Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

"Child`s Health" 4(19) 2009

Back to issue

Етіотропне лікування гострих бактеріальних кишкових інфекцій у дітей

Authors: Герасименко О.М., Агафонова О.О., Височина I.Л., Кривуша О.Л., Петренко Л.Л., Гіріна І.О., Абатуров О.Є., Дніпропетровська державна медична академія

Categories: Pediatrics/Neonatology

print version


Summary

Стаття присвячена аспектам ефективності та безпеки стартової терапії гострих кишкових інфекцій бактеріальної етіології в дітей. Обговорюються питання можливості застосування Ентерофурилу® (Bosnalijek, Сараєво, Боснія і Герцеговина) як препарату, що не тільки має антибактеріальну активність щодо патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів, але й справляє біоценоз-зберігаючу дію.


Keywords

гострі кишкові інфекції, діти, Ентерофурил®.

Вступ

Згідно з офіційними статистичними даними, гострі кишкові інфекції (ГКІ) посідають одне з провідних місць у структурі інфекційної захворюваності дітей у різних країнах світу [11, 20, 28]. Згідно з дослідженнями С.О. Крамарева [9], в Україні щороку офіційно реєструється 45–50 тис. випадків ГКІ в дітей. Основними етіологічними факторами бактеріальних ГКІ є шигели, сальмонели, ешерихії, ієрсинії та умовно-патогенні бактерії. У структурі смертності дітей з інфекційними захворюваннями ГКІ посідають перше місце, питома вага їх становить 30–35 %. За даними різних авторів, у світі в дитячій популяції щорічно реєструється близько двох мільйонів випадків ГКІ з летальним кінцем [2, 9, 20, 25]. Гострі бактеріальні кишкові інфекції не тільки погіршують стан здоров’я дитини під час захворювання та загрожують її життю, але й призводять до розвитку віддалених наслідків. Так, ГКІ, етіологічним фактором яких є сальмонели або кампілобактер, істотно збільшують ризик розвитку неспецифічних запальних захворювань кишечника та реактивного артриту в постінфекційному періоді [4, 15].

Доцільний емпіричний вибір антибактеріального засобу при визначенні стартової терапії бактеріальних ГКІ є однією з актуальних проблем педіатрії [14, 17]. Антибактеріальні препарати, що використовуються при лікуванні бактеріальних ГКІ, умовно поділяють на дві групи: лікарські засоби, що не абсорбуються та діють переважно в просвіті кишки (так звані кишкові антисептики — нітрофурани, деякі сульфаніламіди, аміноглікозиди та ін.), та лікарські засоби, що абсорбуються та мають системну дію (фторхінолони, хлорамфенікол, тетрациклін, нітроімідазоли та ін.). Необхідно зазначити, що, незважаючи на свою безпечність, препарати першої групи у випадку генералізації процесу стають неефективними, тому що не забезпечують терапевтичних концентрацій у крові та тканинах внутрішніх органів [6].

Ентерофурил® — кишковий антисептик місцевої дії

З огляду на те що сучасний кишковий антисептик місцевої дії Ентерофурил® (Bosnalijek, Сараєво, Боснія і Герцеговина) справляє пряму антибактеріальну дію на збудників кишкових інфекцій та активні умовно-патогенні мікроорганізми: Camliylobacter jejuni, Citrobacter spp., Clostridium difficile, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Proteus spp., Yersinia enterocolitica, Vibrio cholera, Streptococcus faecalis [21], можна рекомендувати його як препарат першої лінії емпіричної терапії бактеріальних ГКІ середньої тяжкості [3].

Діючою речовиною Ентерофурилу® є ніфуроксазид (C12H9N3O5), що не всмоктується з кишкового люмену й не справляє системної дії [7, 16], препарат у терапевтичних дозах справляє бактеріостатичну, а у високих дозах — бактерицидну дію [12]. Ніфуроксазид під торговою назвою Ерцефурил з’явився на фармацевтичному ринку Франції ще в 1964 р. [23, 26]. Антибактеріальна дія ніфуроксазиду обумовлена його здатністю формувати радикальні нітроаніони та збільшенням концентрації оксиду азоту в результаті біотрансформації [27]. Ніфуроксазид інгібує біосинтез як ДНК, так і РНК, знижує активність альдолаз, дегідрогеназ, транскетолаз, синтез певних макропротеїнових комплексів бактерій, що призводить до порушення репарації клітинної мембрани і пригнічення росту та поділу клітини [18]. Ніфуроксазид є потужним бактеріальним мутагеном [19], що не діє на клітини макроорганізму [24].

Резистентність патогенної флори до антибактеріальної дії ніфуроксазиду розвивається дуже повільно. Так, показано, що мінімальна ефективна концентрація ніфуроксазиду щодо умовно-патогенних мікроорганізмів не змінюється при повторному його застосуванні [16]. Повільний розвиток резистентності в патогенних і умовно-патогенних штамів мікроорганізмів до антибактеріальної дії є характерною рисою всіх нітрофуранів. У більшості патогенних штамів бактерій зберігається достатня чутливість до антибактеріальної дії нітрофуранів, незважаючи на те що препарати цієї групи застосовуються протягом більше ніж 60 років. Показано, що штами бактерій, стійкі до сульфаніламіду, β-лактамів, аміноглікозидів, хлорамфеніколу, тетрацикліну, фторхінолонів, зберігають чутливість до антибактеріальної дії нітрофуранів [1]. При ентеральному прийманні Ентерофурил® практично не всмоктується в травному каналі, що обумовлює накопичення всієї дози препарату та прояви безпосередньої антибактеріальної дії у просвіті кишки, препарат практично повністю виводиться з калом [22]. На думку К. Іванової [5], профіль безпеки ніфуроксазиду заслуговує на особливу увагу. Ентерофурил® характеризується доброю переносимістю й мінімумом побічних ефектів. Високий профіль безпеки дозволяє рекомендувати застосування ніфуроксазиду в дітей із 2-місячного віку, а також у вагітних і жінок, які годують груддю. Ніфуроксазид протипоказаний недоношеним, дітям, які не досягли місячного віку, дітям з уродженим дефіцитом ферментів, що розщеплюють сахарозу, та особам з індивідуальною чутливістю до 5-нітрофуранів. Однак не можна не враховувати можливість розвитку алергічних реакцій, а також гострого панкреатиту при застосуванні ніфуроксазиду [10].

Ентерофурил® справляє біоценоз-зберігаючий ефект. При гострій бактеріальній діареї терапія ніфуроксазидом сприяє відновленню еубіотичного стану мікрофлори кишечника, а при інфікуванні ентеротропними вірусами перешкоджає розвитку бактеріальної суперінфекції [8]. У зв’язку з цим застосування Ентерофурилу® показане як при гострих кишкових інфекціях, так і при дисбактеріозі кишечника в дітей [10].

Місцевий антисептик Ентерофурил® випускається у зручній для застосування в дітей суспензійній формі (200 мг/5 мл) і в капсулах по 100 та 200 мг [7]. Застосовується внутрішньо, незалежно від приймання їжі. Дітям віком понад 7 років та дорослим призначають по 200 мг 4 рази на добу, відповідно, добова доза становить 800 мг. Суспензію перед вживанням слід збовтувати, для дозування використовується мірна ложка (об’ємом 5 мл із градуюванням по 2,5 мл), вкладена в упаковку. Дітям віком від 1 до 6 міс. призначають по 2,5 мл суспензії 2–3 рази на добу, від 7 міс. до 2 років — по 2,5 мл 4 рази на добу, від 3 до 7 років — по 5 мл 3 рази на добу. Дітям віком понад 7 років та дорослим призначають по 5 мл суспензії 4 рази на добу. Курс лікування — не більше 7 днів [10].

Е.П. Каджаєвою та співавт. [6] було проведене дослідження ефективності Ентерофурилу® та його впливу на кишкову мікрофлору при ГКІ в 60 дітей, які хворіли на ГКІ інвазивного типу, результати якого засвідчили рівноцінний ступінь ефекту Ентерофурилу® та препаратів налідиксової кислоти (неграм, невіграмон). Використання Ентерофурилу® як препарату стартової терапії супроводжувалося формуванням нормального профільного вмісту коротколанцюжкових жирних кислот, що, на думку авторів, свідчить про відновлення активності та чисельності облігатних штамів мікроорганізмів, зокрема представників молочнокислої флори (біфідо- і лактобактерій), облігатних штамів бактероїдів і т.ін. Навпаки, на фоні терапії препаратами налідиксової кислоти була відзначена тенденція до підвищення рівня оцтової кислоти як індикатора активності аеробних мікроорганізмів. Клінічне спостереження за групою дітей, які одержували Ентерофурил® із перших днів захворювання, дозволило авторам зробити висновок про його безпеку і добру переносимість. На підставі порівняльного аналізу лікування 329 дітей, хворих на дизентерію та з недиференційованими кишковими інфекціями, S. Bulbulovic-Telalbasic [13] було показано, що лікування ніфуроксазидом має більш виражену ефективність, ніж терапія бісептолом і бактисубтилом. З огляду на дані Н.І. Урсової [10], що були отримані в дослідженні клініко-бактеріологічної ефективності Ентерофурилу® при лікуванні дітей із порушеним біоценозом кишечника, показано, що ніфуроксазид при лікуванні бактеріальних ГКІ справляє не тільки антибактеріальну дію на збудників захворювання, але й сприяє відновленню еубіозу кишечника.

Висновки

Етіологічна терапія є необхідним компонентом лікування дітей з бактеріальними ГКІ. При емпіричному виборі початкової антибактеріальної терапії необхідно враховувати як антибактеріальний спектр дії, так і профіль безпеки лікарського засобу. Одним із лікарських препаратів, що відповідає запропонованим вимогам, є кишковий антисептик місцевої дії Ентерофурил®.

Даний препарат справляє достатньо виражену антибактеріальну дію на причинно-значущих бактеріальних агентів, що найбільш часто зустрічаються при ГКІ, та характеризується високим ступенем безпеки застосування. У зв’язку з цим Ентерофурил® можна вважати препаратом вибору при лікуванні кишкових інфекцій легкого та середнього ступеня тяжкості.


Bibliography

1. Абатуров А.Е. Применение нифуроксазида в педиатрической практике // Здоровье ребенка. — 2008. — № 3. — С. 67 69.

2. Андрейчин М.А., Ивахив О.Л. Бактериальные диареи. — К.: Здоровье, 1998. — 412 с.

3. Грицианская А.Н. Нифуроксазид в лечении кишечных инфекций // Фарматека. — 2004. — № 13. — С. 53-56.

4. Дисбиоз кишечника. Руководство по диагностике и лечению / Под ред. проф. Е.И. Ткаченко, проф. А.Н. Суворова. — СПб.: СпецЛит, 2007. — 238 c.

5. Иванова Е. Безопасное решение проблемы острых кишечных инфекций // ФВ. — 2007. — № 25 (472).

6. Каджаева Э.П., Усенко Д.В., Горелов А.В., Ардатская М.Д. Современные нитрофураны в лечении кишечных инфекций у детей // Фарматека. — 2007. — № 13(147). — С. 79-83.

7. Компендиум 2006 — лекарственные препараты / Под ред. В.Н. Коваленко, А.П. Викторова. — К.: Морион, 2006. — Т. 2. — С. Л-1652.

8. Копанев Ю.А., Соколов А.Л. Дисбактериоз кишечника: микробиологические, иммунологические и клинические аспекты микроэкологических нарушений у детей. — М., 2002. — 148 с.

9. Крамарев С.А. Современные аспекты терапии острых кишечных инфекций у детей // Доктор. — 2002. — № 3. — С. 80.

10. Урсова Н.И. Тактика комплексной коррекции дисбактериоза кишечника у детей: оптимальное место энтерофурила // Фарматека. — 2008. — № 1(151).

11. Ahmetagic S., Jusufovic E., Petrovic J., Stojic V., Delibegovic Z. Acute infectious diarrhea in children // Med. Arh. — 2003. — Vol. 57, № 2. — P. 87-92.

12. Buisson Y., Larribaud J. Effect of nifuroxazide on fecal flora in healthy volunteers // Therapie. — 1989. — Vol. 44. — P. 123-126.

13. Bulbulović-Telalbasić S. Effects of nifuroxazide (Ercefuryl), trimethoprim-sulfamethoxazole and bactisubtil in acute diarrhea // Med. Arh. — 1991. — Vol. 45, № 3–4. — P. 105-107.

14. Cézard J.P., Bellaiche M., Viala J., Hugot J.P. Medication in infectious acute diarrhea in children // Arch. Pediatr. — 2007. — Vol. 14, suppl. 3. — P. 169-175.

15. Chao H.C., Chen C.C., Chen S.Y., Chiu C.H. Bacterial enteric infections in children: etiology, clinical manifestations and antimicrobial therapy // Expert. Rev. Ant. Infect. Ther. — 2006. — Vol. 4, № 4. — P. 629-638.

16. Chevrel B. Treatment of acute gastroenteritis of infants with nifuroxazide // Med. Chir. Dig. — 1982. — Vol. 11. № 5. — P. 377 379.

17. Diniz-Santos D.R., Silva L.R., Silva N. Antibiotics for the empirical treatment of acute infectious diarrhea in children // Braz. J. Infect. Dis. — 2006. — Vol. 10, № 3. — P. 217-227.

18. Herrlich P., Schweiger M. Nitrofurans, a group of synthetic antibiotics, with a new mode of action: discrimination of specific messenger RNA classes // Proc. Natl. Acad. Sci. USA. — 1976. — Vol. 73, № 10. — P. 3386-3390.

19. Hofnung M., Quillardet P., Michel V., Touati E. Genotoxicity of 2-nitro-7-methoxy-naphtho[2,1-b]furan (R7000): a case study with some considerations on nitrofurantion and nifuroxazide // Res. Microbiol. — 2002. — Vol. 153, № 7. — P. 427-434.

20. Kosek M., Bern C., Guerrant R.L. The global burden of diarrhoeal disease, as estimated from studies published between 1992 and 2000 // Bull World Health Organ. — 2003. — Vol. 81. — P. 197-204.

21. Lambert-Zechovsky N., Dupont-Quentin E., Bingen E. Clinical and bacteriological study of nifuroxazide in children // Ann. Pediatr. (Paris). — 1980. — Vol. 27, № 5. — P. 331-335.

22. Martindale: The Complete Drug Reference / Еd. by Sean C. Sweetman. — 34th ed. — London: Pharmaceutical Press, 2005. — Part 1. — P. 237.

23. Nifuroxazide. New restrictions in children // Rev. Prescrire. — 2003. — Vol. 23, № 243. — P. 663.

24. Quillardet P., Arrault X., Michel V., Touati E. Organ-targeted mutagenicity of nitrofurantoin in Big Blue transgenic mice // Mutagenesis. — 2006. — Vol. 21, № 5. — P. 305-311.

25. Ramaswamy K., Jacobson K. Infectious diarrhea in children // Gastroenterol. Clin. North. Am. — 2001. — Vol. 30, № 3. — P. 611-624.

26. Santiago L.T., Ranoa C.P., Chan E.G., Tejada E. Nifuroxazide (Ercefuryl) Plus Oral rehydration solution Versus Oral Rehydration Alone in Hospitalized Pediatric Gastroenteritis // Phil. J. Microbiol. Infect. Dis. — 1985. — Vol. 14, № 2. — P. 76-79.

27. Trukhacheva L.A., Grigor’ev N.B., Arzamastsev A.P., GranikV.G. Hydrolytic and Reductive Transformations of Nifuroxazide // Pharm. Chem. J. — 2005. — Vol. 39, № 7. — P. 43-46.

28. Turck D. Prevention and treatment of acute diarrhea in infants // Arch. Pediatr. — 2007. — Vol. 14, № 11. — P. 1375 1378.


Back to issue