Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 8, №3, 2020

Back to issue

Характеристика ВІЛ-інфікованих пацієнтів із різним рівнем протеїнурії

Authors: Андрущак М.О.
ВДНЗУ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. Як відомо, характерною особливістю ВІЛ-інфекції є розвиток опортуністичних захворювань і поліорганних уражень на тлі прогресуючого імунодефіциту. Органопатологія, що розвивається при цьому, є поліетіологічною. У результаті цього лікарям практично всіх спеціальностей все частіше доводиться стикатися з різними ураженнями органів і систем, у тому числі з ураженням нирок, що можуть розвинутися у хворих на ВІЛ-інфекцію.
Мета: дослідити зв’язок між рівнем протеїнурії (ПУ) та перебігом ВІЛ-інфекції.
Матеріали та методи. У проспективне дослідження в період за наявності інформованої згоди включено хворих на ВІЛ-інфекцією, які перебували на амбулаторному спостереженні в Чернівецькому обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом. Тривалість захворювання (від моменту первинного виявлення серопозитивного тесту) в обох групах варіювала в широких межах і становила в середньому 5,5 і 6 років (діапазон — від 0,5 до 12 років).
Результати та обговорення. Залежно від рівня ПУ пацієнти були розподілені на дві групи. Перша група — 27 осіб із 48 (56,3 %) з ПУ менше 1,0 г/добу, 2-га група — 21 (43,7 %) хворий з ПУ більше 1,0 г/добу, у 7 з яких вона досягала більше 2,5 г/добу. В обох групах переважали чоловіки (70,4 ± 8,4 % і 57,1 ± 10,9 % відповідно) та особи віком 25–44 роки (66,7 ± 9,1 % і 61,9 ± 10,6 % відповідно), як і в загальній популяції ВІЛ-інфікованих. Найчастішим шляхом інфікування ВІЛ, незалежно від рівня ПУ, був статевий, як і в цілому в загальній популяції хворих на ВІЛ-інфекцію. Не виявлено істотних міжгрупових відмінностей у тривалості ВІЛ-інфекції, яка встановлювалася від моменту первинного виявлення серопозитивного тесту до даного дослідження — 6,0 [1,5; 8,5] року і 6,5 [2,5; 9,0] року (р > 0,05). В обох групах переважали пацієнти у II клінічній стадії ВІЛ-інфекції (44,4 ± 9,6 % і 47,6 ± 10,9 % відповідно), більшість з них, незалежно від рівня протеїнурії, не отримувала антиретровірусну терапію (77,8 ± 8,0 % і 61,9 ± 10,6 % відповідно). У хворих на ВІЛ-інфекцію з рівнем ПУ понад 1 г/добу суттєво частіше діагностували артеріальну гіпертензію —52,4 ± 10,9 % проти 14,8 ± 6,8 % у пацієнтів, у яких протеїнурія не перевищувала зазначений рівень (р < 0,01). Встановили статистично значущі міжгрупові відмінності тяжкості ураження нирок залежно від рівня протеїнурії. Так, збережену функцію нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) ≥ 90 мл/хв/1,73 м2) частіше реєстрували у пацієнтів 1-ї групи (48,1 ± 9,6 %) і вірогідно рідше — в осіб з протеїнурією > 1 г/добу (9,5 ± 6,4 %) (р < 0,01). І навпаки, ШКФ, що відповідала 3-й стадії хронічної хвороби нирок (ХХН), реєструвалася у половини пацієнтів з протеїнурією > 1 г/добу (47,6 ± 10,9 %) і тільки у 18,5 ± 7,5 % пацієнтів — з ПУ ≤ 1 г/добу. Відповідно термінальна ниркова недостатність (ШКФ < 15 мл/хв/1,73 м2) була виявлена тільки у хворих другої групи, у 2 з яких рівень протеїнурії перевищував 2,5 г/добу. Слід зазначити, що за рівнем артеріального тиску хворі у групах розподілялися таким чином: 1-й ступінь артеріальної гіпертензії (АГ) діагностовано у 3 (11,1 %) осіб першої і в 3 (14,3 %) — другої групи; 2-й ступінь АГ виявлено у 2 (7,4 %) і 4 (19,0 %) пацієнтів відповідно, а 3-й ступінь АГ — тільки в одного (3,7 %) представника першої групи і у 3 (14,3 %) хворих з рівнем протеїнурії > 1 г/добу.
Висновки. Виявили, що підвищення рівня протеїнурії супроводжується вірогідно значущим порушенням функції нирок і частішим поєднанням її з артеріальною гіпертензією та гематурією за відсутності статистично вірогідних відмінностей у частоті опортуністичних захворювань.


Back to issue