Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ
день перший
день другий

АКУШЕРИ ГІНЕКОЛОГИ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ
день перший
день другий

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"Actual Infectology" Том 8, №3, 2020

Back to issue

Проблема когнітивних порушень у хворих на хронічний гепатит С

Authors: Ворожбит О.Б.
Національний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів, Україна

Categories: Infectious diseases

Sections: Medical forums

print version

Актуальність. Хронічний гепатит С (ХГС) належить до числа найактуальніших проблем охорони здоров’я всіх країн світу й асоціюється з різноманітними позапечінковими проявами та цілою низкою ускладнень, серед яких одне з найбільш грізних — печінкова енцефалопатія (ПЕ). У більшості випадків ПЕ є зворотним процесом порушенням інтелектуальної, емоційної, психомоторної і поведінкової функцій мозку внаслідок метаболічних порушень, що розвиваються в результаті гострих або хронічних уражень печінки. На даному етапі дослідження нейропсихологічних синдромів, зокрема діагностики когнітивних порушень (КП), при ПЕ є надзвичайно актуальним і знаходиться на стадії інтенсивного розвитку. Діагностика КП ґрунтується на результатах різноманітних психометричних тестів і нейрофізіологічних досліджень.
Мета. Вивчити особливості розвитку когнітивних порушень у хворих на хронічний вірусний гепатит С та можливість їх профілактики на сучасному етапі.
Матеріали та методи. Обстежено 129 хворих на ХГС, які знаходились на стаціонарному лікуванні в НП КЗ «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» та зверталися на консультацію на кафедру інфекційних хвороб ЛНМУ ім. Данила Галицького. Підтвердження діагнозу ХГС проводилося згідно з клінічними рекомендаціями. Також усім пацієнтам було проведено загальноприйняті клінічні об’єктивні, лабораторні та інструментальні методи дослідження. Усім пацієнтам визначали рівень кріоглобулінів у сироватці крові. Вираженість когнітивних розладів оцінювали в кожного пацієнта методами, які включали: шкалу ментального статусу (MMSE), тест малювання годинника (GDS), тест вербальних асоціацій (CDR), які проводили при надходженні та під час консультації, а також повторно після закінчення противірусної терапії і досягнення стійкої вірусологічної відповіді (СВВ).
Результати та обговорення. Проблема порушень когнітивних функцій у пацієнтів з ХГС займає сьогодні важливе місце через прогресивне зростання кількості пацієнтів, у яких КП призводять до зниження якості життя, порушення соціальної та професійної діяльності. У дослідження було включено 129 хворих на ХГС віком від 18 до 65 років, серед яких жінок — 59 (45,73 %), а чоловіків — 70 (54,26 %). Серед обстежених осіб частка хворих із виявленими КП становила 67 % під час першого тестування та 56 % після закінчення лікування. У 96 обстежених (74,41 %) виявлено наявність кріоглобулінів. Вірогідних відмінностей у виявлені КП залежно від статі не виявлено, проте при аналізі ступеня тяжкості встановлено, що серед чоловіків переважали КП середньої тяжкості, тоді як у жінок частіше зустрічалися КП легкого ступеня. Слід відзначити, що серед пацієнтів з кріоглобулінемією КП виявлялися у 103 осіб (79,8 %). Відсутність вірогідних відмінностей тесту перед терапією та після її закінчення можна пояснити наявністю кріоглобулінемічного ураження судин головного мозку, яке, ймовірно, відіграє важливу роль у розвитку КП. 
Висновки. За результатами проведеного аналізу виявлено, що більш ніж у половини обстежених хворих на ХГС наявні КП переважно середнього та легкого ступеня, які вірогідно частіше виявлялися у хворих з кріоглобулінемією і незначно зменшувалися після проведеної противірусної терапії і досягнення СВВ. КП має не лише значний негативний вплив на якість життя пацієнта та його близьких, але створює додаткові проблеми у діагностиці та лікуванні хворих на ХГС, тому дана проблема потребує подальшого вивчення. 


Back to issue