейропатія, арахноєнцефалополінейропатія, розсіяний склероз. Етіологічні чинники: HSV, EBV, VZV, Borrelia burgdorferi, HHV-7 + EBV, EBV + VZV, EBV + HSV, EBV + HHV-6, HSV + VZV, HSV + CMV + EBV + VZV, HSV + VZV + CMV + EBV + Toxoplasma gondii. У всіх осіб першої групи спостерігався середньотяжкий перебіг. У другій групі таких діагнозів не було встановлено.
Нами було проведене дослідження за госпітальною шкалою тривоги і депресії хворих з ураженням нервової системи, які надійшли на лікування в відділення нейроінфекцій. Встановлено, що хворі, які страждають від ураження нервової системи герпесвірусної етіології, мають ознаки депресії та тривоги, а також тривалість в днях субклінічно вираженої депресії у 9 осіб першої групи становила 2,54 ± 0,98 при р = 0,04, а в другій групі депресії не спостерігалось. Субклінічно виражена тривога в першій групі була у 7 осіб, тривалість в днях — 4,2 ± 1,2, а в другій групі — у 2 осіб, що становило 1,00 ± 0,69 при р = 0,02. У хворих з ураженням нервової системи виявлено слабкий кореляційний зв’язок депресії з тривалістю захворювання (р = 039), вестибулоатактичним (р = 0,25) та церебрастенічним (р = 0,44) синдромами. У хворих з ураженням нервової системи виявлено слабкий кореляційний зв’язок тривоги з вестибулоатактичним (р = 0,41) та церебрастенічним (р = 0,33) синдромами.
Висновки. 1. При герпесвірусних ураженнях нервової системи більш виражені тривожно-депресивний синдром, ніж у практично здорових осіб, що, можливо, пов’язано з ураженням лімбіко-діенцефальної системи мозку. 2. Пацієнти без ураження нервової системи виявляються більш пристосованими до стресових ситуацій, у них не виникають явища субклінічної депресії, невиражені ознаки клінічної тривожності. 3. Госпітальна шкала тривоги і депресії (HADS) рекомендується для оцінки тривожно-депресивного синдрому на практиці інфекціоніста.


Back to issue